Державна  митна служба України

Академія  митної служби України 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни: «Контроль та нагляд в сфері митної діяльності»

Варіант№8 
 
 
 
 
 

Підготував:

курсант групи П07-3

Іванов  Руслан

Перевірив:

к.ю.н. Ліпинський В.В. 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011

1. Відомчий контроль у митній службі України, його зміст, цілі та напрямки.

      Конституція України встановлює основні положення  для всіх галузей права. У сучасний період, під час становлення і  розвитку правової, демократичної й  соціальної держави та проведення в  Україні адміністративної реформи  завданням кожного органу державної  влади є забезпечення та реалізація визначених Конституцією України принципів: верховенства права; захисту інтересів, прав та свобод людини, їх гарантованості державою; рівностіь усіх перед законом; законності в діяльності органів  влади; виконання ними повноважень  у межах Конституції та відповідно до Законів України, що фактично є  забороною адміністративної сваволі. Додержання вказаних принципів адміністративного  права стосується насамперед органів  виконавчої влади, які мають здійснювати  організацію й забезпечувати  ефективне виконання Законів  України в різних сферах суспільного  життя. Утілення в життя митної політики України та здійснення митної справи, яка є частиною зовнішньополітичної  та зовнішньоекономічної діяльності держави  і спрямована на захист її економічних  інтересів, покладено на митну службу України, яка відповідно до ст.12 МК України  являє собою єдину загальнодержавну систему, що складається з митних органів (Держмитслужба України  – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом та підпорядковані їй митниці, у тому числі  регіональні) та спеціалізованих митних установ і організацій. Сьогодні діяльність митної служби реалізується в процесі лібералізації зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) та відмови  держави від монополії на зовнішню торгівлю, що значно активізувало останню. При цьому спостерігається збільшення товаропотоку через митні кордони  України, а податки й збори, що стягуються митними органами під  час митного оформлення імпортованих товарів, є нині однією з основних статей доходу до Державного бюджету  України. Проте не рідко в діяльності митної служби мають місце певні  порушення і зловживання, тому сьогодні великої актуальності набула проблема забезпечення законності в діяльності митної служби та її посадових осіб.

      У свою чергу Х.Х. Шнейдер звертав увагу на те, що контролю властивий процесуальний аспект. Це водночас є причиною того, чому контроль та інші функції іноді називають також формами прояву управління. Однак, пише він, “…немає форми без змісту. Тому є всі підстави розглядати функції управління як відомого роду діяльність, яка спрямована на реалізацію певних цілей та завдань” і таке твердження науковця, на наш погляд, є цілком слушним. До того ж, процесуальний аспект контролю визначає його активний, владний і динамічний характер. Інтенсивність же контролю залежить не тільки від визначених для певного державного органу виконавчої влади цілей та завдань, а й від стану організації роботи державного органу взагалі та власне від стану організації контрольної діяльності. Це стосується як рівня організації роботи державного органу з планування, документування, залучення до здійснення контролю фахівців, що мають досвід роботи в певній сфері і відповідну кваліфікацію, так і наявності певних якостей управлінської роботи у керівників державних органів та керівників підрозділів державних органів, а також деяких суб`єктивних факторів (моральних і ділових). Тому прихильники цієї точки зору визначають контроль, як “…одну з функцій управління, що полягає в перевірці дотримання принципів законності; виявленні відхилень розміру фактичних параметрів керованої системи від нормативів, які служать критеріями оцінки; визначенні заходів для усунення відхилень і запобігання причин їх виникнення надалі" з чим автор цілком погоджується.

      Учені-адміністративісти  І.Л. Бачило, М.С. Студенікіна, Ежи Старосьцяк, В.С. Основін та В.А. Юсупов, розглядаючи контроль з процесуальної точки зору, кожний за своїм баченням цієї проблеми, визначають місце контролю в процесі управління. Так, І.Л. Бачило називає контроль “етапом циклу управління” Говорячи про циклічність процесу управління, Ежи Старосьцяк та М.С. Студенікіна називають контроль “стадією управлінського циклу”. При цьому М.С. Студенікіна звертає увагу на те, що “контроль є стадією управлінського циклу, якщо розглядати його стосовно кожного конкретно прийнятого рішення”, і наголошує на тому, що “контроль є функцією управління, якщо його розглядати як вид діяльності”  В.С. Основін називає контроль “заключною стадією управлінського циклу” а В.А. Юсупов – “елементом, який завершує логічний ряд процесу управління”, при цьому він звертає увагу на те, що функціональне значення цього виду діяльності полягає не тільки в тому, щоб підвести підсумки управлінського циклу.

