Кримінально-правова характеристика терористичного акту

     Службою безпеки України на підставі "консолідованого списку" Ради Безпеки ООН, з червня 2002 року заборонено в'їзд до України 186 членам руху "Талібан" та "Аль-Кайди" [2, C. 7].

     На  думку фахівців, це суспільно небезпечне явище має тенденцію до поширення  на території України. Власне територія України не розглядається міжнародними терористичними організаціями як об’єкт терористичних посягань. Проте за певних обставин тероризм в Україні може поширитись, а її територія стати місцем підготовки терористичних актів щодо третіх країн.

     На  сучасному етапі тероризм характеризується:

     1. Тероризм нині все активніше зрощується з організованою злочинністю. Терористичні організації швидко пристосували до своєї діяльності методи і техніку останньої. Терористи відрізняються від кримінальних злочинців тільки мотивацією вчинення акту. Мета його — не особиста вигода, а досягнення певної політичної вимоги.

     2. Відбувається інтернаціоналізація  терористичних організацій. У  зв'язку із стрімким зростанням  транснаціональної злочинності  в останні роки ООН приділяє  велику увагу необхідності міжнародної кооперації і більш тісній співпраці у боротьбі із злочинністю, тероризмом, контрабандою вогнепальної зброї та наркобізнесом.

     3. Тероризм набуває вигляду індустрії,  оскільки великі кошти не тільки  вкладаються у цю діяльність, а й повертаються до вкладників з прибутком.

     Терористичні  організації широко використовують нові можливості, які надає їм сучасна  техніка. Внаслідок цього сфера  кримінальної діяльності не тільки зростає, а й стає прибутковішою. Дана тривожна тенденція буде загострюватись і далі, у першу чергу, завдяки розвитку новітніх технологій (зокрема, у галузі телекомунікацій, міжнародних комп'ютерних мереж тощо), постійному зростанню міжнародної комерційної та економічної діяльності, транспортних перевезень і туризму. Збільшення випадків тероризму за останні роки призвело до того, що його вплив став помітний у країнах, які раніше ніколи з цим не стикалися [3, C. 46]

     На  сучасному етапі значно розширилися  дії, які терористи можуть вчинити  проти людства: масові отруєння, радіоактивне зараження, зараження небезпечними хворобами, поширення епідемій та епізоотій тощо. Таким чином, знаряддями терору можуть бути: вибухові пристрої широкого спектра дії, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні хімічні речовини (згадати, хоча б епізод із використанням отруйних газів в токійському метро терористам з групи “АУМ синрике”), не виключаючи і атомну зброю. Поки що випадки використання хімічних та біологічних речовин пов'язані з діями, спрямованими проти невеликої кількості людей, але застосування біологічної та хімічної зброї є дуже вірогідним і доступним.

     Окремо  слід сказати про зростання ролі релігії у тероризмі. Згідно з  даними, які наводилися на конференції  «Тероризм у трансатлантичному  регіоні» (1997p.), з середини 60-х до середини 90-х pp. чисельність фундаменталістських течій усіх релігійних напрямів у світі зросла втричі. Одночасно сталося бурхливе зростання ідентифікованих релігійних терористичних організацій, яких ще у 1968 р. зовсім не було. Сьогодні майже четверта частина усіх терористичних формувань переслідує переважно релігійні цілі [4, C.27].

     Аналіз  соціально-політичних, політико-правових процесів свідчить, що в Україні  присутні основні терогенні фактори, що створюють політичні, економічні, соціальні й етнорелігійні передумови для виникнення й розвитку тероризму:

     глибока соціально-економічна криза;

     протистояння  політичних сил;

     наростання  проявів сепаратизму;

     зубожіння та люмпенізація значної частини  населення при дуже невеликому прошарку «середнього класу»;

     зрощення  кримінальних, бізнесових і державних структур;

     корумпованість  державного апарату (зміна влади  й перехід останніх в опозицію ще більше збільшує ризик);

     живучість соціально-революційних традицій і  постулатів ("мітингова демократія", яка набула нині популярності як основний спосіб вирішення суперечливих питань);

     організована  злочинність; великомасштабний незаконний обіг зброї;

     девальвація моральних та духовних цінностей. До того ж Україна є активним експортером  зброї на світовому ринку;

     базування Російського Чорноморського флоту і тліюче вогнище напруженості в Криму;

     спроби  створити "пасіонарний розлам" України на Східну й Західну;

     значне  збільшення міграційних потоків;

     посилення геополітичної напруженості у світі  та всередині розташування України  в Європі, значимість українських транспортних коридорів для Європи, наявність АЕС, насамперед Чорнобильської (через стан об’єкта укриття, характер забезпечення охорони) також підвищують терогенність [5, C.45].

