Социология феминизма

 

Вступ

 

Фемінізм - теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

Фемінізм в принципі змінює моральні і політичні теорії, що показують  жінку як певний інструмент для здійснення інтересів чоловіків та інститутів таких як держава ‚ сім’я та інших.

Фемінізм почав розвиватися  ще у XVIII столітті, він пройшов довгий і складний шлях розвитку та переосмислення. Погляди ‚ що поділяли феміністки різних часів були зумовлені тогочасними історичними особливостями розвитку суспільства і зачіпали найбільш гострі питання.

Сім'я будучи одним із найважливіших суспільних інститутів ‚ адже саме в сім'ї людина починає своє суспільне життя ‚ саме тут ми засвоюємо норми і цінності, традиції і ритуали суспільства в якому ми живемо ‚ без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій ‚ саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов ‚ не могла залишитись без уваги з боку феміністичного руху.

Актуальність теми впливу фемінізму  на сім'ю полягає в тому ‚ що фемінізм за час свого існування здійснив вагомий вплив на все суспільство ‚ сучасне покоління кожного дня стикається з появами фемінізму

У своїх працях проблеми фемінізму  розглядали: Д. Емдін, Ш. Банч,

Н. Шведова, Г. А. Брандт, А. Ландер, Л. Тіррел, Т. А. Ладикіна, А. А. Костікова, Л. Ерохіна, О. А. Доманов, Н. Л. Пушкарьова, С.Сененко, О. Кісь, В. Гайденко, П. Залевський, С.Павличко‚ проблемою сучасної сім'ї займалися такі вчені як: Голод С. І., Антонов А. І., Гурко Т. А., Медков В.М., Амджадин Л.

Об’єктом курсової роботи виступає вплив фемінізму на сучасну сім’ю.

Предметом курсової роботи постають особливості впливу фемінізму на сім’ю в сучасному суспільстві.

Метою курсової роботи є висвітлення понять фемінізм та сім’я вивчення особливостей впливу фемінізму на сучасну сім’ю.

Для цього необхідно виконати ряд  завдань:

1. З’ясувати історичні уявлення про фемінізм;
2. Описати фемінізм, як соціальне явище;
3. Описати вплив фемінізму на сучасне суспільство;
4. Висвітлити поняття сім’я;
5. Визначити місце сім’ї у сучасному суспільстві;
6. Прослідкувати як трансформувалася сім’я у сучасному суспільстві;
7. Показати як вплинув фемінізм на сучасну сім’ю;

Методологічна основа та методи дослідження.

Теоретичну та методологічну основу курсової роботи складатимуть наукові  праці як українських, так і зарубіжних вчених ‚ які розглядали у своїх  роботах проблеми фемінізму та сім’ї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Соціальне явище – фемінізм

1.1 Фемінізм, як соціальна проблема: історія становлення

 

... досягнення повної свободи для

жінок (всіх, а не лише привілейованої

групи) передбачає здійснення таких

глибоких економічних, соціальних та

політичних змін, внаслідок яких, де б

не відбувався відповідний процес

історичного розвитку, не лишалося б

жодного місця для існування сучасних

status quo.

Естер Айзнштайн ( XVII ст. )

 

Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

Феміністичний рух набув свого найвагомішого  значення наприкінці 1960–х років. Основним його завданням стало фактичне набуття  рівності прав двох статей. Відтоді  фемінізм став впливовим чинником змін у всьому світі. [8‚ ст. 452 ]

Сьогоднішні феміністичні рухи спрямовані на набагато ширше коло проблем порівняно  з минулим. Фемінізм зробив великий  поступ у інтелектуальній діяльності, порівняно з попередніми роками. Наприклад, у царині суспільних наук автори-феміністки форсували переосмислення усталених понять та теорій. Багато досліджень, проведених останнім часом, що мали на меті визначити історичні  й культурні чинники впливу на становище жінок і загалом  гендерні відносини, були підказані  сучасним фемінізмом.

Історично фемінізм розділяють на ряд  течій: ліберальну,радикальну, психоаналітичну, антирасиську, марксиську, постмодерніську та культурну.

