Предмет, метод і завдання статистики банківської діяльності. Система статистичних показників банківської діяльності

• визначення ранжированого  ряду банківських установ за показ-никами стабільності та надійності з метою  якнайповнішого інформу-вання існуючих і потенційних клієнтів банків.

2. Завдання, спрямовані на  внутрішнє середовище банку або  бан-ківської системи в цілому:

• аналіз процесу надання  банківських послуг, виявлення тенденцій  відхилень і визначення їх причин;

• аналіз процесу кредитообороту;

• оцінювання банківських  ризиків;

• аналіз балансу та стану  фінансів банку;

• різнобічна характеристика результатів діяльності банківської  системи, окремих банків та їх відділень, структурних підрозділів банків у цілому та за видами діяльності, спрямованої  на залучення і викори-стання тимчасово  вільних коштів;

• аналіз цін на банківські послуги;

• аналіз інвестиційного портфеля банку;

• аналіз ефективності банківської  діяльності за певний період, тенденції  та порівняння з іншими банками;

• своєчасне виявлення  внутрішніх диспропорцій у діяльності ок-ремих банківських установ  і розробка моделі заходів щодо їх подо-лання;

• виявлення внутрішніх банківських резервів підвищення ефек-тивності діяльності шляхом створення оптимізаційних моделей і по-рівняння власних  показників з аналогічними показниками  провідних банків або банків-конкурентів;

• організація цільових статистичних досліджень.

Роль статистичних досліджень в аналізі, плануванні банківської  діяльності та управлінні нею важко  переоцінити (рис. 2). Використо-вуючи  методичні розробки та вхідний потік  інформації, можна вико-нати статистичне  дослідження, обробку та аналіз статистичних даних і на підставі зроблених  висновків приймати оперативні управлінські рішення, розробляти стратегію діяльності окремого банку або банків-ської  системи в цілому.

Отже, доходимо висновку, що статистика — невід'ємний елемент  кожного етапу прийняття управлінських  рішень у банку та запорука їх ефективності.

Методологічні засади

статистичного аналізу роботи банків. Класифікації та групування банківської  статистики, що використовуються у  взаємозв'язку з класифікаціями та групуваннями економічної статистики. Джерела статистичної інформації про  банківську діяльність

Методологія статистики та її правильне застосування у статистич-них  дослідженнях та аналізі — запорука результативності проведе-них досліджень та ефективності аналітичних висновків. Загальний принцип статистичної методології — вивчення явищ і  факторів не як окремих ексцесів, а  як цілісної системи, що має безліч суттєвих взає-мозв'язків.

У статистиці банківської  діяльності застосовується метод стати-стичного спостереження за певними процесами  та явищами банків-ської діяльності. Дослідження здійснюється за попередньо розроб-леною програмою, і його результати, тобто одержані цифрові дані, занотовуються  в повному обсязі.

Для подальшої роботи необхідно  систематизувати цифрову ін-формацію за певним принципом. Із цією метою  використовуються кла-сифікації та групування.

Групування — розподіл загальної сукупності даних за певною кількісною чи якісною ознакою й  віднесення того чи іншого показ-ника до певної групи за наявності чи відсутності цієї ознаки. За до-помогою  групування можна поділити сукупності за окремими ознака-ми на групи й  визначити зміни складу в межах  групи, співвідношення кількісних та якісних  характеристик різних груп і т. ін.

За характером групування поділяються на структурні, типологічні, аналітичні, багатовимірні, або комплексні.

Структурні групування використовують для вивчення структур-ного складу процесу або явища. Як умовний  приклад структурного групування можна  навести структуру активів банку.

Таке групування дає змогу  визначити структуру активу балансу  банку та співвідношення статей активу в загальній структурі активу балансу. За допомогою цього групування можна визначити, які зі статей активу мають міцні позицію, а які — недостатньо міцні й на цій основі розробляти плани стратегічного та оперативного управ-ління активами.

