Класифікація страхування

 

 

 

3.Форми проведення  страхування – обовязкове та  добровільне.

 

 

 

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма  проведення. За цією ознакою страхування  поділяється на добровільне й обов’язкове. Класифікацію страхування за формами проведення унаочнює рис. 4.

 

 

Рис. 4. Класифікація страхування за формами проведення

 

Здебільшого взаємовідносини  між страхувальником і страховиком  будуються на добровільних засадах  і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України «Про страхування» договори страхування укладаються  відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, — страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах.

 

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов’язковому страхуванні — інша справа. Тут страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов’язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов’язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов’язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково  застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не в праві відмовити  йому в цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик — Держстрах, проведення обов’язкового страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов’язковим у будь-якому випадку.

Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України «Про страхування» наведено перелік 33 видів  обов’язкового страхування, які  здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов’язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. До складу обов’язкового страхування українським законодавством віднесено:

• медичне страхування;
• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;
• особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
• страхування спортсменів вищих категорій;
• страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
• авіаційне страхування цивільної авіації;
• страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
• страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
• страхування засобів водного транспорту;
• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
• страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;
• страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
• страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
• страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;
• страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
• страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;
• страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
• страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів;
• страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
• страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
• страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
• страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
• страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
• страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;
• страхування відповідальності морського судновласника;
• страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.[4]

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважаються добровільними.

Міжнародне право і  право більшості держав світу  пов’язують впровадження окремих видів обов’язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов’язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше — у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування  багато в чому залежить від створення  оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов’язкового, так і добровільного страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

 

Отже, страхування – це особливий вид фінансових перерозподільчих відносин, пов’язаних із зобов’язанням відшкодувати в майбутньому шкоду (збиток), заподіяну майновим інтересам страхувальника. Ці відносини охоплюють усіх страхувальників у процесі страхування через формування і використання страхового фонду, оскільки кожний із них сплачує необхідну страхову премію, а страхові виплати із страхового фонду, створеного з премій, сплачених усіма страхувальниками, здійснюються лише для деяких страхувальників, із якими стався страховий випадок. 

Підсумовуючи усе сказане в роботі, можна дати наступне визначення загальної класифікації страхування. Вона виражає сукупність елементів страхування по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Обєкти страхування – це те, на що стпрямований страховий захист.Класифікаія за обєктами страхування передбачає виділення трьох галузей: особистого страхування, майнового страхування та страхування відповідальності.Зазначені галузі в свою чергу поділяються на підгалузі та види. Названі елементи розташовуються таким чином, що кожний наступний є частиною попереднього, причому в підпорядкованості від вищого — галузі,— до підгалузі й виду. Така класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики.

Страхування здійснюється в двох формах – у формі добровільного й обов’язкового страхування. Обов’язкове страхування, у свою чергу, поділяється на державне і недержавне. 

Страхову діяльність у вигляді добровільного страхування, можна класифікувати таким чином: особисте страхування; майнове страхування; страхування відповідальності. Вони теж містять в собі підгалузі.  
Обов'язкове страхування здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. Обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. На відміну від обов'язкового, добровільне страхування спирається на волевиявлення страхувальника. 

На сьогоднішній день в Україні найбільш поширеним  є страхування відповідальності, страхування життя , медичне страхування  та страхування медичних витрат.Страхування в останні роки є досить затребуваним та активно розвивається.Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

 

1. Закон України "Про страхування", Верховна Рада України, N 85/96-ВР, 07.03.1996;
2. Страхування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ О.О. Гаманкова, Т.М. Артюх та ін.;- К.: КНЕУ,2000, - 120 с.
3. Страхування: Підручник/С.С. Осадець. – Вид.2-ге перероб і допов. – К.:  КНЕУ,2002. – 599с.;
4. Страхування: Навч. посібник.Т.А. Ротова , Л.С.Руденко ,К.: КНЕУ,2001. – 400с.;
5. Страхування: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Шумелда Я. , Тернопіль: 2003-260с.;
6. Страхування. - Навчальний посібник. Безугла В.О. - К.: Центр учбової літератури. - 2008. - 581 с.;
7. Страхові послуги. - Навчальний посібник. Яворська Т.В. , - К.: Знання, 2008. - 350 с.;
8. Ліга страхових організацій України: http://www.uainsur.com;
9. Електронний ресурс: http://www.dfp.gov.ua.