Соціально-культурний сервіс в туризмі

     Основні причини міграції це:

     1. Переміщення людей у пошуках кращого життя;

     2. Втеча від місць ведення бойових дій;

     3. Втеча від правосуддя.

     Серед причин міграції переважаюче значення належить соціально-економічним чинникам. Проте в окремі періоди в різних країнах висуваються на перше  місце політичні, національні, релігійні  чинники. Під час воєн (світових і  локальних) основними контингентами  мігрантів стають біженці і переміщені особи.

     Найпопулярнішою причиною міграції, звичайно, є міграція унаслідок пошуку кращого життя. Мільйони людей щорік переїжджають на постійне місце проживання в інші країни. Найбільші потоки мігрантів прямують в Сполучені штати і до Західної Європи. Які ж причини спонукали ці країни приймати мігрантів? Основна наиглавнейшая причина полягає в тому, що в цих багатих країнах не престижно займатися брудною і низькооплачуваною роботою, немає потенційних працівників на такі посади і вихід залишається в одному - залученні іноземної робочої сили. Європейцям потрібні "раби", але не в первинному понятті слова "раба", а раби, які будуть, за невеликі гроші і за можливість залишитися жити в даній країні, працювати, працювати багато і важко на не престижних роботах. То хіба може Європеєць бути прибиральником, сміттярем, посудомийкою??? Немає. Тому вихід - в залученні мігрантів - дешевої робочої сили. Мало хто з іммігрантів в першому або в другому поколінні має хорошу заробітну плату, власну квартиру або будинок, дорогий автомобіль...

     Втеча від місць ведення бойових  дій і втеча від правосуддя пояснення не вимагає. Біженці знімаються з місць постійного проживання у  пошуках мирного місця. Також  багато осіб біжать від переслідування правосуддя за досконалі злочини.

     В даний час фахівці розрізняють  три види міграції:

     1) Внутрішня міграція, в межах однієї країни або регіону;

     2) Міждержавна, коли міграція передбачає переміщення людей в сусідні країни;

     3) Транснаціональна, така, що спостерігається у разі, коли мігранти пересікають територію декількох країн, можливо різними шляхами, але в певну кінцеву країну.

     У країнах з обширною територією, всілякими  географічними і економічними умовами  особливо поширена внутрішня міграція населення, в основі якої лежать ті ж причини, що і в зовнішньої: пошук  роботи і житла, відмінності в  оплаті праці і рівні життя, можливість професійного зростання, національна  і соціальна безпека і ін.

     Особливістю світового міграційного процесу  є і якісні зміни, обумовлені НТР, суть яких полягає в значному збільшенні серед мігруючих долі кваліфікованих фахівців. Сьогодні цьому процесу  властиві деякі нові риси.

     По-перше. На зміну "витоку мізків" прийшла  їх циркуляція: сталася диверсифікація напрямів міграції. США продовжують  залишатися загальновизнаним центром  тяжіння для професіоналів. Але  одночасно представники професійної  еліти з промислово розвинених країн, як вже наголошувалося, їдуть на тимчасову роботу в країни, що розвиваються.

     По-друге. Принципово новим явищем став рух  професіоналів не лише "до капіталу", але і "одночасно з капіталом  або услід за ним". Перш за все  це пов'язано з діяльністю ТНК  і великими можливостями кар'єрного просування для професіоналів.

     По-третє. Сучасному рівню міграції професіоналів  властивий принципово інший організаційний рівень, що виразився у виникненні своєрідної міжнародної корпорації "Мисливців за головами".

     По-четверте. Має місце інтеграція системи  вищої освіти. Вона передбачає продовження  навчання студентів з багатьох країн  світу, наприклад, в США або Японії (для китайських студентів). Безумовна  результативність подібного способу  підготовки фахівців для посилаючих країн. Проте багато хто з них  не повертається на батьківщину.

     Слід  також відзначити, що країни, що мали у минулому статус метрополії, орієнтуються на імпорт робочої сили зі своїх  колишніх колоній і залежних країн.

