Використання відеозапису для фіксації допиту

доказів за кримінальною справою.

      Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів. Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:

 
   1) дозволяє одночасно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці та візуально контролювати якість запису; 
   2) містить інформацію про динамічність події, розвиток тієї чи іншої дії або явища; 
   3) не потребує лабораторного опрацювання відзнятого матеріалу; 
   4) дає можливість багаторазово використовувати відеострічку для запису.

 
      Судовий відеозапис являє собою систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу. 
Застосування відеозапису повинно забезпечити найбільш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а доповнює її, дозволяє фіксувати об'єкти не тільки в статиці, а й у динаміці. 
      Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів,методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Відеозапис рекомендується проводити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Визначення послідовності зйомки є необхідною передумовою для одержання загального уявлення про подію. 
Використання традиційних видів зйомок на місці події (орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної) під час відеозапису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при орієнтуючій відео зйомці центральний об'єкт шляхом плавного переходу від дальнього плану може бути виконаний великим планом, у зв'язку з чим орієнтуюча композиція стає більш інформативною. При оглядовій зйомці можна зафіксувати загальну обстановку та її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючій послідовності. 
      Особливості відеозйомки пов'язані з видом слідчої дії, під час якої вона здійснюється. У слідчій практиці найчастіше відеозйомка застосовується:

 

 

 
   а) у процесі перевірки показань на місці; 
   б) при провадженні слідчого експерименту; 
   в) при пред'явленні для впізнання; 
   г) під час огляду місця події; 
   д) при огляді трупа; 
   е) на допитах і очних ставках.

 
      У певних випадках відеозапис є найбільш ефективним засобом при проведенні слідчих дій. Так, відеозйомка доцільна при оглядах місць подій по справах про підпали і пожежі, порушення правил безпеки праці, аварії на залізничному транспорті, авіакатастрофи, дорожньо-транспортні події та ін. 
Однією з передумов доброякісності відзнятого матеріалу є правильний вибір методів і прийомів відеозйомки. Як методи відеозйомки можуть бути успішно використані методи судово-оперативної фотографії, проте відеозйомка передбачає ширший спектр застосовуваних методів. Наприклад, відеозапис із панорамуванням застосовують у тих випадках, коли необхідно показати великі простори перед об'єктивом або при зйомці в малих приміщеннях. Даний метод досить часто використовується при орієнтуючій зйомці. Панорамування - це зйомка камерою, яка знаходиться в русі. Воно може бути статичним (коли панорамування здійснюється плавним поворотом камери навколо горизонтальної або вертикальної осі) та динамічним (панорамування здійснюється камерою, яка переміщується у просторі). 
Знімати панорамним методом найкраще, застосовуючи штатив із панорамною головкою. Панорами повинні починатися і закінчуватися зі статичних кадрів, інакше вони погано узгоджуються з сусідніми епізодами фільму. Усередині панорам слід робити зупинки для виділення головних об'єктів. Для цього застосовують наїзд (наближення камери до об'єкта), тобто плавний перехід від загального плану до середнього і великого. Інший прийом, зворотній наїзду (віддалення від об'єкта), - від'їзд частіше використовується для підтримки орієнтації   в обстановці проведення слідчої дії   після   серії   епізодів,   знятих   великим   і   детальним   планами,    або   для включення в кадр інших учасників після показу основного суб'єкта зйомки. 
До прийомів відеозйомки відносять також зйомку кількома відеокамерами, зйомку прийомами обходу та зйомку різноманітними планами, що обираються залежно від особливостей об'єкта, який необхідно зафіксувати, динамічності процесів і станів, завдань фіксації. Зокрема, багатокамерна зйомка               є найдоцільнішою     при     фіксації     неповторних   явищ і   дій  (наприклад,   при    огляді    місця   пожежі)    і   здійснюється     одночасно   з різних точок.  Достатньо ефективним прийомом відеозйомки є круговий обхід   (переміщення   камери  навколо   об'єкта),   коли   є   можливість показати   місце   події   з усіх боків: рухаючись по колу, зупиняються у певних точках, і через відповідні проміжки часу з цих точок знову проводять зйомку. 
                                                                                                                                                                                                                                                                            

 

 

 

      Суб'єктом    відеозйомки   не   обов'язково  повинен  бути  слідчий. Відеозапис    може   здійснюватися  спеціалістом  або прокурором-криміналістом,   на яких покладено  обов'язок   надавати   слідчому    допомогу  у застосуванні   науково-технічних  засобів,   а також   може  бути запрошений спеціаліст-телеоператор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

       Криміналістична фотографія, кінематографія, засоби відео і звукозапису в слідчій практиці застосовуються, по-перше, з метою одержання наочного ілюстративного. а разом з тим і доказового матеріалу й, по-друге, для виявлення таких об'єктів, слідів і фактів, які, перебуваючи за межами порога чутливості органів зору й слуху, не сприймаються при оглядах і дослідженнях у звичайних умовах. Крім того, ці засоби є ще й надійним "засобом пам'яті". Вони як би запам'ятовують на майбутнє те, що може не зберегтися в натурі.     Виробництво огляду місця події, як правило, супроводжується фотозйомкою. Фотозображення слідів і інших об'єктів - носіїв криміналістичної інформації доповнюють опис їх у протоколі, дають наочне подання про речову обстановку, з якої зштовхнувся слідчий. Відеозапис, застосований у ході допиту, не тільки передає зміст отриманих показань, але й характеризує обстановку, у якій вони були отримані. У деяких випадках при допиті досить буває застосування не відео, а звукозапису (магнітофона), коли допитується, наприклад, малолітній свідок, і особливості його мови цілком виявляються відображеними цим засобом. Винятково велике значення фотозйомки при виробництві криміналістичних експертиз, у ході яких вона виступає не тільки як ілюстрація властивостей і ознак об'єктів, покладених в основу висновку, але і як інструмент виявлення, аналізу й порівняльного дослідження цих властивостей і ознак. Такі дослідження звичайно пов'язані із застосуванням спеціальної апаратури й досить складних методик. Таким чином, криміналістична фотографія, кінематографія, відео і звукозапис можуть бути визначені як галузь криміналістичної техніки, що представляє собою систему наукових положень, технічних засобів і методів одержання зображення об'єктів і фактів з метою їхньої фіксації й дослідження при рішенні завдань розслідування. В основі криміналістичної фотографії, кінематографії, відео і звукозапису лежать технічні засоби й методи загального призначення, що володіють універсальністю. Застосування їх у криміналістиці придбало специфічну правову спрямованість, обумовлену особливостями об'єктів, що запам'ятовуються, і розв'язуваних завдань. Ці особливості дозволяють використати в криміналістичних цілях лише такі методи одержання відображень, які забезпечують точність і об'єктивність збереження й можливість перевірки відповідності інформації, отриманої з їхньою допомогою, реальним фактам. Фотографія ц кінематографія, завдяки досягненням в області фізики, хімії й інших наук, досягли значних технічних успіхів і застосовуються в цей час у всіляких сферах людської діяльності. Сучасна фотографія дозволяє робити зйомку в темряві, тумані, бачити те, що недоступно людському оку.    Прискорена й уповільнена кінозйомка дає можливість побачити процес швидкоплинних і вповільнених явищ. Для досягнення найбільшого ілюстративного ефекту динаміки (ходу й результату) слідчої дії (слідчого експерименту, перевірки показань на місці й ін.) у криміналістичній кінематографії можуть бути застосовані різні операторські прийоми: статичний кадр, панорамування ,"наїзд" і "від'їзд",  пересування камери   по горизонталі й

