Впорядкування територій виноргадників

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2012 в 15:08, курсовая работа

Краткое описание

Для впорядкування території багаторічних насаджень існують такі вимоги:
- здійснення організаційно-територіальних умов для раціонального і ефективного використання земель, капіталовкладень на закладку і догляд за багаторічними насадженнями;
- захист ґрунтів від ерозії і охорона навколишнього середовища;

Оглавление

Вступ
І. Огляд літератури
ІІ. Вишукувальні роботи
2.1. Характер об’єкту проектування
2.2. Геологія і геоморфологія та рельєф
території проектування
2.3. Складання картограми стрімкості схилів
2.4. Вивчення кліматичних умов
2.5. Складання картограми термічних ресурсів
2.6. Вивчення ґрунтів
2.7. Складання картограми ґрунтового покриву
2.8.Складання комплексної ампело-екологічної картограми
Висновки

Файлы: 1 файл

Корнійчук Л.В. Виноградники.doc

— 141.50 Кб (Скачать)

Складена картограма стрімкості схилів використовується для вивчення рельєфу та є складовою агроекологічної карти. Розподіл території за стрімкістю схилів.

Отже можна зробити таке проектне рішення, що на території із стрімкістю схилів 0-3˚ буде застосовуватись прямолінійне розміщення всіх елементів, 3-5˚ - прямолінійне розміщення рядів, контурне розміщення кліток і кварталів.

 

 

2.4. Вивчення кліматичних умов

Землекористування господарства розміщені в центральній сильно теплій, з недостатньою вологістю, агрокліматичному районі Степу. Сума річних опадів по середнім багаторічним даним агрометеорологічної станції, складає 377 мм (по Овідіополю 370 мм) з значним коливанням по рокам. Так наприклад, в 1968 році річна кількість опадів складала 524 мм.

Територія господарства знаходиться в зоні недостатньої вологості гідротермічний коефіцієнт (показник вологозабезпеченості району) 0,7 -0,8. Максимум опадів приходить на травень - червень, але в цей період перевищують зливи, що негативно впливають на вологозабезпеченості рослин. Нерівномірне випадання опадів значно знижує їх ефективність. Зливний їх характер, висока температура повітря, висока сонячна інсоляція, вітри, негативно впливають на вологозабезпеченість рослин.

Вплив атмосферних опадів на урожай сільськогосподарських культур не являється визначальним в умовах зрошення.

Сніговий покрив нестійкий, середня із максимальних декадних висот снігового покриву за зиму не перевищує 10 см. Із-за зміни морозів відлигами біля половини зимових опадів випадає у вигляді дощу та туману. Температурний режим загалом сприятливий для сільськогосподарського виробництва, середньорічна температура повітря дорівнює + 94°С. Похолодання інколи наступає в жовтні місяці, супроводжується першими замороками. Повернення тепла у другій декаді половині листопада відсовує настання стійких зимових холодів, які настають зазвичай у грудні, а інколи у січні. Різкий перелом в сторону тепла відбувається у другій половині квітня. Коливання температур на 10-15° в сутки при проходженні  тепла та холоду не являються рідкістю, особливо весною та взимку.

Пануючими повітряними течіями являються північні, північно-східні та північно-західні на протязі зими. Влітку перевищують вітри південні та південно-східнього направлення. Вітри зі швидкістю вище 15 м/сек визивають пилові бури. Особливо небезпечні вони весною, коли ґрунтовий покрив ще не покритий рослинністю.

Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Складання картограми термічних ресурсів

              Мікрокліматичні карти є найкращою формою обслуговування сільськогосподарської та інших галузей виробництва. Вони дають наочне уявлення про просторову мінливість показників клімату на обмежених територіях під впливом неоднорідностей підстильної поверхні.

              Мікрокліматичні карти можуть складатися по окремим елементам клімату і бути комплексними. Мікрокліматичні карти по показникам, які характеризують умови перезимівлі та теплові ресурси території є однією із складових комплексної екологічної карти як всебічне наукове обґрунтування до розміщення багаторічних насаджень.

Перший етап. Аналіз фонових агрокліматичних умов території. На цьому етапі необхідно з різних довідників (кліматичних, агрокліматичних тощо) виписати дані показників перезимівлі і теплових ресурсів.

Отже на даній територій виділені мікрорайони із значеннями Тмін: -17,5 і вище- (рожевий) ; –17,5 - –20,0 (оранжевий); –20,0 - –22,5 (жовтий) ; –22,5 - –25,0 (зелений); -25,0 і нище (блакитний).

Показником теплових ресурсів є сума активних температур повітря за період з температурами вище 10 °С (УТ>10 °С). Зважаючи на те, що цей показник мало чутливий до мікроклімату (тобто мало змінюється в різних умовах підстильної поверхні), його треба доповнювати або замінити на суму температур за беззаморозковий період, або на суму денних і нічних температур повітря (УТб/п, УТд, УТн).

Другий етап. Інвентаризація території, тобто виділення місцеположень, які відрізняються по умовах формування мікрокліматичної різниці показників перезимівлі та теплових ресурсів.

Третій етап. На третьому етапі виконують розрахунки значень показників Тмін, УТб/п, УТд і УТн для кожного з виділених місцеположень. Четвертий етап. На цьому етапі відбувається саме складання картограми термічних ресурсів і визначається майбутній напрямок її використання. Для підготовки картограми термічних ресурсів як підстави до комплексної екологічної картограми, кроком районування Тмін може бути 2,5 °С, а теплових ресурсів — 50 °С.

