Використання дитячої літератури в процесі виховання в дошкільників гуманного ставлення до довкілля

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

      Харківський національний університет імені Г.С. Сковороди

 

 

 

 

 

 

Кафедра теорії і методики

професійної освіти

 

 

 

 

 

Тема: Використання дитячої літератури в процесі виховання в дошкільників гуманного ставлення до довкілля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З педагогіки

студентки 3 курсу, 34 групи,

музично-педагогічного факультету

спеціальність: «Дошкільна освіта. Сурдопедагогіка»

Вялої Олени Вікторівни

Перевірив: к. п. н., доц., Фомін В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Харків 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………...2

РОЗДІЛ 1. теоретичні аспекти виховання у дошкільників гуманного ставлення до довкілля

1. Виховання гуманного ставлення до довкілля. Психолого-педагогічна проблема………………………………………………………………....5
2. Сутність, зміст, форми і методи виховання гуманного ставлення до довкілля у дошкільників………………………………………………..11
3. Особливості використання дитячої літератури в процесі виховання гуманного ставлення до довкілля у дошкільників…………………....14

РОЗДІЛ 2.

Експериментальна перевірка  використання дитячої літератури в процесі виховання у дошкільників гуманного ставлення до довкілля…………....17

2.1 Виявлення первісних показників в розвитку моральних здібностей старших дошкільників.

2.2 Формування моральних  здібностей страших дошкільників  засобами дитячої літератури…………………………………………………………..21

2.3 аналіз результатів  експериментального дослідження ……………….30

Додатки

Висновки.........................................................................................................31

Список літератури…………………………………………………………34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Природа – могутнє  джерело пізнання, яке через спілкування  розкриває

людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

Людина –  частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від

самого народження, та чи не найяскравіше виявляється  в дитячому віці.

Дошкільний  вік – найважливіший етап у  становленні екологічного

світогляду  людини, передбачає створення передумов  гуманної взаємодії з

природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення

еколого–розвиваючого предметного середовища, яке сприяє формуванню в

дошкільнят  екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про

самоцінність  та неповторність компонентів природи, прояв гуманних

почуттів до живих істот, оволодіння початковими  вміннями відчувати красу

та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила

безпечної поведінки  в природі.

Вивченням даної  проблеми займалися видатні педагоги минулого:

О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців

та педагогів  – практиків присвятили свої дослідження  проблемі

екологічного  виховання, серед них: Лисенко Н.В., Яришева Н.Ф., Глухова

Н., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С. та ін..

Виховання бережливого  ставлення до оточуючого середовища в дітей

раннього віку закладається в сім’ї та продовжує формуватися  в дошкільні роки в дитячому садку  – у повсякденному житті та на заняттях.

Актуальність піднятої проблеми викликана потребою психологів, педагогів, батьків в методах психолого-педагогічної дії, що удосконалюються, на особистість дитини, що формується, з метою розвитку інтелектуальних, комунікативних і творчих здібностей.

Предметом дослідження  є: використання дитячої літератури для формування екологічної культури дошкільників.

Мета дослідження:

• дослідити використання дитячої літератури для формування екологічної культури дошкільників;
• сприяти формуванню в дошкільників потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної і соціальної істоти.
• дослідження вивчення методів та прийомів екологічного виховання дошкільників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. Теоретичні аспекти виховання у дошкільників гуманного ставлення до довкілля.

1. Виховання гуманного ставлення до довкілля, психолого-педагогічна проблема.

Екологічне виховання - процес педагогічно спрямований. Завдання вихователя - допомогти маленькому досліднику розібратись у розмаїтті об'єктів і явищ природного середовища, викликати інтерес до нього, навчитись бачити духовне благородство, милосердя і на основі цього виховувати прекрасне в собі, почуття любові до всього живого, бажання охороняти й примножувати все, чим багата рідна земля. 

Настав час  виховувати підростаюче покоління  не у згубній традиції якомога  більше брати у природи, а в  іншому, притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, у психологічній готовності оберігати природні цінності всюди і завжди. 
В наш час охорона природи є найважливішою справою держави, народу. Настав час керуватися правилами екологічного гуманізму, головна ідея якого - людина - частка планетарної родини з новою екологічною етикою, яка ґрунтується на шануванні всіх живих істот Землі. І завдання педагогів - максимально наблизити вивчення предмету до безцінного джерела знань - рідної природи .  
Проаналізувавши результати проведеної роботи, ми визначили основні вимоги до вихователів:  
мати достатній обсяг знань про світ природи;  
демонструвати позитивний приклад поведінки в екологічному довкіллі;  
у процесі діяльності врахувати вікові можливості малят;  
під час роботи головну увагу приділяти моральній та інтелектуальній спрямованості дітей;  
використовувати новітні дослідження науковців;  
врахувати наявний досвід дошкільників;  
будувати роботу на основі системного підходу, використовуючи календарно - перспективне планування;  
чітко формулювати і визначати програмові завдання (який вибирається об'єкт, з чим знайомиться, чого навчається, що закріплюється, розвивається, виховується тощо);  
особливу увагу звертати на першорядну значимість оточуючого світу та роль людини в його збереження;  
навчальний процес будувати на основі живого сприймання природного довкілля;  
добираючи інформацію, враховувати психологічні стимули, які сприяють кращому засвоєнню дітьми природничих знань (розпочинати ознайомлення з чогось цікавого, вагомого, що привертає увагу дитини - поведінка, спосіб пересування, зовнішня ознака);  
інформацію про живі істоти прагнути подавати, проводячи паралелі з людиною: влаштування гнізда, догляд за дитинчатами тощо;  
урізноманітнювати роботу активними формами та методами ознайомлення з природою;  
в практику роботи впроваджувати такі ефективні форми організації праці з дитиною, як: тематичні дні, екологічні проекти, екологічні стежини;  
творчо використовувати передовий екологічний досвід з екологічного виховання;  
налагодити систематичне екологічне просвітництво батьків вихованців;  
своєю діяльністю сприяти популяризації екологічного виховання серед широкого кола громадськості.  
Одним з напрямків спільної роботи дитячого садка і сім'ї є організація праці дітей в природі і через неї вирішення завдань екологічного виховання. 

