Контрольная работа по «Контроль та нагляд в сфері митної діяльності»

      У свою чергу Х.Х. Шнейдер вважає, що “внутрівідомчий” і “внутрішній” контроль не є рівнозначними поняттями й поділяє внутрішній контроль на загальний та спеціальний. “Внутрішній контроль”, - зазначає він, – “це контроль однієї організації, внутрівідомчий контроль - це контроль у системі органів” [249, 56].

      В.І. Туровцев вважає, що “внутрішній” і “внутрівідомчий” контроль здійснюються в системі міністерства, відомства і є тотожними поняттями. “Поряд із центральними органами управління такий контроль здійснюється і в системі місцевих органів галузевого апарату” - пише він. Цей погляд підтримує і К.С. Чекалін, який визначає внутрівідомчий контроль як наскрізну функцію управління в певній системі та в середині кожного апарату управління.

      Таким чином, теорія державного управління, яку представляють такі вчені, як: К.В. Шоріна М.С. Студеникіна , В.І. Туровцев Опілі Енок В.М. Плішкін  та інші, поняття “внутрівідомчий” і “внутрішній” контроль вважають синонімами. З чим, безумовно, можна погодитись, оскільки суттєвої різниці між цими двома поняттями немає, бо для виконання такої управлінської діяльності, як контроль у митній службі, що спрямований на забезпечення її функціонування, а також для визначення природи цього контролю, має значення насамперед його внутрішнє спрямування, яке фактично є умовою функціонування системи органів, їх посадових осіб у митній службі України.

      Крім  того, у своїх дослідженнях В.Ф. Журко та В.Б. Ястребов, хоча й помилково ототожнюючи відомчий контроль з одним із його підвидів - внутрішнім (внутрівідомчим) контролем, справедливо зазначають, що “…державний відомчий або внутрівідомчий контроль - це контроль і всієї системи в певній сфері, чи галузі, і окремого органу цієї системи”. Така характеристика, на думку автора, є правильною, якщо застосовувати її щодо внутрішнього контролю митної служби.

      Виходячи  з вищезазначеного й піддаючи аналізу літературу, у якій досліджувалось це питання, нами зроблено висновок, що відомчий контроль є одним з видів  державного контролю, який має два  напрями, і здійснюється відповідно до основних (зовнішній контроль) та забезпечувальних (внутрішній контроль) функцій митної служби. Між тим  “внутрішній” і “внутрівідомчий” контроль митної служби - фактично одне й те саме, оскільки цей контроль здійснюється в системі органів (або в одному з органів митної системи), а його виконання випливає з самої функціональної природи  цього виду контролю, що спрямована на забезпечення успішного функціонування системи органів та їх посадових  осіб.

      Таким чином, внутрішній (внутрівідомчий) контроль митної служби (далі – контроль у митній службі) – це перевірочна (контрольна) діяльність системи митних органів за всіма або окремими напрямами діяльності, а також контрольна діяльність конкретного митного органу, його підрозділу (підрозділів) чи посадових осіб або ж контроль вищим за ієрархією митним органом (посадовою особою) над нижчим органом (посадовою особою).

      Виходячи  з вищезазначеного, внутрішній (внутрівідомчий) контроль, здійснюваний, як вищим митним органом над нижчим, так і всередині  кожного окремого митного органу чи його підрозділу, - це внутрішня контрольна діяльність єдиної загальнодержавної системи (митної служби України), яка складається з митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій.

      Проведене дослідження дає можливість зробити  певні висновки і визначити контроль у митній службі України як перевірочну (контрольну) діяльність внутрівідомчого характеру, змістом якої є виконання правоохоронної, правопоновлювальної, аналітично-інформаційної і виховної функції управління митної служби, що здійснюється з метою забезпечення законності в діяльності митної служби, одержування об’єктивної інформації про функціонування цієї системи щодо стану виконання управлінських рішень у сфері митної справи; правильного застосування норм митного законодавства працівниками митної служби; профілактики (попередження) правопорушень серед особового складу митної служби; припинення порушень і притягнення винних до відповідальності; надання допомоги підконтрольній структурі (посадовій особі) у наведенні порядку на об`єкті; усунення хиб та недоліків у діяльності митної служби, удосконалення управління шляхом відповідного корегування управлінських рішень та підвищення ефективності роботи системи органів митної служби.

