Організація дозиметричного контролю на підприємстві

- контролю на   основі  даних  індивідуальних,  пересувних  або рухомих технічних засобів;     

- лабораторного аналізу    на    основі    даних   стаціонарної лабораторної апаратури,  засобів відбору та  підготовки  проб  для аналізу.     

 

Автоматизовані    системи    повинні    забезпечувати контроль,   реєстрацію,   відображення,   збір,   обробку,  аналіз інформації,  що  отримується,  і  прогноз  стану  параметрів,   що контролюються.     

У    приміщеннях,    де    проводяться    роботи    з радіонуклідними джерелами,  які  мають  керма-еквівалент  вищий за 1 мГр * кв.  м * с(-1),  з джерелами нейтронів,  у яких  вихід нейтронів є  більший  за  10(9) нейтр * с(-1),  з матеріалами,  що поділяються,  у  кількостях,  при  яких  є   можливим   виникнення спонтанної  ланцюгової  реакції  поділу,  на  ядерних  реакторах і критичних складаннях,  а також у тих робочих зонах,  де радіаційна обстановка  під  час  проведення  робіт  може істотно змінюватися, необхідно  встановлювати  прилади   радіаційного   моніторингу   з автоматичними звуковими та світловими пристроями сигналізації. При цьому слід передбачати сигналізацію нормального, попереджувального і аварійного рівнів.  Персонал, що працює в зазначених умовах, має бути  забезпечений  індивідуальними  аварійними   дозиметрами   із звуковою і світловою сигналізацією.    

 

Моніторинг повітряного середовища  є  обов'язковим  у всіх  тих випадках,  коли в нормальних чи аварійних умовах можливе інгаляційне надходження радіонуклідів,  що  призводить  до  річної ефективної дози понад 1 мЗв.     

 

ІДК, у залежності від  характеру робіт, включає:     

- ІДК зовнішнього  опромінення  за рахунок бета-випромінювання, нейтронів,  рентгенівського,  гамма-випромінювання з використанням індивідуальних дозиметрів;

- ІДК внутрішнього  опромінення,  який  проводиться  на  основі даних прямих і непрямих біофізичних вимірювань.     

 

Система  збору  та  інтерпретації  даних  моніторингу виробничого  середовища  і  даних біофізичних вимірювань (біопроб) повинна дозволяти:

- ідентифікувати кожен випадок,  коли надходження радіонуклідів до організму працівника перевищило чи могло перевищити контрольний рівень,  установлений адміністрацією підприємства за узгодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для  підприємства  загалом  або  для  окремих технологій,  робочих місць;     

- розраховувати величину  надходження  радіоактивних речовин до організму;      розраховувати ефективну дозу  внутрішнього  опромінення для кожного з ідентифікованих випадків надходження;

- розраховувати індивідуальну ефективну річну дозу внутрішнього опромінення персоналу та населення.     

 

ІДК  у  конкретних  для  кожного  випадку  обсягах  є обов'язковим для осіб з числа  персоналу  (категорія  А),  у  яких сумарна річна  ефективна  доза  може  досягати 10 мЗв * рік(-1) (в нормальних або аварійних умовах).  ІДК на АЕС є  обов'язковим  для всіх осіб, що відвідують зону строгого режиму.     

ІДК внутрішнього опромінення  є обов'язковим для осіб з  числа  персоналу,  у  яких  річна  очікувана  доза внутрішнього опромінення,  пов'язана з їх професійною діяльністю,  в нормальних або   аварійних   умовах   може  перевищувати  1  мЗв.  Для  цілей дозиметричного контролю повинні застосовуватись методи біофізичних вимірювань та дані моніторингу робочих місць.     

ІДК зовнішнього локального та загального опромінення з  використанням індивідуальних дозиметрів повинен проводитись для жінок дітородного віку (до 45 років), які належать до категорії А, незалежно від очікуваної дози опромінення.     

 

Контроль  за  опроміненням  персоналу  категорії   Б здійснюється,  як правило, шляхом спостереження за потужністю дози зовнішнього випромінювання на робочих місцях і об'ємною активністю радіонуклідів   у   повітрі  робочих  приміщень.  За  необхідності кількість параметрів, що контролюються, може бути збільшена. В  обов'язковому порядку ІДК повинен проводитись для всіх категорій медичного персоналу, діяльність якого пов'язана  з використанням закритих і відкритих ДІВ.     

