Поняття і зміст страхування

 

ПЛАН

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ

 

2. ВИДИ І ФОРМИ СТРАХУВАННЯ

 

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

 

 

Вступ

В розумінні взаємозахисту і взаємодопомоги страхування існує від самого початку існування людства. Зокрема і на землях сучасної України.

Як відомо людство в своєму розвитку має дві ступені розвитку господарства: так зване природне господарство (натуральна економіка) без грошових відносин і грошове господарство (економіка з елементами ринку) із застосуванням грошей.

З найдавніших часів в українських селах, ще до появи і широкого розповсюдження грошових відносин існувало страхування членів сільської громади у такому вигляді: якщо хтось, наприклад, внаслідок пожежі втрачав майно, або якщо комусь треба було зібрати врожай, то йому допомагала вся громада своєю працею і своїм майном. Той хто відмовлявся допомагати — не міг розраховувати на подібну допомогу у майбутньому (тобто іншими словами втрачав страхування з боку громади).

Цей вид взаємозахисту (тобто страхування) називається толока. Дуже рідко його ще можна зустріти в деяких українських селах. Своє значення він втратив на початку 20 століття, з широким розвитком і розповсюдженням грошових відносин і встановленням радянської влади. Цей вид страхування відповідає природному господарству.

Сліди страхування на укр. землях в  сучасному розумінні (з використанням  грошей, тобто при грошовому господарстві, ринковій економіці) знаходимо у «Руській Правді», яка передбачала деяке відшкодування (вира) у випадку вбивства чл. громади. Вира виплачувалася у разі смерти від нападу невідомого вбивці («дика», себто подушна вира) й у випадку смерті в наслідок ненавмисного вбивства. Страхові елементи виявлялися тут у тому, що виплата дикої вири була пов'язана з смертю члена громади, в подушній розкладці вири на членів громади й у розтермінуванні платежу на кілька років.

Сучасне страхування виникло на укр. землях у 19 століття у Російській імперії розвинулися різні типи страхових організацій: акційні спілки (рос. і закордонні), товариства взаємних страхування, земське страхування та інші. Щоб витіснити закордонні страхувальні організації, були зроблені (невдалі) спроби зосередити страхування (гол. будинків) у руках держави. 1827 створилося приватне «Перше російське страхове товариство», яке здобуло монополію на ведення страх. операцій у кількох більших містах (серед ін. в Одесі). Незабаром створилося «Друге рос. товариство страхування від вогню» з монополією у 40 губерніях, у тому числі й укр. Інші рос. та закордонні страх. підприємства не поширювали своєї діяльності на укр. землі.

Сприятливий ґрунт в Україні  мали два взаємних страхування, що опікувалися  страхування будівель від вогню, але тільки в більших м.: у Херсоні й Харкові («Перше товариство взаємних страхувань» й ін.). У Києві створився своерідний страх. союз «Київське товариство цукрозаводчиків». Натомість справу страхування сільських господарств передала держава законом 1864 земствам (в Україні — на Лівобережжі й у Степу), а там, де їх не було, створено держ. страх. заклади (в Україні — на Правобережжі), які підлягали міністерству внутрішніх справ. Страхування у цих закладах (як і земствах) було, в основному, примусове, на більшу суму — добровільне. Страхування життя організовували пенсійні каси службовців залізничних шляхів і держ. ощадні каси.

Подібні типи страх. товариств (акційні  спілки, товариства взаємних забезпечень) творилися на укр. землях під Австрією на основі патента цісаря 1852. Вони являли собою чужі капіталові підприємства, лише 1892 постало укр. товариство «Дністер» (страхування від вогню, крадіжок і взлому), а 1911 — «Карпатія» (страхування життя); обидва діяли до 1939, хоч з деякими обмеженнями (страхування від вогню перебрало від 1935 поль. монопольне товариство).

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ

 

Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему

держави. Як і фінансові відносини  в цілому, страхування зумовлене  рухом

грошових засобів у процесі  розподілу і перерозподілу грошових доходів та

нагромаджень всіх суб'єктів виробництва  й обміну. Разом з тим, для

страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл

доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування

матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в

основі страхування лежить ймовірний  рух грошової форми вартості.

Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах як

перерозподільчого відношення можна  вказати на такі його ознаки.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини,

причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення

події, що здатна зумовити матеріальні  чи інші втрати.

Специфікою перерозподільчих відносин, зумовлених страхуванням, є те, що

вони виникають між учасниками. які пов'язані з солідарною розкладкою

величини збитку одного з них  на всіх. З метою організації замкнутої

розкладки збитку на всіх учасників  страхування утворюється цільовий

страховий грошовий фонд, джерелом якого  є встановлені внески всіх

застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Обсяг внеску і виражає долю

кожного з них в розкладці збитку. Очевидно, що розширення сукупності

учасників страхування створює  умови для зменшення страхових  платежів і

тим самим робить доступнішими страхові операції.

Саме замкнута розкладка збитку є відмітною ознакою категорії

страхування, її особливістю по відношенню до інших фінансових категорій.

Згадаймо, що доходи державного бюджету, наприклад, формуються за

рахунок платежів (податків) юридичних і фізичних осіб, але

використовуються(витрачаються) за межами їх надходження і на різні цілі, які

безпосередньо не пов'язані з умовами їх виробництва (оборона, загальне

управління, тощо).

Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від

настання страхових подій як в територіальному (просторовому) розміщенні,

так і в часі. Щоб забезпечити  ефективний територіальний перерозподіл

страхових коштів на протязі певного  часу між застрахованими суб'єктами,

необхідне значне залучення учасників  на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер

виникнення надзвичайних подій, відшкодування  їх негативних наслідків за

рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком.

Можливе і таке, що надзвичайні  події такого роду не виникають декілька

років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити

важко, за виключенням деяких з  них (повені, засухи, тощо).

Названі обставини викликають необхідність резервування частини страхових

платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного

фонду. Його призначення — бути джерелом відшкодування надзвичайних

збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів,

що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових  сум,

що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність

страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку.

Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий

період (5 чи 10 років) в межах певного  регіону і повертається у формі

відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в

тому ж таки територіальному  масштабі.

Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних

відносин. Тому страхування можна  вважати не лише фінансовою, а й певною

мірою кредитною категорією.

Виходячи з аналізу специфіки  перерозподільчих відносин, що властиві

страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування  є

система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками,

об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок

грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та

іншого збитку застрахованих або  для виплати грошових коштів громадянам у

випадку втрати ними працездатності.

Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення

територіальної (просторової) розкладки  збитку на протязі одного

господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом

декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, необхідна достатньо

масштабна концентрація коштів у страховому фонді.

Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше

визначених його суттєвих ознак, є  найважливішим принципом організації

страхових операцій. Це, звичайно, стосується як державної системи

страхування, так і кожної недержавної  страхової компанії, якщо вона

намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої

беззбиткової страхової діяльності.

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна

(державна) власність, що не створювало  особливої потреби в страхуванні,

обмежуючи його колгоспно-кооперативним  сектором, особистою власністю

громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових

відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація

відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері

підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів

господарювання.

Звернемо увагу на функції страхування  — ризикову, попереджувальну,

збережну й контрольну. Основну  роль відіграє ризикова функція, тому що

страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з

основним призначенням страхування  — надавати грошове відшкодування

потерпілим господарюючим суб'єктам  або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової

форми вартості серед учасників  страхування в зв'язку з настанням

наслідків випадкових страхових подій.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'якшенню страхового ризику. Якщо взяти

страхування життя, то категорія страхування  нагадує природу кредиту при

нагромадженні по договорах страхування на дожиття вказаних в ньому

страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на

дожиття дозволяє реалізувати погребу  громадян в страховому захисті

досягнутого рівня життя. Але це можна вважати і змістом збережної

функції страхування.

Вияв контрольної функції полягає  в цільовому формуванні й використанні

коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує раніше названі

специфічні функції страхування  і знаходить свій прояв одночасно з ними в

конкретних страхових операціях.,

 

 

2. ВИДИ І ФОРМИ СТРАХУВАННЯ

 

В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться

спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й

недержавними. Послуги, що надаються  ними, охоплюють різноманітні, як

правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх

розмаїття можна розмежовувати  при допомозі класифікації по об'єктах

страхування та видах небезпек.

 

В основу такої класифікації доцільно покласти виділення взаємопов'язаних

елементів сукупності страхових відносин, що знаходяться між собою в

певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід застосувати два

критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової

відповідальності. Застосування цих  критеріїв дозволяє здійснити дві

класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша

класифікація є загальною, а  друга стосується лише майнового  страхування.

 

Підсумовуючи сказане, можна дати слідуюче визначення загальної

класифікації страхування. Вона виражає  сукупність елементів страхування

по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Названі елементи розташовуються

таким чином, що кожний наступний є  частиною попереднього, причому в

підпорядкованості від вищого — галузі,— до підгалузі й виду. Такий метод

класифікації застосовується як до обов'язкового, так і до добровільного

страхування.

Характерні особливості об'єктів  страхування покладені в основу поділу

страхування на галузі, серед яких виділяються: майнове; страхування

рівня життя громадян; страхування відповідальності; страхування

підприємницьких ризиків.

 

Об'єктами першої галузі є основні  й оборотні активи. Страхування рівня

життя громадян пов'язане з їх працездатністю, здоров'ям та життям. При

страхуванні відповідальності в якості об'єктів виступають зобов'язання

страхувальників виконувати договірні  умови по поставках продукції,

погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або

іншого» збитку, якщо він був нанесений  другим особам. При страхуванні

відповідальності необхідне відшкодування, згідно законодавства, за

винного виплачує страхова і організація. До об'єктів страхування

підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі різні втрати

доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування,

ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

 

Щоб окреслити інтереси партнерів  у страхуванні, в його галузях  необхідно

визначиш підгалузі її конкретні види страхування.

В залежності від форм власності  й категорій страхувальників у майновому

страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності — це

страхування державного майна; колективного майна (в господарських

товариствах, кооперативах, тощо; приватного майна. В залежності від

категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне

й недержавне страхування.

 

Дві підгалузі виділяються в страхуванні рівня життя громадян: соціальне