Термінознавство як система

/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ХОЛОДУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

НА ТЕМУ: «ТЕРМІНОЗНАВСТВО ЯК СИСТЕМА»

 

 

СТУДЕНТКИ 516 ГРУПИ

КІКІНЧУК О.О.

 

 

 

 

 

 

 

М.ОДЕСА

2011Р.

 

Зміст

 

Поняття «термінознавство»

Проблема визначення поняття «термін»

Поняття «дефініція»

Поняття «терміноїд»

Поняття «термінологізація»

Вимоги до термінів

Структура термінів

Поняття «терміносистема»

Проблема пошуку терміна для позначення

Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови

Побудова термінів шляхом запозичення з інших мов

Запозичення з класичних мов

Запозичення із сучасних європейських мов

Інтернаціональне та національне в термінотворчому процесі

 

 

Поняття «термінознавство»

 

Термінознавство як сучасна наука виникло у 30-ті роки XX століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук.

Головною категорією у термінознавстві є поняття «термін». Крім того, є ще певні сукупності мовних одиниць, які мають назви «термінологія» та «терміносистема». Ці сукупності також є предметом досліджень у термінознавстві.

Отже, ми можемо визначити термінознавство як науку, що вивчає терміни, термінології й терміносистеми, закономірності їх створення та функціонування.

 

Проблема визначення поняття «термін»

 

У термінознавстві поки що немає загальноприйнятого визначення поняття «термін», хоча існує чимало спроб це зробити (майже 20!). Чому це важко зробити? Через те, що термін є об'єктом дослідження кількох наук (логіки, лінгвістики, термінознавства тощо), і кожна з них намагається побачити ті ознаки у терміні, що є суттєвими саме з її точки зору.

Розгляньмо декілька визначень терміна, що існують у термінознавстві. Деякі дослідники вважають, що термін - це іменник або іменникове словосполучення, що позначає професійне поняття й призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, медичної, виробничої, управлінської тощо).

Але погодитися з думкою, що термін може бути лише іменником, важко через те, що, наприклад, у музичній термінології термінами є й прислівники (легато, адажіо тощо).

Відомий термінолог В. М. Лейчик сформулював визначення терміна як лексичної одиниці певної мови для спеціальних потреб, що позначає спільне (конкретне або абстрактне) поняття наукової теорії певної галузі знання або діяльності .

У цьому визначенні підкреслюється, що термін -- це виключно лексика мови для спеціальних потреб.

Наведемо ще одну дефініцію терміна. «Термін -- це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у відповідній системі понять». Автор цього визначення [Табанакова, 1999], по-перше, вважає, що й будь-яка частина мови, й будь-який символ, цифра, літера можуть бути термінами, по-друге, вказує на суттєву ознаку терміна -- системність, що відрізняє термін від нетерміна.

 

Поняття «дефініція»

 

Центральну роль в організації людських знань відіграє процес формування поняття. Поняття -- це одиниця думки з розмитим змістом і обсягом. Конкретний зміст і обсяг поняття набирає лише в межах певної галузі знання або діяльності .

Будь-яке наукове або технічне поняття повинно обов'язково закріплюватися вербально через те, що не закріплені вербально поняття, на жаль, залишаються тільки досвідом окремої людини (або групи людей) і зникають разом з нею.

Процес вербального закріплення поняття відбувається у процесі формування дефініції та створення терміна.

Дефініції формуються у процесі наукового дослідження. Вони мають тимчасовий характер, тому що постійно змінюються через вплив поглибленого наукового знання внаслідок прогресу науки та техніки.

Під дефініціею розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою певним чином побудованого речення. А термін -- це ім'я поняття.

 

Поняття «терміноїд»

 

За семантичним значенням розрізняють власне терміни та терміноїди. Якщо терміни створюють на основі наукового або технічного поняття, то терміноїди -- на основі поняття у вузькій професійній діяльності. Вони називають конкретні явища або об'єкти.

Терміноїди є групою лексичних одиниць, що складається з номенклатури, професіоналізмів і професійних просторіч.

Номенклатура (інша назва -- «номени») -- це слова, що називають конкретні об'єкти науки або техніки, тому номени бувають науковими та технічними. Так, системи технічних термінів супроводжуються номенами -- найменуваннями типів і класів машин і механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (наприклад, літак ТУ-134, танк Т-34).

Професіоналізми пов'язані головним чином з архаїчною лексикою ремісничих і спеціальних занять, які виникли у період середньовіччя -- корабельна та навігаційна, гірничодобувна, мисливська справи тощо.

Професійні просторіччя створюють з різних причин: психологічних, психолінгвістичних й суто мовних.

 

Поняття «термінологізація»

 

Відомо, що більша частина термінів раніше була загальновживаною лексикою. Тому одна й та ж лексична одиниця може існувати і як термін, і як нетермін, наприклад: нгс (людини) -- нгс (корабля), супутник (людина, що поруч з вами) -- супутник (космгчний об'ект, що обертаеться навколо планети).

Процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна називається термінологізаціею. Під час термінологізації лексична одиниця отримує значення певного поняття у певній системі понять.

До термінів у процесі термінологізації можуть надходити:

1) слова з загальновживаної лексики;

2) квазітерміни;

3) професійні просторіччя;

4) терміни з інших терміносистем;

5) номенклатурні одиниці

6) власні імена;

Вимоги до термінів

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів певні вимоги.

1. Системність.

2. Однозначність.

3. Мотивованість.

4. Точність.

