Експертиза лляних тканин

ЕКСПЕРТИЗА  ЛЛЯНИХ ТКАНИН 

Кирієнко А., 6 курс ТЗФ КНТЕУ,

спеціальність “Товарознавство  та експертиза в митній справі” 

     Стаття  присвячена дослідженню природи  волокнистого складу лляних тканин та їх фізичних і хімічних властивостей. З метою дослідження макроструктури текстильних волокон в роботі використано світлову мікроскопію. Для якісного і кількісного визначення волокон у сумішах використано реактив Херцберга. Ідентифікація волокнистого складу лляних тканин проводилася згідно з ДСТУ 4057-2001 “Матеріали текстильні. Методи ідентифікації волокон”.  

     Статья  посвящена исследованию природы  волокнистого состава льняных тканей и их физических и химических свойств. С целью исследования макроструктуры текстильных волокон в работе использовано световую микроскопию. Для качественного и количественного определения волокон в смесях использован реактив Херцберга. Идентификация волокнистого состава льняных тканей проводилась согласно с ДСТУ 4057-2001 “Матеріали текстильні. Методи ідентифікації волокон”. 

     The article is devoted research of nature of fibred composition of лляних fabrics and them physical and chemical properties. With the purpose of research of macrostructure of textile fibres a light microscopy is in-process utillized. For high-quality and quantitative determination of fibres the reagent of Khercberga is utillized in mixtures. Authentication of fibred composition of лляних fabrics was conducted in obedience to DSTU 4057-2001 “Materials are textile. Methods of authentication of fibres”.  

     За  об’ємом виробництва  лляні тканини значно поступають бавовняним. У загальному обсязі виробництва тканин на частку лляних припадає  тільки 8%. Однак ці тканини користуються широким попитом завдяки цінним споживним властивостям. Вони забезпечують комфорт, зберігають працездатність людини. Завдячуючи високим естетичним властивостям і зносостійкості, вони не замінні для багатьох видів виробів побутового і технічного призначення. Лляні тканини характеризуються високою міцністю, стійкістю до прання, вологопоглинаючою здатністю, стабільністю форми, повітро- і паропроникності, тому з цих тканин здавна виготовляють столову, постільну та натільну білизну. Дякуючи теплопровідності, вони незамінні для пошиття літнього одягу, сорочок, блуз та інших виробів. Висока міцність, мала електризуємість, висока термостійкість, жорсткість, а також збереженість цих властивостей в процесі експлуатації, обумовили широке використання лляних тканин і для виготовлення різноманітних технічних виробів [1]. 

     За  волокнистим складом лляні тканини поділяються на [2]:

• чистолляні (100% лляного волокна);
• лляні (не менше 92 % лляного волокна);
• напівлляні (не менше 30% лляного волокна).

     Чистолляні  тканини відрізняються найбільшою відповідністю вимогам  гігієни.

     Об’єктом  дослідження слугували 3 зразки лляних тканин.

     Метою проведення експертизи є: визначення волокнистого складу лляних тканин та їх фізичних і хімічних властивостей.

     Ідентифікація і експертиза зразків проводилась  у спеціальних лабораторіях Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби України.

       Тканина являє собою полотно, яке отримують внаслідок ткання – відповідного переплетення поздовжніх (основних) і поперечних (утокових) ниток.

     Користуючись  ДСТУ 2201-93  “Полотна текстильні, види дефекти”, ідентифікацію тканин проводячи за наступними ознаками [3]:

• за видом використаної сировини;
• за видом переплетення;
• за видом оброблення;
• за технічними характеристиками – шириною, см.; товщиною, мм.; поверхневою густиною, г/м² ; щільністю, нит./10 см.

     Згідно  з вимогами розділу 4 ДСТУ 4057-2001 “Матеріали текстильні. Методи ідентифікації волокон” [4], визначення волокнистого складу текстильного матеріалу передбачає проведення якісного аналізу для однорідного матеріалу та якісного і кількісного аналізу для неоднорідного (змішаного) полотна, що складається з двох або більшої кількості видів волокон (компонентів).

     Якісний аналіз - вид ідентифікації волокнистого складу, що здійснюється механічними  або хімічними методами або комбінацією  їх без визначення масової частки кожної з волокнистих складових у матеріалі.

     Кількісний  аналіз – вид ідентифікації волокнистого складу, що здійснюється механічними  або хімічними методами або комбінацією  їх, направлений на визначення масової  частки кожної з волокнистих складових  матеріалу.

     До  якісного аналізу відносяться:

• визначення характеристик горіння та мікроскопічні дослідження;
• хімічний метод – за розчинністю волокна в різних розчинниках.

     До  кількісного аналізу відносяться:

• метод визначення масової частки волокон у неоднорідних (змішаних) матеріалах кількісним хімічним аналізом;
• метод визначення масової частки волокон розпуском проби;
• комбінований метод (метод розпуску проб із наступним хімічним аналізом складових волокон).

     Перед тим, як приступити до ідентифікації, необхідно  обрати схему, види та методи проведення випробувань. Для цього попередньо, за ознаками зовнішнього вигляду, маркуванням тощо орієнтовно визначають можливий склад матеріалу.