Далі наведено приклад  запису активів банку на 1 січня 1999 р.

Типологічні групування дають  змогу віднести те чи інше явище  або інститут до певної категорії, наприклад  розподілити банки на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні, пенсійні, спеціалізовані, або за організаційно-правовою формою — на державні, акціонерні, приватні та ін.

Аналітичні групування застосовують для вивчення взаємозв'язку або взаємозалежності різних ознак одного явища. Можна  навести умовний приклад такого групування — залежність між загальною  кількістю років діяльності банків і кількістю діючих банків та кіль-кістю  регіональних відділень.

Завдяки такому групуванню можна дійти попереднього висновку, що термін функціонування банку і  кількість функціонуючих банків даної групи перебувають в  оберненій залежності, а та сама кількість років функціонування банку та розгалуженість мережі філій  — у прямій. Вивчення цього питання  дає можливість встановити законо-мірності розвитку банківської системи, а  шляхом подальшого дослід-ження виявити  фактори, під впливом яких одні банки  функціонують багато років, а інші припиняють діяльність невдовзі після відкриття.

Наведена далі інформація буде корисною не лише в загальнодер-жавному  масштабі для виявлення та прогнозування  тенденцій розвит-ку банківської  діяльності, а й зацікавить керівників банків, що функціо-нують та створюються.

Багатовимірні, або комплексні, групування застосовують тоді, коли дослідження  має кілька різних завдань або  завдання вивчити певне явище  з різних боків. Прикладом багатовимірного  групування є розподіл клієнтів банку  за обсягами їх діяльності та задоволенням кількістю та якістю банківських  послуг. Якщо в результаті аналізу  такого групування виявиться, що найбільші  клієнти банку найменше задоволені кількістю та якістю банківських  послуг, то це означає, що банку потрібно розширити асортимент послуг та підвищити  їх якість, аби не втратити клієнтів.

Класифікація — досить стабільне групування, затверджене  поло-женнями, директивами чи законодавчо. Прикладом класифікації є роз-поділ  банківської системи України  на дворівневу. "Банківська систе-ма є дворівневою і складається  з Національного банку України  та комерційних банків, у тому числі  Зовнішньоекономічного банку Ук-раїни, Ощадного банку України та інших  комерційних банків різних видів  і форм власності", — закріплено в Законі України "Про банки  та банківську діяльність" [2].

Класифікації необхідні  для статистичного спостереження  за об'єктами у великих масштабах  — у межах виду діяльності, країни, ре-гіону, галузі.

Для забезпечення ефективного  статистичного дослідження недо-статньо  лише користуватися добре розробленим  методологічним апа-ратом, який, по суті, є вторинною ланкою обробки та аналізу інфор-мації. Первинна ж  ланка — це сама інформація (цифрова  та вербальна); від її повноти та якості прямо залежать обґрунтованість і правильність остаточних висновків статистичного дослідження й аналізу.

Під час здійснення статистичних досліджень у банку користують-ся багатьма джерелами й видами інформації.

Основними інформаційними джерелами  статистичного дослід-ження банківської  діяльності є такі:

• дані офіційної статистики (звіти та публікації державних органів  статистики про розвиток економіки  в цілому та її секторів і галузей);

• дані відомчої статистики — як правило, органу управління (у  банківській статистиці це звіти  та інформація НБУ, Української міжва- лютної біржі — УМВБ та ін.);

• дані спеціалізованих  недержавних статистичних організацій (центрів громадських досліджень, центру статистичних досліджень ТАС^ та ін.);

• дані відділів статистики та інформаційного забезпечення —  структурних підрозділів окремих  банків;

• дані цільових досліджень, проведених як вибіркові, разові.

Статистична інформація, що надходить, неоднорідна, тому за різни-ми критеріями розрізняють такі її види:

• стосовно банківської  установи —

¦ внутрішня (для користування в межах банку);

¦ зовнішня (для загального користування);

• за стадією утворення, ступенем узагальненості та відношенням  до джерела —

¦ первинна — безпосередньо  кількісні параметри банківської  діяльності (кількість банків різного  типу та форм власності, розмір прибутків, обсяг діяльності, кредитооборот  та ін.);

¦ вторинна, що вже пройшла  хоча б один етап обробки; ха-рактеризується високим рівнем узагальненості, комплексні-стю, тематичною згрупованістю, наочністю  та доступністю;

• за стадією обробки  та аналізу —

¦ вхідна;

¦ проміжна;

¦ результативна;

• за полем дослідження  —

¦ про рух касової готівки;

¦ про рух коштів на рахунках;

¦ про рух дебіторської заборгованості;

¦ про кредитооборот;

¦ про операції з цінними  паперами;

¦ про валютні операції;

¦ про статутний фонд;

¦ про рух коштів на вкладах  громадян;

¦ про облікову ставку НБУ;

¦ про котирування валют  на УМВБ;

¦ про податкові та інші зобов'язання банку;

¦ про структуру клієнтів та ін.;

• за стадією призначення  —

¦ планово-прогнозна;

¦ оперативно-облікова;

¦ аналітична;

• за повнотою даних —

¦ недостатня;

¦ достатня;

¦ надмірна;

• за глибиною характеристики окремого явища —

¦ репрезентативна, яка достатньо  повно, точно та всебічно ха-рактеризує певне явище або процес;

¦ нерепрезентативна, що не дає змоги дійти висновків  про ха-рактер даного явища чи процесу  з високим ступенем об'єктив-ності;

• за колом осіб, яким доступнаінформація, —

¦ комерційна таємниця;

¦ конфіденційна;

¦ для широкого кола.

Під час проведення статистичних досліджень і аналізу банківської  діяльності до інформації висувається  ряд вимог:

1) висока якість;

2) високий ступінь вірогідності, тобто мінімум припустимих поми-лок  різних типів на умовну одиницю  статистичної інформації;

3) повнота — достатній  обсяг одержаної інформації (за  широтою та глибиною) порівняно  з необхідною;

4) точність — ступінь  відповідності цифрових даних  реальним па-раметрам досліджуваного  об'єкта;

5) актуальність — вчасність  і доречність.

Для того щоб виконувались усі ці вимоги, потрібно:

• правильно добрати джерело  та обсяг необхідної інформації;

• добрати адекватний метод  дослідження поставлених завдань  і наявних ресурсів для його проведення;

• забезпечити репрезентативність вибіркових даних;

• правильно поширити результати вибіркових досліджень на вис-новки  про генеральну сукупність.

Система показників статистики

банківської діяльності, їх види, функції та методи аналізу

Система показників банківської  діяльності — їх сукупність у взає-мозв'язку та взаємозумовленості, яка використовується для характе-ристики певного явища  чи процесу банківської діяльності. Здатність будувати систему показників — найважливіша умова визначення ме-ханізму перебігу певного процесу, його закономірностей і тенденцій.

Збирання та групування цифрової інформації — підготовчий етап. Після його завершення розраховують зведені узагальнені показники: абсолютні, середні, відносні.

Абсолютні величини описують розмір, обсяг явища чи процесу; отримують  їх у результаті статистичного спостереження.

Відносні величини — частка від ділення двох абсолютних величин, яка показує їх співвідношення.

Середні величини — середні  арифметичні, середні геометричні, се-редні хронологічні, мода, медіана  — показують середню тенденцію  змінення показників.

Для розв'язання завдань, що стоять перед статистикою банківсь-кої  діяльності, використовують ряд показників. За призначенням та характеристиками їх поділяють на групи.

1. Показники, які характеризують  ринок банківських послуг у  цілому:

• попиту та пропозиції на ринку  банківських послуг;

• пропорційності ринку  банківських послуг;

• місткості ринку банківських  послуг;

• рівня монополізації  та конкуренції на ринку банківських  послуг;

• кон'юнктури ринку банківських  послуг;