Термінознавство як система

Якщо мова зазнає помітного впливу з боку іншої мови, то такий процес ми називаємо мовною інтерференціею. Мовна інтерференція відбувається внаслідок:

1) контактів з носіями інших мов;

2) зміни релігії;

3) орієнтації на певну країну-еталон;

4) побудови писемності;

5) розробки або реформи правопису;

6) розробки науково-технічної термінології тощо.

 

Запозичення з класичних мов

термін позначення структура мова

Типовим прикладом переходу з одного писемного ареалу до іншого є Румунія. У феодальну епоху Румунія використовувала кирилицю, що була запозичена разом із православ'ям. У середині XIX століття румуни, орієнтуючись на Західну Європу перейшли на латину.

В європейському культурно-історичному ареалі протягом довгого часу вживалися як міжнародні мови латина та грека. Саме ці мови вважалися мовами науки, тому цілком зрозуміло, що їхня лексика перетворилася на джерело поповнення наукової термінології сучасних європейських мов.

Терміноелементи греко-латинського походження є однаково чужими та одночасно рідними для будь-якої мови. До того ж, з цих елементів можна легко створювати нові терміни, тому терміни європейського ареалу є, в основному запозиченнями з латини та греки.

Сьогодні дуже часто виникають слова, які були відсутніми у латині, але їх цілком побудовано з греко-латинських елементів. Особливо це стосується технічної термінології, де нові терміни утворювали та утворюють з греко-латинських елементів (навіть для абсолютно нових понять, невідомих за античних часів), частіше за змішаним типом.

 

Запозичення із сучасних європейських мов

 

У різні історичні періоди мовні контакти мали різноманітний характер, причому будь-яка мова у різні періоди історії могла бути як продуцентом, так і реципіентом ареальної та навіть інтернаціональної лексики.

Взагалі, французька мова довгий час (XVII-XIX ст.) відігравала роль «латинки» -- мови науки, техніки та культури.

У XX столітті замість французької мови місце міжнародної мови посіла мова англійська, яка засвоїла велику кількість латинських, а, починаючи з XI століття, -- також французьких слів. Крім того, у XIX столітті Англія стала законодавцем мод у галузі спорту тому в цей період багатьма мовами світу у тому числі й українською, було засвоєно такі слова з англійської мови:«футбол», «хокей», «баскетбол», «регбі» тощо (ця традиція триває й досі, якщо подивитися на такі спортивні терміни, як «спідвей», «бодібілдінг», «фристайл» тощо).

Те, що англійська мова сьогодні є головним джерелом поповнення термінологічної лексики для багатьох мов світу можна пояснити кількома причинами.

По-перше, англомовні країни досягли величезних успіхів в економіці та поступово почали впливати на весь світ, причому не лише на держави третього світу що розвиваються (деякі з них обрали американську модель як зразок для наслідування), але й на розвинені країни Західної Європи та Японію. Тому англійська мова стала продуцентом термінологій з економіки, з інформаційних технологій, з техніки тощо: «лізинг», «дисконт», «консалтинг», «сканер», «трекбол», «хаб», «тролейбус», «ескалатор», «комбайн», «блюмінг» тощо.

По-друге, всі основні англомовні держави, такі, як США та Велика Британія, були серед переможців у Другій світовій війні й почали нав'язувати власні стандарти іншим, у першу чергу, переможеним країнам. Англійська мова почала сприйматися як мова переможців.

По-третє, Британія була свого часу однією з найбільших імперій, що мала колонії в усіх частинах світу тому в багатьох колишніх колоніях англійська мова тепер є державною (Індія, Австралія, Уганда, Ямайка, Зімбабве тощо).

По-четверте, у багатьох галузях знання найбільший внесок протягом XX ст. зробили саме англомовні вчені.

Все це не могло не відбитися на розвитку національних терміносистем у мовах багатьох народів. Особливо це стосується таких галузей науки, як економіка та інформатика. Англійська термінологія цих галузей стала основою для формування відповідних термінологій в інших мовах.

Сьогодні у межах Європи поруч з англійською мовою іншою мовою міжнародного спілкування стає німецька. Термінологія німецькомовного походження набуває поширення в науці й техніці та починає впливати на національні терміносистеми.

Українська мова також у різні часи зазнавала як позитивного, так і негативного впливу інших мов: старослов'янської, грецької, латинської, а також мов-сусідів -- німецької, польської, російської.

На різних етапах свого існування вона збагатилася словами зі старослов'янської (мати, син, дочка, сестра, брат, стіл, вода, огонь, сосна), грецької (бібліотека, корабель, граматика, лексика, історія, математика), латинської (квадрат, циркуль, радіус, аудиторія, календар, вірш, колір, школа, корозія, турбіна, агрегат, мотор, інфінітив), німецької (шахта, цех, дах, майстер, абзац, шрифт, фарба), англійської (мітинг, трамвай, джаз, клуб), французької (сертифікат, бюлетень, альбом, режим, балет), італійської (бас, браво, бутафорія, віолончель ) мов.

