Попит на знання та існуючі практики його задоволення у системі органів місцевої влади в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПОПИТ НА ЗНАННЯ ТА ІСНУЮЧІ ПРАКТИКИ

ЗАДОВОЛЕННЯ ЦЬОГО ПОПИТУ У  СИСТЕМІ

ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ  
 
 
 
 

Соціологічне  дослідження 

виконано Інститутом соціології НАН України /

  Благодійним фондом  «Інтелектуальна  перспектива»

для Українсько-швейцарського проекту

«Підтримка  децентралізації  в Україні» 
 
 
 

Коротка версія звіту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2011 
 
 
 
 
 

Зміст 

 

Умовні  скорочення

 
 
 
 
 
 
 
 

І. ВСТУП

     Швейцарське агентство з розвитку та співробітництва надає сприяння Швейцарсько-українському проекту «Підтримка децентралізації в Україні» (далі DesPro) у досягненні загальної цілі організації дієвих, ефективних і доступних послуг у сфері водопостачання та соціального забезпечення у межах децентралізованих структур задля сприяння процесам децентралізації на місцевому, регіональному та національному рівнях в Україні. Виконавцем Проекту є Швейцарський центр ресурсів і консультацій з питань розвитку (Skat).

     Впродовж вересня – листопада 2010 р. на замовлення DesPro Інститутом соціології НАН України / Фондом «Інтелектуальна перспектива» було проведене комплексне соціологічне дослідження «Попит на знання та існуючі практики задоволення цього попиту у системі органів місцевої влади». Ця коротка версія репрезентує основні отримані результати.

І.1. Тематичний вимір  дослідження

     Дослідження мало на меті виявити та проаналізувати проблеми, пов’язані з адміністративно-територіальним устроєм, рівнем кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування та потребами у знаннях, децентралізацією, місцевим самоврядуванням, зокрема:

• визначення рівня кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців районного рівня в оцінках їх керівників та сільських голів;
• оцінка потреби у знаннях та підвищенні кваліфікації державних службовців районного рівня та посадових осіб місцевого самоврядування;
• оцінка існуючої системи УЗ в районних державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування;
• визначення перспектив адміністративно-територіальної реформи в Україні з точки зору різних категорій учасників дослідження;
• дослідження варіантів децентралізація влади;
• визначення фактичного стану та перспектив упровадження концепції УЗ в практику виконавчої влади та місцевого самоврядування.

І.2. Методологічні та процедурні засади дослідження

     Досягнення  мети дослідження здійснювалося шляхом трьох видів робіт:

     І.2.1. Проведення опитування 600 представників влади місцевого рівня (громад та районів) за стандартизованою анкетою для визначення характеристик існуючої на момент дослідження системи підготовки та перепідготовки кадрів, шляхів та можливостей її удосконалення.

     Характеристика  вибіркової сукупності представників влади  районного рівня  та рівня громад:

• регіони для дослідження було сформовані за стандартною для соціологічних досліджень методикою – Південь, Північ, Захід, Схід, Центр, АР Крим;
• розподіл кількості респондентів за регіонами, в яких проводилося дослідження, загалом є пропорційним кількості адміністративних одиниць;
• респонденти представляли три типи структур: районні державні адміністрації (224 респонденти), районні ради (197 респондентів) та сільські ради (179 сільських голів)
• розподіл респондентів за віком значно різниться для чоловіків та жінок. Жінки частіше представлені молодшими віковими категоріями, чоловіки – старшими;
• в опитуванні взяло участь представники різних органів місцевої влади: голови районних, сільських рад та керівники районних державних адміністрацій. Розподіл кількості респондентів за їх приналежності до того чи іншого органу місцевої влади має прийнятну статистичну наповнюваність груп, що дозволяє робити висновки для кожної з категорій опитаних;
• середній вік респондентів складає 49 років. Переважна більшість керівників органів місцевої влади знаходяться в зрілому (45-54) років віці та перед пенсійному віці (більше 55 років);
• серед опитаних респондентів 70,5% складають чоловіки і 29,5% жінки. Чим старша вікова група керівників органів місцевої влади, тим менше в ній представництво жінок;
• рівень освіти опитаних керівників органів місцевої влади є високим, у переважній більшості випадків усі вони мають вищу освіту. Найвищий освітній рівень мають голови районних рад – 97,8 % з них мають вищу освіту. Досить високий освітній рівень, але нижчий в порівнянні з іншими керівниками органів місцевої влади, мають голови сільських рад – серед них 80,4 % мають вищу освіту.

     І.2.2. Проведення опитування експертів національного та регіонального рівнів (100 експертів) з проблем УЗ для визначення проблем у системі навчання та підвищення кваліфікації за спеціальним опитувальником.

Характеристика  вибірки експертів:

• кількість експертів у кожній з обраних для дослідження областей у середньому становила 6–7 осіб.  60% експертів становлять чоловіки, 40% – жінки;
• середній вік експертів становить 46 років, у тому числі серед чоловіків – 48 років, серед жінок – 43 роки. Вік експертів, який зустрічається найчастіше становить – 50 років для чоловіків та – 42 роки для жінок;
• освіта експертів у 100% випадків є повною вищою. Високий рівень освіти пояснюється статусом респондентів як експертів, до того ж кожен четвертий з експертів має вчене звання;
• вчене звання мають 21 респондент: 14 чоловіків та 7 жінок.

