Стадії вчинення умисного злочину

Стадії вчинення умисного злочину

 

Зміст

 

    Стор

Вступ             2

1. Поняття стадій вчинення умисного злочину      4

2. Стадії вчинення умисного злочину      6

2.1. Готування до злочину         6

2.2. Замах на злочин          9

2.3. Закінчений злочин          13

Висновок           16

Список використаної літератури       17

 

 

Вступ

 

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні  і суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання  від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей  навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і  волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість.

Але на відміну від інших  вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок  чого охороняються законом про кримінальну  відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного  розвитку. А оскільки саме об'єктивні  закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою.

При цьому, оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, відповідно змінюється на певному етапі суспільного  розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, злочинної. Тому поняття  злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному  етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому  етапу. Поняття злочину, як і поняття  покарання, є найважливішим у  кримінальному праві. Адже саме воно покликане відокремити злочинні діяння від інших правопорушень  та аморальних вчинків, показати їх соціальну  і правову сутність.

Стосовно стадій вчинення умисного злочину існує багато літератури, до якої належать численні монографії, наукові статті, підручники та навчальні посібники багатьох сучасних вітчизняних криміналістів. Серед яких відомі: Ю.В. Александров, В.А. Клименко, М.І. Бажанов, О.М. Омельчук, М.І. Мельник, В.О. Кузнєцов, Н.В. Чернишова, П.Л. Фріс, Ж.Ю. Половніков.

 

1. Поняття стадій  вчинення умисного злочину

Згідно частині 1 статті 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

У цьому визначенні співіснують  і матеріальна ознака (суспільна  небезпечність злочину) і нормативна ознака (діяння повинно бути передбачено  у КК України).

Згідно із законом, злочином визнається діяння (дія або бездіяльність), яке є:

1) суспільно небезпечним;

2) кримінально-протиправним;

3) винним;

4) караним;

5) вчиненим суб'єктом злочину  (суб'єктним).

Якщо говорити про злочин, склад злочину, то виходячи з того, що діяння, яке його обумовлює, вже вчинене і, якщо злочин з матеріальним складом, настали передбачені в диспозиції наслідки. Саме таким чином стосовно закінченого злочину сформульовані статті Особливої частини КК України.

Однак у практиці часто  буває так, що замислений особою злочин з різних, незалежних від неї причин, не доводиться до кінця.

Скажімо, готуючись до вбивства, особа придбала пістолет, але він  був вилучений у неї працівниками міліції; або вбивця стріляє в  потерпілого, але не влучає в нього. Очевидно, що ці та подібні діяння також  становлять суспільну небезпеку, бо меншою чи більшою мірою негативно  впливають на розвиток суспільних відносин (у нашому прикладі виникає загроза  життю суб'єкта суспільних відносин - людині).

Наявність ознаки суспільної небезпеки змушує суспільство визнати  діяння, пов'язані з готуванням до злочину або з безпосереднім  намаганням досягти злочинної мети, такими, що тягнуть за собою кримінальну  відповідальність.

Таким чином, кримінальна  відповідальність передбачена законом  не тільки за закінчений злочин, але  й за незакінчений.

Згідно зі статтею 13 КК України  закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною  статтею Особливої частини цього  Кодексу. Незакінченим злочином є готування  до злочину та замах на злочин.

Діяльність особи задля вчинення злочину може характеризуватися кількома етапами. Такі етапи звуться стадіями вчинення злочину (від грецького «стадіа» - ступінь, фаза розвитку)¹.

Отже, стадії вчинення умисного злочину - це певні етапи, які може пройти злочин у своєму розвитку.

Кримінально-правове визначення вказаних стадій відповідає можливому  розвитку злочину в реальній дійсності. Згідно зі статтею 13 КК України цей  розвиток може пройти три стадії: готування, замах і закінчений злочин.

Перші дві стадії є кримінально-караними (за винятком, який буде розглянутий  пізніше) етапами попередньої злочинної  діяльності, яка зветься ще незакінченим злочином. І на цих стадіях злочинна діяльність може бути припинена з  незалежних від злочинця причин (наслідки ситуації, коли особа припиняє вчинення злочину за власним бажанням, будуть розглянуті пізніше).

Кримінальна відповідальність за готування і замах настає тому, що в діянні особи, яка їх вчиняє, є склад злочину, хоч і незакінченого. Цей склад злочину описаний у  відповідній статті Особливої частини  КК України, його ознаки містяться також  у статті 14 (Готування до злочину) та у статті 15 (Замах на злочин) Загальної  частини КК України.

Стадії попередньої злочинної  діяльності, а отже, й відповідальність за незакінчений злочин, можливі тільки у діяннях, що вчиняються з прямим умислом, бо тільки ці злочини можуть характеризуватися готуванням, плануванням  злочинних наслідків, бажанням їх настання. Злочини з непрямим умислом і  необережні злочини таких особливостей не мають.

Треба також мати на увазі, що стадії незакінченого злочину (готування, замах) тільки тоді мають самостійне кримінально-правове значення, коли на одній із них, з певних причин, закінчується злочинна поведінка. Тоді треба вести мову про наявність готування до злочину або замаху на злочин. Якщо ж розвиток злочинної діяльності продовжується, то кожна наступна стадія поглинає попередню, а поглинена втрачає самостійне кваліфікаційне значення².

В основі поділу злочинної  діяльності на стадії лежить ступінь  фактичного втілення злочинцем у  життя свого злочинного наміру, що в законі й визначається трьома етапами. Скажімо, придбання засобів для  відкриття замків (готування), проникнення  в квартиру (замах), викрадення з  квартири речей (закінчений злочин). Точне  визначення в конкретній справі стадії вчинення умисного злочину має велике практичне значення: воно необхідне  для правильної правової оцінки діяння і призначення справедливого  покарання.

 

2. Стадії вчинення  умисного злочину

2.1. Готування  до злочину

Готування до злочину - перша  стадія злочину й перший вид незакінченого  злочину. Щоправда, закон робить виняток  для злочинів невеликої тяжкості: готування до такого злочину не тягне  за собою кримінальної відповідальності (частина 2 статті 14 КК України).

Таке рішення можна  пояснити тим, що дії, які характеризують готування до вказаних злочинів, мають  невеликий ступінь суспільної небезпеки  і можуть бути визнані такими, що близькі за своєю суттю до малозначних  діянь (частина 2 статті 11 КК України).

Згідно з частиною 1 статті 14 КК України готуванням до злочину  є підшукування або пристосування  засобів чи знарядь, підшукування співучасників  або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину³.

Закон називає найбільш поширені у практиці прояви готування до злочину. Всі вони є різновидами створення  умов для вчинення злочину.

Як бачимо, ці дії ще не свідчать про початок виконання  об'єктивної сторони складу злочину, але конкретні суспільні відносини  знаходяться під безпосередньою загрозою, бо створюються умови для  розвитку подальшої злочинної діяльності. Готуванням до злочину не може вважатися  так званий «голий умисел», коли свій злочинний намір особа виявляє  зовні словесно, письмово або конклюдентними діями, без вчинення будь-яких дій, які  свідчили б про початок реалізації вказаного наміру. Скажімо, особа  розповідає друзям про намір вчинити  крадіжку.

За думки, погляди, бажання  і наміри кримінальна відповідальність не настає. Nullum crimen sine actus - нема злочину без діяння (правило римського права). В такій ситуації необхідні запобігальні (профілактичні) заходи.

Sola cogitatio furti faciendi non facit furem (самий лише намір вкрасти що-небудь нікого не робить крадієм). Ці слова видатного римського юриста Паулюса актуальні й сьогодні.

Виявлення умислу («голий умисел») не слід ототожнювати з так званими  «словесними злочинами». Скажімо, пропаганда війни (стаття 436 КК України). Тут наявне посягання на такий важливий об'єкт, як мир між народами.

Чим же характерні дії, що визначають готування до злочину, викладені  в частині 1 статті 14 КК України ?

Засоби чи знаряддя вчинення злочину - це різні речі матеріального  світу, завдяки яким особа сподівається досягти злочинного результату (транспортні  засоби, холодна чи вогнепальна зброя, відмички до замків, підроблені документи, маски).

Їх підшукування може полягати в купівлі, викраденні (що може становити  самостійний злочин). Їх пристосуванням буде їх повна або часткова переробка  у предмети, за допомогою яких можна  найбільш ефективно втілити в  життя злочинний намір («підгонка» ключів до замка, виготовлення з мисливської  рушниці «обрізу»).

Підшукування співучасників - пошук самостійно й через інших  осіб людей, які б погодилися взяти  участь у вчиненні злочину як виконавці, організатори, підбурювачі, пособники, і вплив на них із вказаною метою.

Змова на вчинення злочину - досягнення домовленості двох або більше осіб (суб'єктів злочину) про спільне  вчинення злочину.

Усунення перешкод для  вчинення злочину - будь-які дії, які  долають ускладнення на шляху  злочинця до досягнення злочинної мети (відключення сигналізації, вимкнення  світла, відсилання людини, яка може стати свідком)⁴.

Інше умисне створення  умов для вчинення злочину - проведення розвідки об'єкта нападу, забезпечення злочинцем собі алібі, виготовлення фальшивих документів.

Найчастіше готування  властиве тяжким і особливо тяжким злочинам: вбивству на замовлення, привласненню майна, фальшивомонетництву. Ситуативні злочини здебільшого не готуються: хуліганство, побутове вбивство.

Отже, готування до злочину  характеризується такими ознаками:

1) скоєння підготовчих  дій, покликаних створити умови  для розвитку подальшої злочинної  діяльності (в тому числі шляхом  бездіяльності, скажімо, невключення сигналізації особою, яка була зобов'язана це зробити, з метою полегшення вчинення крадіжки);

2) прямий умисел на  вчинення готування;

3) припинення діяння до  початку виконання об'єктивної  сторони складу задуманого злочину;

4) це припинення має  місце з незалежних від винного  обставин.

Остання ознака сформульована  тільки щодо замаху на злочин (стаття 15 КК України). Одначе систематичне тлумачення статей 14, 15 і 17 КК України (добровільна відмова при незакінченому злочині) дає всі підстави поширити цю ознаку й на готування до злочину.

Припинення діяння з незалежних від винного обставин може бути обумовлено об'єктивними причинами (скажімо, вийшов з ладу двигун автомашини, на якій він  їхав на місце злочину), а також  суб'єктивними (скажімо, стежачи за потенційною жертвою, винний «загубив»  її в натовпі)⁵.

Можлива ситуація, коли підготовчі дії до одного злочину становлять закінчений інший злочин. Тоді кваліфікація вчиненого здійснюється за сукупністю злочинів (готуючись до розбійного нападу, винний придбав пістолет, що само по собі є злочином).

 

2.2. Замах  на злочин

Згідно з частиною 1 статті 15 КК України замахом на злочин є  вчинення особою з прямим умислом  діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо  спрямованого на вчинення злочину, передбаченою відповідною статтею Особливої  частини цього Кодексу, якщо при  цьому злочин не було доведено до кінця  з причин, що не залежали від її волі.

З цього визначення випливають ознаки замаху:

1) скоєне діяння безпосередньо  спрямоване на вчинення злочину,  тобто виконана певна частина  об'єктивної сторони складу злочину.  Скажімо, особа, бажаючи вчинити  крадіжку чужого майна: