Отчет по практике в Національного університету «Одеська юридична академія»

 

 

                                           ВСТУП  

                                                                                

           Я, студент 3-го курсу Нікопольського факультету Національного університету «Одеська юридична академія», Пучков Сергій Сергійович у період з 26.01.2015 року по 28.02.2015 проходив виробничу практику у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області.

Начальником моєї практики був суддя Нікопольського міськрайонного суду Поліщук Р.А., але безпосередню участь у моїй діяльності приймали секретарі Філатова А.І. та Черниш В.Ю., а також помічники судді Головко Л.І. та Ярошенко В.В.

Під час своєї практики мені було необхідно додатково вивчати законодавство, яке регулює діяльність судової гілки влади в Україні. Основними моїми завданнями була робота із матеріалами суду, друкування важливих для документів для підшивання справ, а також виконання дрібних розпоряджень. Особливу увагу під час практики я приділяв вивченню загального та спеціального законодавства щодо судової системи України, а також щодо роботи місцевих загальних судів та діловодства. Основними законодавчими документами, які мені були надані для вивчення, були: Закон України «Про судоустрій та статус суддів», «Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах», Кримінально-процессуальний та Цивільно-процессуальний кодекси України, Кримінальний та Цивільний кодекси України тощо.

Досвід, здобутий під час виробничої практики у Нікопольському міськрайонному суді, є надзвичайно цінним, через те, що під час проходження практики я зміг цілковито подачити і прийняти участь у роботі суду.

 

 

 

 

Розділ 1.  «СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»

1.1 Загальна характеристика судової системи України

 

Підчас проходження практики я мав нагоду ближче ознайомитися із власне судовою системою України. Для поглиблення знань у цій сфері, я вивчав різні нормативні акти, які регулюють дану гілку влади. Перш за все, це стосувалось деяких статей Конституції України, Закону про судоустрій та статус суддів, Кримінально- та цивільно-процесуального кодексу та деяких інших нормативних актів.

Отже, судову владу представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (ст. 2 Закону "Про судоустрій України"). Судова система України становить сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів.

  Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.

  Єдність судової системи зумовлено метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства, обов'язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, обов'язковістю виконання на всій території України судових рішень, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

  Відповідно до ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 18 Закону "Про судоустрій України" до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Щодо Касаційного суду України, то згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року Закон "Про судоустрій України" в частині утворення такого судового органу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

  Відповідно до адміністративно-територіального устрою судову систему України поділено на ланки. Поняття "ланка судової системи" пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і здебільшого розташовані в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної за адміністративним поділом.

  Судова система загальних судів складається з трьох ланок:

1) місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові  суди гарнізонів;

2) апеляційні суди Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя; апеляційні  військові суди регіонів і  Військово-Морських Сил; Апеляційний  суд України;

3) Верховний Суд України.

  Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Система господарських судів складається з чотирьох ланок:

1) місцеві господарські  суди;

2) апеляційні господарські  суди;

3) Вищий господарський  суд;

4) Верховний Суд України (Судова палата у господарських  справах).

  Завданням господарських судів є:

- захист прав і охоронюваних  законом інтересів учасників  господарських правовідносин;

- сприяння зміцненню  законності в сфері господарських  відносин;

- внесення пропозицій, спрямованих  на вдосконалення правового регулювання  господарської діяльності.

  Господарські суди сприяють зміцненню законності й протидіють проявам злочинності в економічній сфері. З цією метою постійно направляють окремі ухвали на адресу керівників підприємств, установ і організацій, у діяльності яких виявлено недоліки, а також повідомлення до органів прокуратури та внутрішніх справ. Щороку майже на 50% збільшується кількість звернень суб'єктів господарювання за захистом своїх порушених прав та інтересів.

  Діяльність господарських судів ґрунтується на засадах:

- законності;

- незалежності, в тому  числі й від органів законодавчої  та виконавчої влади, і підкорення  лише законові;

- рівності всіх учасників  процесу перед законом і господарським  судом;

- гласності та відкритого  розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам  охорони державної та комерційної  таємниці або за наявності  обґрунтованих заперечень однієї  зі сторін;

- обов'язковості виконання  рішень, ухвал, постанов господарського  суду;

- змагальності сторін  і свободи в наданні ними  господарському суду своїх доказів  і в доведенні перед судом  їхньої переконливості;

- повного фіксування  судового процесу технічними  засобами в порядку, встановленому  законом;

- забезпечення апеляційного  та касаційного оскарження рішень  господарського суду, крім випадків, установлених законом.

  Господарські суди є юридичними особами, мають самостійний кошторис, поточний, а за потреби - й інші рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Працівники апарату господарських судів є державними службовцями, на яких поширено дію Закону України "Про державну службу". Фінансування господарських судів здійснюють за рахунок Державного бюджету України. Розмір асигнувань на утримання господарських судів затверджує Верховна Рада України за поданням Голови Вищого господарського суду України.

  Повертаючись до характеристики судової системи, слід зазначити, що діяльність ланок судової системи визначають тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи, тобто в якій інстанції розглядають справу. Отже, судова інстанція - це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядають у першій інстанції, другій інстанції - апеляційній та третій інстанції - касаційній. Справи також можуть переглядати в порядку виключного провадження.

 Місцевий суд розглядає  як суд першої інстанції цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні  та інші справи в передбачених  законом випадках, за винятком  справ, віднесених законом до  підсудності інших судів.

 У передбачених законом  випадках місцевий суд розглядає  справи про адміністративні правопорушення.

 Апеляційні суди діють  як суди апеляційної інстанції  щодо рішень місцевих судів  і як суди першої інстанції  в адміністративних, кримінальних  і цивільних справах, які віднесено  до їхньої підсудності законом.

 Для забезпечення права  на апеляційне оскарження судових  постанов, ухвалених апеляційними  судами в першій інстанції, відповідно  до Закону України "Про судоустрій  України" (ст. 26) утворено Апеляційний  суд України.

 Апеляція - це основний  спосіб перегляду судових рішень  у цивільних, кримінальних і господарських  справах, закріплений у законодавстві  більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано в "Правах, за якими судиться малоросійський народ" (1743 р.), де апеляцію визначено як "правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді". Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріплення в Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України після проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радянський період, інститут апеляції припинив своє існування, а натомість було введено інститут касації, що за змістом суттєво відрізнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства. В результаті проведення так званої малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни. "Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких сторони не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду".

Верховний Суд України в межах своїх повноважень розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.

 

 

 

 

1.2 Суди першої  інстанції

 Суди першої ланки  є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні  як касаційна, ні як апеляційна  інстанція. Самостійною формою перегляду  постанов суду, що набрали законної  сили, є перегляд у зв'язку з  нововиявленими та винятковими  обставинами в порядку виключного  провадження. Такий порядок встановлено  в кримінальному й цивільному  судочинстві та під час вирішення  господарських спорів.

 Суди загальної юрисдикції  утворює й ліквідує Президент  України відповідно до Закону "Про судоустрій України" за  поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного  Суду України або головою відповідного  вищого спеціалізованого суду. Підставами  для утворення чи ліквідації  є зміна адміністративно-територіального  устрою, передислокація військ або  реорганізація Збройних Сил України.

 Всі суди України  є юридичними особами, мають печатку  із зображенням Державного герба  України й своїм найменуванням.

Місцеві суди - це головна ланка в системі судів загальної юрисдикції. На них припадає основне судове навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Склад місцевого суду утворюють судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. Якщо у місцевому суді кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Місцеві суди складають першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції, їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

Предметна юрисдикція загальних та спеціалізованих судів визначена загальним чином у судоустрійному та більш детально у процесуальному законодавстві.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України визначає, що місцеві суди розглядають усі кримінальні справи за винятком тих, що підсудні апеляційним судам. До таких належать кримінальні справи про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109-114 Кримінального кодексу України, а також кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Окрім того, не місцевому, а апеляційному суду підсудні всі справи про злочини, у вчиненні яких обвинувачуються судді.