Дехто думає, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона буде захищати її. Але це зовсім не так. Екологічна освіта – це лише надбанні людиною екологічні знання. Набагато важливішим є екологічне виховання, яке представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відношення природи і людини. При цьому екологічна мораль й екологічна етика за своєю суттю є глибоко гуманістичними. Екологічна освіта та виховання, вимагають реорганізації (вдосконалення, оптимізації) на основі глибокого філософського і психолого-педагогічного осмислення проблеми з урахуванням структури екологічних знань, сучасного рівня розвитку екологічної науки, визначення соціальних функцій екології у суспільстві, традицій, звичаїв та історичного досвіду українського народу у цій сфері.

Свідоме й бережливе  ставлення до природи маємо формувати  з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі. Екологічне навчання і виховання - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.

Досліджуючи стан екологічного виховання в дошкільному закладі та школі,

слід зазначити: в основному всі вони спрямовані на інтелектуальний розвиток дитини і меншою мірою торкаються її емоційно  – моральної сфери, тоді як ефективність екологічного виховання полягає в тісному зв’язку інтелектуального та емоційного (О.М. Захлебний, І.Д. Звєрєв). К.Д. Ушинський розробляв питання про моральне виховання як проблему наукової педагогіки і вперше підвів під неї природничо-наукову та психологічну базу.  Він виступав за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб зблизити дітей з природою.

Основним способом виховання любові до рідної природи є знання про неї.

”Ми можемо любити тільки те, що знаємо”, писала С.Ф. Русова, зазначаючи, що потрібно дати можливість дітям побачити ближню місцевість, знати в ній кожну річку, ліс, озеро, острів, знати рослинність, тварин свого краю, знати чим люди займаються, де люди працюють. Вона вважала, що вихователі дошкільних закладів повинні добре знати рідну природу.

Природа – це не те, що знаходиться поза нами. Природа  – це ми самі, ми

пов’язані з нею мільйонами невидимих, але міцних ниток. Від цих зв’язків

залежить наше здоров`я, життя та настрій. Проте слід усвідомити, що природа –не майстерня, а живе ціле, з яким органічно пов’язані ми самі, зумовлює переглянути засади і відчути радість від спілкування з нею. Особливу увагу акцентують на глибокому ознайомленні дошкільників із рослинами і тваринами рідного краю (Н.М. Кондратьєва, З.П. Плохій, А.М. Федотова, Н.Ф. Яришева).

Необхідність залучення родини до проблем екологічного виховання дошкільників зумовлена кількома причинами:

1. Родина володіє значним потенціалом у плані підготовки дітей до контактів з довкіллям. Найголовніше, що є в сім’ї і що так важко відтворити в державному закладі,  – це універсальність родинного спілкування та безкорисна любов дорослих до своєї дитини.

2. Необхідність взаємодії дошкільного закладу та родини зумовлена як

недостатнім рівнем екологічного виховання педагогів і членів родини, що

проводиться відособлено  один від одного, так і потребою коректувати негативні впливи на дитину життєвих умов і виховання  в родині, використовувати її позитивні потенційні можливості.

перед вихователями і родиною поставлено єдину мету: викликати в дітей емоційно  – позитивні й естетичні переживання до об’єктів природи, сформувати уявлення про тварин, рослин, як про живі істоти, життя яких залежить від споживання їжі, води та якісного їхнього складу. З цією метою ми давали дітям знання про рослини, які ростуть в саду, в лісі, біля дороги і на городі. Підживлюючи рослини, пояснювали дітям, що рослинам теж необхідні поживні речовини, бо вони живі. Ріст рослин залежить від

кількості тепла і  сезонних змін у природі. У різні  пори року під час прогулянки ми повинні звертати увагу дітей не тільки на зовнішні зміни рослин, а й використання їх людиною. Разом з родиною пояснювати дітям, що через  неправильну поведінку людей багато рослин зовсім зникли, а деяких залишилося вкрай мало.

Ці рослини занесені до Червоної книги.

У вихованні треба  приділяти значну увагу наявності гуманістичних почуттів, заснованих на здатності співчувати, бути чуйним до всього живого, а також знанням про необхідні умови для існування живих об’єктів.

Для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні дітей важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожної дитини. Лише за цієї умови вихователь зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.

ДНЗ відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного досвіду роботи.

Для педагога важливо, щоб  потреба спілкування з природою впливала на соціальні потреби дошкільника, наприклад, постати певне місце в колективі, користуватися прив'язаністю друзів, увагою вихователя. Потреба в спілкуванні з природою, в її збереженні включається в систему мотивів індивідуальної поведінки. Відповідальність на рівні мотивів виступає як соціально збуджуючий стимул. Виділяють такі мотиви: