Здоров'язберігаючі технології в школі і дитячому садку. Особливості їх застосування

Міністерство  освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

 

 

 

 

                                                        

 

 

Здоров'язберігаючі  технології в школі і дитячому садку. Особливості їх застосування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка III курсу, 33 групи

Музично-педагогічного  факультету                                                                                     

Шевчук М. А.                                                                                        

 

 

 

 

 

 

 

Харків - 2012

 

 

 

 

 

План

 

Вступ

 

1. Сутнісна характеристика здоров’язберігаючих  технологій

2. Здоров’язбереження особистості  як психолого-педагогічна проблема.

3. Здоров’язбереження як вирішальний  аспект в освітньому процесі  ДНЗ.

4. Особливості застосування здоров’язберігаючих технологій.

Висновки

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Здоров’я  дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя  батьків, вчителів, суспільства в  цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім  держави, є збереження і зміцнення  здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні  захворювання.

За даними моніторингового дослідження можна  побачити, що з кожним роком кількість  здорових дітей зменшується. Так  у 2007 - 2008 навчальному році було зафіксовано 42,7% здорових дітей, у 2008-2009 навчальному  році кількість практично здорових дітей не перевищує 30%. Також дані показують, що з кожним роком зростає  показник надлишку ваги. Це свідчить про  недостатню культуру харчування підлітків, батьків та не правильний вибір батьками їжі для школярів. Якщо в школі  за раціональним харчуванням учнів  слідкує адміністрація, робітники  їдальні та медичний персонал, то вдома  діти, зазвичай, не дотримуються правил раціонального харчування Все це не може не хвилювати педагогів та медиків, тому що діти, приходячи до 1 класу, вже мають відхилення у  здоров’ї.

Тому  головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації  на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутнісна характеристика здоров’язберігаючих технологій

 

Технологія - це, перш за все, системний метод  створення, застосування знань з  урахуванням технологічних і  людських ресурсів та їх взаємовпливу, що має на меті оптимізацію форм освіти.

У класифікації освітніх технологій (управлінської  діяльності, організації навчального  процесу, виховної роботи та ін.) останнім часом виокремилася нова група - здоров’язберігаючі технології.

Слід  зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна  освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з  розуміння технології як певного  прийому, методу, методики; інші розуміють  його як сукупність певних технік, за допомогою  яких реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання; як опис процесу  досягнення запланованих результатів, сукупність яких відображає певні зміни  в здоров'ї учасників педагогічної взаємодії.

Вітчизняні  та зарубіжні науковці (і насамперед російські вчені, які працюють під  керівництвом М. Безруких) вважають, що під здоров’язберігаючими освітніми  технологіями треба розуміти всі  педагогічні технології, які не шкодять  здоров’ю учнів.

Деякі вчені  пропонують виокремити поняття "здоров’яформуючі виховні технологи", розуміючи  під ним ті психолого-педагогічні  технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формування уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

Інші  науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

·  сприятливі умови навчання дитини в школі (без  стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

·  оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);

·  необхідний достатній та раціонально організований  руховий режим.

Учителі-практики України, які працюють над цією проблемою (учасники проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю"), доповнюють зміст здоров'язберігаючих технологій поняттям "здоров’язберігаючі заходи" і реалізують їх через:

·  диспансеризацію  учнів;

·  "Дні  здоров'я" та туристичні походи;

·  шкільні  спортивні свята;

·  бесіди про здоров'я з учнями;

·  бесіди про здоров'я з батьками;

·  вітамінізацію;

·  факультативи з проблем здоров’я та здорового  способу життя;

·  ведення  листків здоров'я та стіннівок  на оздоровчу тематику тощо.

Поняття “здоров’язберігаючі технології”  об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Слід  зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих  освітніх технологій пов’язано з  використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних  здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Сутність  здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих  технологій постає в комплексній  оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний  стан учнів, формувати більш високий  рівень їхнього здоров’я, навичок  здорового способу життя, здійснювати  моніторинг показників індивідуального  розвитку, прогнозувати можливі зміни  здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів  освітнього середовища.

