Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2012 в 22:11, творческая работа
ЗМІ, сьогодні відіграють велику роль у формуванні громадської думки. Журналісти – це люди, які в певній мірі несуть відповідальність, за формування в людській свідомості сталих, чітких образів. Саме ці люди можуть сформувати певний імідж образу, про який йдеться мова.
Як наголосив Джавед Джаббар, віце-президент партії "Мілат" з Пакистану на Євразійському медіафорумі, теракт 11 вересня 2001 р., загострення конфліктів у деяких регіонах світу помітно вплинули на подання засобами масової інформації повідомлень про сутність ісламу та його сучасний стан. При цьому спостерігаємо поляризацію поглядів на сутність питання, передовсім на рівні належності ЗМІ тій чи тій державі. Світова преса нерідко подає викривлене зображення ісламу та мусульман – як у бік негативного ставлення до цієї релігії та її послідовників, так і в бік виправдання терактів .
Вимоги, що їх ставлять до відеоряду під час висвітлення воєнних дій, досить суворі. Саме тут самоцензура журналістів має пріоритетне значення. Одна з основних концепцій "візуального" мовлення під час воєнних конфліктів і катастроф телекомпаніями Сі-Ен-Ен, Бі-Бі-Сі та "Євроньюз" заснована на співчутливому та гуманному ставленні до глядача. Так, сцени насильства та трупи не показують без достатніх на те підстав. Телевізійні мережі уникають демонстрацій жахливих наслідків перестрілок. Людські жертви, понівечені тіла дуже сильно впливають на аудиторію, серед якої можуть бути й діти. Жорсткі обмеження на показ та демонстрацію насильства мають серйозне підґрунтя: вони не допускають зниження порогу чутливості аудиторії, десенсибілізації.
Телекомпанія Сі-Ен-Ен 28 вересня 1999 р. продемонструвала плівку з записом, як чеченець цілиться в голову захопленого в полон російського солдата. Тримає його на прицілі, курок зведений, але зненацька стріляє в іншого полоненого. Показуючи вперше матеріал, Сі-Ен-Ен не відредагувала плівку, і в ефір пройшов майже весь сюжет. При повторному ж показі плівка була відредагована: сцени вбивства вилучили . Наміри журналістів зрозумілі: вони одержали унікальний відеоматеріал, і важко було утриматися від бажання показати його без купюр. Однак демонстрація сцен насильства не вписується в концепції мовлення глобального телебачення.
Порівняльний аналіз "образ ворога" в ЗМІ США, Росі та України
Американська преса завжди була схильна до некритичного ставлення до власної влади під час висвітлення воєнних конфліктів. Перед початком воєнних дій провадилися потужні інформаційні кампанії з метою дискредитувати суперника й створити образ ворога. Головний етап інформаційної війни, як свідчить цей досвід, становить демонстрація переваг американської зброї, приховування власних втрат, перебільшення шкоди, завданої ворожій армії та об'єктам. Таку інформацію поширювали через підконтрольні військовим прес-центри. Також слід зазначити те, що преса завжди підтримує дії своїх політиків формуючи образ ворога лише з « слів зверху»
Що до України та Росії, то в них багато спільного, кожна з держав робить ворога з протилежної. Преса активно випускає провокуючі матеріали про країну – ворога. Останні 5 років відносини між країнами погіршуються все більше і більше. В пресі з’являються матеріали про конфлікт за чорноморський флот, чи то про газове протистояння. Між країнами активно ведеться інформаційна війна.