Відносні величини сутність та їх види

Як бачимо, необхідний продукт  послідовно набуває різні  форми, виступає у вигляді натуральної  продукції, грошових доходів,товарів і послуг, фонд життєвих засобів виступає тільки у вигляді предметів споживання і послуг, які безпосередньо споживаються  працівниками і членами їх сімей. Іншими словаи , це необхідний , а також частина додаткового продукту на стадії споживання.

Структура фонду життєвих засобів буде такою. Спочатку можна  виділити товари і послуги разового користування та товари і послуги  тривалого користування.

 До товарів і  послуг разового користування належать продукти харчування, послуги транспорту і зв’язку , послуги культурно-освітніх установ, освіти і охорони здоров’я , побутові послуги.

До товарів і послуг тривалого користування належать житло , товари господарсько-побутового і  культурного призначення, одяг , взуття, білизна тощо.

Структуру фонду життєвих засобів можна розглядати також за формами розподілу. Серед них виділяють такі форми, де розподіл залежить від трудової , а також підприємницької діяльності суб’єктів: заробітна плата тих, хто працює за наймом, і особисті доходи працівників від реалізації продукції колективних підприємств , доходи від індивідуальної трудової діяльності, доходи від підсобного господарства , кооперативної діяльності, доходи підприємців.

 Також є доходи  Ю безпосередньо не пов’язані  з оцінкою результатів праці.  Це суспільні фонди споживання . вони можуть надходити до населення через державний бюджет, а також через спеціальні фонди підприємств( в україні вони мають назву фондів соціального розвитку).

І нарешті, є доходи від  власності – дивіденди від  акцій, відсотки від паю на майно, відсотки від вкладів в ощадних банках та ін.

Одна переважна частина  доходів перетворюється в основному  через ринок  предмети споживання населення , а друга через накопичення  і інвестування на основі ринкових відносин  в засоби виробництва  для розширеного відтворення, економічного зростання.

Для будь –якого суспільства  першочергове значення має мотивація  економічної діяльності . мотив означає  спонукальну причину з приводу  будь-якої дії. У цьому випадку  йдеться про те, що спонукає суб’єктів  до економічної діяльності, основним змістом якої є виробництво життєвих засобів ( матеріальних благ і послуг) .

Мотиваційний механізм економічної діяльності – поняття  досить складне. Воно включає мету мотивації, суб’єктів виробничих відносин і  об’єктів господарства, економічні інтереси і стимули до діяльності , основні принципи функціонування механізму.

 Первинним мотивом  діяльності людей є їх потреби  у засобах існування : продуктах  харчування, одязі, житлі тощо.

Вже давно відомо, що без  потреби немає виробництва , а споживання життєвих засобів відтворює потребу.

Необхідність задовольняти свої потреби змушує людей діяти, вступати в активну взаємодію  не лише з природою , а й між  собою. Отже, виникають суспільні  виробничі відносини, в яких важливою рушійною силою є певний мотиваційний механізм економічної діяльності.

 Мета мотивації  - це забезпечення відтворення  суб’єктів виробничих відносин: працівників, трудових колективів, підприємців. Якщо немає нормальних  умов для відтворення , то мотиви  до конкретної економічної діяльності зникають.

Головним об’єктом господарювання, а також основним джерелом відтворення  суб’єктів виробничих відносин виступає національний доход.

 У механізмі мотивації  поєднуються економічні інтерести  держави, підприємств і працівників.  Реалізація і поєднання цих інтересів відбуваються на основі матеріальних стимулів до праці.

 Реалізувати економічний  інтерес підприємства означає  виробити чистий продукт, створити  прибуток, достатній для стимулювання  колективу і розширення виробництва.  Реалізувати економічний інтерес працівника означає забезпечити йому необхідний продукт , який дає можливість задовольнити його традиційні особисті  потреби в матеріальних, соціальних і духовний благах. Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Ця основа залежить від форми власності на засоби виробництва. Економічний стимул , як правило, відбиває залежність одержання продукту в особистих розпорядження суб’єкта від результатів його праці або економічної діяльності.

Економічні стимули є засобом встановлення взаємозв’язку між інтересами і виступають певною формою реалізації різних видів економічних інтересів. Щоб одержати заробітну плату , працівники повинні створити чистий продукт, прибуток, тобто реалізувати економічний інтерес підприємства.

Мотивація діяльності починається  не тільки з проголошення власності, досвід показує , що реалізація останньої  залежить від пропорцій розподілу  доходів, значну роль тут відіграє держава.

Оголошення  повної форми  власності , в тому числі приватної, ще недостатньо для створення мотивації економічної діяльності. Тому мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких принципів:

• отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, землю, капітал;
• залежності основної частини доходу  від результатів праці, рівня економічної діяльності суб’єктів господарства;
• розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальні умови життя;сталості розподілу доходів. Якщо бюджет сім’ї кожного тижня, кожного місяця і кожного року не надходить стійкий потік грошей, то такій сім’ї,- справедливо зауважував Самуельсон, - життя осточортіє, навіть якщо воно суцільно складається  із святих;
• відсутності зрівнялівки в розподілі доходів;
• неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві, дотриманні соціальної справедливості;
• усунення всякої дискримінації за статтю, національністю, соціальним походженням;

У соціальне орієнтованій ринковій економіці мають враховуватися істотні відмінності у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення однакових умов для їх розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями;по-третє , створення необхідний умов для високоефективної праці. Таким чином, національне багатство є тим середовищем, де створюються необхідні умови для благополучного в матеріальному відношенні життя людей, де формується і підтримується рівень життя населення. Під рівне життя населення в статистиці розуміється забезпеченість населення тими благами і послгами , які необхідні і достатні для задоволення як життєво важливих матеріальних потреб людей , так і соціально-культурних. У грошовому виразі вся дана сукупність благ і послуг, фактично споживаних протягом даного часу в домогосподарстві . є вартість життя.

В статистиці виділяють наступні види рівня життя:

• достаток ( користування благами і послугами, які забезпечують усесторонній

 розвиток людині;)

• нормальний рівень( споживання благ і послуг з науково обґрунтованих норм, які достатні для повноцінного відновлення фізичних і інтелектуальних сил людини) ;
• бідність ( споживання благ і послуг на рівні можливості збереження працездатності людини;)
• убогість( мінімальне споживання благ і послуг на рівні біологічного виживання людини;)