Видовий склад фауни. Характеристики основних видів

Нерозень (Anas strepera) − водоплавний птах родини качкових. В країні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Дещо менший за крижня. Виражений статевий диморфізм. У дорослого самця у шлюбному вбранні голова і шия бурі, з темними рисками, низ голови, а також шия спереду і по боках світліші; спина і плечі бурувато-сірі; воло темно-буре, з білою хвилястою строкатістю; боки тулуба сірі, з тонкою темною поперечною смугастістю; груди і черево білі; поперек, надхвістя і підхвістя чорні; «дзеркальце» сіре з одного краю, чорне посередині і біле ближче до тулуба; верхні покривні пера другорядних махових чорні, середні покривні пера другорядних махових іржасто-каштанові.  Хвіст сірий,  дзьоб  темно-сірий, ноги жовті. У позашлюбному вбранні схожий на дорослу самку, але зберігає шлюбне забарвлення крил і чорний колір поперека та надхвістя. Доросла самка, крім білих грудей і черева, темно-бура, пера з вохристою або рудою облямівкою; на крилах чорний та іржасто-каштановий кольори замінені сірим; дзьоб жовтуватий по краях і бурий по центру; ноги жовтуваті. Молодий птах такий, як доросла самка, але верх темніший; на грудях і черві темні риски і плями. Довжина тіла: 481–558 мм, крила: 242–276 мм. Маса самців: до 650–1000 г, самок: 550–850 г. Гніздо влаштовує на відкритих ділянках серед трави, уникає чагарників. Насиджує самка. Тривалість інкубації 24–26 діб. Кладка 8–12 яєць. Пташенята виводкового типу, з'являються протягом червня. Підйом на крила у віці 45–50 діб. Живиться рослинною їжею — (фітофаг).

Гуска мала, гуска білолоба мала (Anser erythropus)  —  водоплавний птах  родини  качкових. Дуже схожа на велику білолобу гуску, але значно менша. У дорослого птаха голова, шия, спина та поперек темно-бурі; на лобі біла пляма, яка закінчується над заднім краєм ока; пера спини і крил зі світлою верхівкою; воло, груди і передня частина черева сірувато-бурі, на грудях і череві темно-бурі поперечні смуги; задня частина черева, надхвістя та підхвістя білі; махові пера темно-бурі; стернові пера бурі, з білою верхівкою. Дзьоб рожевий; він коротший за 40 мм — головна відмінність від великої білолобої гуски. Ноги жовтогарячі. Навколоочне кільце жовте. У молодого птаха білої плями на лобі, а також темних смуг на грудях і череві нема. Маса тіла — 1,3−2,3 кг, довжина тіла — 51–60 см, розмах крил — 1215–1340 мм. Перелітний птах. Весняна міграція в Україні триває з середини березня до початку травня. Восени з'являється в середині або кінці вересня. Живиться переважно рослинною їжею.

Гуменник (Anser fabalis) – водо плаваючий птах. Гуска гуменник – великий птах буро-сірого забарвлення, нагадує сіру гуску. Дзьоб чорний із помаранчевою смугою посередині. У самця та самки не має відмінностей по забарвленню, але за розміром самка менша. Маса тіла коливається від 2,5 до 4,5 кг та більше. Основа харчування гуменників, як і у всіх гусей – рослинна їжа. Вони живляться зеленими пагонами трав, а також ягодами. Пухові пташенята харчуються водними та наземними комахами, ракоподібними.