5. Відсутність синонімів.

Структура термінів

За формальною структурою терміни розподіляють на такі групи:

1. Терміни -- кореневі слова

2. Терміни -- похідні слова

3. Терміни -- складні слова

4. Терміни -- словосполучення

5. Терміни -- абревіатури

1) ініціальними;

2) складовими;

3) мішаними;

6. Терміни -- символо-слова

7. Терміни -- моделе-слова

Поняття «терміносистема»

Джерелами терміносистем є термінології. Але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії або теорій цієї науки. Проте в основі терміносистеми не обов'язково має бути наукова теорія. Іноді достатньо, щоб була лише концепція або узагальнені ідеї.

Терміносистема -- це система термінів у певній галузі/підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію.

Розрізняють три етапи формування й функціонування терміносистеми.

І етап -- це перехід від етапу відсутності теорії до стану її формування, тобто перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми.

ІІ етап -- це зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії.

ІІІ етап -- це зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносистеми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття. Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, a у сукупності з'являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають. Але вони вже пов'язані з новими поняттями, а решту термінів більше не вживають.

Отже, можна зробити такий висновок: без теорії немає терміносистеми, без терміносистеми немає теорії.

Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між ними. Є кілька типових ознак терміносистеми:

1. Цілісність терміносистеми.

2. Відповідність суми частин цілому.

3. Певна сталість терміносистеми.

4. Структурований характер терміносистеми. Структура терминосистеми може бути однорівневою лінійною (назви днів тижня, місяців року) та ієрархічною, тобто з підсистемами, що відбивають родовидові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак тощо.

Ієрархічність структури терміносистеми реалізується у різних мовних формах:

* Відтворення термінів на основі кореневих слів-термінів;

* Відтворення нових термінів за принципами антонімічності та градації;

* Наявність рядів одноструктурних термінів, побудованих за однією моделлю;

Є різні методи конструювання терміносистем :

І.Ієрархічний (родовидові відношення); відтворення видових термінів шляхом використання родових термінів у вигляді терміноелементів;

2. Генетичний; виділяють похідні терміни з основних за принципом «об'єкт -- ознака -- процесс;

З.Операційний; відбирають терміни з текстів певної тематики на основі критеріїв частотності.

Отже, зважаючи на викладене вище, ми можемо зробити висновок, що терміносистема є більш високим ступенем організації лексичних одиниць, ніж термінологія.

 

Проблема пошуку терміна для позначення

 

Коли вчений хоче позначити нове поняття, він починає шукати відповідне слово. Проблема пошуку є досить серйозною, бо кожний новий термін, запроваджений у ту чи іншу галузеву терміносистему, має бути вдалим і гармонійним. Вважається за краще обирати такий термін, який годен створювати похідники. Якщо відповідний еквівалент не знайшли, тоді запозичують відповідне слово з іншої мови.

Отже, нові терміни утворюють або шляхом використання внутрішніх ресурсів мови, або шляхом запозичення.

Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови

За допомогою внутрішніх ресурсів мови науково-технічні терміни створюють двома основними способами:

1. Зміна значення. Вона може відбуватися двома шляхами:

1) шляхом зміни значень звичайних слів літературної мови;

2) шляхом зміни значень термінів, запозичених з інших галузей науки й техніки

2. Зміна структури:

* утворення похідних термінів за допомогою префіксів та суфіксів:

а) суфікс «ість» означає властивість;

б) суфікси «анн», «енн» -- процесс;

* утворення складних термінів;

* утворення термінологічних сполучень;

* утворення термінів-абревіатур.

 

Побудова термінів шляхом запозичення з інших мов

 

Наукова термінологія має досить високу здатність сприймати іншомовні запозичення. Такі запозичення формують спільний лексичний фонд у різних, не обов'язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами. Разом із запозиченням слова часто відбувається й «запозичення» його значення. Під час запозичення нових термінів з мови джерела завжди постає питання: як передати новий термін рідною мовою? Є два шляхи:

1. Просто запозичити його та:

а) переписати за правилами орфографії рідної мови

б) зберегти його оригінальне написання.

2. Перекласти цей термін рідною мовою:

а) буквально (калькувати)

б) описово.

Отже, запозичення може бути повним або частковим.

1. При повному запозичується як внутрішня, так і зовнішня форма терміна. Потім іншомовне слово пристосовують до фонетичних і морфологічних особливостей мови-реципієнта, тобто асимілюють його. Розрізняють повну та часткову асиміляцію.

Повна асиміляція -- це повне пристосування іншомовного слова до фонетичних (заміна звуків, не властивих цій мові; перенесення наголосу тощо) і морфологічних (підпорядкування системі відмінювання мови-реципієнта) законів рідної мови.

Часткова асиміляція -- це збереження деяких фонетичних і граматичних особливостей мови-продуцента.

2. Основним способом часткового запозичення є калькування, тобто буквальний переклад елементів слова з мови-продуцента мовою-реципієнтом. Калька також буває повною або частковою.

Повна калька -- це послідовний переклад всіх елементів слова з мови-продуцента.

Часткова калька -- це переклад не всіх елементів слова, що надійшло з мови-продуцента.

Шляхи термінологічних запозичень

Запозичення термінів може бути прямим (безпосередньо з мови-продуцента) і непрямим (через посередництво інших мов). Крім того, розрізнюють запозичення з класичних мов та запозичення з сучасних мов. Джерело запозичення залежить, насамперед, від традицій та моди на ту чи іншу мову.