Проте деякі  дослідники ‚ розділяють фемінізм лише на дві течії: ліберальну та радикальну, а психоаналітичну, антирасиську, марксиську, постмодерніську вважають лише напрямками радикального фемінізму. Інші дослідники віддають перевагу лише тим напрямкам фемінізму ‚ які склалися у 60-х роках XX століття – це ліберальний, радикальний та марксистський (соціалістичний). [ 8‚ ст. 425 ]

На мою думку, варто розглянути всі течії фемінізму адже всі вони склалися історично і мають свої відмінності хоч і об’єднані однією ціллю.

Радикальний фемінізм (з'явився у кінці 1960-х років) – основний ворог радикалок – патріархат, який повинен бути знищений. При цьому жінки захоплять усі засоби репродукції, у тому числі виховання дітей, тому що чоловіки, допомагаючи виховувати дітей, роблять з синів майбутніх гнобителів жінок. Основним завданням вони бачать побудову нового, патріархального суспільства, де роль лідерів буде належати жінкам. [17‚ст.2 ]

Ліберальний фемінізм – є найпоширенішим серед  всіх напрямків фемінізму. Основні  вимоги його – ліквідація дискримінації  жінок, законів, що обмежують їх права. Ліберальні феміністки прагнуть до рівності прав між чоловіками і жінками. Нерівність жінок є наслідком упередженості  та неосвіченості, що можна подолати розвитком освіти та спеціально зорієнтованими урядовими реформами.

Марксистський фемінізм – вбачає розбіжність між  статями у степені доступності  до суспільних ресурсів. Його прихильники стверджують, що дискримінація жінок вигідна капіталізму. Марксиські феміністки висловлюють ідею здобуття рівності через вихід на ринок праці. Вони аргументують це як звільнення від ролі домогосподарки яка підкоряється чоловіку і здобуття незалежності. [1‚ ст. 162 ]

Антирасистський фемінізм – в його основі лежить уявлення ‚ що життя "кольорових" жінок є надзвичайно складним, вони змушені кидати виклик расизму‚ сексизму і гнобленню закладеному у "білій культурі". Основною думкою цієї течії є те що фемінізм має базуватись на антирасистських ідеях, а не лише на боротьбі за права жінок.

Психоаналітичний  фемінізм – став популярний у 70-х роках XX сторіччя. Вбачає всі проблеми пов'язані з дискримінацією у вихованні. Вихованням дитини займається в основному мати, що поступово призводить до формування у чоловіків підсвідомого прагнення не тільки позбутись залежності від жінки та відчуття страху перед всемогучою жінкою-матір’ю, а й підкорити собі жінку, забезпечити свою домінацію.

Постмодерніський фемінізм – основною метою є руйнування стереотипів і відділення фізіологічних рис від соціальних. Він виник в наслідок критики класичного фемінізму і його ідеї. Перетворив фемінізм в методологію, яка критикує попередню наукову раціональність і об’єктивність та заявляє, що вони обслуговують тільки суто чоловічу науку. Він також порушує проблему обмеженості знання, представленого в соціальній теорії виключно чоловіками, їх системою цінностей, чоловічим поглядом на світ.

Культурний  фемінізм – приділяє особливу увагу розходженням між жінками й чоловіками й підкреслює достоїнства жінок. Базовою ідеєю є матріархальний погляд на суспільство. Культурний фемінізм не зосереджений на політичній дії для досягнення рівних прав або знищення класового придушення жінок, вона спрямований на Індивідуальну самореалізацію за допомогою створення альтернативного стилю життя. Вважають жіночу культуру джерелом їхнього достоїнств, що ставить їх вище чоловіків, вони вважають ‚ що можуть змінити суспільство, відтворивши цю культуру, замінивши агресивні цінності патріархату виховними цінностями жінок. [18‚ ст. 25]

Спільним  для всіх напрямів є зосередження на проблемі пригнічення жінок, а  відмінним – підхід до з'ясування причин такого становища та бачення  шляхів його подолання.

Актуалізація  фемінізму стала опосередкованою  реакцією на масове залучення жінок  до виробничого, політичного і духовного  життя сучасного суспільства. Питання  про статус жінки в постіндустріальному  суспільстві, який пропонується жінці  в цьому суспільстві або може бути запропонований, став одним з  центральних питань і адекватну  відповідь на нього дав саме фемінізм.

