Провадження за зверненнями громадян

У цьому провадженні активно діють суб'єкти, що сприяють прийняттю обгрунтованих рішень, і патронатні.

Провадження за скаргами за багатьма параметрами збігається з провадженням за заявами. Перш за все це стосується прав суб'єктів, що звертаються зі скаргами, і обов'язків суб'єктів, що їх розглядають.

Права громадянина у разі розгляду заяви чи скарги (ст.18). Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу;

- брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

-  бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

-  одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо додержання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Обов'язки суб'єктів, уповноважених розглядати заяви і скарги (ст. 19). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

-  об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

-  скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України;

- невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;

-  виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав;

- забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

-  письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

-  вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків;

-  вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

-  на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

-  не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

-  особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян;

- вживати заходів щодо усунення причин, які породжують заяви і скарги;

- систематично аналізувати та інформувати населення про хід роботи з розгляду заяв і скарг.

Висновок

Таким чином, провадження по скаргах осіб  –  це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації (їх посадових осіб) з розгляду  в адміністративному порядку скарг фізичних і юридичних осіб, які були подані ними на рішення, дії та бездіяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб) з метою захисту своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. 

При цьому провадження за скаргами осіб можна розглядати як самостійний інститут апеляції в рамках адміністративно-юрисдикційного  процесу,  а  серед  його  стадій  слід виділяти окрему процедуру  –  апеляцію  на  рішення  за  результатами  розгляду  скарги.

Тобто інститут апеляції в межах цього провадження є складно структурованим, який характеризується, так би мовити, «двоетапністю» процесуальної діяльності із забезпечення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Процесуальні норми, що містяться у законодавстві про звернення громадян, визначають правила діловодства та порядок розгляду звернень, регламентують конкретні дії учасників правовідносин, що виникають за наявності звернення як юридичного факту.

Чинне законодавство, правозастосовна практика і теоретичні дослідження дають можливість впевнено вказати на існування 4 видів учасників таких правовідносин, тобто 4 видів суб’єктів провадження за зверненнями громадян.

До першого виду (суб’єкти, що звертаються) належать особи, звернення яких розглядаються і за якими приймаються рішення. Це дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території держави на законних підставах (якщо інше не передбачено міжнародними договорами), звернення яких не підпадають під дію ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»: письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Загальними особливостями адміністративно-процесуального статусу суб’єктів, що звертаються, є :

По-перше, обов’язок виконати низку вимог (ст. 5). Так, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення, оформлене без додержання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження;

по-друге, обов’язок нести відповідальність за подання звернень протиправного характеру (ст. 26). Так, законом встановлено, що подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством;

по-третє, виділення у їх масиві двох груп:

а) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни і встановив, що пропозиції (зауваження) цієї групи громадян розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто (ст. 14);

б) громадян, які мають встановлені законодавством пільги і встановив, що їх звернення розглядаються у першочерговому порядку (ст. 20).

До другого виду (суб’єкти, що розглядають звернення) належать суб’єкти, що розглядають звернення і приймають за ними рішення.

Такими є:

а) органи державної влади;

б) органи місцевого самоврядування;

в) підприємства, установи, організації;

г) об’єднання громадян;

д) засоби масової інформації (відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»);

е) прокурори (відповідно до ст.12 Закону України «Про прокуратуру» від 5 жовтня 1991 р. прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду).

До третього виду (допоміжні суб’єкти) належать особи, які сприяють прийняттю обґрунтованих рішень. Закон передбачає їх участь лише у провадженнях з розгляду заяв чи скарг (ст. 18). Чинне законодавство не містить спеціального переліку таких осіб. Водночас аналіз Закону України «Про звернення громадян» свідчить, що такими особами є адвокат, представник трудового колективу, представник організації, яка здійснює правозахисну функцію

(ст.18), особи, з вини яких було допущено порушення (ст. 19), особи, які надають інформацію

компетентним органам у ході перевірки звернень відповідно до вимог статей 15 і 19.

Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що компетенція допоміжних суб’єктів реалізується на

другій стадії провадження — стадії розгляду заяви чи скарги.

До четвертого виду (патронатні суб’єкти) належать особи, які подають звернення в інтересах

громадянина за його уповноваженням. Закон передбачає їх участь у провадженнях за всіма

видами звернень (ст. 5). Необхідно зазначити, що докладніше їх участь регламентована у провадженнях за скаргами (ст.16). Особливістю даної групи суб’єктів є те, що компетенція патронатних суб’єктів реалізується на 1*й стадії провадження — стадії подання звернення. До патронатних суб’єктів відносяться: законні представники неповнолітніх та недієздатних осіб, трудові

колективи, правозахисні організації, інші особи (ст. 16), уповноважені особи (ст. 5)

Список використаної літератури

1.      Конституція України: Відомості Верховної Ради України. — 1996.— №30.— Ст.141.

2.      Про звернення громадян: Закон України № 393/96-ВР від 2.10.96 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua

3.      Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р.

4.      Концепція реформи адміністративного права України. (Підготовлено робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України). Березень 1998 р.— 87с.

5.      Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування : указ Президента України № 109/2008  від 7 лютого 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/7417.html

6.      Про затвердження Інструкції з діловодства  за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах,  організаціях  незалежно від форм власності, в засобах масової інформації : постанова Кабінету від 14.04.1997 № 348 // Урядовий кур'єр. – 1997. – 29 трав.

7.      Авер‘янов В.Б., Дерець В.А., Школик А.М. та ін.; за заг. ред. Авер‘янова В.Б. – К.: Юстініан, 2007. – 288 с.

8.      Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник  В.П.  Тимощук.  –  К.:  Факт,  2009.  – 496 с.

9.      Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова).- К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.

10. Адміністративне право України: Навчальний посібник /За заг. ред.. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. — К.: Істина, 2007. — 216 с.

11. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова - Одеса: «Юридична література», 2003. – 896 с.

12. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

13. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. — К.:Літера ЛТД, 2002. — 288 с.

14. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія / І. Л. Бородін. – К.:  Алерта, 2007. – 184 с.

15. Голосніченко І.П. Адміністративний процес: Навч. посіб. – К.: Алерта, 2007. – 184 с.

16. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник / Едуард Францович Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

17. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / за ред. проф. І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

18. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / Авер‘янов В.Б., Дерець В.А., Школик А.М. та ін.; за заг. ред. Авер‘янова В.Б. – К.: Юстініан, 2007. – 288 с.

19. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер'янов (заг. ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького - К.: Факт, 2003 – 384 с.

20. Дмитриченко, І.В. Звернення громадян та неурядових організацій до Європейського суду з прав людини: Навч.-практ. посіб. / Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова, Благод. фонд «Центр правової освіти» — Миколаїв: Атол, 2006. - 59 с.

21. Кодекс Украины об административных правонарушениях: (научно-практический комментарий). Под общ. ред. А.С. Васильева — Х.: ООО «Одиссей», 2000. — 1008 с.

22. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

23. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

24. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За заг.  ред. Оксани Володимирівни Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.

25. Основи адміністративного судочинства в Україні. (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О., -К.: Конус-Ю, 2006. -256 с.

26. Право громадян на звернення до органів державної влади. Порядок звернення громадян до органів ДПС та порядок оскарження рішень і дій органів ДПС: Метод. посіб.: (На допомогу платникам податків) / [М.Д.Катеринчук, В.І.Ревун, В.П.Косарчук та ін.]; Держ. податк. адмін. України, Департамент обслуг. платників податків. — К.: Самміт-Книга, 2005. - 100 с.