Характеристика зґвалтування та насильницьких дій сексуального характеру

Аннотация

Курсовая работа « Квалификация изнасилований ».  Степаненко Марина, 3 курс, группа «з», 0601. Кафедра уголовного права и процесса . Донецкий Национальний Университет. Донецк , 2010.

В курсовой работе в полном объеме раскрыто понятие изнасилования , причины и условия их совершения . Приведены мысли известных ученых-юристов по поводу этой темы .  Также, внесены предложения по поводу усовершенствования законодательства , работы органов государственной власти и местного самоуправления в борьбе с этими преступлениями .

 

 

 

                                              The Summary

Course work « The kvalification of rape ». Stepanenko Marina, 3 rate, group "З" 0601. Faculty it is state-legal disciplines. Donetsk National University. Donetsk,  2010 .

In course work the concept of offences, the reasons and conditions of their occurrence is in full opened. Ideas of known scientists-lawyers on this theme are resulted. Also are made changes concerning to improvement of the legislation, work of bodies of the government and institutions of local government on struggle against offences.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План 

     Вступ ……………

1. Поняття та кримінально-правова характеристика зґвалтування згідно із кримінальним законодавством України ……………………………

1.1

2. Зґвалтування із кваліфікуючими ознаками …………………
3. Профілактика злочинності ………….

    Висновок …………………………………………………………..

Список літератури …………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вибираючи тему для курсової роботи, я, насамперед ,керувалася тим, наскільки вона  актуальна  для  нашого часу , адже проблема насильства існує стільки ж часу, скільки розвивається людство. Насильство є невід'ємною частиною життя людей і тварин. Однак вбивство однією твариною іншої не сприймається нами так, як насильство серед людей. Яким би жорстоким не було насильство у природі, воно не підпадає під жодні правові норми. Будь-яке насильство у тваринному світі відповідає природним нормам, є цілком нормальним явищем. Насильство у людському середовищі тісно пов'язане з проблемою моралі, тобто сукупності звичаєвих норм, усталених поглядів, пов'язаних з різними аспектами людського життя.

Як захисний засіб від насильства людство протиставило йому спочатку мораль, а згодом - право. Найдавніше право визнавало покарання за принципом таліону, згідно з яким воно повинно було бути рівнозначним злочину. Насильство, викликане попереднім насильством, у давніх суспільствах не діставало негативної оцінки і повністю відповідало поняттю норми. Звідси цілком зрозумілим стає явище кровної помсти.

У наш час насильство породжує покарання. Однак це не призвело до його зникнення. Можна сказати, що насильство - це якість, яка певною мірою притаманна людській психіці. І ніякі моральні постулати не можуть викоренити схильності людей до насильства. Проблема насильства була і є актуальною проблемою людського суспільства .

Треба зазначити, що не будь-яке  фізичне насильство є злочином. За певних умов заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і навіть смерті не вважаються злочинами. Це пов'язано з тим, що основним елементом складу злочину є наявність вини. Отже, за відсутності цього чинника певні дії (в тому числі й фізичне насильство) не вважатимуться злочинними.

Актуальність  теми дослідження . Зґвалтування  відноситься до найбільш небезпечних злочинів проти статевої недоторканості та статевої свободи особи. Небезпечність його визначається тим, що воно тягне за собою тяжкі наслідки , шкідливо відображається на психіці та здоров’ї потерпілої особи , нерідко призводить до розірвання шлюбів , сприяє розповсюдженню розпусти , знижує культурний рівень суспільства . На проблему знищення насилля по відношенню до жінок ( майже 100 відсотків потерпілих від зґвалтування є жінками ) , в тому числі у сфері сексуальних відносин , звернено увагу міжнародних організацій . Так , у 1993 році була прийнята спеціальна Декларація Генеральної Асамблеї ООН «Про викоренення насильства по відношенні до жінок» , яка констатувала , що насильство по відношенню до жінки є однією із перешкод на шляху досягнення рівності , суспільного розвитку .

   Об’єктом дослідження є суспільні відносини , що складаються у сфері застосування кримінально-правових норм про охорону статевої свободи та статевої недоторканості особи .

У якості предмету дослідження виступають норми кримінального законодавства України , а також судова практика , пов’язана із кваліфікацією злочину , передбаченого ст.152 та інших суміжних з ним складів злочинів , передбачених  Кримінальним  кодексом України. 

Методологія дослідження - методологічну основу роботи складають загально логічні методи ( аналіз , синтез) ,діалектичний , історичний , логіко-юридичний , порівняльно-правовий , статистичний , соціологічний та інші .

Ціль  дослідження - вивчення загальної та кримінально-правової характеристики зґвалтування та насильницьких дій сексуального характеру . Поставлена ціль визначає задачі дослідження .

1. Визначити поняття та основні риси зґвалтування та насильницьких дій сексуального характеру .
2. Надати кримінально-правову характеристику зґвалтування та насильницьких дій сексуального характеру .
3. Розглянути проблемні питання відмежування зґвалтування від суміжних складів злочинів .

 

 

1. Поняття та кримінально-правова характеристика зґвалтування у кримінальному законодавстві України

Зґвалтування, тобто статеві  зносини із застосуванням фізичного  насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 152 КК, є найбільш тяжким злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Під терміном «потерпіла особа» у чинному законодавстві розуміються жінка, чоловік, неповнолітня або неповнолітній, малолітня або малолітній.

Зґвалтування визнається вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи у тих  випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом не може розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій (психічна безпорадність) або, усвідомлюючи це, не може чинити опір ґвалтівникові (фізична безпорадність). Поняттям безпорадного стану не охоплюється вкрай несприятливе майнове становище особи, потреба у засобах до існування тощо.

Не визнається зґвалтуванням :

• статевий акт із застосуванням обману (брехливої обіцянки одружитися) або зловживання довірою;
• будь-яке інше намагання вчинити статевий акт будь-яким чином , окрім застосування фізичного насильства , погрози чи використання безпорадного стану потерпілої чи потерпілого .

З урахуванням ст. 17 Кримінального кодексу України : добровільна відмова від доведення зґвалтування до кінця виключає кримінальну відповідальність за замах на цей злочин. Для визнання відмови від зґвалтування добровільною треба встановити, що особа, маючи реальну можливість довести злочин до кінця, відмовилась від цього і з власної волі припинила злочинні дії. У таких випадках особа може нести відповідальність за фактично вчинені нею дії, якщо вони утворюють склад іншого злочину (наприклад, заподіяння тілесного ушкодження, незаконне позбавлення волі, розбещення неповнолітніх). Про мотиви добровільної відмови від доведення зґвалтування до кінця див. коментар до ст. 17 Кримінального кодексу України .

 Основний безпосередній об’єкт злочину — статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-.якого примусу. Статева недоторканість — це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

Потерпілою від злочину  може бути особа як жіночої, так і  чоловічої статі.

Стаття 152 Кримінального кодексу України не містить обмеження у тому плані, що зґвалтуванням визнаються лише позашлюбні статеві зносини. Тому потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Віктимна (провокуюча) поведінка потерпілого кримінальну відповідальність за ст. 152 не виключає, однак може враховуватись при призначенні покарання.

На кваліфікацію діяння за ст. 152 не впливає моральний аспект характеристики потерпілої особи (наприклад, вона веде безладне статеве життя), наявність попередніх статевих зносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування, а також досягнення нею шлюбного віку або статевої зрілості.

Суб’єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину, учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічне неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.

 Суб’єктивна сторона  зґвалтування характеризується  прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути різними (задоволення статевої пристрасті, помста, бажання принизити потерпілу особу, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання тощо).

З об’єктивної сторони  зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із:

1) застосуванням фізичного  насильства;

2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).

Перелік способів, за наявності  хоча б одного з яких статеві зносини  між особами жіночої і чоловічої  статі визнаються зґвалтуванням, є вичерпним. Тому не є кримінальне караними настирливі пропозиції особі вчинити з нею природний статевий акт, якщо вони не поєднуються з жодним із таких способів.

Поняттям фізичного  насильства ( згідно із пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30. 05.2008 року « Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» )  при зґвалтуванні охоплюється і застосування без згоди потерпілої особи з метою викликати її безлорадний стан наркотичних засобів, психотропних, отруйних або сильнодіючих речовин (наприклад, клофеліну у поєднанні з міцними спиртними напоями). Дія визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок дії на її організм зазначених речовин не має значення, привів винний потерпілу особу до такого стану або вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій. Якщо введення в організм потерпілої особи вказаних вище засобів і речовин відбулося без її згоди (із застосуванням до неї фізичного чи психічного насильства) і після цього було вчинене природний статевий акт, дії винного слід кваліфікувати як зґвалтування, вчинене із застосуванням насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи. У разі, коли психотропні, сильнодіючі або інші речовини чи засоби вживались особою добровільно, за власною волею, а згодом безпорадний стан був використаний винним для скоєння статевих зносин, його дії треба розглядати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Стосовно неповнолітнього  та малолітнього віку потерпілої особи  й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і  необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов’язані  з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й утому разі, коли він міг і повинен це передбачити. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може обтяжувати кримінальну відповідальність за зґвалтування, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо її фактичного віку. При вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство з нею винним, володіння останнім відповідною інформацією.

Відповідальність за особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 152) настає тоді, коли винний передбачав їх можливість або міг і повинен  був їх передбачати. . Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30. 05.2008 року « Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» , особливо тяжкими наслідками можуть бути : смерть або самогубство потерпілої , втрата будь-якого органу чи його функції , психічна хвороба або інший розлад здоров’я , поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину , непоправне зневічення обличчя , переривання вагітності чи втрата здатності до дітонародження , а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом , що сталося внаслідок зґвалтування .

Зґвалтування визнається вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи у тих  випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом не може розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій (психічна безпорадність) або, усвідомлюючи це, не може чинити опір ґвалтівникові (фізична безпорадність). Поняттям безпорадного стану не охоплюється вкрай несприятливе майнове становище особи, потреба у засобах до існування тощо.

Причинами фізичної безпорадності потерпілої особи виступають, зокрема, її фізичні вади (наприклад, параліч, сліпота), малолітній або, навпаки, похилий вік, тяжке захворювання, яке не є психічним, сильне сп’яніння. Психічна безпорадність, за наявності якої воля потерпілої особи на вступ у статеві зносини взагалі відсутня або є неповноцінною, може бути викликана, скажімо, психічною хворобою, малолітнім віком, непритомним станом, застосуванням сильнодіючих або інших речовин.

Стан сп’яніння може бути визнаний безпорадним станом лише у тому разі, коли внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або токсичних речовин особа не усвідомлювала оточуючу обстановку або була позбавлена фізичної можливості протидіяти ґвалтівникові. Згода на спільне вживання алкоголю чи інших речовин, на знаходження в інтимній обстановці, яка сприяє фізичному зближенню, ще не свідчить про згоду на статеві зносини.