Статистичне вивчення динаміки структури активів банків

2

Міністерство освіти і науки України

Каївський національний торговельно-економічний університет

Кафедра статистики та економетрії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Статистика»

на тему Статистичне вивчення динаміки структури активів банків

роботу виконано за матеріалами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАО "Енергобанк" та КП «Приватбанк».

Студентка 1 курсу 3 групи

Денної форми навчання

Факультету Фінансів та банківської справи

Чубенко Ірина Олексіївна

Науковий керівник

кандидат фізико-математичних наук,

доцент кафедри статистики та економетрії

Рязанцева Валентина Василівна

2

Киев 2011

2

2

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1

1.1. Основні показники банківської діяльності

1.2. Визначення та структура активів

Розділ 2

Застосування прикладного програмного забезпечення для дослідження динаміки

Розділ 3

Аналіз динаміки структури активів графічними методами

Висновки

Список використаної літератури

2

ВСТУП

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов’язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки, банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення в цілому.

Про роботу банків можна дізнатися через основні показники банківської діяльності, які висвітлюються в щомісячному та щорічному звітах.

Головну роль у діяльності банків відіграють банківські активи. Їх структуру і динаміку я і дослуджую в даннії роботі.

Активи банку це накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури та динаміки в аналітичному періоді.

На сучасному етапі розвитку новітніх технологій є дуже багато способів досліджувати динаміку активів. Основним, нашвидшим і найзручнішим методом є застосування прикладного програмного забезпечння. Це є всім відомий Microsoft Excel, який має всі неохідні інструменти для роботи в цій сфері.

Одним з найзручніших способів дослідження структури днимаіки є графічні методи. Він є найбільш зручним і показниковим, оскільки за цим методом можна наглядно побачити коливання активів: їх різке збільшення чи зменшення, стабільний стан чи якісь збої.

Не зважаючи на загальні тенденції в складі і структурі активів, кожний банк повинен прагнути до створення раціональної структури активів, яка залежить насамперед від якості активів.

Тому, мета вивчення структури динаміки активів банків, полягає в тому, щоб найкраще вивчити стан банківської діяльності, впорядкувати дані про ресурси банків, щоб в подальшому мати змогу правильно розподіляти їх у робочому процесі і отримувати великі прибутки.

Для дослідження динаміки структури банкувських активів я буду використовувати статистичні дані по трьом банкам України : ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАО "Енергобанк" та КП «Приватбанк», які брала зі персональніх сайтів циз банків.

2

Розділ 1

1.1. Основні показники банківської діяльності

Основним принципом діяльності банків за умов ринкової економіки є

комерційний розрахунок та самофінансування. Це означає, що банк за рахунок власних доходів здійснює кредитно-комерційну діяльність та соціальну програму, гарантує всім акціонерам єдиний рівень дивідендів.

Важливим показником діяльності банків є прибуток, який визначається як різниця між отриманими доходами і проведеними витратами. За умов комерційного розрахунку важливо, щоб банки були достатньо прибутковими.

Прибуток стимулює діяльність банків щодо розширення і підвищення якості банківських послуг, забезпечення резервів та та страхових фондів на випадок непередбачених обставин або втрат.

У прибутковості банків зацікавлені також акціонери і клієнти. З одного боку, акціонери банків зацікавлені у прибутку, оскільки він є джерелом доходів на інвестований ними капітал. З іншого, акціонери як інвестори зацікавлені в зменшенні ризику при здійсненні інвестицій. Позичальники певною мірою також заінтересовані у прибутковості банків, оскільки здатність банку надавати кредити залежить від розміру і структури його капіталу. А тому при визначенні банку, в який будуть інвестуватись кошти, важливо мати інформацію про результати фінансово-комерційної діяльності банку.

Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки та збитки комерційного банку.

Доходність комерційного банку - це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Доходність банку залежить, насамперед, від оптимальної структури, його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу.

Важливими умовами забезпечення доходності банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у доходності кредитних операцій, планування мінімальної доходної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків за активними і пасивними операціями. Доходність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.

Для оцінки доходності банку використовують ряд коефіцієнтів:

- прибутковості комерційного банку;

- ефективності діяльності комерційного банку;

- ефективності діяльності працівників комерційного банку.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є дохід на активи та дохід на капітал.

Дохід на активи (%) дор. чистий прибуток / попередні загальні активи * 100%.

За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він застосовується при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення коефіцієнта -0,75%, максимальне - 1,5%.

Дохід на капітал (%) дор. чистий прибуток / сплачений статутний капітал * 100%.

Цей показник дає змогу визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку. Його оптимальне значення - 10-20%.

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Чистий спред (%) дор. (проценти отримані / позики * 100%) - (проценти сплачені /підпроцентні депозити * 100%).

Іншими словами, чистий спред - це різниця між процентними - отриманими і сплаченими - ставками. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банкові покращити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%.

Чиста процентна маржа слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її за формулою:

Чиста процентна маржа (%) дор. (доходи від процентів - витрати на проценти) / загальні активи * 100%.

Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх активів. Оптимальним значенням даного показника є 4,5%.

Інший операційний дохід на загальні активи (%) дор. інший операційний дохід / середні загальні активи * 100%.

Цей коефіцієнт висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи нездорове прагнення одержати спекулятивний прибуток, аби замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

Чистий операційний дохід на загальні активи (%) дор. (чистий процентний дохід + інший операційний дохід) / середні загальні активи * 100%.

Чиста операційна чи посередницька маржа (%) дор. (дохід на дохідні активи + відповідна комісія) / середні загальні активи * 100% - витрати на проценти / усі пасиви, що фінансуються * 100%.

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних видатків банку, то продуктивність праці співробітників, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи потрібно оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточний період економія на зарплаті (шляхом її значного зниження або скорочення чисельності працівників) може призвести до погіршення якості й послаблення мотивації до роботи, а з часом до зниження ефективності роботи банку.

Чистий дохід на одного працівника дор. прибуток після оподаткування / загальна чисельність працівників.

Чистий дохід до витрат на утримання персоналу дор. прибуток після оподаткування / витрати на утримання працівників.

2

1.2. Визначення та структура активів

Активи банку - накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

Структура активів - співвідношення необоротних і оборотних активів у активі балансу підприємства, виражене у відсотках.

Активи комерційного банку поділяють на чотири основні категорії:

- готівка та прирівняні до неї кошти;

- цінні папери;

- кредити;

- основні засоби та інші активи.

Cтруктура активів банку значною мірою обумовлюється економічною ситуацією в країні, репутацією банку, стратегією, яку він намагається реалізувати на ринку, та специфікою менеджменту. В цілому структура банківських активів така. Готівка та прирівняні до неї високоліквідні активи становлять 5—10% загальної суми активів; інвестиції в цінні папери — 5—25%; кредитний портфель — 50—80% усіх активів. Частка основних засобів у загальній сумі активів незначна і становить 3—6%.

Готівку та інші високоліквідні активи називають первинними резервами банку і використовують насамперед для забезпечення потреб у готівці при

вилученні депозитів чи наданні позик.

До цієї категорії активів належать готівка, банківські метали, кошти на коррахунках у інших банках (рахунки "ностро") та в центральному банку, готівка в процесі інкасації, резерви в центральному банку. Банки намагаються тримати обсяг найліквідніших активів на мінімальному рівні для забезпечення потреб у ліквідних коштах і вимог центрального банку, оскільки такі активи, як правило, неприбуткові або приносять незначний дохід.

Цінні папери банку поділяють на ліквідні цінні папери, призначені для перепродажу, та інвестиційні цінні папери, що придбаваються банком для подальшого володіння ними.

Ліквідні цінні папери називають вторинними резервами і використовують переважно для отримання доходу від їх перепродажу та для забезпечення ліквідності банку. При формуванні портфеля ліквідних цінних паперів банки часто надають перевагу державним борговим зобов'язанням як найменш ризиковим та найбільш ліквідним.

Інвестиційні цінні папери призначаються для отримання доходу від володіння ними і є менш ліквідними і більш прибутковими, ніж цінні папери, що призначені для перепродажу.

Кредитний портфель банку становить більшу частину активів і приносить

більшу частину доходу банківській установі. Кредити банку є тими активами, ринкова вартість яких найважче піддається оцінюванню.

Неправильне визначення ринкової вартості кредитів та якості кредитного портфеля призводить до формування резервів, неадекватних реальній якості кредитів і до завищення або заниження величини власного капіталу банку.

Визначення ринкової вартості активів банку полегшують сек'юритизація та розвиток вторинного ринку кредитів. Відповідно полегшується і визначення реальної величини власного капіталу банку.

Основні засоби та інші активи — група активів, що становить незначну за обсягом, але важливу групу активів банку.

Основні засоби: будівлі, споруди, обладнання є необхідними передумовами для ведення банківської діяльності. Так само необхідними і важливими для успішної діяльності банку є інші матеріальні та нематеріальні активи: ліцензії, системи обробки, збереження та захисту інформації, системи автоматизації бухгалтерського обліку та ін.

Крім поділу на основні групи, активи банку поділяють за рівнем дохідності, ступенем ліквідності та за ступенем ризику. Такий поділ є важливим як сам по собі, так і для визначення основних показників діяльності банку — ліквідності, адекватності капіталу та тих, що характеризують якість активів.

Майже за всіма групами активів банком створюються відповідні резерви на покриття можливих втрат. Особливої уваги заслуговує механізм формування резервів на покриття можливих втрат за позиками. Створення резервів, пропорційних можливим втратам за позиками, з одного боку дає можливість банку зберегти фінансову стійкість при невиконанні зобов'язань позичальниками, а з другого — є визнанням незадовільної якості кредитного портфеля. Банки, які формують недостатні резерви, неправильно відображають своє фінансове становище, а саме завищують свої активи та власний капітал. Банки, які створюють надлишкові резерви, занижують свої активи та власний капітал.