Конституційний суд України

 
 

       МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ

       ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ 

       ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 

Кафедра організації судових та правоохоронних органів 
 

Реєстраційний № _________

Дата ____________________ 
 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ  СУД УКРАЇНИ

(Курсова  робота) 
 

Студент 2 курсу денної форми навчання Тропанець  Сергій Петрович 

Викладач: Ковальчук 
 
 
 

Одеса – 2009 
 

Робота  захищена «___» _______ 2009 року з оцінкою «_________» 
ЗМІСТ 

Вступ 

Розділ 1. Конституційний Суд  – єдиний орган  конституційної юрисдикції в Україні

1.1. Ідея  створення Конституційного Суду  України.

1.2. Роль  та місце Конституційного Суду України в Українській державі. 

Розділ 2. Організаційно-правові  основи діяльності Конституційного  Суду України

2.1. Склад  і порядок формування Конституційного  Суду України.

2.2. Порядок  здійснення провадження справ  у Конституційному Суді України 

Розділ 3. Компетенція Конституційного  суду України

3.1. Функції  та повноваження Конституційного  Суду України

3.2. Юридична  сила та правова природа актів  Конституційного Суду України 

Заключення 

Список  використаної літератури 
 
 

       ВСТУП 

       Конституцією  України 1996 р. був остаточно визначений шлях розвитку України у напрямку розбудови соціальної, демократичної, правової держави. Одним з визначальних принципів такої держави є  забезпечення верховенства права через  верховенство Конституції як єдиного  нормативно-правового акта, який a priori визнається правовим. З метою правового  захисту Основного Закону, його належного  тлумачення та усунення з механізму  правового регулювання юридичних  актів, що не відповідають Конституції, в Україні створено інститут конституційного  контролю, здійснення якого покладається на Конституційний Суд України.

       Конституційний  Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів  держави місце, що обґрунтовується  таким:

• незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою ані загальних, ані спеціалізованих апеляційних судів;
• саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі XII «Конституційний Суд України»;
• цей розділ йде не відразу за розділом VIII «Правосуддя», а перед розділом XIII «Внесення змін до Конституції України», що є досить логічним;
• система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України. Останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду. Вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо суддів загальної і спеціальної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду. На діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру розгляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають апеляційному та касаційному оскарженню. На відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.

       Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України  є особливим судовим органом  конституційного контролю, який самостійно і незалежно здійснює судову владу, завдання конституційного судочинства.

       Метою курсової роботи є визначення правової природи та особливостей Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції.

       Відповідно  до зазначеної мети було поставлено наступні завдання:

• дослідити правовий статус Конституційного Суду України та визначити основні правові форми його діяльності;
• охарактеризувати юрисдикцію Конституційного Суду України;
• провести аналіз актів Конституційного Суду України.

       Об’єктом  дослідження є Конституційний Суд України як окремий орган державної влади України.

       Предмет дослідження статус та компетенція  Конституційного Суду України, правові форми його діяльності, результати яких відбиваються в актах органу конституційної юрисдикції України.

       Структура курсової роботи визначена предметом і логікою дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що об’єднують шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури.  
 

РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД  – ЄДИНИЙ ОРГАН  КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ 

1.1. Ідея створення Конституційного Суду України

       Ідея  створення Конституційного Суду в України виникла відразу  ж після здобуття незалежності. Вона вперше була матеріалізована у концепції  судово-правової реформи в Україні, схваленої Верховною Радою України  у 1992 році, а згодом остаточно закріплена у першому Законі «Про Конституційний Суд України», прийнятому у 1993 році.

       Ця  ідея, звичайно ж, не була суто українським  оригінальним винаходом і з’явилась  не на порожньому місці. Висуваючи і  реалізуючи її, українські політики і  правники діяли у руслі традиції, яка вже досить давно склалася у провідних демократичних країнах  світу і яка полягає у наявності  судового нагляду з дотримання положень Конституції органами державної  влади та вищими посадовими особами  держави.

       Після закінчення Другої світової війни конституційні  суди були утворені у багатьох країнах  Європи. Їх плідна діяльність із забезпечення верховенства конституційних норм, охорони  прав і свобод громадян, успішне  виконання ними функцій арбітрування при конфліктах всередині системи  державної влади певної країни створили цим органам високий авторитет  і переконливо довели плідність  ідеї конституційного нагляду в  її континентальгному європейському  варіанті. Саме з огляду на ці обставини  в Україні для здійснення конституційного  нагляду, після розгляду кількох  можливих, було обрано варіант створення  спеціалізованого Конституційного  Суду.

       Найголовнішим чинником, однією з передумов створення  Конституційного Суду України був  захист Конституції України, яку  ще належало прийняти, та прав і свобод людини і громадянина, які ще необхідно  було закріпити і гарантувати  новим Основним Законом держави. Тобто необхідним був контроль за додержанням Конституції, прав і  свобод людини і громадянина не із боку того органу - Верховної Ради України, який її прийняв, а незалежного, неупередженого і функціонально самостійного, тобто органу конституційної юрисдикції, судового захисту. Такий орган відігравав би конструктивну, стабілізуючу роль у житті суспільства і держави, забезпечував би рівність перед законом громадянина і держави в особі її органів, посадових осіб, так само як й органів місцевого самоврядування.

