Львівський  регіональний інститут державного управління

Національної  академії державного управління

при Президентові України

 
 
 

Кафедра управління персоналом

та  державної служби    
 
 

Реферат

з  дисципліни:

«Соціальна  політика»

на  тему

“Історичні аспекти формування засад соціального захисту” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                

                                                                                                                    Виконав:

                                                                                                            гр. УП-51с

Городиський  Я. О.

Перевірила:

Колосовська І. І.

                                                                                                    
 
 
 
 

Львів-Брюховичі 2011р.

Зміст 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1.Формування системи соціального захисту…………………………………....5

2.Соціальне страхування та соціальний ризик……………………………...…..8

3.Реформування системи соціального захисту в Україні……………………..11

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…13

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     В умовах загальної глобалізації широкомасштабна  національна політика в сфері  соціального захисту повинна  істотно пом'якшити негативні соціальні  наслідки економічних криз.

     Реалізація  соціальної політики стосовно будь-якої категорії громадян неможлива без  здійснення їх соціального захисту. Тому соціальний захист - важлива складова соціальної політики танеобхідний елемент  функціонування держави в умовах ринкової економіки.

     У чинному соціальному законодавстві  поняття "соціальний захист" означає  поліику держави, направлену на забезпечення прав і гарантій людини у сфері  рівня життя, головною метою якої є – надання кожному членові  суспільства, незалежно від соціального  походження, національної або расової  приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Отже, державні механізми по забезпеченню соціального  захисту спрямовані на кожну людину, стосуються не лише найменш забезпечених категорій, а й населення в  цілому.

     Соціальний  захист в Україні реалізується через  матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального  страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим  категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексації та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальний захист здійснюється за допомогою соціального  забезпечення та соціальної допомоги.

     В Україні поняття "соціальний захист" почали широко вживати лише на етапі переходу до ринку і як його атрибут, хоча в тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний українському суспільству. Формуванню сучасних систем соціального захисту у світі сприяло усвідомлення необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків. Багато людей ще й нині не сприймають термін "соціальний захист" щодо населення загалом, вважаючи, що він стосується лише найнужденніших, або, як часто нині висловлюються, незахищених верств населення. Дедалі частіше соціальний захист передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини.

     Зокрема, у ст. 46 Конституції України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у  старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків  громадян, підприємств, установ і  організацій, а також: бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду  за непрацездатними.

     У найширшому трактуванні соціального  захисту до нього включають також  заходи з охорони здоров'я, соціальну  роботу тощо.

     Отже, соціальний захист передбачає певний рівень матеріальної забезпеченості, тобто підтримку доходів, захист добробуту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Формування  системи соціального  захисту.

 

     Історія розвитку соціальної допомоги та підтримки  починається з часів, коли турбота  про непрацездатних цілком покладалася  на сім'ю. Якщо сім'я не могла надати підтримки, людині допомагала церковна громада.

     Розвиток  сучасної системи соціального захисту  припадає на кінець XIX - початок XX ст., тобто період інтенсивного процесу індустріального розвитку і зростання чисельності працівників найманого труда. Збільшення найманих працівників супроводиться змінами вікової структури працездатного населення: в його складі систематично підвищується частка людей похилого віку, що потребують соціального захисту. Працююче населення також вимагало захисту у випадках втрати' доходів через хворобу, інвалідність, у разі втрати годувальника, втрати роботи.

     За  більш ніж сторічну історію існування  в різних країнах світу соціальне  забезпечення та соціальний захист неодноразово змінювали свої функції, форми і  схеми фінансування, але їх мета залишається колишньою - поліпшення життя людей. Сучасні системи  соціального захисту розвинених країн є досить міцними, що пов'язано  з усвідомленням необхідності створення  соціальних амортизаторів ринкових ризиків.

     Корінним  образом змінилося положення  більшості населення в пострадянській Україні. За сучасних умов більшість  населення потребує соціального  захисту: до пенсіонерів та інвалідів  додалися мільйони безробітних, вимушених  переселенців, демобілізованих військовослужбовців, бездоглядних тощо.

     Таким чином, соціальний захист повинен функціонувати  як цілісна система направленої  дії суб'єктів, що займаються виробленням  правових норм та соціально-економічних  заходів, на об'єктів, потребуючих захищеності.

