Контрольная работа по "Уголовное право"

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Сентября 2012 в 17:24, контрольная работа

Краткое описание

У Конституції України 1996 року проголошено, що Україна є демократичною, правовою та соціальною державою. Так які ж особливості Україні дозволяють відповідати концепціям правової і соціальної держави і як ці концепції реалізуються на практиці?

Оглавление

План
Теорія
Основні сучасні концепції держави.
Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання. Джерела адміністративного права.
Задача.

Файлы: 1 файл

контрольна робота.docx

— 50.44 Кб (Скачать)

 

    1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання. Джерела адміністративного права.

 

Кожне суспільство  потребує впорядкування суспільних відносин, тобто соціального регулювання. Таке регулювання здійснюється за допомогою  соціальних норм - правил поведінки  загального характеру, що регулюють  різноманітні сфери суспільного  життя. Право виступає основним способом регулювання суспільних відносин. Наявні норми права в сукупності утворюють  єдину систему загальнообов'язкових  правил поведінки. Рівночасно єдність  системи права не виключає його поділу на Окремі галузі та правові інститути.

Під окремою  галуззю права слід розуміти відокремлену сукупність взаємопов'язаних норм, яку  об'єднує загальний предмет регулювання. Отже, щоби вияснити специфіку галузі права, необхідно правильно встановити коло однорідних суспільних відносин, що їх регулює конкретна галузь права, і предмет такого регулювання.

Адміністративне право являє собою окрему галузь правової системи України, котра  покликана регулювати особливу групу  суспільних відносин. Головною їх особливістю  є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у  сфері державного управління у зв'язку з організацією та функціонуванням  системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі.

Для правильного  розуміння предмета адміністративного  права необхідно зважити на низку  важливих обставин, сукупність яких дає  можливість визначити його місце  у правовій системі.

  • по-перше, свій регулятивний вплив на суспільні відносини адміністративне право здійснює через управління і цим упорядковує відповідні відносини в державі та суспільстві.
  • по-друге, основна увага приділяється саме тим відносинам, які виникають із виконанням завдань і функцій державно-управлінської діяльності, тобто передбачається необхідність наявності відповідного суб'єкта виконавської влади. Крім того, потрібна практична реалізація юридично-владних повноважень, що належать зазначеним суб'єктам.

Отже, визначаючи предмет адміністративного права, слід брати до уваги: сферу державного управління, що охоплює будь-які  аспекти державно-управлінської  діяльності; наявність у ній суб'єкта виконавчої влади; необхідність практичної реалізації повноважень, наданих суб'єктам  виконавчої влади для провадження  ними державно-управлінської діяльності.

Можна зазначити, що не всі суспільні відносини  у сфері державного управління входять  до кола відносин, які складають  предмет адміністративного права. По суті, це лише ті умови, за яких управлінські відносини виникають як захід  практичної реалізації завдань і  функцій виконавчої влади.

Управлінські  відносини, що регулюються адміністративним правом, багатогранні. На сучасному  етапі залежно від особливостей їх учасників вирізняють такі види управлінських відносин, що виникають, розвиваються і припиняють існування:

  • між суб'єктами центральних і місцевих органів виконавчої влади (наприклад, Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністраціями);
  • між суб'єктами виконавчої влади, які перебувають на однаковому організаційно-правовому рівні та безпосередньо не пов'язані між собою підпорядкуванням (скажімо, на центральному рівні між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні між державними адміністраціями різних областей);
  • між суб'єктами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами, організаціями, установами (приміром. Міністерство освіти - ректорат вузу);
  • між суб'єктами виконавчої влади та державними підприємствами, організаціями, установами, які не перебувають у їхньому організаційному підпорядкуванні (наприклад, у питаннях фінансового контролю, адміністративного нагляду тощо);
  • між суб'єктами виконавчої влади і виконавчими органами місцевого самоврядування;
  • між суб'єктами виконавчої влади та недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами (приміром, у комерційних, підприємницьких структурах);
  • між суб'єктами виконавчої влади і громадськими об'єднаннями (скажімо, між обласною державною адміністрацією та президією обласної ради профспілок);
  • між суб'єктами виконавчої влади і громадянами (наприклад, між відділом соціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звернувся до відділу з заявою).

У названих видах управлінської діяльності безпосередньо бере участь той чи той орган виконавчої влади. Без  їхньої участі управлінські відносини  в адміністративно-правовому розумінні  виникати не можуть. Тому вищезазначені  відносини не можуть виникати між  громадянами, між громадськими об'єднаннями, а також усередині їх.

Відносини управлінського характеру можуть виникати і в  процесі внутрішньої організаційної діяльності інших державних органів, посадових осіб. Зокрема, до таких  органів слід віднести прокуратуру  й суд. Власне, прокурор області здійснює управлінську діяльність через підбір і розстановку кадрів, через керівництво  діяльністю районних і міських прокурорів, які виконують свої повноваження. Однак, його діяльність є допоміжною відносно основної, спрямованої на забезпечення виконання прокуратурою покладених на неї Конституцією України  функцій щодо підтримання державного звинувачення в суді, представлення  інтересів громадянина або держави  в суді, здійснення нагляду за додержанням  законів органами, які проводять  оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство тощо. Аналогічні відносини  управлінського характеру виникають  у голів судів, діяльність яких є  допоміжною стосовно здійснення правосуддя, покладеного на суди.

Управлінські  відносини можуть виникати, розвиватись  і всередині системи громадських  організацій різних рівнів. В основі таких відносин лежать норми відповідних  уставів, положень.

На підставі викладеного необхідно зазначити, що предмет регулювання адміністративного  права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких необхідно віднести:

  • управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади;
  • управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади;
  • управлінські відносини, що виникають за участі суб'єктів місцевого самоврядування;
  • управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

Отже, адміністративне  право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини  управлінського характеру в сфері  державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

 

Висновок

Підсумовуючи  усе вище викладене, можна зробити  наступні узагальнюючі висновки:  
 1. Правове регулювання – це дія права на суспільні відносини з допомогою використання певних юридичних засобів. В умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набувають особливої актуальності. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої правової врегульованості суспільних відносин.  
 2. Правовий вплив і правове регулювання різняться, по-перше, за предметом своєї спрямованості. Предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання. Це, зокрема, є коло економічних, політичних, соціальних та інших відносин, що безпосередньо правом не врегульовані, але на які воно впливає. По-друге, вони відрізняються своїм механізмом дії. Якщо правове регулювання здійснюється з допомогою виключно юридичних засобів, то правовий вплив - за допомогою і неюридичних (соціальних, ідеологічних, психологічних та інших) механізмів.

 

  1. Колесников домовився з Помідоркіним і Часниковим скоїти крадіжку з магазину. У домовлене місце збору Колесников не прийшов. Помідоркін і Часников разом скоїли крадіжку на суму 5.234 грн. Яку міру покарання буде застосовано до Помідоркіна і Часникова ? Чи буде притягнуто до кримінальної відповідальності Колесникова ?

 

Розв'язок

  1. Яку міру покарання буде застосовано до Помідоркіна і Часникова ? 
    Стаття 185 Кримінального Кодексу України, п. 2:  Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -  карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 185 Кримінального  Кодексу України, п. 3: Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Згідно п.2 Примітки до статей 185-191, 194 Кримінального Кодексу України, у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят  і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

На 1.01.2012 року неоподаткований мінімум  громадян становить 17 грн.

Виходячи з цього, 17 грн.*250 р. = 4250 грн. , сума крадіжки перевищує цей показник.

Отже, Помідоркіна і Часникова повинно бути засуджено позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

  1. Чи буде притягнуто до кримінальної відповідальності Колесникова?

Відповідно до статей: 
Стаття 27 Кримінального Кодексу України, п. 7: Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають 
кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину. 
 
Стаття 31 Кримінального Кодексу України, п. 1: У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не 
підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. 
Стаття 17 Кримінального Кодексу України, п. 2: Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Отже, Колесников до кримінальної відповідальності не буде притягнений.

 

Список використаної літератури

  1. Адміністративне право - Алфьоров С.М.
  2. Правознавство - Олійник А.Ю.
  3. Правознавство / Копєйчиков В.В.
  4. Кримінальний Кодекс України.
  5. wikipedia.org .

Информация о работе Контрольная работа по "Уголовное право"