Особливості дихання новонароджених тварин

Після народження перший вдих відбувається зразу ж після перетискання пуповини. Це наступає внаслідок, по-перше, стимуляції хеморецепторів кров'ю з низьким напруженням О2 і високим – СО2. По-друге, велике значення мають тактильні і температурні подразники, які підвищують активність дихального центру. На перший вдих енергії затрачається в 10-15 разів більше порівняно з наступними вдихами. Спочатку дихання новонародженого носить характер конвульсивних вдихів. Оскільки в дихальних шляхах є рідина, легені ще не розправилися, у плевральній щілині тільки створюється негативний тиск. Після цього дихальні рухи стають ритмічними і нормалізується газовий склад крові.

 

Органи дихання поділяються на дихальні шляхи, в яких проходить очищення та зігрівання повітря, і органи, які безпосередньо забезпечують газообмін між зовнішнім середовищем і кров'ю.

Дихальні шляхи органів дихання - носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея і магістральні бронхи.

Носова порожнина у новонароджених тварин сформована і, як у дорослих, розділяється на переддвер’я носа, власне носову порожнину і нюхову область. Слизова оболонка ніжна, покрита багатошаровим неороговіваючим епітелієм. На кордоні з власне носової порожниною відкривається носослізний канал. Ніздрі у новонароджених тварин дуже рухливі.

Власне носова порожнина містить носові раковини, покриті слизовою оболонкою, яка зростається з окістям. Вона блідо-рожевого кольору, волога, покрита війчастим епітелієм, за винятком дорсального носового ходу, в якому міститься нейроепітелій. Власне носова порожнина випинанням носових раковин, розділяється на щілиновидні носові ходи, що зумовлює зігрівання та очищення вдихуваного повітря. Дорсальний носовий хід, не тільки проводить повітря в нюхову область, а й з’єднується з лобовим носовою синусом. Середній носовий хід проводить повітря до Хоан і з’єднується я з верхнещелепними синусом. Середній носовий хід проводить повітря до Хоан і з’єднується з клиноподібним синусом.

Слід пам'ятати, що околоносові синуси у новонароджених тварин недорозвинені, містять невеликі за розміром порожнини, заповнені кілька прозорою слизоподібною рідиною. У телят добового віку лобовий синус щілиноподібних, що додає округлу форму мозкової частини голови. Верхньощелепної синус займає незначну частину верхньої щелепи на кордоні з корінними зубами. Піднебінний синус знаходиться в стані формування.

У лошат також найбільше розвинений верхньощелепної синус, а лобовий знаходиться в стані формування як і клиновидний.

У поросят все синуси знаходяться в стані формування і анатомічно не виділяються. Характерно, що у добових цуценят лобовий синус також відсутня, як і верхньощелепної.

У ссавців, в період новонародженості, в синуси проникає повітря, а слизоподібна рідина розсмоктується. При затримці надходження повітря в навколоносові синуси, в слизоподібну рідину проникають мікроорганізми, які перетворюють її в тягучу білувату рідина, що витікає поступово через ніздрі, викликаючи захворювання. Порушення формування навколоносових пазух більше притаманне для телят, лошат, менше поросят і зовсім не відзначається у цуценят. Надходження повітря в навколоносових синуси, їх формування, залежить від активності дихання новонароджених тварин і гігієни повітря.

Носоглотка у всіх новонароджених тварин відділяється від ротоглотки дуже ніжними складками (дужками) слизової оболонки м'якого піднебіння, яке зумовлює попадання до неї молозива при його великих ковтках і викликає кашель.

Гортань у новонароджених тварин утворена хрящами, які дуже рухливо, за допомогою суглобів, з'єднуються між собою м'язами і адвентиціей. Слизова оболонка ніжна, покрита війчастим епітелієм серед якого містяться поодинокі бокаловидні залози.

Маса гортані добових телят становить 41,77 г . У новонароджених тварин слизова оболонка носа, носоглотки, гортані і трахеї дуже ніжна світло-рожевого кольору. Хрящі крил ніздрів, гортані і трахеї м'які і дуже легко стискуються пальцями руки.

У перші хвилини життя новонародженого, дихання поверхневе і більше брюшне, що забезпечується ритмічним скороченням діафрагми.

Безпосередньо газообмін проходить в альвеолах легенів. Легкі у новонароджених тварин анатомічно сформовані і вирізками поділений на частки (відповідно виду), як і у дорослих тварин. Поверхня легенів блискуча, блідо-рожевого кольору, вентральні краю дуже гострі. У новонароджених телят на поверхні легенів виділяються часточки (ацинуси) завдяки значному розвитку міжчасточкової пухкої волокнистої тканини. Між часточками, особливо в краніальної частці, містяться менші частки кілька більш темного кольору, до яких повітря не дійшло. Це частки ателектазу. У поросят дольки легенів менш чіткі. У лошат і цуценят вони майже не виділяються на поверхні легенів.