вертикалі. Однак неодмінною вимогою залишається недопущення  прийомів, що спотворюють реальну  дійсність. У криміналістичній кінематографії можуть бути використані професійні (35 і 16 мм) і аматорські (16 і 8 мм) кінокамери. Перевага при цьому повинне бути віддане камерам досить портативним і забезпечуючи високою якістю зображення. З появою й поширенням техніки відеозапису вона також стала застосовуватися в слідчій практиці й, більше того, стала витісняти кінематографію. У порівнянні з кінозйомкою відеозапис володіє рядом переваг: вона оперативне, простіше й зручніше у використанні, експонований матеріал не вимагає ніякої додаткової обробки, видиме зображення одночасно зі зйомкою може супроводжуватися звуковими поясненнями. Зроблений запис може бути відразу продемонстрована на екрані відео монітора. При демонстрації запису можливий стіл-кадр якщо буде потреба вивчення яких-небудь деталей.

Звукозапис у ході виробництва слідчих дій здійснюється на професійні (студійних) і аматорських  магнітофонах. Методи використання їх визначаються процесуальними правилами. Розходжень технічних прийомів роботи з магнітофоном у криміналістиці й у звичайному побутовому його використанні не відзначається. Залежно від вартих перед зйомкою завдань і методів їхнього рішення криміналістична фотографія, кінематографія й відеозапис підрозділяються на:

1) що запам'ятовує (фіксуючу);

2) дослідницьку (експертну) зйомку.

       Тактика застосування відеотехніки в ході попереднього слідства ще досить не розроблена. Це пояснюється недостачею досвіду використання даного виду техніки з зв'язку з відсутністю в слідчих підрозділах відповідної апаратури.  
На основі вивчення використання  відеотехніки   в практичній  роботі   слідчих  органів  внутрішніх  справ   і прокуратури,    а також   аналізу думок, що є в літературі з цього питання можна дати деякі рекомендації по застосуванню відеотехніки при проведенні очних ставок.  
Застосування відеозапису доцільне при проведенні очних ставок у випадках, спільною межею яких є особлива потреба в „...фіксації немовних форм спілкування, дій їх учасників і поведінки осіб, що допитуються ”.  
       Слідчий   повинен    стежити   за своїми манерами і не   допускати    аморальних вчинків зі своєї сторони.  
Перша     частина   відеозапису  ведеться  середнім      планом,   відображаючи всіх  учасників  і  основну   частину   обстановки,   в  якій проводиться слідча  дія.  Коли  питання  ставить   слідчий,   запис доцільно вести середнім  планом,  так,  щоб  в   кадрі одночасно були і особи, між якими вона проводиться. У момент надання свідчень потрібно фіксувати навперемінно особу, що дає їх (великим планом), і що обох допитуються (середнім планом).  Якщо  один  з  учасників   очної    ставки  впливає  на іншого  її  учасника,  то доцільно   час  від   часу  фіксувати  великим планом і того, на кого направлений цей вплив, його реакцію.  
     

 

     По   закінченні   очної ставки відеозапис демонструється всім учасникам слідчої  дії.  Доповнення,  зроблені  до  неї такими особами, що допитуються,  також  фіксуються  на   відеоплівку, бажано великим планом. За допомогою відеозапису необхідне фіксувати весь хід очної ставки.  

 

       Використання засобів відеозапису надає можливість:

– фіксувати в динаміці у реальному масштабі часу різні  події і явища, а потім відтворювати картину їх розвитку на екрані електронного видошукача, телевізійного приймача, монітора або проектувати на кіноекран;

– синхронно фіксувати  оптичний і звуковий сигнали;

– передавати за оперативної  потреби відеоінформацію телевізійними  каналами зв’язку (в тому числі одночасно  з фіксацією);

– контролювати та змінювати  хід і якість процесу фіксації зображення й звуку, а при відтворенні на екрані регулювати яскравість, контрастність, насиченість і чіткість отриманого зображення, рівень гучності звуку;

– багаторазово повторювати  фрагмент відеозапису при відтворенні, здійснювати операцію «стоп-кадр».

Слід враховувати й  недоліки відеозапису:

– записаний відеосигнал  поступається роздільною здатністю  фотовідбиткам і кінострічці  приблизно в 10 разів, що призводить до недостатньої проробки або взагалі  відсутності дрібних деталей  зображення;

– записані відеосигнали на відеокасетах кращих зразків без  помітного погіршення якості можуть зберігатися в оптимальних умовах 15–20 років, у той час, як фірми  «Кодак» і «Фуджі» дають гарантію на не погіршення якості зображення на своїх кольорових фотоплівках і фотовідбитках – 70 років, а чорно-білих – до 150 років;

– для сприйняття відеоінформації  необхідна спеціальна апаратура, в  той час як фотовідбиток має наочність, його можна переглянути без будь-яких пристосувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. 

 
2. Белкин Р. С. Куpс кpиминалистики. — М.: Юpист, 1997. — Т.3:       [Кpиминалистические сpедства, пpиемы и pекомендации]. — 1997. — 478 с. 

3. Белкин Р.С. Криминалистика. - М.: Юристъ, 1999. - 266 с. 

4. Зелінський А. Ф., Коpжанський М. Й. Коpислива злочинна діяльність. - К.:    Генеза, 1998. – 138 с. 

5. Ієpусалимов І. О. Забезпечення викоpистання науково-технічних досягнень у слідчій діяльності: Hавч. посіб. / Hац. акад. внутp. спpав Укpаїни. — К.: Hаук. світ, 2000. — 67 с. 

6. Іщенко А. В. Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів (постановка проблеми) // Запорізький юридичний ін-т. Вісник. — Запоріжжя, 1998. — Вип.2 (4). — с. 171–178.  

7. Кpиміналістика: Кpиміналістична тактика і методика pозслідування злочинів: Підpуч. для студентів юpид. вузів і фак. / [Коновалова В. О., Матусовський Г. А., Шепітько В. Ю. та ін.]; Hац. юpид. акад. Укpаїни ім. Я. Мудpого. Акад. пpав. наук Укpаїни; За pед. В. Ю. Шепітька. —Х.: Пpаво, 1998. — 375 с. 

8. Коновалова В. E., Шепитько В. Ю. Кpиминалистическая тактика: теоpии и тенденции: Учеб. пособие. — Х.: Гpиф, 1997. — 255 с. 
13. Криминалистика / Под общей ред. Образцова В.А. - М.: Юрист, 1995. – 592 с.  

9. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002. - 432с. і  
10. Кримінальне право України. Особлива частина.// За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. - К., Юрінком Інтер, 2002. – 496 с.

 

11. Криминалистика. / Под ред. Пантелеева И.Ф., Селиванова Н.А. – М.: Юрид. лит., 1993. – 592с.  

12. Криминалистика: Учеб. Пособие / Под ред. Герасимова И.Ф., Драпкина Л.Я. - М.: Юрист, 1994. – 605 с.  

13. Криминалистика: Учебник / [Александров А.И., Басалаев А.Н., Бежан-Бек В.Л. и др.]; Под ред. Т.А.Седовой; А.А.Эксархопуло; Санкт-Петербург. гос. ун-т, Юрид. фак.. — СПб.: Лань, 2001. — 925с. 

14. Криминалистика: Учебник /Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Юристъ, 2001. –  
708 с. 

15. Салтевский М. В. Кpиминалистика: В совpеменном изложении юpистов: Учеб. и пpакт. пособие. — Х.: ИМП ”Рубикон”, 1997. — 430 с. 

16. Салтевський М. В. Кpиміналістика: [Підpуч. для студентів юpид. вузів: У 
2 ч.]. — Х.: Основа: Фіpма ”Консум”, 1999-. Ч.1. — 1999. — 415 с. 

17. Советский уголовньй процесс / Под общей ред. М Й Бажанова й  
Ю.М. Грошевого. - 2-е изд, доп. - К.: Право, 1983. 

18. Старушкевич А. В. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, визначення, етапи розвитку, місце в криміналістиці // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — Донецьк, 1998. — №1. — с. 78–95.  

19. Шепітько В.Ю. Криміналістика. - Х.: Право, 2001. - 552 с.