Облик витрат за елементами

                                             ВСТУП 

     Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції  Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.

     Кожне підприємство виходячи із специфіки своєї господарської діяльності вибирає ту іншу сукупність рахунків і закріпляє прийняте рішення наказом про облікову політику.

     Залежно від напрямку статутної діяльності, підприємства дуже істотно відрізняються одне від одного за технологічним процесом, за організаційною структурою, за взаємозв’язками з партнерами та контрагентами, а також за взаємозалежністю між окремими структурними підрозділами всередині себе.

     Відмітні  особливості підприємства насамперед виявляються в організації виробництва, яка обумовлюється технологією виготовлення продукції. Тому зміст, обсяг, вид і форма надання інформації, необхідної для управління процесом виробництва, кожне підприємство формує самостійно. При цьому особливе значення має правильна організація та своєчасність обліку витрат за видами продукції (робіт, послуг) і підрозділами, тобто правильна організація аналітичного обліку.

     Аналітичний облік витрат на виробництво кожне  підприємство організовує до характеру  виробничого процесу, а також  особливостей продукції, що випускається, або робіт, що виконуються (послуг, що надаються). Базуючи на загальних правилах ведення бухгалтерського обліку, бухгалтерія підприємства забезпечує працівників інформацією, необхідною для контролю, аналізу та планування господарської діяльності, а також для прогнозування фінансових результатів. Дані аналітичного обліку використовуються при складанні внутрішньої звітності, яка будується на інформації про види і кількість продукції, про центри відповідальності і статті витрат.

     Вивчення  структури собівартості за економічними елементами дає можливість визначити роль окремих елементів собівартості у загальних витратах, виявити резерви подальшого зниження собівартості за рахунок змін у співвідношеннях між уречевленою і живою працею, розкрити їх вплив на зміну продуктивності суспільної праці.

     Класифікація  витрат за економічними елементами є основою для визначення завдань по зниженню собівартості продукції, обчисленню потреб в оборотних коштах, розрахунку порівняльної ефективності витрат.

       Метою даної роботи є дослідження методології та організації бухгалтерського обліку витрат на рахунках класу 8, а також визначення перспектив застосування підприємством 8 і 9 класу рахунків.

         Таким чином, для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• розглянути класифікацію витрат за елементами;
• викласти основні концепції методики обліку витрат на рахунках класу 8;
• дати характеристику первинних документів обліку витрат за елементами;
• окреслити перспективи обліку витрат підприємством на рахунках класу 8 та 9.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Класифікація витрат за елементами

     Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно  цілі витрати здійснені.

     Під економічним елементами витрат розуміють  сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами [22, с.304].

     Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами (рис. 1.1):

 

       Рис. 1.1. Класифікація витрат за економічними елементами [15, с.133] 

     До  елементу "Матеріальні витрати" належать:

     - витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої  продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом  для виготовлення продукції (робіт, послуг);

     - витрати купівельних напівфабрикатів  та комплектуючих виробів, що  потребують монтажу або додаткової  обробки на даному підприємстві;

     - витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

     Витрати на власне виробництво електричної  та інших видів енергії, а також  на трансформацію і передачу придбаної  енергії до місця її споживання включаються  до відповідних елементів витрат;

     - витрати тари і тарних матеріалів.

     У випадках включення вартості тари, прийнятої від постачальника  разом з матеріальними ресурсами, із загальної суми витрат на їх придбання  відраховується вартість тари за ціною  можливого використання або реалізації з урахуванням витрат на придбання  матеріалів для її ремонту;

     - витрати будівельних матеріалів  використовуються безпосередньо  у виробництві будівельно-монтажних  робіт і для виготовлення будівельних  деталей, конструкцій та частин будівель і споруд;

     - витрати запасних частин - раніше  виготовлені деталі та вузли машин, призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином швидкозношуваних деталей;

     - витрати матеріалів сільськогосподарського  призначення (насіння, корми, органічні  та мінеральні добрива, паливо, нафтопродукти, запасні частини тощо) використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, призначеної для її внутрішньогосподарської діяльності, для здійснення нових циклів виробничого процесу і для реалізації;

     - витрати товарів;

     - інші матеріальні витрати [6, с.271].

     Вартість  матеріальних ресурсів включається  до складу витрат на виробництво згідно з нормами витрат відповідно до ГОСТів, ОСТів, технічних умов.

     Із  витрат на матеріальні ресурси, що включаються  до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

     Зворотні  відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших  видів матеріальних ресурсів, утворених  у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), що втратили повністю або  частково споживчі якості початкового  ресурсу і в зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням [22, с.312].

     До  зворотних відходів не належать:

     - залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої  технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

     - супутня продукція, одержувана  водночас з цільовим (основним) продуктом  у єдиному технологічному процесі,  відповідає за якістю встановленим  стандартам або технічним умовам і призначається для подальшої переробки або відпуску на сторону. Перелік супутної продукції в окремих галузях промисловості наведений у додатку № 9 Типового положення № 473. Супутна продукція, призначена для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві [11, с.202].

     Згідно  з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій (№ 893/4186 від 21.12.99р.) малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або з використанням рахунків класу 9 "Витрати діяльності", який ведуть всі підприємства, крім вищевказаних суб'єктів малого підприємства та інших організацій.

     Відповідно  до Типового положення № 473 до елементу „Витрати на оплату праці" належать:

     1) витрати на виплату основної  й додаткової заробітної плати,  обчислені згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

     2) виплати, передбачені законодавством  про працю, за невідпрацьований (неявочний) на виробництві час;  оплата щорічних відпусток, крім  оплати в частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати.

     Якщо  на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

     3) витрати, пов'язані з підготовкою  (навчанням) і перепідготовкою  кадрів:

     - виплата працівникам підприємства  середньої заробітної плати за  основним місцем роботи за  час їх навчання з відривом від виробництва у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

     - оплата праці кваліфікованих  працівників, не звільнених від  основної роботи, навчання учнів  і підвищення кваліфікації працівників;

     - витрати базових підприємств  на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

     - витрати, пов'язані з виплатою  учням професійно-технічних училищ  різниці між стипендією у розмірі  тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням;

     - оплата відпусток із збереженням  повністю або частково заробітної  плати, наданої відповідно до  законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах і вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;

     4) виплати громадянам за виконання  робіт (послуг) згідно з договорами  громадсько-правового характеру;

     5) виплата звільненим працівникам  вихідної допомоги. В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

     - вартість безкоштовно наданих  працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на  оплату безкоштовно наданого  працівникам підприємств житла;

     - вартість безкоштовно наданих  предметів (включаючи формений  одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами [16, с. 23].

     До елементу "Відрахування на соціальні заходи" відповідно до Указу Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. "Про обмеження розміру фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників", суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

     1) Фонд соціального страхування України;

     2) Державний Фонд сприяння зайнятості населення;

     3) Пенсійний фонд України.

     Правове регулювання порядку оплати зборів до соціальних фондів здійснюється Законами України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" № 402/97-ЁР від 26.06.97р., "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.97р. (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"» № 208-ХІУ від 22.10.98 р.).