Адміністративні стягнення

     ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ 1. Адміністративні стягнення............................................................4

1.1. Поняття, мета, правова основа адміністративних стягнень…………….4

1.2. Види адміністративних стягнень………………………………………….8

1.3. Основні та додаткові адміністративні стягнення……………………….16

РОЗДІЛ 2. Застосування адміністративних стягнень……………………….21

2.1.Види органів, що здійснюють адміністративно-юрисдикційні повноваження……………………………………………………………………21

2.2.Порядок застосування адміністративних стягнень……………………..28

ВИСНОВОК……………………………………………………………………36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                    

     ВСТУП

     Актуальність  теми. В Україні триває поступова переоцінка, переосмислення політико-правових ідей та цінностей, відбувається процес оновлення системи права, її галузей та інститутів, трансформація практики правозастосування. Становлення ринкових відносин, формування нового правового простору, зміна соціальних пріоритетів призводять до необхідності по-новому, більш ґрунтовно, дослідити усталені правові інститути, які створюють фундамент правової системи та забезпечують належний рівень функціонування правових відносин в країні.

     Актуальність  проблем адміністративних стягнень ґрунтується на певних факторах: 1) економічному - побудова ринкової економіки потребує державного регулювання господарських відносин конкретними правовими засобами, в той же час коло цих засобів, підстави застосування та їх види мають визначатися на законодавчому рівні; 2) політичному - необхідність створення та підтримки режиму законності в сфері виконавчої влади, з метою забезпечення захисту в адміністративно-правових відносинах умов для належної реалізації прав та свобод громадян; 3) нормативно-правовому - створення в Україні, нового та реформування чинного адміністративного законодавства має відбуватися на підставі науково обґрунтованого врахування тих соціальних, економічних, політичних змін, що відбуваються, з метою створення ефективного правового механізму захисту суспільних відносин.

     Хоч проблематика адміністративних стягнень є однією з ключових у змісті інституту  адміністративної відповідальності, проте  вона, за звичай, не досліджувалась окремо від інших правових явищ. Усталені підходи та положення тривалий час не оновлювалися, що не найкращим чином відобразилося на законотворенні.

     Потребують  оновлення теоретичні засади видового розрізнення адміністративних стягнень, виділення ознак, за якими стягнення  відносяться до того чи іншого виду чи кваліфікаційної групи, з’ясування правового та теоретичного підґрунтя застосування до особи, винної у вчиненні адміністративного проступку двох видів адміністративних стягнень. На особливу увагу заслуговують питання застосування адміністративних стягнень, а саме: підстави, принципи застосування, процесуальні правила, компетенція та повноваження державних органів, строки, в межах яких до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення та інші.

     Мета. Метою є вивчення теоретичних підходів до визначення правової природи адміністративних стягнень, підстав, принципів і механізму їх застосування.

     Виявити сутнісні риси адміністративного стягнення, які дозволяють провести відмежування їх від інших адміністративно-правових санкцій; обґрунтувати місце адміністративних стягнень серед широкого кола правових санкцій, передбачених чинним законодавством, в тому числі і економічних, а також спільні ознаки, що характеризують родову належність відповідних санкцій до заходів адміністративної відповідальності; виокремити видові групи адміністративних стягнень, визначити критерії їх класифікації за окремими ознаками; дати оцінку нормативного масиву, що складає правову основу застосування адміністративних стягнень; узагальнити перелік та розкрити зміст принципів застосування адміністративних стягнень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ

      1.1. Поняття, мета, правова основа адміністративних стягнень

       Проблематика адміністративних  стягнень в юридичній літературі  за радянських часів та на  сучасному етапі досліджується переважно не як самостійне правове явище, а лише виключно у процесі розгляду інституту адміністративної відповідальності. Такий підхід хоч і пояснюється особливістю співвідношення і взаємообумовленості цих правових явищ, в той же час значно звужує дослідження безпосередньо проблеми адміністративних стягнень.

       Розгляд адміністративних стягнень  лише крізь призму адміністративної  відповідальності зумовив певну  однобічність і в їх визначенні  як правової категорії. 

     З іншого боку, адміністративні стягнення можна розглядати як один з видів адміністративно-правових санкцій, що є формою реалізації державного примусу в широкому аспекті, або враховуючи галузевість правового регулювання у вузькому розумінні доречніше вести мову про адміністративний примус.

     Підходячи до адміністративного стягнення з позиції її місця в адміністративно-правових санкціях, треба говорити про віднесення цієї правової категорії до окремого виду адміністративно-правових санкцій – карних.

     Відповідний підхід закріплений законодавчо. Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення “є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами” ¹.

     Адміністративне стягнення має питому вагу в системі  заходів, що застосовуються державою, в особі її уповноважених органів  з метою охорони та захисту  суспільних відносин. За даними статистичної звітності існує прогресивна динаміка застосування адміністративних стягнень. Якщо в 1990 р. стягнення були застосовані до 6 515 тис. чоловік, то вже в 1999 р. кількість осіб збільшилась до 10 542, 0 тис.². Водночас не зменшується і застосування інших адміністративних санкцій. Однак адміністративні стягнення виділяються серед них певними особливостями.

     1. Адміністративні стягнення мають  державно-примусовий характер. Безумовно,  їм властивий і виховний характер, однак його сутність полягає  в примусовому впливі з боку держави на правопорушників. Тобто в силу правових норм уповноважені органи здійснюють правоохоронні функції та контроль за дотриманням суб’єктами правовідносин законодавства, в силу їх правового та службового становища інші суб’єкти правовідносин їм функціонально підконтрольні (щодо належного дотримання правових норм та встановлених правил), однак відсутнє підпорядкування в межах структури виконавчого органу. Не дивлячись на те, що фактично ці відносини носять владно-примусовий характер, відсутня так звана підпорядкованість службового характеру.

     2. Адміністративні стягнення поєднують  в собі елементи карного, виховного  та запобіжного характеру. Слід  також зауважити, що правоохоронні  можливості адміністративних стягнень  поширюються не лише на норми адміністративного права, а й забезпечують охорону інших правових норм та правовідносин.

     3. Особливість адміністративних стягнень  досить часто вбачають в специфічному  колі суб’єктів застосування. А  саме, переважно позасудовий характер  застосування.

     Порівняно з санкціями кримінального та дисциплінарного примусу, застосування адміністративного стягнення має в більшості своїй розгалужену систему уповноважених органів виконавчої влади. Однак, поряд з цим, законодавець виділив певні види адміністративних стягнень, які можуть бути застосовані виключно в судовому порядку. Наприклад, адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація.

     4. Має певні особливості і мета  застосування адміністративного  стягнення. Якщо цивільно-правові  санкції, передусім, спрямовані на відшкодування, компенсацію шкоди заподіяної неналежним виконанням зобов’язань або вчиненням інших дій (деліктів), то метою адміністративного стягнення є:

     а) покарання правопорушника за скоєний проступок;

     б) профілактичний вплив на широке коло осіб, як тих, що були піддані адміністративному стягненню, так й інших.

     Таким чином, при застосуванні адміністративних стягнень, які не можуть компенсувати моральні збитки держави, передусім, переслідується мета - покарання. Тож можна сказати, що адміністративне стягнення полягає в обмеженні, позбавленні суб’єктивних прав та благ особи, до якої вони застосовуються. Добровільне виконання правопорушником покладеного на нього стягнення не змінює його примусову сутність, так як при невиконанні покладеного обов’язку держава в особі уповноважених органів залишає за собою права на застосування інших примусових заходів для забезпечення належного виконання (невиплачений в строк штраф примусово стягується за рахунок грошових надходжень правопорушника – заробітної плати, стипендії, пенсії тощо).

     Застосування  адміністративного стягнення оформлюється уповноваженим органом в спеціальному індивідуальному акті. Застосування адміністративного стягнення тягне  за собою для особи “стан адміністративної покараності” ³. Ця обставина набуває суттєвого значення при вирішенні питання щодо накладення адміністративного стягнення при повторному, неодноразовому, систематичному порушенні правових норм протягом одного року.

     Вчинення  адміністративного проступку протягом року з моменту притягнення до адміністративної відповідальності може призвести до настання наступних юридичних наслідків:

     а) рецидив виступає обставиною, що обтяжує  відповідальність;

     б) він також може виступати в якості кваліфікуючої обставини складу адміністративного правопорушення.

     Адміністративні стягнення є одним з видів  адміністративно-правових санкцій. В  той же час, хоча адміністративним стягненням і притаманні загальні риси адміністративних санкцій вони мають певну сукупність родових ознак, за якими вирізняються серед інших. Перш за все, вони передбачені конкретною правовою нормою недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування. По-друге, основною функцією адміністративного стягнення є покарання правопорушника. По-третє, це покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності, і виступає її складовим елементом. По-четверте, законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування. І нарешті, адміністративні стягнення застосовуються спеціально уповноваженими органами в межах законодавчо визначеної компетенції. 
 
 
 

                 1.2. Види адміністративних стягнень

     У статті 24 Кодексу України про  адміністративні правопорушення встановлено  види адміністративних стягнень:

     1.попередження;

     2.штраф;

     3.оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

     4.конфіскація предмета, який став знаряддям правопорушення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

     5.позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

     5.1. громадські роботи;

     6.виправні роботи;

     7.адміністративний арешт.

     Законами   України   може   бути  встановлено  й  інші,  крім  
зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

        Законами   України   може  бути  передбачено адміністративне  
видворення  за  межі  України іноземців і осіб без громадянства за  
вчинення   адміністративних  правопорушень,  які  грубо  порушують  
правопорядок.⁴

     Попередження  є передусім заходом виховного характеру, що застосовується до порушників адміністративно-правових норм. Стаття 26 КпАП передбачає, що попередження має бути винесено в письмовій формі або зафіксоване іншим встановленим способом. Так, частина третя ст. 306 КпАП зазначає, що при винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою ст. 127 воно оформлюється способом встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України. Одним з таких засобів є талон попереджень, у якому фіксується порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху.