Проаналізувати сучасний стан ринку страхових послуг України та спрогнозувати перспективи його розвитку

align="justify">     • на 20,3% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг чистих страхових виплат – на 14,8%;

     • на 29,2% збільшилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку, збільшились на 34,9%, а на зовнішньому – зменшились на 3,3%;

     • на 8,2% збільшився обсяг страхових резервів;

     • на 5,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 10,4%;

     • загальна кількість страхових компаній становила 451, у тому числі СК «life»* – 70 компаній, СК «non-life» – 381 компанія.

     Перспективність подальшого розвитку страхового ринку України обумовлена не тільки подоланням нестабільної ситуації, яка в даний час спостерігається в економіці країни, але й вирішенням проблем, які накопичувались упродовж всього історичного розвитку вітчизняного страхового ринку. Сучасна фінансова криза лише загострила існуючі та виявила нові проблеми українського страхування.

     На  сьогоднішній день основними проблемами страхового ринку України є такі:

     - незначний розмір уставного фонду, який повинні сплатити новостворені страхові компанії;

     - невідповідність нормам ліквідності, диверсифікації та прибутковості розміщення страховиками коштів страхових резервів;

     - низька фінансова надійність і платоспроможність страховиків;

     - недостатні обсяги капіталізації та низька ліквідність активів страхових компаній;

     - відмінність системи оподаткування страхових компаній та інших суб’єктів господарювання;

     - невизначеність механізму передавання активів однієї страхової компанії іншій;

     - недостатній контроль і регулювання перестрахових операцій;

     - слабка розвиненість страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

     - низький рівень актуарної практики та інституту брокерів на страховому ринку;

     - блокування Верховною Радою прийняття нової редакції Закону України «Про страхування» та законів стосовно страхування екологічних і сільськогосподарських ризиків;

     - обмеженість функцій Держфінпослуг відносно регулювання та пруденційних заходів щодо контролю за страховим ринком.

     Вирішення даних проблем є необхідною умовою подальшого розвитку українського страхового ринку та досягнення високого рівня конкурентоспроможності його учасників. Відсутність перетворень та інфраструктурної перебудови страхового ринку України так і залишить його інструментом шахрайських зловживань і швидкого збагачення власників страхових компаній без реалізації значного фінансового та інвестиційного потенціалу.

     Таким чином, можна спрогнозувати  два шляхи подальшого розвитку страхового ринку України: песимістичний  і оптимістичний. За умови незначних перетворень законодавчого поля та збереження існуючих умов діяльності суб’єктів страхових відносин страховий ринок України і в подальшому буде розвиватись лише за допомогою перевищення темпів зростання премій над виплатами. Дана динаміка стане можливою за рахунок освоєння нової клієнтської бази, демпінгу тарифів на страхові послуги та прийняття на законодавчому рівні обов’язковості для визначеного виду страхування (наприклад, медичне страхування). Але за умови зменшення економічного зростання вищенаведена політика виявляється неможливою і призводить до невиконання страховиками взятих на себе зобов’язань.

     Вищерозглянутий шлях розвитку страхового ринку України  не призведе до його перетворень та якісної зміни умов діяльності на ньому, що в результаті ще більше поглибить кризу страхової галузі. Збільшення обсягів невиплат страхових відшкодувань і банкрутство страхових компаній спричинить втрату довіри населення та підприємців до страхування в цілому.

     Незважаючи  на значні проблеми, потенційно страховий  ринок України має значні можливості для розвитку та збільшення впливу не тільки в межах країни, але й за кордоном. Промисловий потенціал вітчизняної економіки і значна кількість населення створюють необмежені умови для страхування різних видів господарських, майнових, фінансових і соціальних ризиків. Подальший розвиток сільського господарства, медичної сфери, екологічної безпеки та свідомості суспільства щодо власної безпеки життєдіяльності можуть виявитися вагомим стимулом збільшення об’єктів страхування і відповідно розширення видів страхових послуг.

     Успішність  розвитку українського страхового ринку  буде залежати від вирішення питань стосовно збільшення вимог до організації страхової діяльності (рівня сплаченого статутного фонду, цін на ліцензії, встановлення походження капіталу та осіб, які є власниками страхової компанії) для запобігання виходу на ринок кептивних і схемних страхових компаній та неможливості відкриття власниками збанкрутілого страховика нової компанії. Поряд з жорстким регулюванням рівня ліквідності і справедливої вартості активів страхових компаній дані заходи сприятимуть збільшенню капіталізації вітчизняного страхового ринку.

     Додатковим  фактором збільшення можливості страхових  компаній покривати значні за розмірами ризики може стати раціональна політика самих страховиків і жорстке регулювання з боку Держфінпослуг напрямків розміщення коштів страхових резервів. Це сприятиме збільшенню прибутковості страхової діяльності за рахунок зростання інвестиційного доходу і відповідно покращення фінансової стійкості компанії.

     Стратегічним  завданням удосконалення страхової  діяльності в Україні в наступні роки повинна стати зміна системи оподаткування страховиків і переведення їх на загальну систему стягування податків, яка розповсюджена на інші суб’єкти господарювання. Дані заходи паралельно з жорстоким регулюванням перестрахових операцій нададуть можливість зупинити «схемне» страхування та методи оптимізації оподаткування.

     Інтенсивність розвитку страхового ринку також  значно залежить від розвитку посередницьких послуг на ньому. Так, для страхових компаній це додатковий канал продажу власних послуг і пошуку в разі необхідності партнерів по перестрахуванню, а для страхувальників страховий брокер є зацікавленою особою у виконанні всіх взятих на себе зобов’язань страховою компанією перед клієнтом. Даний факт повинен стати основою для подальшого стимулювання інституту брокерства в Україні.

     У період фінансової нестабільності гостро постала проблема невідповідної  актуарної підготовки працівників страхових компаній, які не забезпечили математичну оцінку імовірності настання страхових випадків та умов досягнення платоспроможності страховими компаніями.

     Крім  того, значні перешкоди існують і  в сфері можливої консолідації ринку, так до цього часу не визначений механізм передавання активів одній страховій компанії іншою, в разі неспроможності останньої відповідати за взятими на себе зобов’язаннями. Даний факт значно ускладнює процедуру сплати клієнтам збанкрутілої компанії страхових відшкодувань, що особливо важливо для збереження довіри страхувальників до страхування в цілому.

     Основною  передумовою розвитку українського страхового ринку в наступні роки повинна стати співпраця суб’єктів страхового ринку з іншими учасниками ринку фінансових послуг і виконавчими та законодавчими органами влади. Тільки за умови прийняття відповідних нормативно-правових актів, які забезпечують ефективне регулювання страхового ринку, Держфінпослуг матиме можливість всебічного контролю за страховими відносинами, а страхові компанії, які займаються «справжнім» страхуванням, покращувати власні конкурентні переваги.

     Виходячи  з цього основними можливостями подальшого розвитку страхового ринку України є розвиток страхування життя, розвитку медичного страхування, освоєння страхування сільськогосподарських та екологічних ризиків, прийняття нового закону «Про страхування». Уведення в дію норм нового страхового законодавства зі всіма можливими доповненнями та адаптацією його до норм ЄС вирішить значну кількість проблем страхового ринку України, пов’язаних з ефективним регулюванням його суб’єктів.

     За  рахунок даних перетворень український  страховий ринок перетвориться  на ефективний механізм акумулювання і подальшого перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та інструмент захисту інтересів суб’єктів господарювання та фізичних осіб в разі настання несприятливих подій різного роду як в межах України, так і в міжнародному масштабі. 
 
 
 

 

Висновки 

     В Україні існуюче правове поле проведення страхування і система  державного регулювання ще не забезпечують достатніх стимулів для розширення масштабів страхової діяльності. Сучасний український страховий ринок не спроможний забезпечити достатній рівень конкуренції у порівнянні з послугами, що надаються іноземними страховиками. У населення України ще немає усвідомлення необхідності страхування. Дотепер існує недовіра населення до вітчизняних фінансово-страхових інструментів.

     Структура страхового ринку України залишається  недостатньо збалансованою, у ній  переважну роль відіграють ризикові види страхування. Разом з тим, існує  значна суспільна потреба в страхуванні життя, але організаційно вона перебуває в стадії становлення. Нестійкість цієї системи викликана не тільки внутрішніми факторами його розвитку, але і є прямим слідством макроекономічних процесів ринкових перетворень. А тому страхування носить фрагментарний характер.

     Система впливу на страховий ринок з боку держави в Україні дотепер  остаточно не сформувалася. На теперішній час немає дієвих механізмів управління страховим ринком на мікро- и макрорівнях. Економічна діяльність вітчизняних страховиків підпорядкована Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг. Євроінтеграційні орієнтири України потребують створення спеціалізованих інститутів державного нагляду і контролю за страховою діяльністю. Особливого втручання з боку держави потребує розвиток страхування життя. Цей сегмент ринку у майбутньому має стати основою пенсійної реформи. Проблемою залишається запровадження механізмів медичного страхування.

Отже, тільки за умови стратегічного розвитку страхових відносин в Україні і всебічної підтримки відповідних змін з боку не тільки учасників ринку і Держфінпослуг, а й інших органів виконавчої та законодавчої влади вітчизняний страховий ринок може стати конкурентоспроможним і дієвим механізмом не тільки захисту суспільних і господарських інтересів, але й інструментом стимулювання розвитку економіки країни в цілому.

 

 

Список  використаної літератури 
 

     1. Кравчук Г.В. Перспективи розвитку страхового ринку України після фінансової кризи. // ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». – 2009.

     2. Мухіна О. В. Страховий ринок України: стан та проблеми розвитку. // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. №3. – с.50-52.

     3. Попрозман О. І. Стан страхового ринку України в умовах кризи. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. №6(109). – с.140-142.

     4. Трігуб П.В. Аналіз сучасного стану страхового ринку України Європейський вектор економічного розвитку. - 2009. № 2 (7)

     5. uainsur.com. Ліга страхових організацій України: Аналіз страхових ринків.