Права профспілок в Україні

p>          - У вирішенні трудових спорів.

          - На організацію страйків та  проведення інших масових заходів.

          - На інформацію з питань соціально-економічного  розвитку.

          - На створення навчальних, культурно-освітніх  закладів, дослідних

            та інших організацій.

          - У сфері захисту духовних  інтересів трудящих.

          - Захисту житлових прав громадян.

          - Щодо притягнення до відповідальності  посадових осіб.

          - На громадську та фінансову  діяльність

          - На власність.[2] 

      . Необхідно   мати  на  увазі,  що  представництво  інтересів  найманих

працівників та службовців у  названих  вище  областях  суспільного  життя  є

одночасно і правом і обов'язком профспілкових органів. 
 
 

1.2. Загальна характеристика  статусу профспілок у сфері  праці 
 

      Професійні  спілки - історично сформована

організаційна форма  об'єднання працюючих 
 

    Як суспільне  явище профспілки  являють   собою  багатообразну  і   складну

систему відносин і  зв'язків внутрішнього і зовнішнього  характеру. Це -  сама

масова громадська організація.

      Профспілки  входять  у  політичну   систему  суспільства  як  специфічні

громадські організації  зі своїми задачами і функціями,  обумовленими  їхніми

статутами.

      Основні  задачі профспілок зв'язані зі  здійсненням їх головної  функції

- захисту прав  і інтересів працівників у  сфері праці і зв'язаних  із  працею

відносин.  Саме  з  цією  метою  профспілки  виникли,  для   цього   в   них

об’єднувалися і  об’єднуються трудящі.

      Згідно  з Конституцією  України  громадяни   мають  право  на  участь  у

професійних спілках  з метою захисту своїх трудових  і  соціально-економічних

прав та інтересів.  Професійні  спілки  є  громадськими  організаціями,  які

об'єднують  громадян,  пов'язаних   спільними   інтересами   за   родом   їх

професійної діяльності. Профспілки створюються без попереднього  дозволу  на

основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки  мають  рівні  права

(ст. 36 Конституції  України).

      Повноваження   профспілок   регламентуються   Законом   України   "Про

професійні спілки, їх права  і  гарантії  діяльності",  прийнятим  Верховною

Радою України 15 вересня 1999 p. Усі  інші  законодавчі  акти  у  цій  сфері

застосовуються у  частині,  що  не  суперечить  цьому  Законові.  Це  —  КЗпП

(статті  43,  45,  52,  61,  64,  66,  67,   69,   71,   79,80,86,96,97,160,

161,193,226;глава II"Колективний  договір"), Закони України  "Про   колективні

договори і угоди", "Про охорону праці", "Про  оплату праці".

Згідно із Законом "Про професійні спілки, їх права  і  гарантії  діяльності"

професійна  спілка  визначається  як  добровільна,  неприбуткова  громадська

організація, яка  об'єднує  громадян,  пов'язаних  спільними  інтересами  за

родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1).

      Потреба  захисту  прав  і  інтересів   працюючих  особливо  актуальна   в

сучасний період, що  підсилив  соціально-економічні  протиріччя.  Здійсненню

захисної  функції  профспілок  сприяє   соціальне   регулювання   суспільних

відносин, у які  вони вступають у  процесі  своєї  діяльності.  Відносини  за

участю профспілок регулюються  різними  видами  соціальних  норм  -  морали,

етики, права, традицій та ін. Одні  з  них  склалися  в  практиці  взаємодії

профспілок з державними, господарськими органами, працівниками, і  формально

не закріплені.  Інші  -  передбачені  актами  профспілкових  органів.  Треті

містяться в нормативних  правових актах.

Діяльність профспілок регулюється в основному ними самими,  як  самостійними

громадськими  організаціями  за  допомогою  внутрішніх  профспілкових  норм.

прийнятих керівними  профспілковими органами. Такі норми  не носять  правового

характеру (хоча  багато  з  них  мають  правовий  наслідок)  і  містяться  в

статутах профспілок і їхніх об'єднань, інших  профспілкових  актах.  З  кола

суспільних  відносин,  у  котрі  вступають  профспілки,   правовому   впливу

піддаються тільки  ті,  регулювання  яких  об’єктивно  можливо,  економічно,

соціально і політично  необхідно. Право сприяє здійсненню  поставлених  перед

профспілками завдань, виконанню їхніх захисних функцій.

Суспільні відносини  за участю профспілок регулюються правом у  тій  мері,  у

який це  необхідно  для  забезпечення  представництва  і  захисту  інтересів

працюючих,  успішного  функціонування  профспілок  і   подальшого   розвитку

суспільства. 
 
 

1.3.Принципи діяльності  профспілок. 
 