     Український дослідник тероризму, доктор юридичних  наук В.А. Глушков констатує: "В Україні нині така ситуація, що за певних умов у найближчому майбутньому може вибухнути проведенням низки широкомасштабних терористичних актів як політичного, так і кримінального забарвлення" [4, C. 33].

     На  думку Василя Крутова, керівника міжнародної громадської організації "Міжнародна антитерористична єдність" (МАЄ), на сьогодні терористичні загрози в Україні слід розглядати в двох вимірах – у внутрішньому й у зовнішньому. І якщо говорити про внутрішні загрози, то найбільш вірогідні ризики нападів на об'єкти підвищеної небезпеки. І таких потенційно небезпечних об'єктів в Україні налічується дуже багато, наприклад, хіміко-токсичні об'єкти (ВО «Азот» — м. Сєверодонецьк, Приморський завод — м. Одеса, Придніпровський хімзавод — Дніпропетровськ.

     Окрім цього, нині в державі існують  певні проблеми в царині незаконної міграції. Бо, якщо, скажімо, якась людина може в'їхати до країни на законних підставах, то силовикам за такого стану  дуже складно відслідковувати, чим саме окремі мігранти займаються в Україні.

     Україна, як суб’єкт міжнародного права, є  учасником практично всіх міжнародних  конвенцій та протоколів по різних аспектах боротьби з міжнародним  тероризмом. У зв’язку з цим  на території України діють майже  всі міжнародні акти та відповідні рішення Конвенцій. Зокрема намітилася чітка тенденція до розширення сфери кримінально-правової заборони відносно будь-яких терористичних проявів і встановлення спеціальних складів злочинів в національних законодавствах. У зв’язку з цим після ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. був прийнятий Закон України від 21 вересня 2006 р. № 170 – V, яким постановлено частини четверту та п’яту статті 258 КК виключити і доповнити Кодекс статтями 258-1 – 258-4 КК [6, C.5].  
 
 
 

1.2 Сучасне розуміння понять: терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі 

     Тероризм  – це соціальне явище, що підтверджується  тим, що він має соціальну зумовленість, може істотно впливати на найважливіші соціальні процеси; має історичні витоки та глобальний характер, має здатність набувати нових форм та різновидів. Можна виділити політичну, правову, міжнародну, психологічну, економічну, моральну та інші сутності тероризму як соціального явища. Таким чином, при дослідженні цього явища потрібно враховувати його багатоаспектність. Тероризм розглядатиметься як кримінально-правове явище, що повинно мати визначений характер і чіткі межі, адже існуюча термінологічна плутанина в значній мірі перешкоджає ефективній антитерористичній діяльності.

     Вперше  проблема визначення тероризму на рівні ООН обговорювалась після терактів на Мюнхенських Олімпійських іграх 1972 р. Однак, найбільше каталізували роботу в даному напрямку теракти 11 вересня 2001 року в Нью Йорку та Вашингтоні.

     Серед учених немає єдиної думки з питання кримінально-правового визначення поняття тероризму. Одні автори (С.А. Ефірів, А.В. Наумов) вважають, що плідніше не шукати універсальне визначення тероризму, а слід обмежитися лише деякими його ознаками. На думку інших

(А.Э. Жалінській), корисно було б спробувати дати робоче визначення тероризму на правовому рівні. Схожу з цим думку виказують і деякі зарубіжні дослідники (наприклад, А.-М. Лізен). Інші зарубіжні автори (наприклад, В. Маліссон, З. Маліссон), навпаки, не вважають терор і тероризм поняттями, які ідентифікуються з чітко певними фактичними подіями, через широке смислове значення цих термінів.

     Аналіз  ряду робіт вітчизняних авторів  свідчить про те, що загальним практично  для всіх дослідників при розробці визначення є прагнення чіткіше розмежувати поняття “терор”, “тероризм”, “терористичний акт”.

     У літературі ці поняття найчастіше ідентифікуються  за своїм значенням і вживаються як синоніми. Така ідентифікація понять “терор” і “тероризм” вигідна  саме з позиції лексичного вживання. Будь-які акти насильства, вбивства, захоплення заручників можуть належати до категорії терористичного акту, оскільки ці акти мають на меті кого-небудь залякати. У цьому випадку поняття “терор” і “тероризм” є ідентичними за своїм змістом. Але відносно суб'єкта, який здійснює цей акт, і об'єкта “його адресата” така ідентифікація понять терор і тероризм нівелює специфіку конкретної ситуації, в якій терористичний акт або сукупність терористичних актів здійснюється.

     Отже, буде більш правомірним і логічним, якщо поняття терору буде відноситись до сил, які знаходяться при владі, які спираються на владні структури і репресивний апарат примусу, армію, різні спецслужби, тобто, які об'єктивно є більш сильною стороною в конфлікті і протиборстві; а поняття тероризму - відноситись до опозиційних сил, які є об'єктивно більш слабкою стороною [7, C.22].

     Тобто можна зробити висновок, що терор (тероризм) - це передовсім метод ціледосягнення, принциповою основою якого є  застосування (або погроза застосування) насильства.

     Але на основі вищевказаної властивості даного явища сформулювати його визначення є неможливим, оскільки насильство як таке притаманне не лише теророві (тероризмові), але й іншім соціально-політичним явищам. Наприклад, для досягнення певних цілей (політичних, соціальних, економічних тощо) дуже часто використовується війна. Принциповою основою цього метода також є застосування насильства. Тому для того, щоб дати чіткі дефініції терору і тероризму, необхідно окреслити особливості форм насильства, властиві лише їм. Коли терорист підриває бомбу у багатолюдному торговельному центрі, або коли група озброєних осіб, увірвавшись до мирного міста, вбиває беззбройних мешканців, або коли працівники каральних органів держави катують і розстрілюють арештованих ними людей, насильство, яке здійснюються в усіх цих випадках, залишається без відповіді, цебто таким, що має однобічну спрямованість. Це його головна відзначна особливість.

     Терор – це метод впливу шляхом здійснення теракту (терактів) для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту є об’єктом даного методу впливу, в той час як тероризм — це метод впливу шляхом здійснення теракту задля досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом даного методу впливу [8, C.35]

     Що  до самого слова «терор», то воно запозичене з латині, де terror означає «страх», «жах». Відповідно, такий самий сенс мають похідні від нього англійське слово terror і французьке teurreur. У своєму сучасному значенні слово «терор» з’явилося наприкінці ХVIII ст. Його поняттєве оформлення відноситься до періоду Великої французької революції .

     Оксфордський  тлумачний словник виділяє два  основних значення лексеми "терор":

     1) надзвичайний страх;

     2) людина або річ, що є причиною  надзвичайного страху.

     Основні характерні ознаки терору:

     масовість насильства. Це означає необмежену кількість осіб, які підпадають під це насильство, а також потенційну можливість його розповсюдження на ще більш невизначену групу людей.

     системність актів насильства. Це означає, що ці акти повинні бути не поодинокі, а  складати певну сукупність дій, кінцевою метою вчинення яких є створення обстановки пригніченості, страху, дестабілізації суспільства. Системність не є систематичність. Останнє являє собою певну циклічність, повторюваність, можна навіть абстрактно сказати сукупність відокремлених у часі дій. Перше ж поняття містить сукупність актів насильства, об'єднаних однією спільною метою.

     суб'єктами терору може виступати як держава, так  і недержавні організації.

     терор є цілеспрямований, тобто спрямований  на досягнення певної мети, але у  більшості випадків індиферентний щодо жертв.

     Терор, як і тероризм, має трьох суб’єктів (своїх носіїв): окремого індивіда, групу (від малої до великої) і державний  апарат. При цьому для кожного  суб’єкта існує своя міра використання терору або тероризму. 

     Щодо поняття тероризму, то серед науковців також не має однозначної думки.

     Аналіз наукової літератури, міжнародних документів та кримінального законодавства низки країн дозволяє визначити такі ознаки тероризму:

     здійснення  загально небезпечних дій або  загрози таким, що породжує загальну небезпеку;