Поняття і зміст страхування

страхування працівників державного й недержавного секторів економіки та

і особисте страхування громадян. В свою чергу, соціальне і особисте

страхування може бути конкретизоване. Якщо взяти соціальне страхування,

то в ньому можна виділити: страхування пенсій, страхування  пільг. В

особистому страхуванні розмежовується страхування життя та страхування

від нещасних випадків.

Структура страхування відповідальності складається з таких підгалузей:

страхування заборгованості й страхування  на випадок відшкодування

збитку.

В страхуванні підприємницьких ризиків виділено дві підгалузі:

страхування ризику прямих і непрямих втрат,  доходів. До перших

відносять втрати від простою устаткування. Непрямі втрати доході»

зумовлені нетехнологічними перервами  в торгівлі, втраченою вигодою.

 

Інтереси двох сторін в страхуванні  прямо пов'язані з величиною страхових

тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом

страхового відшкодування. Саме цим  зумовлена необхідність поділу

підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі

страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі

страхової відповідальності й по відповідних тарифних ставках.

 

У структурі майнового страхування  виділяються там види (об'єкти):

страхування будівель, споруд, сільськогосподарських  тварин, домашнього

майна, засобів транспорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм

власності. Соціальне страхування включає такі конкретні види:

страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати

годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп

населення. По особистому страхуванню  розрізняють такі конкретні види, як

страхування від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств

та організацій, змішане страхування  життя, страхування на випадок втрати

працездатності або смерті, страхування  дітей, страхування додаткової

пенсії та інше.

 

У страхуванні відповідальності розмежовується страхування непогашення

заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел

підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування

цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі

господарської діяльності та інші види.

 

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва

продукції, виконання робіт чи надання  послуг.

 

Страхуванню властиві обов'язкова й  добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового страхування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", обов'язкове страхування здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядокпроведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

 

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між

страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного

страхування визначаються правилами  страхування, що встановлюються

страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування".

Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору

страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою

передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених

страхуванням.

 

Раціональна погодженість обов'язкового й добровільного страхування

створює необхідну базу для сформування  такого страхового ринку,

сукупність видів страхування  якого забезпечувала б різноманітний обсяг

страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що

співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від

раціонального. Так, в 1993 році кількість  діючих договорів по

добровільному особистому страхуванню  складала 61,8% від їх загальної

кількості, добровільного майнового  страхування - 13,1, добровільного

страхування відповідальності — 0,1, обов'язкового страхування — 25,0%.

Страхові витрати складали відповідно 45,4; 38,6; 10 та 5,8% до їх

загальної суми.

 

Класифікація майнового страхування  по видах небезпек дозволяє виділити в

ньому чотири елементи, що не знаходяться  між собою в ієрархічній

підпорядкованості:

 

— страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд,

транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції,

домашнього майна, тощо від вогню  та інших стихійних лих (землетрусів,

повеней, тощо);

 

— страхування врожаю сільськогосподарських  культур від

погодно-кліматичних лих;

 

— страхування сільськогосподарських  тварин в державних, колективних  та

приватних господарствах на випадок  їх падежу чи змушеного забою;

 

—страхування засобів транспорту від аварці, юра-діжок та інших ймовірних

небезпек.

 

Зазначеним елементам майнового  страхування по видах небезпек властиві

відмінності в обсязі страхової  відповідальності при страхуванні

конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини

збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування:.

 

Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обов'язковість внесення

відповідним колом страхувальників  фіксованих страхових платежів, коли

необхідність відшкодування матеріального  збитку або надання грошової

допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й

державні інтереси. Йдеться про  те, що обов'язкова форма страхування

стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих

сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види

страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма

розповсюджується на страхування  Цивільної відповідальності власників

транспортних засобів, воєнних ризиків та інші види страхування.

 

Для обов'язкової форми страхування  властиві декілька принципів.

 

По-перше, воно регулюється законодавчими  актами, згідно з якими

страховик зобов'язаний прийняти до страхування  певні об'єкти, а

страхувальники — вносити встановлені  страхові платежі. В законодавстві

встановлюється: сукупність об'єктів, що підлягають обов'язковому

страхуванню; порядок визначення величини тарифних ставок або середніх їх

розмірів з наданням права регіональної їх диференціації; періодичність

внесення страхових внесків; обсяг  страхової відповідальності; рівень

страхового забезпечення. Зазначаються також основні права і обов'язки

сторін щодо дотримання умов договору страхування.

 

По-друге, для обов'язкової форми  страхування властиве суцільне охоплення

об'єктів, які законодавством віднесені  до неї. Щоб реалізувати цей

принцип, страхові організації щорічно  здійснюють по всій країні

реєстрацію наявних об'єктів, перевіряють правильність нарахування

страхових платежів та своєчасність їх виплати.

 

По-третє, принципом обов'язкової форми страхування є розповсюдженість її

на об'єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В

його обов'язки не входить повідомляти  страховий орган про появу  в

господарстві нового об'єкта, що підлягає обов'язковому страхуванню. Коли

буде проводитись щорічна чергова  реєстрація, цей об'єкт буде врахований,

а страхувальник буде ознайомлений з величиною страхових внесків і

строками їх внесення.

 

По-четверте, обов'язкове страхування  передбачає відповідальність

страхувальника за своєчасність і  виплату страхових платежів в повному

обсязі. Коли ж страхувальник з  якихось причин порушить ці вимоги,

страхові платежі стягуються за. рішенням суду. Можливий і випадок

пошкодження чи загибелі застрахованих  об'єктів, ще не оплачених останнім

черговим платежем. В такому разі страхове відшкодування підлягає виплаті

з вирахуванням заборгованості по платежах. Порушення строків виплати

страхових платежів зумовлює нарахування  на них пені.

 

По-п'яте, обов'язкове страхування не обмежене в часі і діє на протязі

періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном.

Виключенням є ветхі об'єкти та ті, господаря яких не встановлено. Вони

не підлягають страхуванню. Якщо ж застраховане майно переходить до

іншого господаря, то дія договору страхування не припиняється і втрачає

силу лише в зв'язку з загибеллю  майна.

 

По-шосте, в разі застосування обов'язкового страхування встановлюються

норми страхового забезпечення у відсотках  до страхової оцінки або в

повній грошовій сумі на об'єкт.

 

Зазначимо, що деяким видам особистого страхування також властиві

принципи обов'язкового, наприклад, суцільне охоплення, автоматизм, застосування норм страхового забезпечення. Але зазначені принципи діють

суворо обумовлений строк і  повністю зумовлені виплатою страхового

внеску, наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів.

 

На відміну від обов'язкового, добровільне страхування спирається на

волевиявлення страхувальника. Форма  добровільного страхування

реалізується через девні принципи.

 

По-перше, в ній застосовуються як законодавчі норми, так і добровільні

засади. В законодавчому порядку  встановлюються об'єкти страхування, що

підлягають добровільній формі, та його найбільш загальні умови.

Конкретні ж особливості щодо специфіки  підписання й виконання страхових

договорів розробляються страховою організацією.

 

По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише

страхувальників, бо страховик неправомірний відмовити в страхуванні

об'єктів, якщо немає порушення  законодавства.

 

По-третє, для добровільного страхування властиве неповне охоплення

об'єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти

договори страхування.

 

По-четверте, на відміну від обов'язкового, добровільне страхування

завжди діє в межах певного  періоду, зумовленого договором. Саме в ньому

чітко фіксується початок прав і обов'язків сторін та дата їх припинення.

Це має виключне значення, тому що страхове відшкодування (страхова сума)

виплачується лише тоді, якщо страховий  випадок відбувся в період

страхування. Звичайно, можна забезпечити  і безперервність добровільного

страхування шляхом підписання договору на новий строк.

 

По-п'яте, права і обов'язки сторін в добровільному страхуванні виникають

лише у випадку обов'язкових  виплат разового або періодичного страхових

внесків, зразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок по

довгостроковому добровільному страхуванню  не виплачується, то дія

договору припиняється.

 

По-шосте, обсяг страхового забезпечення по добровільній формі

страхування встановлюється самим  страхувальником. Якщо має місце

страхування матеріальних об'єктів, то страхувальник може визначити

величину страхової суми до верхньої межі — страхової оцінки майна.

Розмір страхової суми по договору довгострокового страхування

визначається за домовленістю партнерів.

 

 

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

 

1. Александрова М.М. Страхування:  Навчально-методичний посібник.- К.:

ЦУЛ, 2002-208с.

 

2. Базилевич В.Д., Базилевич С.С.  Страхова справа. - К.: Т-во «Знання»,

КОО,2002.-203с.

 

3. Воблый К.Г. Основы экономии  страхования. - Тернопіль: Економічна

думка, 2001.-238с.

 

4. Замков О.М. Страхування: Навчальний  посібник / за редакцією д.е.н.

О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція  «Bee Zonc», 2003-320с.

 

5. Страхування: Підручник / Кер.  авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у,

переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

 

6. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний  посібник для студентів економічних

спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.