     Якщо  в країни традиційної міграції (США, Канада, Австралія, ЮАР) в XIX ст і першій половині ХХ ст виїжджали виключно європейці, то в 80-90-х роках вони складали незначну частину мігрантів. У імміграційних  потоках в ці країни переважають  вихідці з Азії, Латинської Америки, Африки і Карібського басейну.

     Однією  з характерних особливостей сучасного  етапу міжнародної міграції робочої  сили стало усе більш активне  втручання держави в цей процес. Воно регулює операції на світовому  ринку робочої сили, дає дозвіл на в'їзд і стежить за термінами  виїзду мігрантів, займається вербуванням  і створенням сприятливих умов для  найму іноземних робітників. 

2.   Нелегальна  міграція

     Загальний бич - нелегальна міграція. Мало не щодня, скажімо, з Іспанії або Італії приходять повідомлення про те, що затримане судно, на якому мігранти в обхід закону намагалися пробратися на "землю обітовану", туди, де вони зможуть гідно жити... Актуальність нелегальної міграції набуває важливості у зв'язку з активізацією міжнародних  екстремістських і терористичних  організацій, а також розширенням  масштабів контрабанди наркотиків.

     Керівники багатьох країн світу заклопотані  тим, що нелегальні мігранти роблять  негативний вплив на соціально-економічну і кримінальну обстановку.

     Міграція, як яскравий приклад прагнення людей, до пошуку будь-яких форм доходу і здобуття матеріальної вигоди супроводиться  злочинною активністю. Організована злочинність у всьому світі знаходить  величезну кількість «новобранців»  серед нелегальних мігрантів. Це відбувається незалежно від расової  приналежності або віросповідання. Частенько людина, вимушена стати  нелегальним мігрантом, невдоволена  своїм положенням і статусом, не має коштів для існування.

     Стаючи  учасниками злочинних організованих  співтовариств, колишні мігранти швидко набувають свого місця і завжди прагнуть до утворення груп співвітчизників, також залучених в злочинний  бізнес. Діапазон цього злочинного бізнесу дуже широкий. Починаючи  від торгівлі контрабандою закінчуючи наркотиками і тероризмом.

     Прямий  зв'язок між нелегальною міграцією  і наркотиками вже давно встановлений і стала головним болем урядів багатьох країн світу. Інформація і  статистика про масову залученість  незаконної міграції в процес контрабанди  і поширення незаконних наркотиків відбивається в звітах і доповідях  провідних міжнародних організацій - ООН, АСЕАН, IDEC, МККН і так далі

     Які ж мінуси несе нелегальна міграція? По-перше, загострюється міжнаціональна обстановка. Пропасти між місцевими  жителями і мігрантами, якщо вони сповідають різну релігію або мають різний колір шкіри, збільшується і ця проблема може виплеснутися за межі терпіння, виливаючись  на вулиці у вигляді погромів, масових  безладів, етнічних злочинів. По-друге, вихідці з Кавказьких країн і  країн Середньої Азії, в більшості  своїй, не мають поняття про чесний бізнес. Є проблема підвищеного рівня  криминогенности - наркобізнес, торгівля зброєю, проституція, викрадання людей, вбивства, грабежи, крадіжка і так  далі    Нелегальні мігранти є основними правопорушниками.

     У кожному суспільстві час від  часу баланс цікавості і настороженості по відношенню до «інородців» порушується. Як у ту, так і в інший бік. Причини бувають самими різними, але для будь-якого народу існує  порогова кількість гостей, за якою зростання чисельності «чужих»  починає сприйматися як загроза  самій етнічній ідентичності. Висота порогу може варіюватися в залежності і від економічної і демографічної  кон'юнктури, і від політичного  самопочуття корінного етносу, і  від міри компліментарності гостей і господарів. Але само наявність  порогу відмінити неможливо. Якщо кількість  мігрантів свідомо перевищує  можливості господарів інтегрувати  прибульців, неминучі ексцеси 

     Висновки 

     У новому столітті Заходу доведеться зіткнутися з небезпечним викликом, породженим масштабною імміграцією з країн "третього" світу. Історичні умови, в яких цей виклик стає реальністю, вельми специфічні.