Синьга (Melanitta nigra) – птах роду турпанів родини качкових. Синьга – доволі великий птах, вага якої залежить від віку та ступені угодованості, коливається від 0,6 до 1,6 кг. У самця в шлюбному вбранні оперення суспіль чорне з металевим відливом на голові, верхній частині тулуба, на шиї і на зобу. Лапи і дзьоб також чорні, але передня частина наддзьоба яскраво-жовта. Очі темно-бурі. Після повної ліньки у самця пропадає металевий відтінок, а оперення черевної порожнини тулуба набуває бурий відтінок. Оперення самки в основному темно-буре. На спині у неї знаходяться великі світлі облямівки. У найбільш світлі тони забарвлені щоки, горло і нижня частина тіла. Дзьоб і лапи чорні, очі бурі. Як і у всіх турпанів, синьга в підстави наддзьоба має здуття, яскравіше виражене у селезня. До місць гніздування прилітає з квітня по червень. Проліт на зимівлю протікає з кінця вересня до кінця жовтня. Діляться качки парами на місцях зимівлі, а також і в дорозі до місць гніздування. Після прильоту на гніздів'я в синьги спостерігаються шлюбні ігри.

Ряд Соколоподібні. Шуліка чорний, лунь очеретяний, яструб великий, яструб малий, канюк звичайний, зимняк, підсоколик великий, кібчик, боривітер звичайний.

Шуліка чорний (Milvus migrans) — вид хижих птахів родини яструбових. Один з 2-х видів роду, який об'єднує 6 підвидів. Загальна довжина 50-60 см, маса 800—1100 г, довжина крила 41-51 см, розмах крил 140—155 см. Самки небагато більші за самців. Забарвлення дорослих птахів (дворічних і старше): спинна сторона темно-бура; тім'я іноді білувате з чорнуватими наствольними відмітинами; першорядні махові темно-бурі з світлими підставами внутрішніх опахал, рульові бурі з темним поперечним малюнком; черевна сторона бура, часто з рудуватим відтінком. Дзьоб і ноги жовті. Райдужка блідо-бура або жовто-бура. Голос — мелодійна трель «юрль-ююррль-ююрррль» і часте «кі-кі-кі». Перелітний птах. Весною з'являється досить рано — у кінці березня або першій половині квітня. Місця існування — різні типи лісів, зазвичай поблизу водойм. Шуліки моногами, зазвичай, самі будують гнізда, які влаштовують на деревах. У кладці, яку насиджують близько 38 днів, буває 2–3 яйця. Осіння міграція починається в серпні і до кінця вересня практично закінчується. Харчується головним чином падаллю, в основному рибою, та іншими відходами. Здобич також складають  ссавці,  птахи, плазуни, жаби, жива  риба,  комахи,  молюски,  ракоподібні.

Лунь очеретяний (Circus aeruginosus), або лунь болотяний  — хижий птах родини  Яструбові  (Accipitridae) ряду  Соколоподібні (Falconiformes), один з чотирьох видів роду  Лунь (Circus), що зустрічаються в Україні. Найбільший серед лунів, що зустрічаються в Україні. Загальна довжина 49−60 см, маса 500−750 г, довжина крила 36−43 см, розмах крил 110−140 см.  Статевий диморфізм  проявляється у розмірах та особливостях забарвлення. Самки значно більші від самців. Вікові зміни і статеві відмінності в забарвленні досить значні. Забарвлення дорослих самців – сіре, біле, буре або чорне; тім'я буре або чорне з охристими краями пір’їн; спина і плечі бурі або чорні з більш-менш розвиненим світлим малюнком. У дорослих самок голова вохриста з темними плямами, спинна сторона тіла бура з охристими відмітками на крилах і плечах; черевце буре; на грудях вохриста пляма. Молоді очеретяні луні в першому гніздовому вбранні схожі на дорослих самок, але без сіруватого кольору на крилах і з вужчими продовгуватими відмітками на тімені.  Райдужна оболонка  жовта,  дзьоб і кігті чорні, ноги − жовті. Живиться дрібними  птахами, яйцями, рибою, жабами, ловить дрібних звірів, особливо гризунів.

Я́струб вели́кий (Accipiter gentilis) —  хижий птах  роду  яструбів  родини  яструбових  ряду Соколоподібні. В Україні гніздовий, кочовий, зимуючий вид. За розміром дещо більший за сіру ворону. Виражений статевий диморфізм — самки більші за самців. Забарвлення верху тіла темне, сіро-буре, нижня частина білувата з поперечними сірими смужками. У дорослого самця на голові виражена біла «брова». Колір очей у дорослих особин червоний або червоно-коричневий, у молодих особин яскраво-жовтий. У молодих птахів верхня частина, голова і зовнішня частина крил коричневі, груди білі з вертикальними коричневими смугами. Маса самців 630—1100 г, довжина в середньому 55 см, розмах крил 98—104 см. Самки трохи більші: маса — 860—1360 г, довжина — 61 см, розмах крил — 105—115 см.  Яструб великий живиться переважно птахами, яких добуває сам. 80—90% здобичі складають  дрозди,  дятли,  сойки,  сірі ворони, граки, голуби. Значно рідше ловить він тетеруків,  рябчиків, молодих глухарів, качок, домашню птицю; зрідка також зайців та білок.

Звича́йний каню́к (Buteo buteo)  — вид хижих птахів роду справжніх канюків. Канюк звичайний — птах середніх розмірів, довжина тіла якого складає 51-57 см, розмах крил 110—130 см. Самки, як правило, більші за самців. Забарвлення сильно варіює, від палевого до темно-бурого; птаха легко сплутати з близьким до нього зимняком(Buteo lagopus) або набагато дальшим родичем звичайним  осоїдом (Pernis apivorus), який копіює забарвлення канюка для захисту від яструба великого (Accipiter gentilis). Як правило, молоді особини забарвлені строкатіше.  Голос у канюків звичайних гугнявий, нагадує нявкання кішки. Полює на відкритих просторах, поволі ширяючи в повітрі або найчастіше із засідки на піднесенні. Харчується дрібними ссавцях: ховрахами, польовими  мишами,  щурами, кроликами і дрібними птахами. Може поїдати і падаль. У разі міграції до місця літнього мешкання прилітають в середині  квітня — середині травня, залежно від клімату. Осіння міграція (якщо така є) починається в середині серпня і триває до початку вересня. При перельоті зазвичай збиваються у великі зграї. Гніздяться в лісі, на гілках листяних (береза, тополя, осика) або хвойних (сосна,  ялина,  ялиця) дерев на висоті 4-15 м над землею. Гніздо будують з сухих гілочок, далі обплітаючи їх старою травою. Також можуть використовувати і зелені гілочки, особливо коли вилуплюються пташенята. Відкладають 3-4, рідше 5 яєць приблизно 56 × 45 мм з шкаралупою брудно-білого кольору, покритою бурими або рудими плямами. Відкладання яєць відбувається в квітні-травні. Інкубаційний період пташиних яєць звичайного канюка триває 33-36 днів. Ймовірно, обидва батьки беруть участь в насиджуванні. Пташенята з'являються в кінці травня, або вчервні, на початку покриті бурим пухом. Як самець, так і самка годують пташенят, поки ті не в змозі літати. Пташенята здатні злетіти через 43-50 днів після народження. Якщо з якої-небудь причини перший виводок не відбувся, самка здатна відкласти другу кладку за сезон.

