Карданна передача

3. Набір ключів  комбінованих

4. Набір ключів  торцевих

5.Оправлення  для напрессовки торцевого ущільнення  на шипи хрестовини заднього  і середнього мостів.

6. Знімач підшипників  карданних валів І - 801.33.000

7. Молоток

8. Шприц для  змащування карданних шарнірів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

 

Незадовільними  умовами праці прийнято вважати  такі, коли в зонах ТО і ремонту  брудно, повітря загазоване, холодно, робочі місця погано освітлені, устаткування і стіни приміщень пофарбовані  в похмурі тони, незручні гардеробні, душові, їдальні і буфети. Такі умови праці призводять до великих втрат робочого часу, підвищують захворюваність робітників і знижують якість виконуваних робіт. Несприятливі умови праці породжують велику плинність кадрів.

Ефективним  засобом підвищення роботоздатності є підтримування у приміщеннях обслуговування і ремонту температури на рівні 20...23 °С при вологості ЗО...60 % і добрій освітленості робочих місць Значні економічні вигоди можна мати при організації кондиціювання повітря у виробничих приміщеннях. Ліквідація протягів, забруднення повітря приміщень оксидом вуглецю (допустима норма не більш як 2 мг на 1 м3) і підтримування нормального температурного режиму досягають правильним плануванням потокових ліній, яке передбачає влаштування тамбурів на початку і в кінці потокових ліній, установок для відсмоктування газів і конвейєрів для переміщення автомобілів із поста на пост із виключеним двигуном.

Раціонально організоване робоче місце повинне  відповідати антропологічним і  фізіологічним особливостям людини і задовольняти естетичні вимоги. Характеристики робочого місця вибирають з урахуванням аналітичних особливостей людського тіла, його розмірів, маси, можливостей рухів і положень. Усі предмети праці й інструменти треба розміщувати в межах зони досяжності простягнутих рук..

До основних фізіологічних властивостей людини, які треба враховувати при організації робочого місця, належать діапазони зміни його динамічних характеристик. Технічні пристрої і люди, які керують ними, мають бути розміщені зручно. Без цього не можна організувати ефективне управління трудовими процесами.Найкраще інструмент і запасні деталі розміщувати в зоні роботи на столах-візках, стелажах, верстаках, вертушках, у ящиках так, щоб зручно було використовувати потрібний інструмент або деталь, затрачаючи при цьому щонайменше рухів і часу.

Для правильної організації робочого місця велике значення має виявлення і максимальне скорочення так званої «непродуктивної втомлюваності» робітника, спричиненої надмірною, технологічно невиправданою затратою фізичних сил людини.

Витрата енергії  значною мірою залежить від пози, в якій робітник перебував під  час роботи. Так, витрата енергії  при правильній сидячій позі становить 4 %, при прямій стоячій — 12 %, а  при зігнутій стоячій — 55%.

Під час ТО і ремонту широко використовують оглядові канави, на яких робітники виконують у незручних, стомливих позах важливі операції (рис. 21.2). Заміна стоячої пози на сидячу забезпечує підвищення продуктивності праці приблизно на 10 %. З фізіологічного і гігієнічного поглядів сприятливим слід вважати такий режим роботи, при якому пози змінюються.

При обслуговуванні і ремонті автомобілів, установлених на майданчиках, для робітників найхарактерніші такі пози: зігнувшись, лежачи або сидячи навпочіпки. Коли робітник працює лежачи, у нього швидко втомлюються руки, бо від них відпливає кров. У робітника, який виконує операції зігнувшись, кров припливає до голови, зміщується центр ваги тіла, що викликає потребу підтримувати рівновагу значним напруженням м'язів спини. При роботі навпочіпки тулуб перебуває в нестійкому положенні, м'язи ніг навантажені нерівномірно і перенапружені. Усі ці три робочі пози не можуть бути визнані нормальними, вони неминуче призводять до непродуктивної втомленості. Тому завжди треба знаходити такий варіант організації робочого місця, при якому можна уникнути описаних вище поз робітників.

Найкращим варіантом  організації робочих місць, виходячи з раціонального положення працюючого по відношенню до автомобіля, вважають канаву широкого типу або комбіновану вузького типу, обладнану канавним гідропідйомником.

Показником  вдалої організації робочих місць  є тримання їх у чистоті. Для цього після кожної зміни треба прибирати робочі пости й потокові лінії, а під час обідньої перерви робити проміжне прибирання (тільки підлоги). Стіни канав (і підлогу) треба мити за потребою, але не рідше 1...2 разів на місяць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

 

При технічному обслуговуванні і ремонті автомобілів  необхідно дотримувати вимоги відповідних державних стандартів, Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого устаткування, Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту, Правил технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту, Правил по охороні праці на автомобільному транспорті і Правил пожежної безпеки для підприємства автомобільного транспорту загального користування .

Технічне  обслуговування і ремонт автомобілів  повинні проводитися в спеціально відведених для цього місцях (на постах), оснащених необхідними для виконання робіт пристроями, підйомно-транспортними механізмами, приладами, пристосуваннями й інвентарем. Автомобілі, що направляються на пости технічного обслуговування чи ремонту, повинні бути очищені від бруду, снігу, льоду і вимиті.

Автомобіль, установлений на напольний пост технічного обслуговування чи ремонту, необхідно  надійно закріпити шляхом підстановки  не менш двох упорів під колеса, загальмувати стоянковим гальмом. При цьому важіль коробки передач повинний бути встановлений у положення, що відповідає нижчій передачі. На автомобілях з бензиновими двигунами варто виключити запалювання, а на автомобілях з дизельними двигунами перекрити подачу палива. На кермове колесо автомобіля необхідно вивісити попереджувальну табличку з написом «Двигун не пускати. Працюють люди».

При обслуговуванні автомобіля на підйомнику на механізм керування підйомником необхідно  вивісити попереджувальну табличку з написом «Не торкати. Під  автомобілем працюють люди». У робочому положенні плунжер підйомника повинний бути надійно зафіксований упором, що запобігає самовільне опускання підйомника.

У приміщеннях  технічного обслуговування з потоковим  рухом автомобілів повинні бути світлова і звукова сигналізація, що попереджає працюючих на лінії обслуговування про момент початку руху автомобіля з поста  на пост. Крім того, на кожнім посту повинні бути встановлені сигнали аварійної зупинки.

Технічне  обслуговування і ремонт автомобіля допускаються при непрацюючому двигуні, за винятком випадків, коли робота двигуна необхідна відповідно до технологічного процесу технічного чи обслуговування ремонту.

При роботах, зв'язаних із провертанням колінчатого  і карданного валів, необхідно додатково  перевірити вимикання запалювання  для автомобілів з бензиновими двигунами та чи перекритта подача палива для автомобілів з дизельними двигунами, поставити важіль переключення передач у нейтральне положення і звільнити важіль ручного гальма. Після виконання необхідних робіт варто затягти ручне гальмо і знову включити нижчу передачу.

Знімати з  автомобіля деталі  й агрегати, заповнені  рідинами, слід тільки після повного  видалення (зливу) цих рідин. Якщо зняття агрегатів і деталей зв'язано  з великим фізичним напруженням, створює незручності в роботі, треба застосовувати пристосування (знімачі). Агрегати масою більш 20 кг (двигуни, коробки передач, задні і передні мости) знімати, транспортувати   встановлювати необхідно за допомогою підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристосуваннями (захопленнями), що забезпечують повну безпеку робіт. Забороняється: піднімати вантажі масою, більшої, ніж допускається для даного піднімального механізму; знімати, встановлювати і транспортувати агрегати при зачалюванні їх тросом і канатами без спеціальних захоплень. Знімати і встановлювати ресори слід після розвантаження їх від маси автомобіля шляхом установки під шасі (кузов) спеціальних підставок (козелків)

При роботі з  високо розташованими агрегатами (деталями) автомобіля варто застосовувати  стійкі підставки чи драбини, що забезпечують безпеку робіт відповідно до вимоги державного стандарту.

Працівники, що виконують роботи, лежачи під  автомобілем, повинні бути забезпечені  лежаками. Працювати без лежаків  на підлозі і землі забороняється. Забороняється: піднімати автомобіль за буксирні гаки; працювати і знаходитися під автомобілем, піднятим домкратом без установки спеціальних підставок, що страхують, (козелків); працювати під піднятим кузовом автомобіля-самоскида без упора; ставити на упори піднятий навантажений кузов автомобіля-самоскида.

При ремонті  днища кузова легкового автомобіля на поворотному стенді автомобіль надійно  закріплюють, паливо з паливних баків  і воду із системи охолодження  зливають, щільно закривають маслозаливную  горловину двигуна і знімають акумуляторну батарею. При необхідності продувки системи живлення варто користатися повітряним насосом, приєднаним до системи роздачі стиснутого повітря, постаченого влаговідділювачем. При цьому тиск повітря в системі роздачі не повинне перевищувати 0,5 МПа. Гальмову систему автомобіля необхідно випробувати на стенді. Допускаються іспити на спеціальній площадці. При цьому її розміри повинні бути такими, щоб забезпечувати безпеку людей і автомобілів навіть у випадку несправності гальм.

У польових умовах при підйомі й установці автомобіля на домкрат останній варто встановлювати тільки на твердий ґрунт. У разі потреби установки домкрата на пухкому грузлому ґрунті під нього варто прокладати спеціальні дошки, що забезпечують його стійке положення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Кисликов В.Ф. Будова  й експлуатація автомобілів:Підручник.-К.:Либідь,1999.-400с.

2. Боровських Ю. І., Буральов  Ю. В., Морозов К. А. Будова  автомобілів. — К.: Вища шк., 1991. — 304 с.

3. Михайловский Е. В., Серебряков К. Б., Тур Е. Я. Устройство автомобилей. — М.: Машиностроение, 1981. — 344 с.

4.  Румянцев С. Й., Синельников А. Ф., Штоль Ю. Л.  Техническое обслуживание й ремонт  автомобилей. — М.: Машиностроение, 1989. — 310 с.

5. Сабинин А. А. Автомобили  с дизельними двигателями. — М.: Высш. шк., 1981. - 263 с.

6. Шестопалов К. С., Чиняев  В. Г. Устройство й эксплуатация автомобиля. — М.: Изд. ДОСААФ, 1974. - 286 с.