Експертиза лляних тканин

 

     Суть  методу полягає у визначенні виду волокна залежно від:

• поведінки волокна у разі піднесення його до полум’я, в полум’ї, у разі видалення його з полум’я;
• вигляду залишку золи після горіння;
• запаху під час горіння волокна.

     Мікроскопічне дослідження волокон застосовують для їх розпізнавання в повздовжньому вигляді, а також для встановлення змін зовнішнього вигляду в результаті хімічних реакцій.

     Розпізнавання волокон проводиться за допомогою  мікроскопа  МОТІС DIGITAL MICROSCOPE, DMB SERIES PAL SISTEM при 40× та 100× збільшенні. При дослідженні елементарних волокон комплексну нитку розкручують, розрізають на відрізки довжиною 15-20мм і роз’єднують елементарні волокна голкою. Окремі волокна переносять на предметне скло, наносять краплю реактиву, рівномірно розподіляють волокна і накривають покривним скельцем. Підготовлену пробу переносимо на предметний столик мікроскопа.

          При мікроскопічному дослідженні  льняні волокна мають поверхню з добре помітними поперечними лініями (тріщинами), зсувами та потовщеннями (рис.1), а бавовняні волокна стрічкову форму, скручені навколо своєї поздовжньої осі широкою пружинкою (рис. 2).

     

     

а                                                                                              б

     Рис.1.Повздовжній  вигляд під мікроскопом бавовняного (а) та лляного (б) волокон 

     Групу, підгрупу і вид волокон визначають також по забарвленню під дією різних реагентів (наприклад, реактивом Херцберга). Реакції наведено у табл. 2 [4]. 

     Таблиця 2

Забарвлення волокон реактивом  Херцберга (розчин хлор-цинк-йод) 

 

     Суть  хімічного методу дослідження волокон  полягає у визначенні виду волокна  за допомогою хімічних реагентів.

     Критерії  ідентифікації волокна:

      - для однорідного матеріалу – повне розчинення проби в обраному розчиннику за певних умов або характерна тільки для цього волокна поведінка (набухання, усадка, забарвленість) в обраному хімічному реагенті;

     - для неоднорідного (змішаного)  матеріалу – різниця маси проби до і після оброблення хімічним реагентом.

     Реактивами слугують різної концентрації кислоти, луги, складні реактиви, органічні розчинники.

     Дослідження проводять на невеликій кількості  волокон, вміщених в пробірку. Піддають їх дії реактивів при кімнатній температурі, а також в деяких випадках при кип’ятінні упродовж 3-5 хв. При цьому ведуть спостереження неозброєним оком за характерними змінами волокон або реактивів. За зміною кольору волокон під дією хімічних реактивів можна спостерігати також під мікроскопом.

     Для проведення випробувань застосовують мікроскоп  світловий  біологічний,  що  забезпечує  збільшення   у 250-500 разів; плитку електричну; баню водяну або піскову; термометр; розчинники за таблицями, наведеними нижче; терези лабораторні (ДСТУ 4057-2001) [4].

     Розчинність волокна у різних розчинниках  наведено в табл. 3. 

     Таблиця 3

Розчинність лляних та бавовняних волокон у різних розчинниках 

 

     Оскільки, метою даної роботи є визначення волокнистого складу тканини та їх фізичних і хімічних властивостей були застосовані різні методи дослідження, зокрема:

     - органолептичні - оцінка зовнішнього  вигляду і деяких властивостей  волокон з допомогою органів  відчуття людини на зір, на  дотик, на нюх (визначення природи волокна горінням, мікроскопічне дослідження повздовжнього вигляду волокон);

     - лабораторні - базуються на хімічних  властивостях волокнотвірних речовин. (мікроскопічне дослідження волокон  за допомогою хімічних реагентів).

     Результати  досліджень обраних зразків наведено у табл.4.

     За  результатами досліджень встановлено, що:

• зразок № 1 - вибілена тканина полотняного переплетення, міститься – 50 % льону, 50 % бавовни;

 

     Таблиця 4

Результати  проведених досліджень зразків лляних тканин 

 
 

• зразок  № 2 - пофарбована тканина полотняного  переплетення, виготовлена із 100 % льону;
• зразок № 3 - тканина полотняного переплетення з ниток різних кольорів, виготовлена із 100 % льону.

     Виходячи  з викладеного, можемо зробити висновок, що дані тканини виготовлені з  лляних волокон і ниток  (зразок № 2,3) чи з суміші лляних волокон  з бавовною (зразок № 1), що відповідає вимогам ГОСТ 11039-84.  

Список  використаних джерел:

1. Шепелев А.Ф., Печенежская И.А., Туров А.С. овароведение и экспертиза текстильных и швейно-трикотажных товаров. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003.
2. ДСТУ 3047-95. Тканини та вироби ткані поштучні. Класифікація та номенклатура показників якості. – К.: Держспоживстандарт України, 2001. – 51 с.
3. ДСТУ 2201-93. Полотна текстильні, види дефекти. – К.: Держспоживстандарт України, 2001. – 43 с.
4. ДСТУ 4057-2001. Матеріали текстильні. Методи ідентифікації волокон. – К.: Держспоживстандарт України, 2001. – 61с.
5. Пугачевський Г.Ф., Тихонова Н.П., Зіміна Н.К., та ін. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.І. Текстильно-взуттєві та галантерейні товари:- К.: КДТЕУ, 2003.- 324 с.
6. ГОСТ 11039-84 Ткани льняные и полульняные пестротканые и кислованные. Общие технические условия. – М., 1984.-8с.

 

Робота  виконана під науковим керівництвом д-ра техн. наук,

професора Пугачевського Г.Ф.