      Таким чином, контроль у митній службі наповнений змістом правоохоронного, правопоновлювального, інформаційно-аналітичного, регулятивного  та виховного характеру, і має  певні особливості, пов`язані зі специфікою сфери діяльності митної служби України. Крім того, зазначений вид контролю має велике значення як у забезпеченні законності та дисципліни в митній службі, так і в підвищенні ефективності її діяльності. Отже, природа внутрішнього контролю, за всіма його змістовими характеристиками, полягає в забезпеченні режиму законності діяльності митної служби та її успішного функціонування.

    Для визначення структури правовідносин, які складаються у сфері управління внутрішнім контролем у митній службі, на нашу думку, необхідно розглянути їх особливості. Передусім треба  зазначити, що для виконання внутрішньої (забезпечувальної) функції контролю в митній службі необхідно щонайменше, організувати його виконання. Таким  чином, особливістю правовідносин, що складаються у сфері управління внутрішнім контролем у митній службі, є те, що ці правовідносини мають  організаційно-контрольний характер. Тому для визначення особливостей указаних правовідносин необхідно зупинитися на визначенні терміна "організація". За тлумачним словником В.В. Яременко та О.С. Сліпушко, “організація” – це дія за значенням 1. Створювати, засновувати що-небудь, залучати до цього інших, спираючись на них; 2. Здійснювати певні заходи громадського значення, розробляти їх підготовку й проведення; 3. Зосереджувати, мобілізувати, спрямовувати когось на що-небудь; 4. Чітко налагоджувати, належно впорядковувати. У свою чергу науковці-адміністративісти розглядають організацію в декількох аспектах, а саме: як 1) функцію державного управління, 2) метод управління або різновид адміністративних методів ; 3) діяльність; 4) внутрішні якості зв`язків елементів системи; 5) стан об`єкта або суб`єкта управління; 6) функцію управлінської діяльності; і 7) об`єднання індивідів.

    Як  метод “організацію” досліджували О.Є. Луньов, М.І. Піскотін, І.Л. Бачило та ін. Так, М.І. Піскотін зазначав, що порядок діяльності кожної організації та її складових частин досягається завдяки методам організації, які він поділяє на дві групи: 1) методи розподілу праці з виконання функцій і завдань; 2) методи організації роботи з виконання завдань та функцій органу (розробка регламентів, складання організаційних планів тощо).

      Саме  за допомогою компетенції забезпечується єдність та співвідношення (кореляція) функцій з іншими елементами змісту управління, а точніше: цілей, завдань  та функцій, з одного боку, функцій  і методів – з іншого [3, 11].

      Відзначимо, що за “Новим тлумачним словником  української мови” “завдання” - це: “1) Визначений, запланований для  виконання обсяг роботи. 2) Мета, замисел” [137], “функція” - це: “1) Явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін. 2) Робота кого, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось; повинність, місія” [137], “повноваження” - це “право, надане кому-небудь для здійснення чогось, компетенція, доручення, повновладдя”.

      Отже, така категорія, як “завдання“ є тільки запланованим для виконання обсягом  роботи, замислом, а не самою цією роботою, обов`язком чи колом діяльності, які охоплюються поняттям “функція”, а надання права на здійснення певної діяльності охоплюється поняттям “повноваження”. Тому розглядаючи зазначені поняття у порівнянні, у нас не виникає сумнівів, що ці три категорії характеризують окремі аспекти компетенції державного органу виконавчої влади, і відсутність хоча б однієї із зазначених складових компетенції може негативно вплинути на процес практичної реалізації покладених на такі державні органи завдань. Наявність же і збалансованість зазначених вище категорій, а також визначеність форми реалізації завдань митних органів у нормативно-правовому акті, що має силу закону, попередить будь-які непорозуміння та складнощі у втіленні до життя поставлених перед митними органами завдань у сфері митної справи.

      Виходячи  з вищезазначеного, компетенцію  митної служби можна визначити як сукупність завдань, функцій і владних  повноважень, покладених на них державою, що мають юридичну форму закріплення  в нормативно-правових актах відповідного рівня.

      У Проекті Закону України "Про митну  службу України" передбачено розділ 4, який називається "Повноваження митної служби України", однак у ньому  перелічені тільки обов`язки митної служби, норма ж щодо прав митної служби є бланкетною і відсилає до МК України, у той час, коли в ньому визначено  завдання, але відсутні статті, де були б конкретно визначені права  митних органів. Отже, для забезпечення законності в діяльності митних органів  України конче необхідним є вдосконалення  нормативно-правової бази, якою регламентується  сфера діяльності, статус та компетенція  митних органів України. Тому, на нашу думку, необхідне визначення у МК України або в Законі України "Про митну службу України", не тільки завдань митних органів, а  також їх функцій і прав.

      Зважаючи  на вищевказане, організаційно-контрольні правовідносини безпосередньо пов`язані  з поняттям компетенції митної служби, оскільки її організаційно-контрольна діяльність являє собою частину  загальної компетенції митної служби поряд із здійсненням митного  контролю та оформлення товарів, боротьби з контрабандою і порушенням митних правил та ін. Крім того, ця частина  загальної компетенції митної служби є одночасно й одним із засобів, що має сприяти покращенню всіх сторін її діяльності, завдяки з`ясуванню дійсного стану справ у системі та оперативному виправленню виявлених недоліків тощо.

      Таким чином, складовими компетенції є  повноваження митної служби відносно предметів їх ведення: сукупності прав та обов`язків у зв`язку з участю в організаційно-контрольних правовідносинах  та підвідомчості, тобто кола предметів  і справ, на які розповсюджуються повноваження суб`єктів організаційно-контрольних  правовідносин.

      Юридичні  факти також є передумовою правовідносин. У загальній теорії права їх класифікують за різноманітними критеріями, одним з яких є критерій очевидності. За ним юридичні факти можна поділяти на аксіоматичні (вихідні загальновідомі положення, які приймаються без доказів), теоретичні (такі, що потребують доказування) та презюмуючі факти (ті, які нормативно вважаються такими, що існують, доки не доведене протилежне).

      Зміст внутрішньої організаційно-контрольної  діяльності в митній службі становить  фактична поведінка суб`єктів організаційно-контрольного процесу. При цьому суб`єктний склад організаційно-контрольних правовідносин залежить, перш за все, від виду контролю.

      Виходячи  з вищезазначеного, структуру організаційно-контрольних  правовідносин у митній службі можна  визначити таким чином: 1) ці відносини  виникають, розвиваються, змінюються та припиняються у встановленій нормативно-правовими  актами митної служби формі, ознаками якої є наявність контрольного провадження, стадій та специфічного організаційно-контрольного режиму суб`єктів правовідносин; 2) елементами процесуальних організаційно-контрольних правовідносин у митній службі є контролюючі та підконтрольні суб`єкти, об`єкт, зміст правовідносин, юридичні факти (дії та події). 
 
 
 

1. Складіть  план тематичної перевірки  підрозділів митниці  на наступний рік з урахуванням того, що діяльність підрозділу митної статистики, підрозділу  БК та ПМП, підрозділу кадрової роботи перевірялась у першій половині поточного року, стан діловодства й роботи зі зверненнями громадян перевірявся 2 роки тому, а стан справляння податків, зборів та інших обов’язкових платежів перевірявся у липні поточного року.

План тематичної перевірки підрозділів Івано-Франківської митниці на наступний 2012 рік