Аналіз розвитку туристичного бізнесу в Закарпатській області на прикладі туристичної фірми «Горящі путівки»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

Прикарпатський національний університет

ім. В. Стефаника

Рахівський навчально-консультаційний центр

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Аналіз розвитку туристичного бізнесу в Закарпатській області на прикладі туристичної фірми «Горящі путівки»”

 

                                                                                       Виконала:

                                                                                       студентка 4-го курсу

                                                                                       Рахівського НКЦ

спеціальності «Туризм»

                                                                                        Фрінт Натальйо

 

                                                                                        Перевірила:

                                                                                        доц. Шепетюк С. М.

 

 

 

 

Рахів - 2009

Зміст

Вступ……………………………………………………………………… 3-4

Розділ 1. Науково- методичні основи розвитку туризму в Україні

                   1.1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні ………5-6

                   1.2. Стратегія розвитку галузі туризму в Україні…………7-13

Розділ 2. Аналіз сучасного стану розвитку туристичного бізнесу в Україні

                2.1.Проблеми і перспективи сучасного стану розвитку туристичного бізнесу в Україні               ……. ………………………...           14-19

                2.2 Аналіз загального стану ринку  туризму в Україні……..20-22

Розділ 3  

3.1  Туристичне підприємство  – як господарюючий об’єкт………….23-26

3.2. Визначення мети, цілей діяльності  підприємства…………..........28-29

3.3. Тур – основний продукт  діяльності підприємства……………….30-34

3.4. Технологічне проектування туру…………………………………35-36

3.5. Формування туру….……………………………………………....37-38

3.6. Реалізація туру….………………………………………………….39-41

3.7. Сутність туристичних формальностей……………………………42-45

3.8. Напрямок комп’ютеризації туристичного  бізнесу……………46-49

 

Висновок………………………………………………………………50-51

 

Список використаної літератури………………………………………52

 

 

 

 

Вступ

На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, до яких туристичних операторів звернутися по допомогу, яка вартість тієї чи іншої послуги. Але така інформація є досить хаотичною, з неї повною мірою не можна робити жодних висновків про стан самої галузі та проблем, які в ній існують. Якщо ж намагатися розібратися більш детально, все ж певні довідкові дані можна віднайти. Так, наприклад, досить легко можна знайти, інформацію, що у 2004 році в Україну в'їхало 4,2 млн. чол., виїхало - 8,2 млн. чол.., а внутрішній туризм становив 6,4 млн. чол. тощо, але такі дані самі по собі нічого не говорять, адже ми знаємо, що все пізнається у порівнянні. На мій погляд, пересічному громадянинові досить важко розібратися з такою безліччю статистичних даних. Найважливіше, на мою думку, відсутня або подана досить коротко та не широко розповсюджена інформація. Це має бути повний огляд всієї галузі туризму України з поглибленою інформацією, статистичними відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями.[1]

Наша країна об'єктивно має відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері. Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною та відносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим зараз є не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв'язання нагальних проблем галузі туризму в Україні.

Об’єктом моєї роботи є аналіз діяльності та розвитку туристичної фірми «Горящі путівки»

Актуальність теми: в даний період в Закарпатській області потужними темпами розвивається туристична галузь. Кожна туристична фірма пропонує свої послуги, і шоб мати хоча б якесь певне уявлення у цій сфері необхідно проаналізувати розвиток та роботу туристичного підприємства, з якими операторами вона співпрацює, як розробляє та реалізує тури.

Предметом даної курсової роботи виступає туристичне агентство «Горящі путівка». У даний час на території Закарпатті здійснює свою діяльність багато об’єктів туристичної діяльності, кожен  пропонує свої послуги та тури, за різними цінами та якостями. Велика конкуренція на ринку туристичних послуг дає можливість надавати туристичні, спортивні і лікувально-оздоровчі послуги, в тому числі й для іноземних туристів.

Метою даної роботи є аналіз діяльності  туристичної фірми «Горящі путівки». Охарактеризувати основну мету, процес створення туристичного продукту та цілі діяльності підприємства.

Завдання:

1.Проаналізувати роботу туристичного  підприємства на ринку туристичних  послуг Закарпаття.

2.Охарактеризувати  туристичне підприємство – як господарюючий об’єкт .

3.Розглянути  шляхи вдосконалення  роботи туристичного підприємства  «Закарпаття».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  2      Аналіз сучасного стану розвитку туристичного бізнесу в

Україні

2.1 Проблеми і перспективи сучасного стану розвитку туристичного бізнесу в Україні

Туристичний бізнес в Україні зазнає жорсткої конкуренції з боку інших держав, та ми й самі нерідко віддаємо перевагу закордонним вояжам. Останніми роками в Україні прийнято низку державних рішень на зміцнення та розширення законодавчої бази з туризму. Туризм визнано одни з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. І це повністю погоджується з світовими тенденціями, які свідчать, що туристична сфера буде індустрією ХХІ століття. Саме на структури Держкомтуризму України покладено організаторські та координуючі функції з виконання державних рішень у цій галузі, опрацювання концепцій її розвитку.

Нині в країні ліцензовано понад 2100 туристичних фірм і більшість з них лише починає робити перші кроки. Допомогти їм працювати відповідально, цивілізовано, аби примножувалися туристичні маршрути України, - постійна турбота структур Держкомтуризму, про що й засвідчила робота колегії.

У ринкових умовах нам доводиться йти на закриття нерентабельних підприємств, тих же шахт, натомість нарощує оберти туристична галузь. Нове життя диктує свої закони.[11,12.]

В період становлення ринкових відносин в Україні туризм як одна з найбільш перспективних та динамічних галузей світового господарства отримав усі умови для інтенсивного розвитку. Об’єктивним підгрунтям стало, з одного боку, відкриття тривалий час закритих державних кордонів, а з іншого - її величезний туристичний потенціал, що містить у собі неповторний комплекс історико-культурних та архітектурних пам’яток, об’єктів, рекреаційного призначення, природнокліматичних ресурсів. Загальна площа цінних з туристично-рекреаційної точки зору природних ландшафтів України становить 9,4 млн. га. або 15,5 % її території. Їх одночасна ємність з урахуванням необхідності забезпечення вимог охорони навколишнього середовища та припустимих навантажень перевищує 48 млн. чол.[1.]

Після проголошення незалежності країни подібна структура управління туристичною індустрією в цілому збереглася. Однак все наочнішими ставали її недоліки, пов”язані насамперед з відсутністю системного підходу до здійснення управлінської діяльності. Необхідність створення єдиного державного органу регулювання туристичної галузі підтверджувалася і закородонним досвідом.

Ще й досі розвиток туризму в нашій країні регулюється лише декількома спеціальними постановами, програмами та Законом “Про туризм”. Тож не викликає сумніву, що у законотворчій справі зроблено ще далеко не все, адже прийнятими документами визначені лише головні умови розвитку туристичної галузі. В подальшому потребує всебічної розробки механізм виконання стратегічних рішень державних органів влади. Йдеться перш за все про видання на їх підставі відповідних підзаконних актів та інструкцій, які б реально сприяли зростанню соціально-економічної ефективності туризму в Україні та поповненню державного і місцевих бюджетів. Серед великої кількості фірм, що діють на національному туристичному ринку, лише одиниці займаються туроператорською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Інші ж виступають в основному як посередники закордонних операторів, додаючи до їх туристичного продукту частину власних послуг. Подолати несприятливу ситуацію можна тільки завдяки появі у вітчизняному туристичному бізнесі потужних компаній зі значними оборотними коштами. І оперативне вирішення проблеми полягає насамперед у державній підтримці формування об’єднань підприємств туризму: консорціумів, холдингів, картелів тощо.[1,5.]

На жаль, на інституціальному рівні частіше здійснються заходи, що призводять до погіршення і без того не найкращих конкурентних позицій українських туристичних фірм.

Важливим чинником впливу держави на туристичну індустрію, особливо в період ринкової трансформації економіки, постає фінансова політика. Нагальна необхідність її реформування обумовлена невплинним зростанням зношеності матеріально-технічної бази туризму. За офіційними даними сьогодні реконструкції підлягає 22377 місць з 60 тис. наявних у готельному господарстві, і це закономірно, адже близько 70% туристичних об’єктів країни були введені в експлуатацію до 1980 р.

Самостійно вирішити проблему накопичення достатніх інвестиційних ресурсів окремі підприємства не спроможні, тому провідна роль у цьому процесі, безперечно, має належати державі. Втім очікуваних кроків з її боку практично не спостерігається: пільгових умов оподаткування та залучення іноземних інвестицій не створено, через дефіцит бюджетних коштів пряме фінансування та державне кредитування галузі майже відсутні.

Реальні перспективи залучення інвестицій у фінасування проектів розвитку підприємств української туристичної індустрії відкриває участь у спільних міжнародних програмах, що обіймають широкий комплекс проблем від навчання нетрадиційних видів туризму. Але в Україні необхідної державної підтримки в цьому питанні поки що немає.[1.]

Недостатня увага приділяється такими факторами підвищення туристичної привабливості держави, як спрощення прикордонних і митних формальностей, паспортно-візового режиму тощо. У цьому контексті не може бути залишений осторонь факт початку функціонування Міждержавної Ради по туризму країн СНД, поява якої створила усі умови для відновлення єдиного туристичного простору, тісної інтеграції та співробітництва в напрямку уніфікації державних галузевих стандартів і нормативно-правової бази, розробки спільних туристичних маршрутів, проведення узгоджених дій щодо гарантій захисту туристів та забезпечення виконання угод і домовленостей.

Незважаючи на досягнуту результативність, загалом, очевидно, що методи примусового характеру спрямовані скоріш на симптоми хвороби, ніж на її причини. Відтак в Україні назріла потреба в розробці принципово нових підходів до управління туристичною сферою, кардинальної перебудови його організаційної структури.

Значно активнішого застосування в галузі туризму нагально вимагає і регіональна політика, покликана децентралізувати державні управлінські функції шляхом делегування широкого обсягу адміністративних, соціально-економічних та фінансових прав місцевим владним структурам. В більшості країн світу поточне управління туристичною індустрією здійснюються саме там, де виробляється рекреаційний продукт і зосереджені відповідні ресурси.

Окрім підвищення ефективності управління, така політика, особливим чином акцентована на певних регіонах і територіях, може стати неабияким чинником їх перспективного загальноекономічного зростання. Приміром, створення об’єктів інфраструктури туризму або пільгових умов їх діяльності у віддалених та слабкорозвинених регіонах сприяє відновленню їх демографічного потенціалу, надає поштовх розвиткові сільського господарства, збільшує зайнятість населення, наповнює місцеві бюджети.[1,2,13.]

Отож, значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язане із підвищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення економічного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень. За рахунок проведення послідовної економічної та культурної політики між різними народами світу туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення відносин між державами, дійовим фактором посилення престижу країни в світовому співтоваристві, ділових колах. Туризм позитивно впливає на процес диверсикації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг.