Правовое обеспечение безопасности наземными службами аэропорта

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

З дисципліни:

Транспортне право

На  тему:

«Правове  забезпечення безпеки наземними службами аеропорту» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  2009 

План:

Вступ

1. Загальні вимоги до системи управління безпекою польотів на авіаційному транспорті

2. Завдання та функції системи управління безпекою польотів ПС

3. Головні завдання взаємодіючих підрозділів в аеропорту

4. Забезпечення безпеки наземними службами аеропорту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ:

     Основним  показником якості функціонування авіаційної транспортної системи є безпека польотів, забезпечення якої розглядається як актуальна, найбільш складна проблема в області експлуатації повітряного транспорту. Її сучасний стан характеризується створенням загальної теорії безпеки польотів і переходом з області аналізу в область цільового керування.

     Аналіз  авіаційних подій у ЦА показує, що більшість їх відбулася з вини особового складу. Основними причинами авіаційних подій, пов'язаних з особистісними факторами, є: незадовільна організація літної роботи, низький рівень дисципліни членів екіпажів, недостатній рівень професійної підготовки частини літного складу до пілотування повітряного судна й експлуатації його систем в ускладнених умовах.

     Поліпшення  організації літної роботи й стану авіаційної техніки на основі засобів об'єктивного контролю передбачає систематичний контроль кожного виконаного польоту, виявлення й систематизацію порушень із боку екіпажів і розробку ефективних заходів щодо підвищення рівня безпеки польотів. Основу засобів об'єктивного контролю становить наземна обробка польотної інформації. 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні вимоги до системи управління безпекою польотів на авіаційному транспорті

   1.1. Управління безпекою польотів повітряного судна (далі ПС) повинно забезпечувати виявлення та оцінку негативних факторів, що впливають на рівень безпеки, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження життя та здоров'я людей, охорону навколишнього природного середовища.

   1.2. Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.

   Основними завданнями Державіаслужби є:

• державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації (див. Додаток, стаття 3-1);
• проведення розслідування авіаційних подій до моменту створення незалежного органу з розслідування;
• сертифікація і реєстрація об'єктів і суб'єктів авіаційної діяльності та її ліцензування (див. Додаток, стаття 5);
• забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи використання повітряного простору (див. Додаток, стаття 10);
• регулювання використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху;
• захист авіації України від незаконного втручання в її діяльність;
• забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха в єдиній системі пошуку і рятування;
• сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації;
• здійснення централізованого державного управління діяльністю цивільної авіації і використанням повітряного простору;
• забезпечення розвитку цивільної авіації, науковий супровід діяльності авіації;
• забезпечення ефективного використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
• створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств цивільної авіації усіх форм власності (див. Додаток, стаття 4);
• створення умов для інтеграції цивільної авіації України до європейської та світової авіації;
• управління об'єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.

   1.3. Керівники експлуатантів авіаційної техніки, аеропортів, аеродромів та органів обслуговування повітряного руху здійснюють безпосереднє управління із забезпечення безпеки польотів повітряних суден.

   1.4. Основними принципами в організації роботи з управління безпекою польотів ПС є:

• принцип системності - передбачає діяльність, яка повинна носити системний, постійний та упорядкований характер, що охоплює всі складові системи;
• принцип випередження - передбачає діяльність, яка носить випереджувальний характер, спрямовану на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть привести до авіаційних подій;
• принцип колективізму - передбачає участь всіх працівників підприємств у роботі із забезпечення безпеки згідно з своїми функціональними обов'язками;
• принцип інформованості - передбачає діяльність, яка базується на максимальній інформованості кожного працівника про небезпечні фактори;
• принцип виявлення та усунення причин - передбачає проведення профілактичної роботи, спрямованої на усунення виявлених недоліків;
• принцип адекватності - відповідність заходів з безпеки реальним та потенційним загрозам;
• принцип відповідальності - передбачає усвідомлення кожним працівником його відповідальності за конкретні питання, що визначають безпеку авіації.

   1.5. Основні принципи безпечного управління авіакомпанією (авіапідприємством) передбачають, що експлуатант визначає та приймає концепцію, формує політику та розробляє правила безпечної експлуатації повітряних суден, впроваджує їх у практику та здійснює контроль щодо їх дотримання під час експлуатації. Концептуальна схема безпечного управління авіакомпанією.

     1.5.1. Концепція визначає мету авіакомпанії бути безпечною, виходячи із принципу, що безпека польотів є найвищим пріоритетом авіаційної діяльності, котра забезпечує досягнення виробничих завдань завдяки збереженню всіх ресурсів, їх іміджу щодо безпечного перевезення пасажирів та виконання інших завдань авіакомпанії (авіапідприємства).

       Основним  принципом управління є концентрація основної уваги на виявленні та усуненні недоліків у самій системі  управління безпекою польотів, а не на помилках в індивідуальних діях авіаційного персоналу.

     1.5.2. Політика передбачає реалізацію засобів та методів щодо вирішення конкретних завдань, пов'язаних з професійною підготовкою персоналу, забезпеченням та виконанням польотів, забезпеченням льотної придатності повітряних суден, формуванням корпоративної культури експлуатанта. Корпоративна культура визначає дотримання встановлених норм та правил. Безпечна корпоративна культура не допускає свідомого порушення авіаційних правил польотів та всіх видів забезпечення польотів.

     Політика  формується керівниками структурних  підрозділів експлуатанта за напрямами  діяльності. Політика повинна відповідати  прийнятій концепції експлуатанта.

     1.5.3. Правила повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів цивільної авіації України та враховувати вимоги стандартів і рекомендовану практику ІКАО та інших міжнародних організацій цивільної авіації.

     1.5.4. Керівництво експлуатанта здійснює постійний контроль за дотриманням екіпажами та іншими співробітниками встановлених правил.

2. Завдання та функції системи управління безпекою польотів ПС

   2.1. Завданням системи управління безпекою є попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів.

   2.2. Діяльність щодо попередження авіаційних подій полягає в своєчасному виявленні та усуненні аварійних факторів.

   2.2.1. Фактори, що впливають на безпеку польотів, поділяються на три основні групи: людський, технічний і фактор середовища, пов'язаний з недоліками обслуговування повітряного руху, метеозабезпечення та аеродромно-технічного забезпечення польотів.

   2.2.2. Головними факторами, що впливають на безпеку польотів, є організаційні фактори на всіх рівнях управління цивільною авіацією, у тому числі досконалість системи державного регулювання і нормативного забезпечення та нагляду за діяльністю цивільної авіації, забезпечення професійної придатності авіаційного персоналу, забезпечення льотної придатності повітряних суден, забезпечення безпеки польотів при організації льотної роботи, обслуговуванні повітряного руху, аеродромному та метеорологічному забезпеченні.

   2.2.3. Безпосередніми факторами аварійності повітряних суден є фактори: екіпажу (людський фактор), технічний фактор (відмови систем повітряних суден) і недоліки в організації підготовки та забезпечення польотів.

   2.2.4. Супутніми факторами, що впливають на розвиток аварійної ситуації в польоті, є: психофізіологічний стан екіпажу, недоліки в підготовці та забезпеченні польоту, стан зовнішнього середовища.

   2.2.5. Класифікація причин/факторів авіаційних подій з урахуванням їхнього взаємозв'язку включає три рівні:

• безпосередні причини/фактори (помилки екіпажу, відмови авіаційної техніки, небезпечний вплив зовнішнього середовища);
• супутні причини/фактори, котрі сприяють негативному розвитку особливої ситуації в польоті (втома екіпажу, складні метеоумови та ін.);
• головні причини/фактори, котрі включають недоліки в організації на всіх рівнях авіаційно-транспортної системи, ергономічні та конструктивно-виробничі недоліки ПС.

   2.2.6. Головні причини/фактори обумовлюють виникнення безпосередніх причин АП, тому основні напрями профілактичної діяльності повинні бути спрямовані на усунення недоліків на рівні головних причин/факторів.

   2.3. Управління безпекою польотів ПС повинно вимагати виконання таких основних завдань:

• створення нормативно-правової бази щодо безпеки польотів;
• сертифікація та ліцензування експлуатантів;
• контроль діяльності експлуатантів за виконанням авіаційних правил та нормативно-правових актів;
• нагляд за безпекою польотів;
• інформаційно-аналітична діяльність щодо безпеки польотів;
• організація підготовки, забезпечення та виконання польотів;
• професійна підготовка та підтвердження кваліфікації авіаційних фахівців із урахуванням людського фактора;
• збереження і підтримка льотної придатності ПС;
• організація повітряного руху;
• аеродромне забезпечення польотів;
• метеорологічне забезпечення;
• забезпечення пально-мастильними матеріалами.

   2.4. Функція організації роботи в сфері управління безпекою на транспорті передбачає формування органів управління, встановлення функціональних обов'язків для структурних підрозділів та посадових осіб, що беруть участь в управлінні. Функції управління включають: