Статеві злочини

 

Одержання службовою особою за виконання  чи невиконання дій по службі такої  послуги немайнового характеру, як вступ у статевий зв'язок, за наявності  до цього підстав може розцінюватись  як зловживання службовим

становищем, вчинене в інших  особистих інтересах, і кваліфікуватись  за відповідною частиною ст. 364 ККУ.

 

Не утворює розглядуваного складу злочину примушування до вступу в  статевий зв'язок, яке здійснюється шляхом використання матеріальної або  службової залежності не жінки або  чоловіка, з якими плануються сексуальні контакти, а їх близьких родичів  або інших осіб.

 

З об'єктивної сторони злочин виражається  у примушуванні особи жіночої  або чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок.

 

Статевий зв'язок природним або  неприродним способом охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві  контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно

погоджується на одні форми сексуальних  контактів, але заперечує протии інших, її примушування до них за наявності  до цього підстав утворює об'єктивну  сторону злочину, передбаченого  ст. 154 ККУ.

 

Як протиправний психічний вплив  примушування за своїм змістом включає  відкриту або завуальовану погрозу  настання для потерпілої особи небажаних  для неї наслідків матеріального, службового або особистого

характеру (позбавити утримання  або можливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату тощо). Дана погроза відрізняється  за своїм змістом і характером від погрози при зґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого  ст. 154 ККУ, життя та здоров'я потерпілої особи або її близьких родичів  не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується  у майбутнє. Воля

потерпілої особи не придушується і повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск.

 

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 ККУ  настає лише за умови, що вплив на потерпілу  особу здійснювався з використанням  її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу

досягнення бажаного злочинного результату. Пропозиції вступити в статевий зв'язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш

високооплачувану посаду), наданням подарунків і пільг, домагання, які  не поєднуються з погрозами використати  залежність і тим самим завдати  істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого  ст. 154 ККУ. У подібних випадках вплив  на волю людини

позбавлений характеру примушування, а тому більш доречно вести  мову про переконання, не про вимушеність  вступу у статевий зв'язок, а про  вигідність такої поведінки.

 

Діяння, передбачене ст. 154 ККУ, сконструйоване законодавцем як злочин з  усіченим складом, який визнається закінченим з  моменту учинення на волю

потерпілої особи психічного тиску  у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловік погодились вступити у статевий зв'язок або, навпаки, відхилили домагання, не впливає  на кваліфікацію вчиненого,

однак може бути врахована при призначенні  покарання.

 

Злочин вважається закінченим з  моменту самого примушування до вступу в статевий зв'язок. Потерпілими  є жінка чи чоловік, які знаходяться  від винного в матеріальній або  службовій залежності.

 

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим

умислом.

 

Суб'єкт злочину спеціальний  — це особа, щодо якої потерпіла  особа є матеріально або службово залежною. Цим суб'єктом може бути жінка чи чоловік, які примушують до вступу в статевий зв'язок, як з  тим, хто

примушує, так і з третіми  особами.

 

Частина 2 ст. 154 ККУ передбачає такі кваліфікуючі ознаки цього злочину:

це примушування, поєднане з погрозою знищення, пошкодження або вилучення  майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або

розголошування відомостей, що ганьблять  її (його) чи близьких родичів.

 

Під погрозою знищити (пошкодити) майно  у ч. 2 ст. 154 ККУ слід розуміти погрозу  довести майно, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам  на праві приватної власності, до повної (часткової-)

непридатності цього майна за його цільовим призначенням. Погроза вилучити майно - це погроза протиправним шляхом (наприклад, шляхомикрадіжки, грабежу  або розбою) позбавити власника належного  йому майна.

 

Не має значення те, чи мала винна  особа насправді намір і можливість реалізувати висловлену погрозу. Важливо  лише, щоб залякування було сприйнято  потерпілою особою як таке, що може бути реально здійснене. Для кваліфікації діяння за ст. 154 ККУ.

 

Також не має значення, коли саме винний погрожує заподіяти майнову шкоду  потерпілій особі або її близьким родичам (негайно після відмови  вступу у

статевий зв'язок або через деякий час).

 

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або  її близьких родичів, - це залякування  повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначеному колу осіб справжні або вигадані дані про

потерпілу особу або її близьких родичів, їхні дії або дії, вчинені  щодо них, які потерпіла особа  бажає зберегти у таємниці і розголошення яких, на її думку, здатне скомпрометувати  або принизити честь і гідність

людини (дані про інтимні сторони  життя, венеричні захворювання,аморальні  вчинки, злочинну діяльність тощо).

 

Покарання за злочин:

 

за ч. 1 ст. 154 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або арешт на строк до шести місяців;

 

за ч. 2 ст. 154 - арешт на строк до шести місяців або обмеження  волі на строк до трьох років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               РОЗДІЛ 4

 

 

Статеві зносини з особою, яка  не досягла статевої зрілості

 

 

Статеві зносини з особою, яка  не досягла статевої зрілості полягають  у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з  особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості, відповідальність за

цей злочин визначає стаття 155 ККУ. Такі статеві зносини можуть мати місце  і внаслідок фактичного шлюбу. Добровільним визнаються такі статеві зносини, які  вчинені без застосування фізичного  насильства, погроз його застосування або використання безпорадного стану  потерпілої особи.

Добровільність статевих зносин повинна  визначатися в кожному випадку  тим, чи могла потерпіла особа  внаслідок свого віку і розвитку або психічного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над  нею.