     По-перше, сучасний Захід вже не здібний  до тих форм зовнішньої експансії, які  були освоєні ним в попередні  історичні періоди. З відмовою від  збереження (а не розпадом) європейських колоніальних імперій загаснула  тенденція до масової еміграції  з розвинених країн у напрямі "третього" світу. Важливий урок історії  полягає в тому, що західні соціальні  порядки не були встановлені в  тих країнах, де вихідці з Європи не склали стійкої більшості населення. Вони укорінялися лише в тих регіонах, які А. Меддісон, один з найоригінальніших  істориків економіки, вдало назвав "пасинками" західної цивілізації (Western offshoots). Таким чином, перший з  названих на початку статті типів  міграції представляється таким, що вичерпав свої можливості.

     По-друге, міграція з периферії до центру, настільки добре відома минулим  історичним епохам, обумовлюється тепер  усвідомленим індивідуальним вибором  кожного переселенця. Життя в  умовах чужого середовища він сприймає як виживання; у цих умовах обоє сторони - і мігранти, і корінне населення - неминуче прагнуть швидше зберігати  власні традиції, чим засвоювати чужі. Таким чином, вичерпується потенціал  і другого типа міграційних процесів.

     Проблема  імміграції настільки важлива сьогодні саме тому, що в ній поміщено набагато масштабніше питання співвідношення мінливості і спадкоємності, питання  про те, якою мірою допустимо нехтувати  одним на користь іншого.

     Ми  різні. У нас різні поведінкові  стереотипи, господарська етика, пісні, танці, обряди і вірування. Ми повинні піклуватися про те, аби заподіювати один одному менше незручностей проявами цієї самої «різниці». І вже вочевидь, що гості повинні піклуватися про це куди більше господарів.

     В структурі глобальних ринків завданням  міжнародних фінансових відносин є, по суті, забезпечення міжнародної  фінансової стабільності, яка має  два фундаментальних аспекти - запобігання  кризі (уникнення так званої “системної”  кризи, коли банкрутства мають місце  на певній території, секторі і розповсюджуються на міжнародні фінансові ринки, наражаючи  їх небезпеку, як процес інфікування (зараження) /чи ефект “доміно”) і вихід з  кризи (як фінансові і юридичні аспекти).

     В кінці ХХ на початку ХХІ ст. значно зросла мобільність капіталу та регіональна  диференціація його потоків, які  пов'язані з проблемою лібералізації  у фінансовому регулюванні; чітко  окреслився його спекулятивний характер; активізувалися реверсні тенденції  та волатильність світових фінансових ринків, що зумовлюють (провокують) глобальну  фінансову нестабільність.

     Можливо зробити висновок, що фінансова глобалізація виступає як важіль, за допомогою якого  відбувається стимулювання процесу  вирівнювання розвитку окремих країн, але вирівнювання в межах причетності  чи непричетності до центрів економічного впливу.

      Список  літератури 
 

1.  Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

2.  Глобализация и национальные финансовые системы. - М.: Весь мир, 2005. - 320 с.

3.  Глобализация экономики, региональная интеграция, влияние этих процессов на положение трудящихся государств-участников СНГ. - М.: Профиздат, 2002. - 400 с.

4.  Инфрмационная экономика и динамика переходных процессов. - М.: Бизнес-Юнитек, 2003. - 300 с.

5.  Качалич А.Г. Валютная политика стран с трансформируемой экономикой в условиях финансового глобализма. - М.: Экономистъ, 2006. - 169 с.

6.  Московский юридический форум "Глобализация, государство, право, XXI век". По материалам выступлений. - М.: Городец, 200". - 240 с.

7.  Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торгово.-екон. ун-т, 2000. - 336 с.