      Ряд науковців розглядають контроль зокрема і як діяльність певних органів  держави. “Контроль – явище соціальне, неоднозначне, - пише В.М. Гаращук, яке з позицій більш філософських, аніж правових можна визначити як сукупність різних за формою дій, що здійснюється суб`єктами контролю за поведінкою людей (власною поведінкою) або для встановлення будь-яких наукових та інших пізнавальних фактів при дослідженні об`єктів матеріального світу”.

      Слово функція (від лат. functio – виконання, здійснення) у свою чергу визначається як: 1) діяльність, обов'язок, робота; зовнішній прояв властивостей  якогось об`єкта в даній системі відносин. До того ж, за визначенням авторів підручника “Адміністративне право України”, “Функція управління – це певний напрям спеціалізованої діяльності виконавчої влади, зміст якої характеризується однорідністю та цільовою спрямованістю”.

      Підсумовуючи  вищевказане, можна зробити висновок, що науковці ряд аспектів контролю поділяють за ознаками, що властиві будь-якій функції управління. Тому слід сказати, що змістом будь-якої функції управління є не тільки напрям діяльності (чи зобов`язання щодо виконання  певних завдань управління), але  й сама така діяльність (процес їх виконання), що здійснюється у певних правових формах. Отже, коло вказаних ознак властиве будь-якій функції управління, у  тому числі і функції контролю, а зазначені прояви та аспекти  контролю (напрям, діяльність, процес та форма) характеризують його саме як функцію  управління. Таким чином, контроль, як функція управління, являє собою певну сукупність дій відповідних суб`єктів, тобто їх активну діяльність, що має цільову спрямованість і втілюється у специфічних формах.

      Г.В. Атаманчук розглядає контроль як зворотній зв`язок в управлінні, процес аналізу результатів управлінських дій, спосіб впливів на об`єкти суб`єктами державного управління . Точку зору щодо визначення контролю як кібернетичного зворотного зв`язку в управлінні також підтримують О.Ф. Андрійко, В.М. Гаращук і Х.Х. Шнейдер. Останній, наприклад, пише : “…контроль виконує в системі управління роль віддзеркалюючої пізнавальної функції, що дає можливість за аналогією порівнювати контроль з кібернетичним зворотнім зв`язком”. При цьому слід сказати, що таке розуміння контролю вказує на його інформаційну природу, яка полягає в тому, що за допомогою інформації, одержуваної в процесі контролю, і забезпечується цей зворотній зв`язок в управлінні.

      Слід  сказати, що у своїх дослідженнях В.А. Юсупов та В.Б. Авер`янов подають потрійне управлінське значення контролю, зокрема останній зазначає, що: “по-перше, контроль виступає в якості інформації стосовно перебігу процесу управління; по-друге, контроль, є фактором оптимізації й кореляції інших функцій управління; по-третє, контроль є джерелом прийняття рішення”. Однак, на думку автора, змістовну частину контролю характеризує й те, що за його допомогою можна впливати на об`єкт управління. Цей вплив виявляється під час застосування дисциплінуючих профілактично-попереджувальних, виховних і примусових заходів контролю, спрямованого на забезпечення законності у певній сфері управління. Отже, управлінське значення контролю має щонайменш чотири основні складові, і четвертою складовою змісту контролю є те, що він, безумовно, є способом забезпечення законності.

      Отже, є підстави визначити контроль як функцію управління, що оптимізує  кореляцію всіх функцій управління і знаходить свою реалізацію в  діяльності уповноважених суб`єктів. Зовнішнє відображення цієї діяльності, спрямованої на забезпечення законності та дисципліни в певних сферах суспільного життя, виявляється на різних етапах процесу управління та в конкретних правових формах. При цьому під час здійснення контролю одержується інформація (про стан об`єкта контролю та сфери управління), яка й забезпечує зворотній зв`язок в управлінні. Крім того, контроль є джерелом прийняття управлінських рішень на різних стадіях його здійснення та породжує особливий вид правовідносин.

      Усе сказане дає змогу зробити висновок, що контроль є функцією державного управління, яка слугує засобом забезпечення законності й знаходить своє відображення в активній управлінській діяльності уповноважених суб`єктів у формах та порядку, визначених нормативно-правовими актами. У процесі контрольної діяльності одержується інформація, крім того, на різних стадіях цієї діяльності приймаються управлінські рішення, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення організаційно-контрольних правовідносин. Отже, на підставі аналізу можна виділити такі основні складові контролю (функціональна, інформаційно-аналітична, регулятивна та правоохоронна), що характеризують його чотирискладову природу.

      В.М. Гаращук виділяє чотири основні напрями, за якими здійснюється контроль у сфері державного управління, а саме: а) відомчий (або внутрішньовідомчий) контроль; б) міжвідомчий контроль; в) надвідомчий (або позавідомчий) контроль; г) громадський контроль.

      На  наш погляд, серед зазначених способів забезпечення законності найважливіше місце посідає контроль, який здійснюється у системі органів митної служби України, - внутрішній контроль. Крім того, не можна заперечувати той факт, що цей вид контролю на сьогодні є не тільки найбільш оперативним  з указаних способів забезпечення законності в діяльності митної служби, але  й найменш дослідженим. До того ж, внутрішній контроль у митній службі має власну систему цілей, якими, крім забезпечення законності у власній  діяльності, також є: а) дослідження та аналіз стану справ, як у митній службі України в цілому, так і в окремих митних органах та підрозділах зокрема; б) підвищення якості прийнятих управлінських рішень; в) удосконалення управління в митній службі; г) підвищення ефективності роботи митної служби з виконання повноважень у галузі митної справи тощо.

      З огляду на вищевказане, внутрішній контроль у митній службі є найбільш оперативним  засобом впливу суб`єктів управління на підконтрольні об`єкти, а також основним засобом удосконалення діяльності митної служби. При цьому, оскільки діяльність – це і є функціонування, контрольну діяльність в митній службі з усіма її змістовними характеристиками можна назвати умовою функціонування системи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій і їх посадових осіб.

Функціональна природа внутрішнього контролю в митній службі України

      Митна служба України являє собою єдину  загальнодержавну систему, на яку покладено  виконання комплексу спеціальних  завдань та функцій, що зумовлюються її особливим конституційно-правовом статусом. До системи митних органів  входять виконавчі та розпорядчі органи держави, які здійснюють реалізацію митної політики України. За визначенням  російського науковця Б.М. Габричидзе, “Система митних органів – це зумовлена функціональною спільністю сукупність митних органів, яка характеризується єдиними цілями і завданнями, а також ієрархічною будовою та підпорядкованістю нижчих за ієрархією органів вищим. Зокрема, відповідно до чинного законодавства України митна служба України складається з митних органів (Держмитслужба України, митниці, зокрема й регіональні) і спеціалізованих митних установ та організацій (експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи, освітні організації та митні лабораторії). Отже, митна служба України являє собою ієрархічно побудовану систему митних органів і спеціалізованих митних установ та організацій як органів спеціальної юрисдикції, що характеризуються єдиною функціональною природою суб`єктів здійснення особливих функцій уповноважених від імені держави здійснювати митну справу на всій митній території України. При цьому структура митної служби України має свої особливості, що безпосередньо пов`язано з обсягом повноважень та сферою її діяльності. Зазначені особливості структури, зумовлені необхідністю здійснення ефективного управління митною службою, організацією її роботи, ефективного виконання покладених на неї завдань та функцій, і в тому числі виконання функцій контролю.

      Отже, внутрішній (внутрівідомчий) контроль являє собою систематичну перевірку  керівником особисто або за допомогою  спеціального апарату діяльності підпорядкованих  цьому органу державного управління посадових осіб. Подібний контроль організується також усередині  кожного підрозділу певного державного органу.