Легкі покриті легеневої плеврою, вона прозора і має блискучу поверхню. Таку ж будову має костальна і діафрагмальна плеври. Середостінна плевра теж прозора і майже не містить жирових утворень.

Дослідження показують, що при порушенні серцевої діяльності у новонароджених тварин (особливо у телят) виникає набряк легенів, який по зовнішнім ознакам збігається з ознаками запалення легенів. Однак на розсіченні легких з ознаками набряку, виділяється червонувата, майже прозора рідина. У телят новонародженого періоду відзначається набряк легенів при порушенні функції серця, що викликає збільшення в'язкості крові за умови дегідратації організму і порушення гемодинаміки печінки.

Слід пам'ятати, що легені новонароджених тварин спочатку знаходяться в сплющеному стані і розпрямляються при першому вдиху. Доведено, що масаж шкіри (вилизування або витирання жмутом соломи) сприяє більш активній вентиляції легенів, надходженню повітря в окремі частки. Однак спочатку не всі частки легких заповнюються повітрям. Частина з них знаходиться в нерозправленому стані, що особливо виявляється в краніальних частках легень. Наявність ателектатних часткою може в подальшому спонукати до виникнення бронхопневмонії.

Невелика й вузька грудна клітка, слабкий розвиток м'язів, а також часте дихання дають можливість фахівцеві прослухати везикулярне дихання, а перкусія дає більш дзвінкий звук (атімпанічний або тимпанічний), який свідчить про активну вентиляції легенів.

Недостатня вентиляція легень сприяє накопиченню інфільтрату в міжчасточковій пухкій сполучної тканині, яка згодом може бути також однією з причин захворювання, особливо телят і поросят. Доведено, що активний рух новонароджених (телят, поросят) з першого дня життя є одним з факторів, які перешкоджають порушенню функції легень .

Маса легень новонароджених телят становить 0,65 кг або 1,9-2,3% від живої маси. Відповідно до досліджень Б. В. Криштофорова абсолютна маса легень з трахеєю у добових телят становить 349,00-490, 80 м Відношення правої легені до лівого становить 7: 5. За даними В. К. Біріха і Г. М. Удовіна абсолютна маса легень телят дещо більше (0,59 кг), як і відносна (1,01-1,20%)

У новонароджених телят головні бронхи від місця біфуркації відходять під кутом 45-60, особливо лівий, який відхиляється ще дещо більше. Бронх для правої краніальної частки відходить від трахеї за 4-5 см до її біфуркації і відразу ж розділяється на два. У поросят правий бронх входить в краніальну частку. У лошат і цуценят він відсутній.

У всіх тварин слизова оболонка бронхів, різного порядку розгалуження, містить багато кровоносних і лімфатичних судин, слизових залоз і лімфоїдних утворень. При утриманні тварин в приміщеннях з наявністю в повітрі шкідливих газів (аміак та ін.) Слизова оболонка швидко набрякає, що призводить до порушення газообміну.

Відомо, що у новонароджених тварин на 4-5 добу життя збільшується вентиляція легенів на 50 мл (21%), споживання кисню - на 0,8 мл (10%) і виділення вуглецю - на 0,7 мл (12%).

Визначення показників кислотно-лужного стану крові є важливим доказом, за допомогою якого виявляють порушення метаболічного гомеостазу середовища організму. Існує велика ймовірність виникнення змін в кислотно-лужному балансі новонароджених, що зумовлено не тільки становленням респіраторних процесів .У новонароджених частіше виникає стан метаболічного або змішаного ацидозу, який вважають природнім в перші години життя, і патологічним, якщо він триває більше 36. Так до першого годуванню молозивом показник кислотно-лужного стану крові у телят досягає рН 7,2-7,31 і підвищеним парціальним тиском вуглекислого газу до 54,50 мм рт. ст. але зниженим вмістом бікарбонатів - 20,0-33,0 мМ з дефіцитом буферних основ (-4,0 - (+ 1,0)).

Динаміка газообміну у телят

Показатели	При рожденные	10 суток
Живая масса, кг	28,9	32,6
Частота дыхания	40,8	26,0
Глубина дыхания, л	0,1833	0,2868
На 1 кг массы, мл	6,3	88
Вентиляция легких, л	0,2264	7,46
На 1 кг массы, мл	258,8	218,8
Мин. использование кислорода, л	0,1771	0,2389
На 1 кг массы, мл	6,1	7,3
Дыхательный коэффициент	0,78	0,80
Кислородный индекс	31,78	32,67

 

 

 

 

 

 

Частота дихання та інтенсивність газоенергетичного обміну у телят (П. І. Головач, 2004)

