Цна на мінеральну воду

Мінеральні води Закарпаття

6 червня, 2010 1 коментар

Туристичний інформаційний центр  Закарпаття представляє  бальнеологічний туристичний маршрут.

Розроблено кафедрою туризму Ужгородського  національного університету, Турінформ Закарпаття.

Технологічна карта туристичного маршруту: 
Загальна протяжність маршруту: 150 км 
Тривалість подорожі:

• ознайомча – 1 день,
• екскурсійна – 3 дні,
• рекреаційна – до 24 днів

Маршрут екскурсії проходить по Ужгородському, Свалявському, Міжгірському, Берегівському, Хустському районах Закарпатської області:

• м. Ужгород
• с. Плоске – с. Поляна – с. Голубинне – м. Свалява – с. Неліпино (Свалявський район)
• м. Берегово (Берегівський район)
• с. Шаян – с. Драгово (Хустський район)
• с. Сойми – с. Келечин (Міжгірський район)

Характеристика маршруту: 
1. Відвідування туроб’єктів пов’язаний з бальнеологічних та велнес-туризмом 
2. Екскурсія по джерелам мінеральних трьох районів Закарпаття 
3. Ознайомлення з історією мінеральних та термальних вод 
4. Дегустація мінеральних вод 
5. Бальнеологічне використання (ванни, душ, лікування) 
6. Купання в басейні з геотермальною водою в Берегові чи Косино 
7. Участь у єдиному в Україні фестивалі мінеральних вод село Поляна-Уклин, Свалявського району

Бальнеологічний туристичний маршрут  це не тільки лікувальний туризм, а  й пізнавальна програма про історико-культурні  особливості, тобто туристи-відпочивальники дізнаються, хто відкрив води і їхні цілющі властивості, хто тут лікувався, чому, наприклад, графи Шенборни збудували на Закарпатті таку велику мережу купелів з використанням мінеральної води.Знаменита родина створила кілька міні-лікувальних осередків у Лумшорах (Перечинський район), с. Занька і Поляна (Свалявський район), Синяк (Мукачівський район), Шаян (Хустський район) та інші. Крім того, туристичний шлях пропонуватиме нові послуги – велнес- і спа-процедури, що базуються на використанні місцевих ресурсів. Основна мета нового маршруту, привернути увагу як vip-туристів, так і туристів середнього класу до закарпатських бальнеологічних ресурсів, які не поступаються ні своєю якістю, ні сервісом західноєвропейським аналогам». У туристичному маршруті «Мінеральні води Закарпаття» міститься інформація про наявні мінеральні джерела Закарпаття, які використовуються з лікувальною метою у місцевих санаторіях. У межах маршруту створено так звані велике, середнє і мале мінеральні кола, а також термальний туристичний маршрут. Під час цих маршрутів подорожувальники можуть скуштувати різні види мінеральних вод, спробувати зовнішній лікувальний ефект мінеральних та термальних ванн, ознайомитися з бальнеологічними можливостями мінеральних вод Закарпаття.

Інформація. Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об’єднання “Закарпаткурорт”, Українського НДІ курортології. За даними першого Кадастру мінеральних вод України (1996) із 205 родовищ МВ, що освоєні в Україні, 39 (19%) – на території Закарпаття. Вивчення фізико-хімічного складу МВ виявило, що практично не існує “унікальних” вод. Усі води можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод.

Маршрут: 
Ужгород-Плоске-Поляна-Голубинне-Свалява-Неліпино-Шаян-Драгово-Сойми-Келечин

УЖГОРОД

Історія ужгородських мінеральних вод 
Ужгород, що є адміністративним центром Закарпатської області, розташований у живописній вузькій 30-40 км смузі передгір’їв, які відокремлюють Ужгородсько-Хустський або Вулканічний хребет Українських Карпат від Закарпатської низовини, що простягається на південь у напрямі до р.Тиси. Північна її межа починається від м.Ужгород. Мальовничі невеликі вершини навкруги міста оздоблені гірськими потоками, чудовими маленькими озерцями та густими лісами. Нижче на схилах розкинулись багаті виноградники. Над містом, якому виповнилось понад 1100 років височить один із найстаріших і найкрасивіших замків Закарпаття, заснований у VIII ст. Ще в 1631 році в міській інвентарній книзі занесено запис про існування в Ужгороді мінеральних джерел. Кисла вода в Ужгороді згадується і в урбару Ужгородської Домінії в 1793 році. Вуглекислі залізисті води Ужгорода стають широко відомими і починають використовуватись не лише для пиття, а і в купелях.

На одному із численних джерел у  центрі міста під Замковою горою  на правому березі р.Малий Уж була збудована водолікарня (купелі) “Квасна вода”.

Будова водолікарні проіснувала  до початку Другої світової війни. Нині на цьому місці розміщується аптека по продажу мінеральних вод “Жива  вода”, магазин “Мінеральні води”. 
У цьому ж районі на одному з джерел ще з XIX сторіччя існував бювет мінеральної води, яку широко використовувало населення міста.

У 1960-1970 роки почався розлив ужгородських мінеральних вод із пробурених на цей час чисельних свердловин Ужгородського родовища мінеральних вод під назвою “Ужгородська” (св № 8-Уж), в 1990 роках -”Радванка” (св.№ 5). Нині ужгородська мінеральна вода св.№ 29 розливається під назвою “Настуся”.

ПЛОСКЕ

Історія мінеральної води Плосківська 
Вивчення хімічного складу і визнання лікувальних властивостей Плосківської мінеральної води йшло поряд із усіма іншими джерелами лужних вод місцевості навколо Сваляви (Пасіка, Поляна, Павлово, Плоске, Оленьово), які знаходились у володінні графів Шенборнів. 
Перше хімічне дослідження Плосківської мінеральної води у 1823 році провів мукачівський лікар Cserszky А. Вивчення її хімічного складу протягом багатьох років проводили відомий угорський фармацевт Моlnar J. (1860) та голова державної хіміко-аналітичної станції угорської спілки фармацевтів Моlnar N. (1911). Колишній власник джерел і купелів свалявській лікар Karlovszky L. у 1871 році написав доповідь про всі свалявські води, де описана і Плосківська вода. В 1895 році в роботі угорського фармацевта Тrахlеr L. порівнюються дані хімічного складу Свалявської і Плосківської води і визначається, що протягом декількох років в їх складі відбулися певні зміни.

У 1834 році, коли джерело було викуплене  орендатором, Плосківська вода почала широко вивозитися в бочках для любителів  вина. В 40-ві роки вона, як і мінеральна вода в розташованому поряд с.Оленьово, почала розливатись у пляшки. Дослідження хімічного складу обох вод проводилося й у Відні викладачем хімії Kletzinszky V.

З початку XIX століття до 1880 року в  с. Плоске існували купелі.

Розлив мінеральної води відновився у 1959 році на Плосківському заводі мінеральних вод. 
Мінеральна вода реалізується в межах України та експортується в країни СНД.

Мінеральна вода “Плосківська”  нагороджена: Київ, 2000 “РООО&ОКІМК8 2000″  – золота медаль, Київ, 2000 – “ПРОД  ЕКСПО Україна 2000″ – срібна медаль, Київ, 2000 “АІ-СО -50РТ 2000″ – бронзова медаль.

ПОЛЯНА

ПОЛЯНА-КУПІЛЬ 
Історія мінеральної води Поляна-Купіль 
Полянські мінеральні води численних джерел в долині Малої і Великої Пині були здавна одними із найвідоміших за межами Закарпаття. Селище Поляна розташоване на великому шляху від Верецького перевалу – “Великих Руських воріт” – до Сваляви. В історичних документах воно, як і Свалява, вперше згадується у XII ст.

Прославлена своїми лікувальними властивостями  Полянська квасна вода почала використовуватися не тільки для питного вживання, а й для ванн, коли на базі джерела Полянської мінеральної води у 1868 році в с.Поляна у місцевості, оточеній прекрасними буковими лісами, на лівому березі р.М.Пиня чотирма підприємцями була заснована “Полянська купіль” з 40 помешканнями та 20 ванними кабінами. Дерев’яні споруди постійно руйнувалися. В 1887 році Boleman І. так описує Поляну: “Джерело оточене дерев’яними будовами, купальних будов немає”. В 1907 році споруди курорту були повністю знищені пожежею, а з 1913 року він знову почав відбудовуватися. В 1935 році це вже був один із найсучасніших і відомих курортів, де лікувалися літом та взимку. Окремі його споруди збереглися до 1945 року. Найкраща панорама курорту Поляна, розташованого на схід від підніжжя г.Зубок, відкривається з її вершини.

Хімічний склад полянських мінеральних  вод вивчався професорами Будапештського університету, лікарями, хіміками, фармацевтами Австрії, Угорщини, Чехословаччини. За даними цих досліджень в джерелах Полянського родовища поряд із високим вмістом гідрокарбонатів відмічалась наявність бору, заліза, літію.

Із 1946 року на бальнеологічному курорті  Поляна на базі колишньої “Полянської  купелі” функціонує санаторій “Поляна” на 500 місць з використанням мінеральної  води, отриманої уже зі свердловин, пробурених на Полянському родовищі мінеральних вод на обох берегах р.М.Пиня. В умовах санаторію “Поляна” мінеральна вода використовується для питного лікування, вуглекислих мінеральних ванн, кишкових промивань, інгаляцій та інших методів порожнинного введення. 
Розлив Полянської мінеральної води із цих свердловин під назвою “Поляна-Купіль” розпочався в 1973 році на Свалявському заводі мінеральних вод Лужанського заводоуправління мінеральних вод, продовжився фірмою “Мрія”. Промисловий розлив мінеральної води , як і інших мінеральних вод Свалявщини, започатковано МПП “Алекс”. 
Мінеральна вода реалізується в межах України та експортується в країни СНД, США, Канаду.

ПОЛЯНА КВАСОВА 
Історія мінеральної води Поляна Квасова 
Одне з джерел Полянського родовища мінеральних вод в 2 км від центра с.Поляна на лівому березі р. В.Пиня в урочищі Кваси на берегах потока Гірський, закритому з усіх боків лісом, у західного підніжжя г.Зубок ще в XVIII ст. принесло велику славу полянським квасним водам. Як відомо, на Закарпатті джерела називались буркутами, а мінеральна вода – квасною водою, квасом. Спочатку вода цього джерела вивозилась бочками, а 1840 році вже розливалась у пляшки й експортувалась у різні країни Європи під назвою “Полянська”.

У 1914 році в ілюстрованому путівнику по курортам та мінеральним джерелам Бальнеологічного товариства Святої Угорської Корони (укладачі Dr. Vamosi Z., професор університету, Dr. Lenkei V., Dr. Sulgof V.) так описується Полянське джерело: “Це першокласна вода, прекрасна столова вода, в суміші з молоком є прекрасним слизорозчинюючим засобом. Поки на цьому місці є тільки споруди для розливу та упаковки мінеральної води, хоча чудове розташування джерела, прекрасне повітря, клімат, та закрита з усіх боків горами місцевість може бути використана як курорт. Джерело каптоване цементною спорудою та зразково експлуатується”.

“Для здорових – це напій з  чудовим смаком, добре тамує спрагу в суміші з вином, коньяком або  лимонною кислотою” (реклама, 1913)

Мінеральна вода Полянська відзначена: Будапешт 1842, Париж 1855, Відень 1866, 1873, Будапешт 1882, 1883, Кошице 1880, Відень 1884, Будапешт 1884, Собранце 1881, Ужгород 1883, Мараморош-Сігет 1882, Будапешт 1885, 1895,1911.

Почесні грамоти: Відень 1873, 1894, Будапешт 1885, 1896 (Міllеnnium), Чернівці 1886, Лугош 1911

Хімічний склад мінеральної  води вивчався професорами Будапештського університету, лікарями, хіміками, фармацевтами Австрії, Угорщини, Чехословаччини. За даними цих досліджень у джерелах Полянського родовища поряд із високим вмістом гідрокарбонатів відзначена наявність бору, заліза, літію.

Відновлення розливу Полянської мінеральної  води під назвою “Поляна Квасова” розпочато у 1946 році вже зі свердловин східної частини Ново-Полянської ділянки Полянського родовища на заводі розливу мінеральної води “Поляна Квасова” (на місці колишнього заводу) та Свалявському заводі мінеральних вод. На базі мінеральної води Поляна Квасова зі свердловин, пробурених на західній частині Ново-Полянської ділянки родовища на лівому березі р.В.Пиня біля потока Безіменний, у 1965 році на бальнеологічному курорті Поляна було відкрито санаторій “Сонячне Закарпаття” на 400 місць. Ці свердловини також використовуються для розливу мінеральної води “Поляна Квасова”. 
Мінеральна вода реалізується в межах України та експортується в країни СНД, США, Канаду.

ГОЛУБИННЕ. Історія мінеральної води “Лужанська” 
Перші дослідження мінеральних вод в місцевості Луги на берегах р. Великої Пині від с.Солочина до с.Голубине (мінеральні води Лужанського родовища під теперішньою назвою “Лужанська”) були проведені лікарем Березької жупи Sebeok A. у 1775 році.Спочатку мінеральні води експортувались як прекрасні “борвіз” (винні води) для розведення вина. З 1872 року фармацевт Pall В. почав призначати з лікувальною метою мінеральну воду із “Лікувального джерела “Margit”, яке знаходилось у власності лікаря Л.Карловського і було названо так на честь Маргіти Карловської. На відстані 100-120 м у володінні графа Шенборна знаходилося друге джерело під назвою “Erzsebet” такого ж хімічного складу (вивчено у 1879 році викладачем хімії із Відня Kletsinsky V.).Мінеральні води цих джерел розливалися і експортувалися не тільки в різні куточки Австро-Угорської Імперії, а й за її межі. З ними широко знайомлять чисельні видання кінця XIX- початку XX сторіччя, реклами, ілюстровані путівники (1913,1914рр.).Так, мінеральну воду “Маргіт”, яку називали Угорською зельтерською водою, в клініці випробовували корифеї внутрішньої медицини Угорщини професори Korany F. та Keytly К. Вони високо оцінили лікувальні властивості “Маргіт” при захворюваннях шлункового тракту, жовчних шляхів, особливо при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. У показання включені також цукровий діабет, захворювання нирок та сечового міхура, легенів. 
Щодо мінеральної води “Luhi Erzsebet” (дослівний переклад Лужанська Ержибет) вказувалось, що вона “має специфічну дію при хворобах шлунка “, “показана при захворюваннях шлунка, підвищеній кислотності, печії, відрижках, з успіхом використовується при хронічних катарах носоглотки, гортані, бронхів. Призначається хворим з кровохарканням, пороками серця та астматикам. Добре діє при захворюваннях жовчовивідних шляхів. Є прекрасним освіжаючим напоєм”. (путівник, 1914).

Мінеральна вода “Луги Ержибет” відзначена; Будапешт 1842, Париж 1855, Відень 1866, 1873, Будапешт 1882, 1883, Кошице 1880, Відень 1884, Будапешт 1884, Собранце 1881, Ужгород 1883, Мараморош-Сігет 1882, Будапешт 1885, 1895, 1911

Почесні грамоти: Відень 1873, 1894, Будапешт 1885, 1896 (Millennium), Чернівці 1886, Лугош 1911 (реклама, 1913)

Завод розливу мінеральної води “Луги Ержибет” зберігся до 1945 року і був перейменований на “Луги”. З 1952 року завод розливав дві мінеральні води -”Лужанська-1″ та “Лужанська-2″  із свердловин № 1-РЗ та 2-РЗ, розташованих на лівому березі р.Пині. З 1972 року почався розлив мінеральної води зі свердловини № 3-РЗ, а з 1988 року – і св. №4-РЕ на правому березі р.Пині під об’єднаною назвою “Лужанська”. В 1965 році на базі Лужанського родовища на курорті Луги почав функціонувати санаторій “Квітка полонини” на 200 місць, з 1980 року – і санаторій “Кришталеве джерело” на 150 місць. 
Мінеральна вода реалізується в межах України та експортується в країни СНД, США, Канаду.