       Законом про внесення змін до Конституції  Української РСР від 27 жовтня 1989 р. передбачалося утворення Комітету конституційного нагляду Української  РСР.

       За  Конституцією УРСР контроль за додержанням  Конституції УРСР здійснювала Верховна Рада УРСР та її Президія, а нагляд за додержанням законів, актів місцевих органів державної влади і  громадських організацій - Прокуратура  Української РСР. Повноваження ж  Комітету конституційного нагляду  УРСР зводились до висновку при виявленні  суперечності акта цих органів (або  його окремих положень) Конституції  або законам УРСР і відправленні його тому ж органу для усунення допущеного порушення. Позитивним у  цьому процесі було те, що в такому разі зупинялося виконання (а не дія) оспорюваного акта або його окремих  положень. Комітет мав також право  входити з поданням до Верховної  Ради УРСР та Ради Міністрів УРСР про  скасування актів підзвітних їм органів  чи службових осіб, що суперечили Конституції  або законам УРСР.

       Усе це, видавалося не повинно було викликати  будь-яких заперечень, тим більше у  такий складний історичний період розвитку суспільства і держави, крім одного: щодо юридичної сили таких висновків  Комітету конституційного нагляду. Про це в Конституції УРСР - не зазначено. Тож висновок Комітету міг  бути і проігнорований, оскільки це був висновок органу нагляду, а не контролю. У цьому відгомін, якщо не сказати відбиток чи компроміс політичної влади Комуністичної партії, влади радянської держави: урізноманітнити форми, але не зміст самої влади¹.

       Своєрідним  етапом у розвитку органу конституційної юрисдикції в Україні є період, протягом якого діяв Конституційний Договір між Верховною Радою  України та Президентом України  про основні засади організації  та функціонування державної влади  і місцевого самоврядування в  Україні на період до прийняття нової  Конституції України, укладений 8 червня 1995 р. Ним на рівні Основного Закону були сформульовані багато в чому нові підходи до питань організації  та діяльності Конституційного Суду України.

       Вперше  в Україні у Договорі закріплюється  принцип верховенства права, а також  положення, що всі органи державної  влади та органи місцевого самоврядування мають здійснювати свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і  свобод людини, забезпечення яких - обов'язок держави. Політична, економічна та ідеологічна  багатоманітність визначалася як одна із засад подальшого суспільного  життя в Україні.

       Зазнають  змін, уточнень і положення про  Конституційний Суд України, який входив, за Договором, до судової системи  України, розцінювався як незалежний орган  судової влади. Його повноваження - забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів законодавчої і виконавчої влади Конституції  України, охорону конституційних прав та свобод людини і громадянина. Щоправда, офіційне тлумачення законів України  було прерогативою Верховної Ради України, а тлумачення Конституції України  взагалі не передбачалося. Отже, питання  законності у його діяльності відпадали, за винятком указів Президента України: вони повинні були відповідати Конституції і законам України.

       За  новою Конституцією України судово-правова  реформа у сфері діяльності судів  загальної юрисдикції мала бути проведена  протягом п'яти років. І це, до речі, при тому, що у цих судів - величезний досвід як в організації своєї роботи, так і самої роботи. За розділом XV «Перехідні положення» Конституції України для формування Конституційного Суду України відводилося лише три місяці після набуття нею чинності. І тут слід віддати належне як парламенту, так і тим, хто підготував проект нового Закону України «Про Конституційний Суд України» і уже в перших числах липня подав його на розгляд до Верховної Ради України, а остання його невідкладно розглянула і прийняла. Відтак 18 жовтня 1996 р. у системі органів державної влади України з'явився новий, давно очікуваний від дня незалежності орган судової влади - Конституційний Суд України.

       В Основному Законі йому відведено  окремий розділ. Крім того, на нього  поширюється і ряд конституційних положень розділу «Правосуддя». Серед них слід відмітити те, що віднині судочинство в Україні здійснюється і загальними судами, і Конституційним Судом України, а його рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на території України. Характерна їх ознака полягає в тому, що вони є остаточними і не можуть бути оскаржені, на відміну від рішень судів загальної юрисдикції.

       Таким чином в Україні було створено орган конституційного контролю на який було покладено завдання які  Конституційний Суд виконує шляхом вирішення питань щодо відповідності  Конституції чинних міжнародних договорів². 

1.2. Роль та місце Конституційного Суду України в Українській державі

       На  сьогоднішний день Конституційний Cуд України є єдиним із органів державної влади, що суттєво впливає на національну правову систему і користується належним рівнем поваги, як у юристів-теоретикі, так і у юристів-практиків. Разом із тим, донині не існує єдиної точки зору щодо ролі та місця Конституційного Суду України в механізмі сучасної Української держави.