Враховуючи механізм формування мікрокліматичної різниці умов перезимівлі, необхідно виділити вододільні плато, вододіли, верхні, середні та нижні частини схилів, дно долин і улоговини. При цьому треба зважати на тип рельєфу: пагорбкуватий, горбистий, низько гірський. Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6. Вивчення ґрунтів

В результаті взаємозв’язку клімату, рельєфу, природної рослинності та ґрунтоутворюючих порід сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини потерпів деякі зміни.

              По ґрунтово-кліматичному районуванню СССР територія відноситься до сухостепової зони південно Української посушливої провінції. По агроґрунтовому районуванню Одеської області – до Степу південно Правоберегової, Овідіопольського підрайону Овідіопольського-Комінтерновеського агроґрунтового району. В результаті корегування матеріалів ґрунтового обстеження виділено 14 ґрунтових різновидностей.

Номенклатурний список ґрунтів

Номенклатурний список ґрунтів

Чорноземи південні на лесах

71 е

1

Чорноземи південні важко суглинкові

74 е

2

Чорноземи південні слабозмит важкосуглинкові

Чорноземно-лугові та лугові

ґрунти на алювіальних і алювіально-делювіальних відкладеннях

209 е

3

Чорноземи намиті важко суглинкові днищ балок 0-1⁰

 

Агровиробничі групи ґрунтів

Агрогрупам ґрунтів присвоєні номера, єдині для всієї країни. Назва кожної агровиробничої групи ґрунтів складається з показників генетичної назежності ґрунтів, варіанта механічного складу і показника місцезнаходження по рельєфу. Нумерація груп в відповідності з цим складається з трьох шифрів% порядкового номера агрогрупи, індекса, що показує механічний склад, і шифра умов залягання.

Згідно природно-сільськогосподарського районування території землекористування відноситься до степової засушливої зони, Овідіопольському природно-сільськогосподарському агрогрунтовому району. На основі польового обстеження і камеральної обробки територія Дальницької сільської ради представлена такими агро виробничими грипами ґрунтів:

71-е І - Чорноземи південні важко суглинкові широких водо роздільних плато 0-1°.

74-е VІІІ - Чорноземи південні слабозмиті важко суглинкові плато 1-3°.

209 е V – Чорноземи намиті важко суглинкові днищ балок 0-1°.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7. Складання картограми ґрунтового покриву

Неоднорідність, просторова мінливість ґрунтового покриву особливо на схилах, де головним чином розміщують виноградники, ускладнює процес розміщення плантацій. Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.

Крім цього, контури ґрунтових і агрогрунтових карт не завжди добре сфокусовані просторово з контурами інших екологічних факторів — рельєфу, мікроклімату. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів.

В виноградарстві використовується можливість добору сортів під підщепу на різних за карбонатністю ґрунтах. Так при запасах активних карбонатів рекомендують сорти підщеп:

10-15% Ріпарія глухар де Монпельє;

до 20% - Ріпарія * Рупестріс 101-14, Ріпарія * Рупестріс 3309;

до 25% - Рупестріс дю Ло;

30 – 40% - Берландієрі * Ріпарія Кобер 5ББ;

50 – 60% - Шасла * Берландієрі 41Б.

В залежності від кількості поживних речовин, а саме запасів гумусу, визначається сила рості рослин, відповідно і схема садіння. Гумус розраховується в тонах на гектар (сумуються значення гумусу у відсотках по всім інтервалам глибин взяття зразків, ділиться на відповідну суму інтервалів, цей показник множиться на коефіцієнт перерахунку (1,3) та на 100). В залежності від вмісту активних карбонатів та запасів гумусу в метровому шарі ґрунту залежить форма та залитість значка в чисельнику.

Наступним моментом, який відображується на картограмі грунтового покриву, є гранулометричний склад, значок якого розміщується в знаменнику і відповідає градаціям класифікації Качинського.

Характерною особливістю їх являється чергування шарів різного механічного складу. За механічним складом переважають легко глинисті фракції.

Делювіальні відкладення займають найбільші участки і розповсюджені в пониженнях балок. За механічним складом – це середні суглинки, покрашені гумусом на значну глибину. Рельєф має великий вплив на ґрунтоутворення. При рівних умовах рельєфу в межах одної рослинно-кліматичної зони, на різних ґрунтоутворюючих породах зустрічаються різні по генезису і агротехнічним показникам грунти. В залежності від крутизни схилів залягають слабо-, середньо- і сильнозмиті грунти. Слабо еродовані грунти займають в основному похилі схили стрімкістю 1-2°, 2-3°, середньо- і сильно еродовані грунти розміщені на схилах стрімкістю 2-3° до 10°.

В результаті взаємодії клімату, рельєфу, ґрунтоутворюючих порід і рослинності сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини зазнав деяких змін.

Ґрунтові карти виконуються на основі генетичної класифікації ґрунтів. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити таким властивостям як: гранулометричний склад, кількість поживних речовин (гумусу), наявність активних карбонатів.

Відсоток складу гумусу визначається в запасах по шарах. Питома вага гумусу менше питомої ваги води, тому вводиться коефіцієнт перерахунку – 1,3.

Формула перерахунку відсоткового значення гумусу в тони на гектар:

Г т/га = Г% * 100* 1,3

Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.

Информация о работе Впорядкування територій виноргадників