Конституційний суд України

       Тому  під правовими позиціями Конституційного Суду розуміють не лише остаточний варіант його рішення (в широкому розумінні), але і систему правових аргументів, які використовувалися для його обґрунтування, уявлення Суду про сутність розглядуваної ним проблеми і висновки, до яких він приходив під час її вирішення.

       Правові позиції, що викладені у рішеннях і висновках Конституційного Суду України, є обов’язковими і для нього самого. Це означає, що при прийнятті наступних рішень Конституційний Суд України повинен враховувати правові позиції, викладені ним у раніше прийнятих чинних актах. Тобто Суд є зв’язаним своїми попередніми рішеннями, а його правові позиції не повинні бути суперечливими.

       Таким чином, природа правових позицій Конституційного Суду України випливає з характеристики останнього як єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції, який покликаний гарантувати верховенство Конституції України на всій території держави. Правові позиції є формою і результатом інтерпретації Конституційним Судом України Конституції і законів України, містяться у актах Конституційного Суду України і стосуються різних галузей правового регулювання. Правові позиції Конституційного Суду України мають особливу правову природу, прецедентний характер і разом з актами Конституційного Суду України, в яких вони викладені, повинні розглядатися як джерело (форма) права. Разом з цим правова невизначеність, відсутність чітких вказівок у законодавстві про природу правових позицій Конституційного Суду України свідчить про очевидність законодавчого врегулювання відповідних питань. 
 
 

ЗАКЛЮЧЕННЯ

         На підставі проведеної роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Ідея створення Конституційного Суду в України виникла відразу ж після здобуття незалежності. Вона вперше була матеріалізована у концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Верховною Радою України у 1992 році, а згодом остаточно закріплена у першому Законі «Про Конституційний Суд України», прийнятому у 1993 році.
2. Конституційний Суд України визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції. Згідно зі ст. 150 Конституцією до повноважень Конституційного Суду України належить дві основні групи питань:
2. вирішення про відповідність Конституції України (конституційність):

• законів та інших правових актів Верховної Ради України;

• актів Президента України;
• актів Кабінету Міністрів України;
• правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

         2) офіційне тлумачення  Конституції та законів України.

3. Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування.   Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України (частина двадцять друга ст. 106), Верховна Рада України (частина двадцять шоста ст. 86) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (частина друга ст. 148).
4. Питання провадження у справах та діяльності Конституційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловодства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Суду України визначаються Конституцією, Законом та актами Конституційного Суду України, що встановлюють порядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України.
5. Закон визначає процедуру конституційного провадження. Перш за все визначаються форми звернення до Конституційного Суду, до яких належать: конституційне подання та конституційне звернення.
6. Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституціиності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Суб 'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційного Суду є Президент України, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України.
7. Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також прав юридичної особи. Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.
8. Чинне законодавство не містить поняття актів Конституційного Суду України. Конституцією України, Законом “Про Конституційний Суд України», а також Регламентом Конституційного Суду України визначені лише види таких актів: ними є рішення, висновки й ухвали. Акти Конституційного Суду України є засобом юридичного оформлення результатів розгляду ним матеріальних, процесуальних чи організаційних питань. Результатом діяльності Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції є його рішення і висновки у конкретних справах.

         Таким чином, Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів  держави місце, є особливим судовим  органом конституційного контролю, який самостійно і незалежно здійснює судову владу, завдання конституційного  судочинства. 

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

       Нормативні акти:

1. Конституция Украины. Принята на V сессии Верховной Рады Украины 28.06.1996 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. –1996. – № 30 – Ст. 141.
2. Про Конституційний Суд України: Закон України від Рішення Конституційного Суду України від 09 червня 1998 р. (про тлумачення терміну «законодавство») // Рішення Конституційного Суду України. – К.: Знання, 1999.
3. Регламент Конституційного Суду України, затверджений Рішенням Конституційного Суду України від 05 березня 1997 р. // www.rada.gov.ua
4. Про порядок складення у Верховній Раді України присяги суддею Конституційного Суду України: Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2005 р. // www.rada.gov.ua
5. Про припинення конституційного провадження у справі за конституційними поданнями 57 та 69 народних депутатів України щодо «визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні «Українського дому» 21 січня та 1 лютого 2000 року: Ухвала Конституційного Суду України від 27.06.2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4/
6. Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Волова Веніаміна Тихоновича щодо офіційного тлумачення положень статті 162 Цивільного кодексу Української РСР: Ухвала Конституційного Суду України від 11.07.2002 р. // Закон і Бізнес. – 2002. – С. 25–26.

       Спеціальна література:

7. Балакір’єва Р.С. Конституційне право України. - К., 2003. - 210 с.
8. Білоусов Ю. В.,  Івановська А. М. Шляхи забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 2 (18). – С. 61.
9. Водопянов В.М. Щодо ролі та місця Конституційного Суду в Українській державі // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 6. – С.17–20.
10. Гєргєлійник В А Правові проблеми становлення і функціонування конституційної юстиції України: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2000. – С. 14.
11. Евграфов П. Исполнить неукоснительно // Юридическая практика. – 2000. – № 17.
12. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. – 2001. – № 10. – С. 67.
13. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина// Право України.– 2003.– № 5 .С.36–40.
14. Коментар до Конституції України. – К.,1996.
15. Конституційне право України / За ред. Ю.М.Тодики.- К., 2002.- 554 с.
16. Конституційне право України/За ред. В.Ф. Погорілка.- К., 2002.- 773 с.
17. Коституційний Суд  України: У 2–х кн., 2001.
18. Кравченко В.В. Конституційне право України.-К., 2002.- 356с.
19. Медвидчук В. Роль Коституційного Суду в побудові основ правової держави в Україні // Вісник Коституційного Суду України.–2002.– № 2 – С. 50–53.
20. Недбайло П. Е. Применение советских норм права. – М., 1960.
21. Овсепян Ж. И. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. – Ростов–на–Дону: Литера–Д, 1992. – 316 с.
22. Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 1. – С. 37–46.
23. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 428с.
24. Тесленко М.  Судебный конституционный контроль в Украине. – К., 2001. – 312 с.
25. Тодыка Ю.Н. Конституционое право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина.–Х., 1998.
26. Фрицький О.Ф. Конституційне право України.-К., 2006.- 287с.
27. Шаповал В. М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. – 1998. – № 5. – С. 25–31.
28. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т. 6. – К.: “Укр. енцикл.», 2004.