     Суб'єктами соціального захисту є державні структури, органи місцевого самоврядування, громадські організації та фонди, профспілки, союзи й асоціації підприємців. Принципом діяльності суб'єктів соціальної підтримки є, по-перше, адресність їх допомоги і можливість її надання незалежно від соціального статусу об'єкта, по-друге, публічність діяльності як метод створення громадської думки та виховання людини.

     Об'єктом  соціального захисту може бути все  населення або будь-нкий громадянин, окремі групи населення (військовослужбовці, працівники освіти, охорони здоров'я  і культури тощо), соціально-вразливі перстви населення (багатодітні  сім'ї, інваліди, пенсіонери, безробітні гощо).

     Більш глибоке вивчення соціального захисту  потребує проведення аналізу його організаційно-правової структури, яку можна представити  у вигляді чотирьохрівневої системи:

     1)    рівень державного управління  містить заходи та   дії глобального  характеру, спрямовані на управління  соціальним захистом усього населення  України, визначає загальну лінію  розвитку соціального захисту  населення; 

     2)    рівень галузевого управління - являє  собою соціальний захист за  професійною ознакою, включає  мережу відомчих соціальних установ,

     де  заходи носять прикладний характер;

     3)   рівень   регіонального   управління   -   включає   заходи   щодо  соціального захисту населення,  які враховують регіональну специфіку,  природні умови, соціально-економічне  розміщення продуктивних сил,  етнічно-національні фактори та  містить конкретні регіональні  програми соціального захисту  населення, що узгоджуються з  державними;

     4) місцеве управління соціальним захистом - включає заходи, спрямовані на реалізацію соціального захисту на рівні міст і районів, що носять винятково прикладний характер.

     Державна  соціальна політика на загальнонаціональному  рівні /реалізується за допомогою державних  органів соціального захисту. До законодавчих органів відносяться  Президент України, Верховна Рада, комітети Верховної Ради України з питань соціальної політики і праці, зі справ  пенсіонерів, ветеранів і інвалідів. Безпосереднє управління соціальним захистом населення України здійснюється за допомогою виконавчих органів державного рівня: Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики, Рада у справах інвалідів при КМУ, Управління з питань соціальної політики при КМУ та ін.

     Галузеве  управління соціальним захистом здійснюється міністерствами і відомствами України. Органи соціального захисту представлені профспілками, компетенція яких поширюється  на підприємства галузей. Заходи щодо соціального захисту працівників  знаходяться в компетенції підприємств  і регулюються за допомогою колективних  трудових договорів.

     Основною  задачею регіонального управління соціальним захистом є реалізація державної  соціальної політики в окремих адміністративно-територіальних одиницях України. Для цього в  структурі органів місцевого  самоврядування створені відділи і  управління по соціальному захисту  населення.

     Місцеве управління соціальним захистом населення  діє в рамках регіонального. Система  органів управління складається  з районних і міських установ  соціального захисту, аналогічних  за змістом регіональним органам. Місцевий рівень є останнім у вертикалі  системи соціального захисту  населення і виконує специфічну роль сполучної ланки між об'єктом  соціального захисту - населенням - і всією системою соціального  захисту.

     Важливим  елементом функціонування системи  соціального захисту є принципи, на яких вона будується. До них можна  віднести:

     · загальнодоступність соціального захисту для всіх громадян;

     · наявність законодавче встановлених засад соціального захисту;

     ·законодавче закріплена міра відповідальності суб'єктів соціального захисту щодо забезпечення гідного рівня життя населення;

     · відповідність основних норм соціального захисту рівню економічного розвитку.

     Реалізація  вищезазначених принципів потребує удосконалення та реформування в  Україні системи соціального  захисту.

2. Соціальне страхування та соціальний ризик.

 

     Важливими характеристиками системи соціального  захисту слід вважати соціальне  страхування та соціальний ризик.

     При проведенні аналізу поняття соціального  захисту звертає на себе увагу  постійна причетність до нього таких  характеристик, як невпевненість, невизначеність, неспиятливість, небезпека, негативні  наслідки тощо. Оцінюючи дані характеристики, можна дійти висновку про їх загальне походження, яке в економічній  літературі має назву соціального  ризику.

     Різноманіття  форм і видів соціального ризику в Україні пов'язане з особливостями  існуючого національного законодавства, з відмінністю соціально-політичних умов виникнення ризику у порівнянні із зарубіжними аналогами. Соціальний ризик в сучасних умовах носить глобальний характер, постійно змінюється, трансформується  під дією об'єктивних чинників зовнішнього  середовища.