Багато запозичених слів стали загальновживаними (левада, огірок, лиман), інші вживаються як терміни (теорема, формула). Деякі запозичені слова мають український відповідник (процент -- відсоток, лінгвістика -- мовознавство).

 

Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі

 

Немає таких мов, які б розвивалися в абсолютній ізоляції. Будь-яка мова обов'язково зазнає іншомовного впливу та навіть впливає на інші мови.

Взагалі, будь-яке досягнення у науково-технічному прогресі в одній країні в сучасних умовах незабаром стає досягненням всієї людської цивілізації. Це, по-перше, потребує впровадження нових термінів у мову носії якої зробили відповідне наукове відкриття. А по-друге, ставить питання перед носіями інших мов -- як саме передати ці терміни засобами їхньої мови.

Сьогодні через значне поширення міжнародних зв'язків активізувався процес запозичення іншомовних елементів переважною більшістю мов світу. А це, у свою чергу, поставило перед термінознавцями два питання: по-перше, про співвідношення інтернаціонального та національного в термінотворчому процесі, по-друге, яке запозичення можна вважати інтернаціоналізмом.

Інтернаціональне, на думку більшості галузевих фахівців, асоціюється з запозиченням, а національне -- з пуризмом (від латинського «purus» ~ чистий), тобто прагненням до очищення мови від іншомовних слів.

Проте не всі слова іншомовного походження в певній мові можуть вважатися інтернаціоналізмами. Наприклад, не можна назвати інтернаціоналізмом українське слово «газда», що є запозиченням з угорської, через те, що в інших мовах таке запозичення не спостерігається. Інтернаціоналізмом може називатися слово, що зустрічається принаймні у трьох неспоріднених мовах . Якщо цей критерій не виконується, тоді й відсутні підстави називати таке запозичення інтернаціоналізмом. Це буде звичайне запозичення на національному рівні.

Відсоткове співвідношення інтернаціонального та національного не може бути однаковим у різних мовах. Але присутність інтернаціонального елемента в будь-якому відношенні значно полегшує спілкування між носіями різних мов.

He слід протиставляти інтернаціональні та національні елементи в будь-якій мові, тому що інтернаціональне є складовою частиною національного. Більш того, інтернаціоналізація лексики є одним із шляхів розвитку кожної національної мови.

 

Список рекомендованої літератури

 

Булик-Верхола С.З. Формування і розвиток української музичної термінології // Українська термінологія і сучасність. Зб. наук. пр. Вип. V / Відп. ред. Л.О.Симоненко. - К.: КНЕУ, 2003.- С. 41-45.

Вовк А. Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР // Cучасність. - Мюнхен, 1979. - Ч. 7-8. - С. 87-95.

Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти. - К.: Вид. дім „КМ Academia”, 2000. - 218 с.

Карпова В.Л. Термін і художнє слово. - К.: Наук. думка, 1967. - 130 с.

Кияк Т.Р. До питання про “своє” та “чуже” в українській термінології // Мовознавство. - К., 1994. - № 1. - С. 22-25.

Кочерга О.Д., Кулик В.М. Українські термінологічні словники в бібліотеках Києва і Львова. - Інститут теоретичної фізики АН України. - К., 1993.

Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. - К.: Вид-во Київського університету, 1970. - 307 с.

Кочан І.М. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові // Мова і культура нації. - Львів, 1991. - С. 40-49.

Кочерга О.Д. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології // Сучасність. - К., 1994. - № 7-8. - С. 173-182.

Куньч З.Й. Українська риторична термінологія: історія і сучасність. -Львів: Вид-воНаціонального університету «Львівська політехніка», 2006. - 216 с.й в Україні: зовнішня історія україхнської мови. - К.: «К.І.С.», 2004. - 176 с.

Наконечна Г.В. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення. - Львів: Кальварія, 1999. - 110 с.

Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. Відп. ред. Л.О.Симоненко. - К.: Наук. думка, 1993. - 230 с.

Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. - Львів: Світ, 1994. - 216 с.

Полюга Л.М. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» № 453. Проблеми української термінології. - Львів, 2002. - С. 21-24.

Проблеми української науково-технічної термінології // Тези доповідей 1 - 11 -ої Міжнародних конференцій. Львів, 1992 - 2010.

Рудницький Я. Досвід діаспори в практичній лексикографії// Науково-технічне слово. - 1994. -Ч.1.

Сербенська О.А. Формування і розвиток української наукової термінології // Наукове товариство імені Т.Шевченка і українське національне відродження. Зб. наук. пр. і матеріалів першої наукової сесії НТШ (березень 1990). - Львів, 1992. - С. 141-147.

Склад і структура термінологічної лексики української мови. - К.: Наук. думка, 1984. - 195 с.

Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» / Укл.: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, М.В. Гнатюк, Н.І. Голубінка, Н.З. Дрівко, З.Й. Куньч, О.Г. Литвин, І.Б. Ментинська, Г.В. Наконечна, А.Я. Середницька, Ю.В. Теглівець, І.Д. Шмілик. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. - 92 с.

Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеологія. Три томи. - Харків: Фоліо, 1998. - Т.ІІІ. - 431 с.