     Статус  експертів:

• керівники громадських організації, у сфері інтересів яких є проблема УЗ;
• керівники та посадові особи місцевого самоврядування обласного рівня, найчастіше заступників голів обласних рад;
• керівники та державні службовці обласних адміністрацій, у компетенції знаходиться вирішення кадрових проблем та питання визначення політики у сфері підготовки кадрів;
• депутати місцевого самоврядування обласного рівня;
• для участі у експертному опитуванні залучені висококваліфіковані фахівці, що презентують експертне середовище у сфері УЗ у системі органів місцевої влади.

     І.2.3. Проведення 6 фокус групових інтерв’ю у кожному з регіонів України (Північ, Південь, Захід, Схід, Центр та АР Крим) з метою отримання якісних показників з проблем УЗ у системі місцевого самоврядування за спеціально розробленим планом бесіди (гайд для фокус групи).

     Засідання фокус груп були проведені впродовж кінця жовтня – початку листопада 2010 р. у Києві, Харкові, Львові, Херсоні, Чернігові та Сімферополі, відповідно, учасники представляли Південь, Північ, Захід, Схід України, АР Крим як автономію та Київ як столицю. Учасниками були 9-10 осіб на кожній з фокус груп, які за статусом або родом діяльності мали відношення до підготовки, перепідготовки кадрів для місцевого самоврядування або до здійснення політики у цій сфері:

• представники центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців виконавчої влади та посадових осіб органів місцевого самоврядування;
• представники обласних управлінь внутрішньої політики облдержадміністрацій;
• представники кадрових служб облдержадміністрацій;
• науковці у сфері підготовки та перепідготовки кадрів;
• представники громадських організацій;
• журналісти, що спеціалізуються у висвітленні проблем місцевого самоврядування.

     Таким чином, для участі у фокус групах були рекрутовані компетентні у  сфері підготовки кадрів для місцевого  самоврядування учасники, що представляли: органи виконавчої влади обласного (республіканського у АРК) рівня; місцеве самоврядування обласного рівня та недержавні організації.

     Результати дослідження структуровано за такими темами:

1. Кваліфікація посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців органів влади районного рівня;
2. Комп’ютеризація органів влади місцевого рівня;
3. Оцінка потреби у знаннях;
4. Джерела отримання послуг з децентралізації;
5. Управління знаннями;
6. Адміністративна реформа та реформа місцевого самоврядування

 
 
 
 
 
 

ІІ. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ «ПОПИТ НА ЗНАННЯ ТА ІСНУЮЧІ  ПРАКТИКИ ЗОДОВОЛЕННЯ ЦЬОГО ПОПИТУ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ»

ІІ.1. Рівень кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців органів районної влади:

• за чисельним складом найбільше працівників зайняті в районних державних адміністраціях – в середньому 50 осіб, а найменше в сільських радах – в середньому 11 осіб;
• рівень освіти посадових осіб в органах місцевої влади є досить високий: найвищий він у персоналу районних рад – 90 % з них мають вищу освіту. В сільських радах вищу освіту мають 52% посадових осіб ;
• рівень знань та фахового досвіду посадових осіб місцевої влади їх керівники оцінюють доволі високо. Серед усіх опитаних 34,8 % повною мірою задоволені рівнем компетенції та фаховим досвідом своїх працівників найвищі, ще 58,3 % задоволені більшістю своїх працівників. Найвищі оцінки своїм працівникам надали респонденти, що представляли районні ради, серед них лише 1,5 % вказували на недостатній фаховий рівень своїх працівників. А от серед представників районних адміністрації невдоволення професійним рівнем своїх працівників виказував кожен десятий.

ІІ.2. Рівень комп’ютеризації робочих місць в органах місцевої влади:

• всі робочі місця комп’ютеризовані лише у 30% органів місцевої влади. У решти органів місцевої влади комп’ютерами забезпечена лише частина працівників;
• найнижчий рівень комп'ютеризації у всіх органах місцевої влади – на Півдні, а найвищий у – Центральному регіоні України та в АР Крим;
• серед органів місцевої влади найгірше забезпечені комп’ютерами сільські ради, а найкраще – районні ради, виключенням є АР Крим та Західний регіон, там найкраще забезпечені комп’ютерами районні державні адміністрації.
• показники рівня доступу до мережі Інтернет в районних радах та державних адміністраціях, складають 77% та 70% відповідно;
• відсутність доступу до мережі Інтернет притаманна виключно сільським радам. Якщо серед районних рад на відсутність доступу до Інтернету вказали 2% респондентів, серед районних адміністрацій – 0,9%, то серед сільських рад на відсутність доступу вказали 58% сільських голів;
• Серед усіх структур, що брали участь в опитуванні, Інтернет–сторінку мають лише 43,5%. Найчастіше це районні адміністрації (56%). Районні ради мають Інтернет–сторінку у 35% випадків. Серед районних рад найчастіше мають Інтернет–сторінку на Заході, Півночі та Центрі – приблизно 50% рад. В інших регіонах цей показник значно нижчий. Для сільських рад це розглядається завданням на майбутнє, оскільки про наявність її заявили лише 9% сільських голів. Загалом ще 15% опитаних вказали на плани організації такої сторінки впродовж наступного року;
• рівень комп'ютерної грамотності своїх працівників найвище оцінили керівники районних державних адміністрацій, який за усіма показниками наближається до оцінки «кваліфікований користувач», і лише в користуванні платформами дистанційного навчання – до оцінки «посередній рівень знань». В середньому ж оцінка знижується в залежності від ускладнення виконуваної за допомогою комп’ютера операції. Користування платформами дистанційного навчання поки що не освоїли в жодному з органів місцевої влади.