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведення реєстраційних  записів

 

Реєстраційні   записи,   що   отримуються    системою дозиметричного контролю, повинні включати дані моніторингу робочих місць та ІДК, посилання  на  методи  вимірювання  і методи інтерпретації. Реєстраційні  записи  індивідуального  дозиметричного контролю   повинні  включати  результати  контролю  зовнішнього  і внутрішнього опромінення персоналу,  а також  відповідні  первинні дані. У разі,  коли контроль опромінення за одним із шляхів опромінення    здійснюється    кількома   різними   методами,   то обов'язковій  окремій  реєстрації   підлягають   усі   результати, отримані кожним із методів, при цьому також реєструється остаточне значення  дози,  включаючи  посилання  на  застосовувану  методику розрахунку дози.       Результати всіх видів індивідуального дозиметричного контролю повинні    реєструватись   і   зберігатись   в   установі протягом 50   років.   Під    час    проведення    індивідуального дозиметричного контролю необхідно вести облік річної ефективної та еквівалентних доз, а також сумарних доз за весь період професійної роботи.  Індивідуальну дозу опромінення осіб персоналу категорії А фіксують   у   картці   індивідуального   обліку   дози.    Картка індивідуального  обліку  доз  робітника та відповідна інформація в спеціалізованій  базі  даних  повинні   зберігатися   до   моменту досягнення  робітником 75-річного віку,  але не менше ніж 30 років після звільнення робітника.     

Копія  даних з усієї  історії попереднього опромінення працівника у випадку його переходу в іншу установу, де проводяться роботи з джерелами іонізуючих випромінювань,  повинна передаватися на нове місце роботи за запитом;  оригінал повинен зберігатися  на попередньому місці роботи.      Дані про індивідуальні дози  у осіб,  які відряджені   до підприємства повинні повідомлятися за місцем їх постійної роботи.     

Перелік   інформації,    яка    підлягає    тривалому зберіганню, затверджується адміністрацією у відповідності до вимог нормативів і за узгодженням з територіальними закладами  державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.     

Усі реєстраційні записи повинні бути  доступними  для служби  радіаційної  безпеки  і  медичної частини та,  за запитом, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби  МОЗ  України та  органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Адміністрація підприємства повинна  надавати  вичерпну  інформацію про   зміст   реєстраційних   записів   за  запитом  працівника  в індивідуальному порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Дії керівників при аваріях на підприємствах.

1. При виникненні виробничої аварії найважливішим заходом щодо захисту є своєчасне оповіщення.

Основним способом оповіщення в мирний час є мовна інфор-мація (радіо, телебачення, проводовий зв’язок). Перед інформацією вмикаються електросирени, заводські гудки і по радіо передається попередній сигнал «Увага всім». За цим сигналом необхідно ввімкнути радіо, телевізор для прослуховування MOB-HOI інформації. Відповідальними за організацію і здійснення оповіщення є територіальні органи ЦО, начальники ЦО об’єктів.

Якщо протягом 5 хвилин після подачі сигналу «Увага всім» мовної інформації нема, значить відбувся несанкціонований запуск сирен (помилкова тривога).

2. При виникненні аварії зі СДОР на об’єкті начальник ЦО об’єкта негайно (через диспетчера, чергового по заводу) організовує оповіщення штабу ЦО НС об’єкта, району, командирів невоєнізованих формувань, робітників та службовців, населення прилягаючих до об’єкта будинків. Якщо аварія відбулася на ін-шому об’єкті, оповіщення роблять штаб ЦО НС району, черговий по райвідділу міліції. При цьому повідомляється місце аварії, тип СДОР, напрямок вітру.

3.   Одержавши основні вихідні дані про аварію, диспетчер (черговий по заводу) робить прогнозування хімічної обстановки (2-3 хв.) на об’єкті з метою визначення напрямку поширення СДОР. По гучномовному зв’язку передається текст: «Увага! Увага!   Говорить   черговий  диспетчер   (черговий  по   заводу)!   На об’єкті вибухнула цистерна з аміаком, напрямок поширення хмари..., ужити заходів захисту (загерметизувати будинки, надягти протигази), людей розмістити у верхніх (нижніх) поверхах чи ви-водити в напрямку...».

4. У зв’язку зі швидкодією СДОР і незначним часом приходу хмари до об’єкта головне в захисті — використання 313 (при наявності) і екстрений вихід людей із зони поширення хмари.

Список використаних джерел

 

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М. Скалецького, І.Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.

2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.

3.  Каракчиев Н.И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.

4. http://bibliofond.ru/view.aspx?id=492472.

5. http://www.nmc.cv.ua/Posibnyky/KON.pdf.

6. http://www.uazakon.com/big/text376/pg6.htm.