Трудова дисципліна

Варіант 8. Трудова дисципліна.

1. Поняття, значення та правове регулювання дисципліни праці.
2. Методи забезпечення дисципліни праці.
3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов’язки працівників і роботодавця.
4. Поняття і види дисциплінарної відповідальності працівників. Підстава і умови дисциплінарної відповідальності працівників.
5. Задача. У правилах трудового розпорядку ТОВ «Ректа» містяться пункти, що передбачають позбавлення відпустки за прогул без поважної причини, накладення штрафу в розмірі двох мінімальних заробітних плат на особу, яка з’явилася в нетверезому стані, а також за порушення трудової дисципліни позбавлення премій, передбачених системою оплати праці. Дайте правову оцінку зазначеним положенням.

1. Поняття, значення та правове регулювання

дисципліни  праці.

Термін "дисципліна праці" може вживатися в різних значеннях. Зокрема, дисципліна праці  може бути пов’язана з технологічною  дисципліною праці, яка передбачає дотримання встановлених законодавством технічних правил у процесі трудової діяльності. Проте технологічна дисципліна є лише частиною дисципліни праці, оскільки, крім технічних в процесі трудової діяльності слід дотримуватися і інші правила поведінки. Наприклад, трудова діяльність повинна протікати у встановлений час, виконання трудових обов’язків має відбуватися в інтересах роботодавця, який зобов’язаний створювати для цього необхідні умови праці.

У різних галузях  знань застосовується термін "виробничої дисципліна". Цей термін позначає існуючий порядок на виробництві, він ширше поняття "трудова дисципліна" або "дисципліна праці". Окрім трудової, у виробничу дисципліну, зокрема, входять: забезпечення чіткої і ритмічної роботи організації, що працюють забезпечення сировиною, матеріалами, засобами для виконання трудової функції і т.д. Тому дисципліна праці є складовою частиною виробничої дисципліни. При цьому дисципліна праці покликана забезпечити правомірна поведінка працівника і представників роботодавця на виробництві шляхом виконання покладених на них обов’язків та реалізації кореспондуючих їм прав. У зв’язку з викладеним можна зробити висновок про те, що повноважні представники роботодавця несуть відповідальність у цілому за дотримання трудової дисципліни. Тоді як працівники відповідають за дотримання виробничої дисципліни в рамках покладених на них трудових обов’язків, тобто в частині дотримання трудової дисципліни.

Як правова  категорія дисципліна праці може розглядатися в 4 аспектах. По-перше, як інститут трудового права. Як інститут трудового права дисципліна праці  являє собою сукупність норм права, які мають наступний предмет правового регулювання: 1) регулюють внутрішній трудовий розпорядок організації; 2) встановлюють взаємні права та обов’язки працівників і роботодавців; 3) визначають заходи заохочення за успіхи в праці; 4) визначають заходи дисциплінарної відповідальності працівників за неправомірну поведінку в процесі трудової діяльності. Нами неодноразово зазначалося, що права працівника кореспондують в обов’язки роботодавця і, навпаки, права роботодавця кореспондують в обов’язки працівника. Недотримання працівником своїх обов’язків призводить до виникнення у повноважних представників роботодавця права на його притягнення до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу недотримання роботодавцем своїх обов’язків в області застосування норм про дисципліну праці призводить до позбавлення працівника кореспондуючих цим обов’язків прав. Але при цьому працівники не мають повноважень щодо притягнення порушників до дисциплінарної відповідальності. У зв’язку з чим можна говорити про нерівність прав працівників і роботодавців, повноважні представники яких мають можливість залучити винних працівників до дисциплінарної відповідальності. Ця нерівність має компенсуватися наявністю у працівників права на самозахист трудових прав. Використання працівниками даного права дозволяє їм відмовитися від виконання покладених обов’язків, наприклад, від виконання трудової функції у відповідь на неналежне виконання роботодавцем своїх обов’язків, зокрема щодо створення необхідних умов праці.

По-друге, дисципліна праці може розглядатися як елемент трудових відносин, тобто як їх складова частина. У ч. 1. ст. 189 ТК РФ дисципліна праці визначена як обов’язкова для всіх працівників підпорядкування правилам поведінки, визначеним відповідно до цього Кодексу, іншими законами, угодами, колективним договором та іншими локальними нормативними правовими актами організації, трудовим договором. Таким чином, як складова частина трудових відносин, дисципліна праці визначена через обов’язки працівників щодо дотримання відповідних правил поведінки. Встановлені належним чином обов’язки працівників кореспондують в права роботодавців, повноважні представники яких можуть залучати недбайливих працівників до дисциплінарної відповідальності. Роботодавець має право звільнити працівника від виконання покладених на нього обов’язків без обмеження трудових прав. Подібне звільнення працівника від обов’язків є поліпшенням його положення у порівнянні з законодавством. Наприклад, роботодавець може звільнити працівника від обов’язку щодо дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. У цьому випадку працівник буде виконувати трудову функцію в зручний для нього час. Роботодавець може дозволити

працівникові  виконувати трудову функцію в  домашніх умовах. У подібній ситуації становище працівника порівняно з законодавством також покращується, тому що працівник звільняється від обов’язку бути в певний час до місця знаходження роботодавця. Отже, звільнення працівників від обов’язків, покладених на них нормами інституту "Дисципліна праці" без обмеження наявних прав, є поліпшенням правового становища працівників порівняно з законодавством. Подібне поліпшення відповідає вимогам ст. 8, 9 ТК РФ.

По-третє, дисципліна праці може розглядатися як один з  принципів трудового права. Як принцип  трудового права дисципліна праці визначається через право роботодавців вимагати від працівників тільки виконання тих обов’язків, які обумовлені трудовим договором, укладеним відповідно до вимог законодавства, і обов’язки працівників щодо належного виконання трудової функції з дотриманням встановлених в організації правил. Таким чином, дисципліна праці, як принцип трудового права, реалізується через права та обов’язки працівників та роботодавців. Зазначені права та обов’язки мають загальний характер, визначають сенс існування і розвитку норм інституту "Дисципліна праці". Що мають принципове значення слід визнати визначення співвідношення кореспондуючих прав та обов’язків роботодавця і працівників у сфері застосування норм про дисципліну праці. Працівники повинні мати адекватні можливості щодо реагування на невиконання представниками роботодавця обов’язків щодо створення умов праці, які необхідні для виконання працівниками правил поведінки в процесі трудової діяльності. Відсутність належних умов праці, тобто невиконання роботодавцем зазначених обов’язків, є поважною причиною порушення працівником своїх трудових обов’язків. Отже, невиконання роботодавцем покладених на нього обов’язків в області дисципліни праці спричиняє виникнення у працівника права щодо відмови від виконання відповідних ним обов’язків.

По-четверте, дисципліна праці може розглядатися як фактична поведінка працівників та повноважних  представників роботодавця щодо дотримання встановлених в організації  відповідно до вимог законодавства  правил поведінки. Фактичний стан з дотриманням норм дисципліни праці може бути визначено з застосуванням формули ефективності дії джерел трудового права. Зокрема, шляхом співвідношення допущених порушень при застосуванні норм про дисципліну праці і кількості реально усунених порушень у даній сфері за той же період часу. Відсутність позитивної динаміки в усуненні порушень у сфері застосування норм про дисципліну праці є підставою для прийняття додаткових заходів для їх реалізації або для їх зміни у зв’язку з невиконання у даних умов праці. Кількість порушень, що перевищує реалізацію норм про дисципліну праці, свідчить про неможливість виконання приписів у відповідних умовах праці.

У цьому розділі  нами будуть розглянуті норми інституту "Дисципліна праці" виходячи з  предмета правового регулювання, на який спрямована їхня дія. Виняток зроблено для взаємних прав і обов’язків працівників та роботодавців, більшість з яких розглянуто в попередніх розділах роботи. Принципове питання про співвідношення прав і обов’язків працівників і роботодавців в сфері дисципліни праці, як уже зазначалося, має вирішуватися на користь надання працівникам можливості адекватно реагувати на невиконання роботодавцями обов’язків зі створення нормальних умов праці.

2. Методи забезпечення дисципліни праці.

Основними методами забезпечення дисципліни праці є: переконання, виховання, заохочення і примушення.

Засобами забезпечення дисципліни є безпосередня практична діяльність. Це, зокрема, заходи організаційного І правового характеру, що здійснюються відповідними керівниками та службовими особами підприємств, установ, організацій. Мистецтво керівника саме й полягає в тому, щоб із усього комплексу засобів забезпечення дисципліни праці вибрати найбільш дієві, надійні, що ведуть до досягнення мети - високого рівня дисциплінованості працівників. Правильне і розумне поєднання цих заходів є одним з головних напрямків діяльності керівника.

Переконання направлено на те, щоб працівник добровільно виконував волю суб'єкта управління. Завдяки переконанню ^осягається єдність волі суб'єкта та об'єкта управління. Переконання - не такий вплив на розум і емоції в їх поєднанні, який змінює погляди, відносини, формує нові, які відповідають вимогам науки або моральним вимогам суспільства. Переконання як засіб забезпечення дисципліни праці означає моральний. психологічний, матеріальний вплив суб'єкта управління на свідомість, волю, поведінку працівників, що породжує, зміцнює і розвиває свідомість, яка відповідає цілям і завданням управління, спонукає до свідомого виконання розпоряджень суб'єкта управління. Основними видами (засобами) переконання с: роз'яснення, обговорення, показ позитивного досвіду (зразків) тощо.

Важливою складовою забезпечення правового порядку в державі, на підприємстві, установі, організації, формування у працівників поваги до закону та безумовного виконання його вимог є система норм трудового права, направлених на виховання працівників. Чинне трудове законодавство, зокрема. ч. 1 ст. 140 КЗпП, встановлює, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організація забезпечується, в тому числі, й методами виховання, а також заохочення за сумлінну працю. Проте практика в розв'язанні цієї проблеми вже йде по переду законодавця. Так, норми корпоративної етики набувають неабиякого значення в нинішніх умовах розвитку соціальних зв'язків на підприємствах, установах, організаціях. Без цього не уявляється будь-яке сучасне підприємство де в основі управління працівниками лежить наукова організація праці. Однак висловлюється й протилежна точка зору, яка полягає у невизнанні за роботодавцем обов'язку щодо виховання працівників. На пашу думку, така позиція помилкова. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту митної служби України керівник митного органу зобов'язаний виховувати в підлеглих посадових осіб сумлінне ставлення до служби, бережливе ставлення до державного, комунального та приватною майна, підтримувати їх ініціативу, вживати заходів щодо скорочення втрат робочого часу га зменшення плинності кадрів. Тобто, йдеться про формування у працівників професійного підходу до виконання виробничих завдань, належного ставлення до виконання своїх обов'язків, розвиток почуття господаря та високої міри відповідальності зa доручену справу. Важко знайти роботодавця, який би не прагнув досягти саме цього.

Організаційні засоби забезпечення дисципліни праці. Організаторами роботи із забезпечення дисципліни праці с керівники усіх рівнів. Вони несуть персональну відповідальність за дії, вчинки підлеглих, зобов'язані виховувати їх у дусі ретельного дотримання законів, наказів, заохочувати працівників за виявлену ініціативу і старанність на роботі, зміцнювати правовий порядок на підприємстві, в установи організації, суворо карати недбалих. Керівник повинен виявляти турботу щодо створення необхідних умов праці, побуту, відпочинку працівників, підвищення їх професійної майстерності. Він зобов'язаний, поважати честь і гідність працівників, не допускати переслідування їх за критику недоліків чи мотивів особистого характеру, забезпечувати гласність і об'єктивність в оцінці результатів трудової діяльності підлеглих. Діяльність відносно зміцнення дисципліни праці керівник підприємства, установи, організації здійснює разом зі своїм заступником з кадрової роботи, залучаючи до цієї роботи керівників служб і підрозділів, спираючись на допомогу громадських формувань.

Основну роботу щодо забезпечення дотримання дисципліни праці складає  процес формування й підвищення правової культури працівників, спрямований на виховання глибокої поваги до закону та свідоме його виконання. Правова культура працівника нерозривно пов'язана з його вмінням бездоганно діяти під час роботи. Кожний працівник повинен володіти навичками правомірної поведінки у професійній діяльності (вимог законодавства та локальних нормативних актів, що регулюють трудову діяльність). Підвищенню рівня правової культури працівників сприяють лекції з оглядами правової літератури, організація куточків правових знань тощо.

Організація роботи щодо забезпечення дисципліни праці будується на підставі систематичного аналізу стану дисципліни на підприємстві, в установи організації або їх структурних підрозділах. Мета останнього полягає із тому, щоб всебічно і достовірно визначити її рівень у відповідній структурі і ступінь дисциплінованості працівників, оцінити роботу керівників усіх рівнів за цим напрямом діяльності. За цих обставин оцінюється повнота, успішність і якість виконання виробничих завдань, кількість і характер порушень дисципліни га ступінь їх негативного вплину на виробничу діяльність; стан виконавчої дисципліни; чіткість і організованість роботи структурних підрозділів; ефективність дисциплінарної практики керівників підрозділів; ступінь впливу колективу, органів громадського самоврядування на стан дисципліни.

Варто зауважити, що рівень дисципліни належить не тільки від  формальних організаційних стосунків, норм корпоративного спілкування, правосвідомості працівників. Стан дисципліни зумовлюється також і соціальними, моральними, політичними, психологічними зв'язками і стосунками. Йдеться про соціальну структуру відповідного підприємства, установи чи організації або їх структурних підрозділів (співвідношення працюючих за статтю, віком, освітнім рівнем, походженням тощо). У цьому сенсі включення в механізм забезпечення дисципліни соціальних і психологічних факторів - важливий важіль впливу на стан дисципліни. Крім того, обов'язково необхідно враховувати особливості виробничого середовища де працюють працівники, рівень кадрової роботи з добору, навчання, оцінки, стимулювання та контролю працюючих, соціальну роботу з працівниками (умови виробничого побуту, оздоровлення працівників. сприяння її професійному зростанню тощо).