 

Основний безпосередній об'єкт  злочину - нормальний фізичний, психічний  і соціальний розвиток неповнолітніх, а також статева недоторканність

особи. Додатковим факультативним об'єктом  може виступати здоров'я особи

 

Потерпілими від цього злочину  є підлітки як чоловічої, так і (у  більшості) жіночої статі, які не досягли статевої зрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14-ти років. Питання про досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17-ти років

вирішується за допомогою експертизи. Вступ в добровільний статевий зв'язок з жінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається.

 

Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною

функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму.

 

При встановленні статевої зрілості враховується сукупність таких ознак:

 

а) загальний фізичний розвиток;

 

б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;

 

в) для особи жіночої статі - здатність  до статевих зносин, запліднення,

виношування плоду, розродження (пологів) і годування дитини, а для особи  чоловічої статі - здатність до статевих зносин та запліднення.

 

Об'єктивна сторона злочину полягає  у вчиненні природного статевого  акту з особою, яка не досягла  статевої зрілості. Статеві зносини  у даному

разі не поєднуються із застосуванням  фізичного насильства, погрозою його застосування або з використанням  безпорадного стану потерпілої особи.

 

За загальним правилом, розглядуваний  склад злочину передбачає згоду  потерпілого на вчинення статевого  акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла  статевої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу у статевий зв'язок, дії

винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 154 ККУ і 155 ККУ.

 

Якщо потерпіла особа з тих  чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків  вчинюваних з нею дій, скоєні статеві  зносини треба розцінювати як

зґвалтування малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадного стану. Якщо особа, яка не досягла  статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а

потім погодилась на вступ у статеві  зносини, дії винного треба кваліфікувати  за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 ККУ і 155 ККУ.

 

Злочин визнається закінченим з  початку вчинення хоча б одного статевого

акту. На кваліфікацію діяння за ст. 155 ККК не впливає те, були статеві  зносини одноразовими, неодноразовими або тривали більш-менш значний  проміжок часу, набувши, скажімо, форми  фактичного шлюбу.

 

Суб'єкт злочину - особа чоловічої  або жіночої статі, якій виповнилося 16 років. Стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.

 

Суб'єктивна сторона злочину  характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним - коли винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і  повинен був це

передбачати. Це питання вирішується  у кожному конкретному випадку  з урахуванням обізнаності винного  про вік потерпілої особи, її зовнішнього  вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрілості особою, з якою мали місце  статеві зносини, відповідальність за ст. 155 ККУ виключає.

 

Психічне ставлення винного  до безплідності чи інших тяжких наслідків (ч.2 ст. 155 ККУ) може бути тільки необережним.

 

У частині 2 ст. 155 ККУ встановлена  відповідальність за ті самі дії, вчинені  батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки (наприклад, самогубство потерпілої особи, тяжку  хворобу тощо. Окрім того, ч. 2 ст. 155 ККУ

вказує також на спеціальний  суб'єкт злочину, виходячи з родинних зв'язків з потерпілим.

 

Порядок визначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони у шлюбі або  ні, внесення відповідних записів  до документів про народження дитини, а також порядок оспорювання

батьківства і материнства встановлено  законом. До батьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у  відношенні до усиновлених прирівнюються  в особистих та майнових правах та обов'язках

до родичів за походженням.

 

Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у  свою сім'ю дитину, яка є сиротою  або з інших причин позбавлена батьківського піклування, опікунів

і піклувальників. Добровільні статеві  зносини батьків, опікунів тощо з  неповнолітніми, які досягли статевої зрілості, кримінальну відповідальність не тягнуть.

 

Безплідність - це нездатність особи  жіночої або чоловічої статі  до запліднення, а в особи жіночої  статі це також нездатність до виношування плоду та розродження (пологів). Безплідність особи встановлюється судово-медичною експертизою. Крім безплідності, до інших тяжких

наслідків, за наявності хоча б  одного з яких дії винного кваліфікуються

за ч. 2 ст. 155 ККУ, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть або самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту  людини чи іншої невиліковної інфекційної  хвороби.

 

Покарання за злочин:

 

за ч. 1 ст. 155 - обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення

волі на том сгмий строк;

 

за ч. 2 ст. 155 - позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             РОЗДІЛ 5

 

 

Розбещення неповнолітніх

 

 

Згідно статті 156 ККУ розбещення неповнолітніх полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка  не досягла 16-річноіго віку. Розпусні дії  носять сексуальний характер і спрямовані на задоволення статевої пристрасті винного або на збудження статевого  інстинкту у потерпілої

особи. Вони, проте, не можуть полягати в природних або неприродних  статевих зносинах, відповідальність за них встановлена в статтях 152 ККУ, 155 ККУ і 154 ККУ.

 

Об'єкт злочину - статева недоторканність  і нормальний фізичний,

психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.

 

Потерпілими від цього злочину  є особи чоловічої або жіночої  статі, які не досягли 16-річного віку. Відповідальність за ст. 156 ККУ не виключається і при згоді потерпілої особи  на вчинення розпусних дій з

нею. Не має також значення, чи досягла  потерпіла особа статевої зрілості, чи ні. Добровільна згода, проте, може мати значення для оцінки неприродних  статевих зносин з дівчиною, яка  не досягла 16-ти років.

Вчинення таких дій підпадає під ознаки ст. 156 ККУ лише за наявності  добровільної згоди на це потерпілої. За цією самою статтею кваліфікується добровільне мужолозтво з особою, яка не досягла 16-ти років. За відсутності  такої згоди винний відповідає за статтями 152 ККУ чи 153 ККУ.