Возраст Суток	Частота   дых. Движений	Вентиляция легких, л/мин/кг	Употреблено кислородамл/хв/кг	Выделено СО2 мл/мин/кг	Дыхательный   коэффициент	Теплопродукция кДж/год/кг
1	47,2±2,4	0,27±0,004	11,34±0,24	9,41±0,19	0,83±0,006	12,64±0,21
30	39,4±2,1	0,25±0,005	9,84±0,23	7,98±0,25	0,81±0,004	11,51±0,21
90	33,1±1,5	0,20±0,004	9,06±0,23	7,98±0,25	0,78±0,005	9,71±0,25

 

Становлення легеневого дихання у новонароджених, супроводжується поступовим зниженням СО2 в крові в перші 24 години життя. Одночасне збільшення, в їх крові на 24-36-й годині життя, концентрації бікарбонатів (на 10% і 17%) зумовлюється інтенсивним їх надходженням з молозивом. Бікарбонати використовуються на нейтралізацію молочної кислоти в тканинах новонароджених, у яких в перші години життя анаеробний гліколіз залишається ще активним. Підвищення буферної ємності крові, з одночасним легеневим респіраторним ацидозом, сприяє стабілізації кислотно-лужних параметрів крові до 24 години життя. Зміна кислотно-лужних параметрів, можливо, зумовлюється збільшенням загальної кількості білків, які здатні знижувати рН крові.

Передумовою зниженого лужного резерву і буферної ємності в тканинах новонароджених тварин є гострий ацидоз, який пов'язаний з пологами і характером обміну речовин. Під час переймів внутрішньоматковий тиск досягає 100 мм рт. ст., який протидіє течії венозної крові і обмежує проникнення в матку кисню, зумовлюючи виникнення циркуляторної гіпоксії. Посилення анаеробного гліколізу є компенсацією, пов'язаної з анаеробним синтезом АТФ. Як наслідок, в тканинах накопичується молочна кислота і розвивається ацидоз, розміри якого надалі залежать від компенсаторних можливостей регуляції кислотно-лужного стану в організмі плода і тривалістю пологів.

Телята народжуються в стані респіраторно-метаболічного ацидозу. За умови отелення не більш 2 годин, рН крові телят коливається в межах 7,15-7,30р СО3-55-65 мм рт. ст., а концентрація бікарбонатів 18 мм. За умови продовження отелення до 10 годин, рН крові телят істотно знижується. Якщо рН крові досягає 6,9-6,7, то телята гинуть під час пологів. Сприяють гострому ацидозу у новонароджених тварин перинатальна асфіксія, сепсис, респіраторна дистонія, гіповолемія, гіпоперфузія, анемія, гіпотермія, ниркова недостатність, перинатальна патологія метаболізму. Загальний ацидоз у новонароджених розвивається на тлі ряду дисфункцій органів і систем. Це насамперед серцева і ниркова недостатність, зниження інтенсивності росту, діарея.

У добових телят використання кисню в легенях максимальне [72]. Так в артеріальної крові міститься 14,34 ± 0,19об%, в ​​венозної - 7,81 ± 0, 14об%, що зумовлює засвоєння його тканинами - 6,53 ± 0,18об% . Протягом 30 діб життя, кількість кисню в артеріальній крові дещо знижується, як і його засвоєння тканинами. Наприкінці молочного періоду, у 90 добових телят відзначається незначне зменшення вмісту кисню в артеріальній крові, як і його засвоєння тканинами, яке свідчить про морфофункціональне становлення органів дихання у тварин даного віку.

 

Вміст О2 в артеріальною і венозної крові телят (П. І. Головач, 2004)

Возраст,  суток	Содержание О2 (об%) в крови		Разница О2 (артериальная- венозная) об%
	Артериальная	Венозная
1	14,34±0,19	7,81±0,14	6,53±0,18
30	13,83±0,15	7,62±0,17	6,21±0,20
90	13,57±0,17	7,54±0,13	6,03±0,20

 

Характерно, що ферментів дихання в крові у добових телят найбільше . У крові міститься карбоангідраза 1,37 ± 0,03 ум. од., пероксидаза - 16,31 ± 0,46сек, сукцинатдегідрогеназа - 29,21 ± 0,84 ммоль / мл / рік і цитохромоксидаза - 18,19 ± 0,31ммоль / мл / рік. З віком у телят відбувається зниження кількості ферментів дихання в крові, за винятком пероксидази, яка, навпаки, зростає.

 

 

Активність окремих ферментів дихання в крові телят (П. І. Головач, 2004)

 

Возраст, суток	Карбон  гидраза, ум. од	Пероксидаза, сек.	Сукцинатде Гидрогеназа,   ммоль/мл/год	Цитохром Оксидаза Ммоль/мл/год
1	1,37±0,03	16,31±0,46	29,21±0,84	18,19±0,31
3	1,28±0,02	18,84±0,53	26,83±1,26	15,91±0,25
90	1,24±0,02	20,78±0,56	23,72±1,03	13,34±0,23