     Розглянемо  декілька методів ідентифікації, які  найчастіше використовуються на практиці експертами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.

     Визначення  природи волокон. Визначають природу волокон не тільки при наявності самих волокон, а також видаленням ниток (волокон) з текстильного полотна. Застосовують різноманітні методи розпізнавання волокон, але найбільш поширеними є: органолептичні, горіння волокон, мікроскопічні і хімічні [5].

     Органолептичні  методи найбільш прості і складаються  з визначення зовнішніх ознак  волокон (колір, блиск, звитість, товщина, довжина, рівномірність) за товщиною, довжиною, м’якістю або жорсткістю, шовковистістю.

     Для визначення видаляємо з проби  декілька волокон, розміщуємо їх на гладкій  контрастній поверхні. Звертаємо  увагу на наступні відмінні особливості  волокон: різну звитість, довжину і товщину, рівномірність за товщиною і довжиною: короткі, середні; однорідні, за товщиною і довжиною, однорідність    лляних волокон за пружністю.

     Показниками будови тканини є склад волокна, структурні характеристики ниток, щільність, поверхнева густина, крутка, напрям скручування, вид переплетення ниток, оброблення та інші.

     Нижче наведено методи визначення деяких структурних  характеристик тканини, що найбільш часто застосовуються в практиці їх досліджень.

     При аналізі будови тканини насамперед встановлюють її лицьовий та виворітний бік, напрям ниток основи й утоку.

     Визначення  лицьового і виворітного  боку тканини, напрям ниток основи та утоку.

     Лицьовий  бік тканини визначають за наступними ознаками:

1. більш чіткий та яскравий набивний малюнок;
2. ткацький малюнок виглядає більш чітко порівняно з виглядом його на виворітному боці;
3. тканини саржевих переплетень мають рубчики, які спрямовані зліва вверх направо під кутом 45º;
4. тканини сатинових та атласних переплетень мають блиск;

     У тканині нитки основи розміщені уздовж сувою (куска) і співпадають з напрямом пруга полотна. Пруг, як правило, має більшу щільність ниток на певну ширину (1-3 см) тканини.

     Утокові нитки в тканині розміщені  перпендикулярно або під невеликим  кутом до напряму ниток основи.

     У практиці лабораторних досліджень бувають  часті випадки, коли на аналіз направляють  куски тканин без пруга. У таких  випадках напрям ниток основи й утоку  визначають за такими ознаками:

• вручну визначають розтяжність куска тканини в різних напрям, якщо розтяжність різна, тоді її більшому значенню буде відповідати напрям ниток утоку;
• у тканинах з начісним ворсом його напрям співпадає з напрямом ниток основи;
• у тканинах з просновками або смужками напрям співпадає з напрямком ниток основи;
• у тканинах, виготовлених з кручених ниток і однониткової пряжі, основою будуть нитки, що відповідають більшій щільності .

     Визначення  виду переплетення тканини.

       Переплетення тканини характеризується порядком взаємного перекриття ниток основи нитками утоку. Переплетення суттєво впливає на зовнішній вигляд і властивості тканини. Основні параметри, що характеризують ткацькі переплетення – рапорт, довжина перекриття, зсув перекриття.

     Рапортом  переплетення є його найменша ділянка, що повторюється по основі та утоку. Він характеризується числом ниток основи та утоку на ділянці, що повторюється.

     Довжина перекриття – це кількість ниток, які одночасно перекриваються нитками  протилежної системи.

     Зсув  перекриття – число ниток, що відділяють перекриття, утворені даною системою в суміжних рядах.

     Графічно  ткацькі переплетення переносять на папір у клітинку. Кожна клітинка означає місце перехрещування основи та утоку. Якщо нитка основи розміщена  над утоком, то клітинку позначають хрестиком або штриховкою, якщо уток перекриває основу, клітину залишають вільною.

     Для визначення переплетення тканини готують зразок: на його суміжних сторонах формують тороки, видаляючи декілька основних та утокових ниток. Довжина тороків на кожній стороні повинна бути близько 1 см.

     Зразок  розташовують на столі лицьовою поверхнею  догори і основою від себе. Користуючись текстильною лупою та препарувальною голкою розглядають переплетення тканини.

     Зарисовують переплетення, виділяючи лініями на рисунку рапорти по основі та утоку і позначають їх цифрами. Рапорт саржевого переплетення позначають умовними дробами. Чисельник показує кількість основних ниток, що перекривають нитку утоку, а в знаменнику – число ниток основи, що перекривається утоком. Сума чисел у чисельнику та знаменнику рівна числу ниток у рапорті переплетення.

     Розрізняють п’ять  класів ткацьких переплетень:

• головні;
• похідні від головних;
• дрібновізерункові та комбіновані;
• складні;
• жаккардові.

     Лляні тканини виготовляють різними переплетеннями, але найбільш характерними є полотняні та жаккардові.

     Полотняне переплетення характеризується найменшим  рапортом (R=2), довжиною і зсувом перекриття, рівними одиниці, що забезпечує відносно велику щільність тканини, високі міцні властивості, стійкість до зсуву ниток, невелику розтяжність.

     Визначення природи волокон горінням (табл. 1). 

     Таблиця 1

     Характерні  особливості горіння  окремих видів  натуральних волокон