       Незалежність профспілок - перший  з основних 

принципів положення  і діяльності профспілок, забезпечується 

      -  прямою  забороною  усякого   втручання  органів  державної   влади  і

посадових осіб у  діяльність профспілок,

      - майновою  самостійністю;

       -  правом  самостійно  розробляти  і  затверджувати   свої   статути,

визначати структуру, обирати керівні органи, організовувати свою  діяльність

ст. 14 ЗУ ”Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності”;

           - забороною контролю за  діяльністю  профспілок  з  боку  органів

             юстиції, що реєструють профспілки  в якості юридичної особи 

      Другий  принцип - самоврядування передбачене

Законом “Про громадські об'єднання”  і  рівною  мірою  відноситься  до  всіх

громадських об'єднань. Стосовно до профспілок він  виражений  у  згадуваному

вище їхньому праві  самостійно  приймати  свої  статути  і  регулювати  свою

внутрішню діяльність. 

      Третій  принцип - добровільність об'єднання   в  профспілки  закріплений

як  законодавством  про  профспілки  ст.7  закону,  так  і    Законом   “Про

громадські об'єднання”. 

       Четвертий  принцип  -  рівноправність  профспілок   ст.10   ЗУ   ”Про

професійні спілки їх права і гарантії  їх  діяльності”  ;  означає,  що  усі

профспілки і їхні органи одного рівня мають  однакові  права  незалежно  від

чисельності,і яких-небудь інших ознак. Тим  самим  у  законодавстві  знайшов

відображення і  профспілковий плюралізм - наявність  не  одного,  а  декількох

профспілок. 

      П'ятий  принцип  -  законність  створення   і  діяльності  випливає  із

законодавства про  профспілки і прямо закріплений   Законом  “Про  громадські

об'єднання”.

      Варто  мати  на  увазі,  що  в   правову  основу  діяльності  профспілок

входить як власне законодавство  про них, права  і  гарантії  їх  діяльності,

так  і  трудове  законодавство  в  цілому,  оскільки  воно  використовується

профспілками для  захисту прав і інтересів працівників.

      Визначальну  правову основу діяльності профспілок  складає законодавство

яке  міняється,  удосконалюється  в  залежності  від   розвитку   суспільних

відносин, у яких вони беруть участь, від  основних  економічних  відносин  -

від відносин власності, соціально-політичної обстановки в  країні.

У зв'язку з цим  відбувається перегляд прав профспілок.

            Таким  чином,  основні  тенденції   розвитку   законодавства  про

профспілки, їх прав і гарантій містяться  в наступному: 

      по-перше,  що воно проводиться у відповідність  з існуючими  суспільними

відносинами;

      по-друге,  у  відмові  від  невластивих   профспілкам,  як  громадській

організації повноважень;

      по-третє,  у  збереженні,  зміцненні   і  розширенні  прав,  дозволяючих

профспілкам  надійно  відстоювати   соціально-трудові   права   й   інтереси

працівників[3] 
 
 

1.4.Правове положення  профспілок у сфері праці 
 

      У  сферу трудового права входять  зв'язані з працею відносини  профспілок

з роботодавцями, їхніми об'єднаннями і представниками, а  також з  державними

органами місцевого  самоврядування. Ці відносини входять  у предмет  трудового

права як тісно зв'язані  з трудовими відносинами.

      Права  профспілок у сфері праці - основна частина їх правового  статусу,

тобто сукупності прав і обов'язків в усіх областях.

      Крім  прав у сфері праці профспілки  наділені значними правами   в  сфері

дії інших галузей  права: правами юридичної особи, правом  власності,  участі

в правотворчому  процесі ( стосовно норм трудового права)

      Наявність  у профспілок правового статусу  не суперечить  їх  суспільній

природі. Зберігаючи цю якість, профспілки користуються визначеними  правами,

встановленими державою. 

      Законодавчо  закріплене положення  профспілок  у  сфері  праці  (трудо-

правовий статус) являє  собою  загальну  міру  юридичних  можливостей  даної

організації і її органів  в  указаній  сфері  діяльності,  служить  джерелом

суб'єктивних прав і  обов’язків профспілкових органів  у  правовідносинах.  Як

базова категорія  вона  характеризує  межі  юридичної  важливості  діяльності

профспілок у цій  області, служить еталоном правомірності  дій  профспілкових

органів, повноти  здійснення наданим їм юридичних  повноважень.

      Створення  трудо-правового статусу профспілок  характеризується  обсягом

закріплених за ними юридичних можливостей. Статус профспілок у  сфері  праці

як частина  їх  загального  статусу  на  сучасному  етапі   містить  у  собі

стабільні риси їхнього  правового положення з особливими,  характерними  саме

для даного етапу. Стабільність, наступність змісту  трудо-правового  статусу

профспілок обумовлені самим існуванням трудових відносин між працівниками  і

роботодавцями, необхідністю захисту  прав  і  інтересів  працівників  у  цих

відносинах.

      Найбільш   стабільна   частина   статусу   -   права   профспілок   по

представництву інтересів  працюючих, участі в регулюванні  трудових  відносин,

контролю за дотриманням  законодавства про працю й  охороні праці  ст.19,20,21

ЗУ “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.