Отчет по практике в суде

     Досягненню  означеної мети мають сприяти  напрацювання у галузі наукової організації  праці. Проблеми організації роботи суду знайшли відображення у роботах ряду російських та вітчизняних авторів, зокрема А. Лікаса, В. Алексєєва, Г.П. Батурова, Т.Г. Морщакової, В. Кашепова, І.Клєандрова, В. Бринцева, С. Штогуна тощо.

     Під науковою організацією праці в судових органах (далі – НОП) традиційно розуміють раціонально зорганізований труд, спрямований на максимальне підвищення ефективності правосуддя при мінімальних витратах труда і при неухильному дотриманні матеріального і процесуального закону з урахуванням рекомендацій науки і узагальнення передового досвіду.

     Метою наукової організації праці в  суді є максимальне забезпечення діяльність судів з тим, щоб:

     (а)  відправлення правосуддя не вимагало  надмірного, не пов’язаного з  його характером перенапруження  в роботі суддів;

     (б)  уникнути невиправдано значних  соціальних витрат і витрат  часу усіх осіб, які беруть  участь у судочинстві;

     (в)  знання і досвід роботи працівників  були б оптимально і ефективно  використані;

     (г)  забезпечити збереження в судах  висококваліфікованих кадрів.

     Характер  праці різних категорій юридичних  фахівців є неоднорідним. Саме зміст вирізняє працю одного працівника від іншого. Основною і єдиною фігурою, уповноваженою вирішувати справу по суті є суддя як носій судової влади. Праця судді суттєво відрізняється від природи і змісту дій судового розпорядника, секретаря судового засідання, консультанта суду, хоча дії усіх цих осіб спрямовані на забезпечення відправлення правосуддя. Зміст виконуваних дій кожної названих осіб, їх правові наслідки зумовлюється їх статусом, який регламентовано процесуальним законодавством. Займаючись організацією роботи апарату суду, необхідно враховувати її специфіку стосовно кожного посадовця апарату, яка проявляється у особливостях прийомів і методів збору і обробки інформації, видах рішень, які приймаються на основі отриманої інформації.

     В узагальненому вигляді завдання НОП у діяльності апарату суду полягає у:

     (1) розробці більш раціональних  форм розподілу праці між їх  працівниками і його кооперація, а також об’єднання у тих  випадках, коли йдеться про необхідність  загальних умов;

     (2) у максимальному використанні  досягнень сучасної науки і  техніки; (3) в удосконаленні й  розробці нормативів праці, зокрема  праці суддів із розгляду судових  справ;

     (4) у вивченні і впровадженні найбільш раціональних форм стимулювання праці;

     (5) в організації робочих місць,  створенні найкращих умов праці,  полегшення і оздоровлення умов  праці;

     (6) у постійному вивченні і проведенні  ефективної виховальної роботи  у трудовому колективі, розвитку  у працівників належного і  відповідального відношення до  праці.

     НОП покликана оптимізувати різні напрямки судової діяльності. 

     1.1 Організація підбору,  розстановки, підготовки  і підвищення кваліфікації  суддів та інших  працівників судів 

     Збереження  в судах досвідчених кадрів, підвищення їх зацікавленості в роботі пов’язано  з вирішенням таких кадрових проблем, як знання і чітке уявлення про  те, де, коли, на якій ділянці роботи, який саме працівник може бути використаний з найбільшою ефективністю; хто і  в який момент має бути зарахований  в резерв для висунення на нову посаду, коли і як переміщений по службі.

     Удосконалення роботи з кадрами вимагає наукового  підходу до висунення вимог щодо них. Окрім загальної оцінки ділових якостей працівників при укомплектуванні судів кадрами мають бути враховані фактори, які встановлюють їх придатність до конкретної професійної праці та кваліфікації працівників. Оцінка складності праці при вивченні професійної придатності кандидатів на відповідні судові посади проводиться з урахуванням таких обставин:

     (а)  змісту роботи, обсягу і складності  завдань обробки управлінської  інформації;

     (б)  ступнею самостійності виконанню  робіт і характеру додаткової  відповідальності;

     (в)  масштабів і складності організаційних  і управлінських функцій.

     До  факторів, які визначають кваліфікацію працівників судів, належать відомості: про рівень знань (спеціальної освіти); про стаж роботи по спеціальності (для  керівників – також стаж роботи на керівних посадах); про наявність  і рівень організаційних якостей  і навичок (для керівників). 

 

      1.2 Розподіл форм праці 

     Вимагає вирізнення різних видів діяльності, у якому кожний із працівників  виконує певну визначену частину  від загального обсягу праці. Під  розподілом праці в раціонально  зорганізованому апараті, у тому числі в судах, розуміється чітке розмежування завдань і функцій між його структурними підрозділами і посадових обов’язків між працівниками. Функціональний розподіл праці знаходить своє відображення у структурі судів (президія, палати (колегії), відділи апарату суду). При цьому кожний підрозділ апарату має виконувати певне завдання.

     Розподіл  форм праці здійснюється на основі чинного законодавства, норм праці, посадових інструкцій працівників  апарату суду, наказів голови суду. Цей розподіл має відповідати такій меті: з одного боку – навантаження на усіх працівників суду на протязі робочого дня (місяця, року) за умови нормальної напруженості праці, а з іншого – максимально відповідати кваліфікації виконавця.

     Працівники  апарату судів в залежності від  їх місця в процесі підготовки, ухвалення і реалізації рішень поділяються  на:

     (а)  керівників (голови судів, їх заступники, голови судових колегій, палат,  президій, пленумів судів, керівник  апарату суду);

     (б)  суддів;

     (в)  спеціалістів (консультанти, помічники,  секретарі судового засідання,  судові розпорядники);

     (г)  технічні працівники (діловоди, друкарки, оператори комп’ютерного набору, експедитори, архіваріуси, бібліотекарі);

     (д)  обслуговуючий персонал (завідувач  господарством, прибиральниці, водій,  двірники, робітники з обслуговування  будівлі, чергові, комендант).

     Основоположний  принцип наукового розподілу  праці полягає у недопущенні  завантаження працівників роботами або операціями, які за складністю можуть бути виконані менш кваліфікованими працівниками (тобто суддя на повинен підміняти технічного працівника, а голова суду – суддю).

     При вирішенні розподілу праці в  судах слід мати на увазі, що застосування НОП і удосконалення розподілу  праці службовців суду по-перше, має  засновуватися на вимогах закону про судоустрій і процесуального закону і по-друге, вимагає, щоб судді бути зайняті лише питаннями, які дійсно належать до їх компетенції. 

     1.3 Нормування праці  в суді 

     Нормування  праці – це спосіб регламентації  трудових процесів за часом і засіб  вивчення з цією метою витрат робочого часу на виконання певних операцій; встановлення показників, які дозволяють визначити обсяг роботи і необхідну  кількість категорій працівників. Спробу виробити розрахунки норм часу, необхідного для розгляду справ  загальними судами першої інстанції, було зроблено робочою групою з розробки норм навантаження в Державній судовій  адміністрації України на підставі звітів місцевих судів. Результати дослідження  було погоджено рішенням Ради суддів України на виконання ст. 126 Закону “Про судоустрій України” № 30 (серпень 2005 р.). Так, нормативами встановлено, що судді для розгляду середньої справи про крадіжку необхідно 10,3, хуліганство – 9,8, злочину в сфері службової діяльності, у тому числі одержання, давання, провокація хабара – 16,5, справи із сімейних правовідносин – 3,0, справи з житлових правовідносин – 13,9, спори про право власності – 9,2, оскарження дій слідчих органів – 3,3 години. 

 

      1.4 Раціональна організація використання робочого часу і досягнень сучасної техніки 

     Ефективність  праці значною мірою залежить від системи і методів праці  службовців апарату суду при виконанні  ними покладених на них функцій, робіт, операцій.

     Відомо, що різні виконавці навіть одного підрозділу апарату суду по-різному  здійснюють аналогічні функції. Неоднаковою  може бути послідовність виконання  окремих елементів цієї виробничої операції, трудові прийоми, дії можуть бути більш менш раціональними, мати різну тривалість. Найбільш раціональним є метод праці, який забезпечує мінімальні витрати часу на виконання завданої роботи і водночас не визиває передчасну стомленість виконавців.

     Раціоналізація  прийомів і методів праці можлива  на основі ретельного вивчення методів  виконання окремих елементів  роботи різними працівниками, відбір найкращих способів і формування на цій основі нового прогресивного  метода з метою його поширення  серед працівників, зайнятих виконанням цього виду праці. Відповідно завданням  НОП є вироблення найбільш раціональних прийомів праці апарату суду, які  забезпечують його ефективне функціонування з мінімальними витратами робочого часу і зусиль обслуговуючого персоналу.

     Раціональні витрати робочого часу досягається  завдяки науково обґрунтованій  розробці послідовності трудових операцій, введенням типових прийомів їх здійснення і використання типової документації, усуненням відволікаючих виконавців факторів, забезпечення засобами оргтехніки, утворенням умов для економії трудових витрат.

     Незалежно від змісту і складності того чи іншого завдання, які отримують працівники, порядок його виконання складається  із таких етапів:

     (1) формулювання завдання і доведення  його до виконавців;

     (2) вивчення питання, яке складає  предмет завдання шляхом збору,  обробки і аналізу необхідної  для цього інформації;

     (3) підготовки проекту документу  у відповідності зі змістом  завдання; (4) погодження і затвердження  документу. 

     1.5 Покращення умов праці і підвищення культури організації праці 

     Умови праці пов’язані з факторами  соціально-економічного, техніко-організаційного  і природно-правового характеру. Організаційні заходи з покращення праці повинні бути спрямовані на підвищення працездатності працівників  і збереження їх здоров’я шляхом утворення  належних соціально-побутових умов, встановлення правильного режиму праці  і відпочинку, підвищення загальної  культури праці. Рівень праці в роботі апарату – показник зрілості колективу  та його членів.

     Поняття культури праці складається із сукупності ознак, які характеризують умови, в  якій здійснюється трудовий процес і  поведінка людини в процесі трудової діяльності, його здатність працювати. Ці фактори є взаємопов’язаними, адже умови праці впливає на поведінку людей, а поведінка – на стан роботи. Умови праці визначаються: рівнем організації; методами техніки управління; стилем керівництва.

     Культура  праці кожного працівника суду при  виконанні ним посадових обов’язків вимагає: компетентність; організованість, здатність працювати по раніше затвердженому  графіку в межах розпорядку дня  без перенапруження; здатність раціонально  використовувати робочий час, науково-технічні засоби; творчу активність, відповідальність за справу; ділові якості, здатність  зосередитися на вирішенні найбільш важливих, позачергових завдань; дотримання морально-етичних і правових норм у взаємовідносинах працівників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Обов᾽язки секретаря судового засідання:

     1)      здійснює судові виклики і повідомлення;

  2)      перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких 
було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;