Аналіз  класифікацій існуючих здоров’язберігаючих  технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):

здоров’язберігаючі  – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують  завдання раціональної організації  виховного процесу (з урахуванням  вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність  навчального та фізичного навантажень  можливостям дитини;

оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення  завдань зміцнення фізичного  здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична  терапія;

технології  навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування  емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання  психоактивними речовинами, статеве  виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних  тем до предметів загально-навчального  циклу, введення до варіативної частини  навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

виховання культури здоров’я – виховання в учнів  особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації  на ведення здорового способу  життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Метод навчання - це впорядкована діяльність педагога, спрямована на досягнення визначеної мети навчання. Під методами навчання часто розуміють сукупність шляхів, засобів досягнення мети, вирішення  завдань (І. Підласий), а, відповідно, завдання педагогіки оздоровлення вирішуються шляхом застосування методів здоров’язберігаючих освітніх технологій.

У здоров’язберігаючих  освітніх технологіях застосовуються дві групи методів: специфічні (притаманні тільки процесові педагогіки) та загально-педагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання). Серед специфічних  методів на основі існуючої педагогічної практики можна виокремити такі: оповідання, дидактичне оповідання, лекція, демонстрація, ілюстрація, відеометод вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий  метод, активні методи навчання та ін.

У структурі  методу виокремлюють певні прийоми  як його складові та окремі етапи під  час реалізації.

Прийоми можна класифікувати так:

· профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);

·компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж, психогімнастика та ін.);

· стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії);

·інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням, педагогам).

Однак мати знання про здоров’язберігаючі освітні  технології, це ще не значить їх уміле  впровадження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Здоров’язбереження особистості як психолого-педагогічна проблема.

 

За останні  роки в Україні зроблено значні кроки  на шляху створення умов для формування здоров’я людини через освіту. Законами України, державними національними програмами (закон України «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Державна програма «Діти України» та ін.) визначено необхідність розв’язання найважливіших завдань сучасної освіти, спрямованих на здоровий інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток особистості.

Водночас  доводиться констатувати, що незважаючи на значну увагу держави, науковців  до питань здоров’я зростаючого покоління, поки ще ця проблема не розв’язана належним чином. Достатньо сказати, що частка здорових дітей в Україні, за різними даними, коливається від 4 до 10 %. При цьому за останні роки спостерігається тенденція погіршення стану здоров’я учнів. І значна частина захворювань дітей і молоді має так звану дидактогенну природу, тобто напряму викликана або спровокованашколою.

З огляду на стан здоров’я зростаючого покоління  стає зрозумілою деяка обмеженість  традиційної класно-урочної системи  організації навчального процесу  та її згубний вплив на здоров’я учнів. У зв’язку з цим актуалізується завдання пошукуефективних освітніх технологій, в яких збереження здоров’я учнів є пріоритетним.

Узагальнення  поглядів дослідників на сутність здоров’язбереження, наш власний досвід дозволяють визначити здоров’язбереження в педагогічному аспекті як процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну освітню траєкторію дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженнюй зміцненню здоров’я школярів.

Забезпечення  здоров’язбереження учнів у процесі  навчання й виховання вимагає  розв’язання комплексу завдань, що торкаються як матеріального, кадрового забезпечення, так і організаційно-змістового наповнення й стосуютьсязмін змісту освіти та форм і методів її здійснення.

У класифікації здоров’язберігаючих освітніх технологій слід виділити окремі групи, кожна з  яких може включати в себе низку конкретних технологій. Такими основними групами є технології організації навчального

процесу, технології організації пізнавальної діяльності учнів, технології виховної роботи, предметні  технології та ін.

Так, здоров’язберігаюча організація навчання передбачає, насамперед, урахування динаміки працездатності учнів протягомуроку, навчального дня, тижня, року, що запобігає розумовестомлення і перевантаження;

Реалізація  здоров’язберігаючих технологій організації  пізнавальної діяльності школярів вимагає  наявності різних програм, підручників, дидактичних матеріалів, що дозволяють індивідуалізуватипроцес навчання; постійного систематичного аналізу й оцінки способів проробки учнями программного матеріалу; створення на кожномууроці умов для самостійного вибору учнем способів роботи, типів завдань; використання різноманітних форм занять, сучасних методів навчання (рольових ігор, діалогів, тренінгів).

Найважливішими  складниками здоров’язберігаючих  освітніх технологіймає бути залучення  рухової активності, оздоровчого впливу праці, а також мистецтва (музика, живопис, ліплення, хореографія, театр та ін.) як естетотерапії (арттерапії).

Сприятливий вплив мистецтва на здоров’я людини, її загальний стан, настрій важко  переоцінити. Переживання розмаїття образів, кольорів, звуків, форм, ритмів «очищують» від надлишкової емоційної напруги, знімають перевтомлення, допомагають позбутися страхів, побічних реакцій, депресивних станів, знижують тривожність.