Зимняк (Buteo lagopus) – вид  птахів  родини  Яструбові  (Accipitridae)  ряду  Соколоподібні  (Falconiformes). В  Україні  звичайний пролітний та зимуючий вид. Верх тіла від вохристого до бурого кольору, голова і потилиця забарвлені світліше, майже до білого, з чорними видовженими плямами. Хвіст зверху і знизу світлий, значно світліший за спину, з широкою темною смугою і 1–4 більш вузькими нечіткими смугами. Низ світлий, нерідко білий. На горлі і боках грудей чорні ви видовжені плямами, на череві чорне. На згинах крила великі чорні плями. Очі коричневого кольору різної інтенсивності. Самки більші від самців, за забарвленням не відрізняються. Маса тіла 0,8–1,3 кг, довжина тіла – 50–61 см, довжина крила самців – 40,3–46,0 см, самок – 43,0–47,3 см, розмах крил – 120–150 см. Молоді зимняки світліші за дорослих, однак у них повністю темне черево. На світлому хвості одна широка темна смуга вздовж зовнішнього краю; на нижній частині крила плями практично відсутні. За зовнішнім виглядом та забарвленням зимняк нагадує канюка звичайного. Від останнього зимняк відрізняється білим хвостом з чорною смугою по краю та чорними плямами на споді крил. Гнізда будує з гілок та розміщує на землі, рідко на деревах та скелях. Влаштовує гнізда, як в розвилці стовбуру, так і на бічних гілках на висоті від 2 до 16 м. Гнізда на деревах за розмірами схожі на гнізда канюків звичайних, на скелях дещо більші: діаметр 50–160 см, висота 20–110 см, діаметр лотка 30–80 см, глибина лотка 5–20 см. У кладці зазвичай 3–4 яйця, у сприятливі за кількістю кормів роки до 7, у несприятливі 2–3. Забарвлення яєць біле з рідкими бурими або вохристими плямами. Пташенята вилітають з гнізд у віці 6–7 тижнів.

Підсоколик великий (Falco subbuteo) — це невеликий витончений сокіл з довгими загостреними крилами і довгим клиноподібним хвостом. Довжина тіла 28-36 см, розмах крил 69-84 см, маса 130—340 г. Самки виглядають дещо більшими від самців. Забарвлення оперення в обох статей схоже. Верх аспідно-сірий без малюнку, з більш бурим відтінком у самок. Груди і черевце охристо-білуваті з численними темними довгуватими плямами. Більша частина голови темна, за винятком контрастних білих щік і горла. Від кутика дзьобу до горла опускаються чорні «вуса». Оперення верхньої частини ніг і підхвістя, яке називають «штанами», темно-руді. Крила і хвіст знизу світлі, з поперечними плямами. Райдужна оболонка темно-кара, ноги зеленуваті або блакитнуваті. Підсоколик великий звичайно мовчазна птаха, але хвилюючись видає типовий для соколів голосний, різкий та уривистий крик. Його політ швидкий і маневрений, часті помахи крильми чергуються з ковзанням. Не планує. В повітрі крила утворюють форму серпа.

Кібчик (Falco vespertinus) – вид  птахів  родини  Соколові  (Falconidae)  ряду  Соколоподібні  (Falconiformes). В  Україні  звичайний гніздовий, перелітний птах. Дорослий самець темно-сірий до чорного;  махові пера зверху сірі; нижня частина черева і надхвістя яскраво-руді,  дзьоб  блакитно-сірий, з чорним гачком; навколо очне кільце, восковиця і ноги червоні. У дорослої самки голова руда; щоки і горло білуваті; навколо очей є темна пляма; невеликі темні «вуса», хвіст сірий, з темними поперечними смугами; пера спини і плечей, покривні пера верху крил сірі, з темними плямами; низ вохристо-рудий з дрібними поодинокими темними рисками; махові пера зверху буруваті, а зі споду – білуваті, з темними смугами; хвіст сірий, з темними поперечними смугами, з яких перед верхівкова найширша; навколоочне кільце, восковиця та ноги жовтогарячі. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху сірувато-бурі, з рудуватою облямівкою; низ білуватий, з великою кількістю рудувато-бурих плям, які утворюють поздовжній рисунок; наколоочне кільце і восковиця жовті, ноги жовті або жовтогарячі. Маса самців 0,12–0,19 кг, самок – 0,13-0,20 кг, довжина тіла 27–33 см, довжина крила самців 23,7–25,3 см, самок – 24,0–26,5 см, розмах крил 65–78 см. Живиться великими комахами, зрідка ловить дрібних гризунів, ящірок. Живиться вдень, незважаючи на латинську назву видової назви "vespertinus" – вечірній. 

Ряд Журавлеподібні: пастушок, погонич звичайний, погонич малий, погонич-крихітка, курочка водяна, лиска, деркач.

Лиска або лиска євразійська (Fulica atra) — невеликий  водоплавний птах родини пастушкових. Добре  впізнається по білому  дзьобу і білій шкірястій бляшці на лобі. Велику частину часу лиска проводить на воді, чим помітно виділяються в порівнянні з іншими пастушковими.

Курочка водяна (Gallinula chloropus) − водно-болотний птах родини Пастушкових. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид. Невеликий птах довжиною 27−31 см, размахом крил 50−55 см та вагою 192−493 г. Місця існування пов'язані з природними або штучними прісноводними (рідко солонуватими) водоймами з берегами, що заросліочеретом,  рогозом,  осокою  або іншими водними та навколо водними рослинами. На більшій частині ареалу водяні курочки ведуть осілий спосіб життя.

Ряд Сивкоподібні. Підряд Кулики: чайка, пісочник малий, коловодник звичайний, к. лісовий, баранець звичайний, б. великий, слуква, грицик великий.

Коловодник звичайний, або травник  (Tringa totanus)  —  прибережний птах родини Баранцевих (Scolopacidae) В Україні гніздовий, перелітний вид. Травники здобувають їжу, бродячи у мілкій воді або по берегу, де вони збирають здобич на поверхні  ґрунту,  або з верхніх шарів мулу. Основу їх їжі становлять личинки  комах, в меншій кількості зустрічаються дорослі форми, головним чином  жуки  і  клопи. Крім комах, ці птахи ще їдять  молюсків і  павуків. Травники знищують хижих водяних комах, які є шкідниками рибного господарства.

Слуква (Scolopax rusticola) . Досить великий, розміром з сизого голуба, кулик щільної статури з довгим прямим дзьобом. Довжина тіла 33—38 см, розмах крил 55—65 см, маса 210—460 р. Забарвлення протекційне — в цілому іржавинно-бурий, з чорними, сірими або рудими плямами у верхній частині тіла. Низ декілька блідіший — кремовий або жовтувато-сірий, з чорними поперечними смугами. Таке забарвлення добре камуфлює птицю на тлі торішнього листя. Дзьоб прямої, циліндрової форми, може досягати 7-9 см в довжину. Очі розташовані високо і помітно зрушені назад — так, що круговий огляд збільшується до 360°. Між підставою дзьоба і оком є добре помітна темно-коричнева смуга. У верхній частині голови також є одна світла і дві темні подовжні смуги. Крила широкі і відносно короткі, політ схожий на совиний. Статевий диморфізм не виражений, молоді птиці відрізняються від дорослих лише малопомітною відмінністю в малюнку крила. Зазвичай мовчазна птиця, за винятком шлюбного періоду, коли під час «тяги» (токування) самець на льоту видає неголосні хрюкаючі, швидше благозвучні звуки, звані мисливцями «хорканье». 3-4 хрипких рулади зазвичай закінчуються високим двоскладовим звуком «ци-цик», чутним на відстані до 300 м.  Гніздиться в густих листяних або змішаних лісах з вологим грунтом, часто з густим вітроломом і підліском з чагарників малини і ліщини, гостролиста остролістного (Ilex aquifolium), утесника (Ulex spp), чорниці, різних папоротей і іншої нізкоярусной рослинності. Віддає перевагу місцям поблизу від невеликих водоймищ з болотистими берегами для пошуку корму і світлими сухими узліссями і перелісками для відпочинку.  Основу живлення складають дощові черв'яки, особливо у внегнездової період — з цієї причини птиця завжди годується в місцях з хорошим гумусним шаром грунту. Окрім того, харчується комахами і їх личинками (жуками, щипавками, багатоніжками),  павуками і пильщиками. У меншій мірі споживає корми рослинного походження: насіння вівса, кукурудзи і інших зернових культур, ніжні втечі трав, ягоди. У пошуках черв'яків і личинок занурює свій довгий дзьоб в м'який грунт. Нервові закінчення на кінці дзьоба добре уловлюють навіть слабкий рух під землею.