В Україні  феміністичний рух бере свій початок  з XIX століття‚ він був зорієнтований не на цінності ‚ які пропагував західноєвропейський Рух‚ а на національне визволення і підпорядкування жіночих вимог власне національній та державній ідеї. Проте після встановлення більшовицького режиму в Україні український жіночий рух не мав можливостей для свого розвитку. Незважаючи на це‚ розв'язання проблеми суспільного рівноправ'я жінок і чоловіків у радянський період характеризувалося підвищенням їхнього освітнього та професійного рівня жінок ‚ їхньою активною участю у науковому, літературно-мистецькому житті країни.

У сучасній Україні фемінізм ‚ як виразилася Світлана Сененко у своїй статті "Лики українського фемінізму"‚ існує – приблизно так само і на тих же засадах, що й український середній клас. Більше того, як показує історія західної демократії, фемінізм є "природною" ідеологією саме середнього класу. Принаймні і фемінізм, і гендерна проблематика, і розмови про те, що жінка відчуває і мислить інакше, аніж чоловік, і, відповідно, у жінки має бути право на її прямий голос, на артикуляцію свого внутрішнього світу в культурі, у реальності, у суспільстві, у владі, нарешті... – усі ці питання виникають тоді, коли суспільство вже задоволене первинними потребами, коли закінчується етап виживання, дарвінівської боротьби за існування і починається власне життя.[14.]

В кінці XX століття все ж український жіночий рух почав активізуватись: великими тиражами виходили жіночі газети та журнали, активно розвивалися жіночі організації ‚ почали набувати поширення жіночі гендерні студії. Сучасний жіночий рух залишають розрізненим ‚ не допомагають тут ні жіночі організації ‚ ні розвиток феміністичних журналів ‚ але позитивні зміни стають все помітнішими – дедалі більше починає поєднувати цілі жіночого руху з феміністськими завданнями розвитку жіночого самовизначення, індивідуальності, жіночої реалізації в сучасному світі.[10‚ ст. 10]

Фемінізм  пройшов доволі довгий та складний шлях свого розвитку та

становлення. Погляди, що розділяли феміністки різних часів були зумовлені тогочасним станом суспільства та його історичним розвитком та зачіпали найбільш гострі питання свого часу. Головною метою  фемінізму‚ як і раніше так і тепер залишається знищення обмежень та рамок, що накладаються суспільством на носіїв певних фізіологічних особливостей.

Отже, сучасний фемінізм – це плюралізм  ідей та поглядів, що охоплюють широке коло різноманітних питань , які  далеко виходять за межі тих ідей, які  відстоювались раніше. Це і боротьба за розширення основних прав людини та фундаментальних цінностей, це і  протистояння расизму і сексизму, це пропаганда політичної активності і економічної незалежності, особистого звільнення, свободи від пригноблення структур і жорстких стереотипів.

1.2 Вплив фемінізму на сучасне  суспільство

Становлення постіндустріального суспільства  тісно пов’язане не лише з економічними і соціальними трансформаціями  колишньої індустріальної системи, але і із зміною типу міжособистісних  відносин і відносин між людиною  і соціумом. Особисті риси стають однією з основних домінант соціального  прогресу, а розвиток людини як унікального  творчого суб'єкта і його здібностей виявляється ставати джерелом найбільш серйозних суспільних перетворень.

Сучасне суспільство, як і будь-яке інше внутрішньо класифіковане  або стратифіковане. В рамках індустріальної суспільної структури такі критерії, як походження, стать, расова і етнічна  приналежність, політична лояльність визначали соціальний статус людини. Доступ до матеріальних благ і послуг, досягнення в процесі економічного виробництва задавали соціальну мобільність, тобто переміщення в системі стратифікації по вертикалі в двох напрямках.

Соціальна організація  постіндустріального суспільства  заснована на домінуючій ролі знань  у всіх сферах життя. Рівень освіти став визначальним двигуном вертикальної мобільності.

Домінуюча роль інформації та знань призвела до серйозних  змін в суспільній структурі ‚ одним з яких стала зміна соціального статусу жінок, що мають не тільки формальні, але і фактично рівні права на здобування вищої освіти , отже мають в своєму розпорядженні паритетне представництво у сфері науки, освіти, інженерно-технічній діяльності і інших інформаційних сферах, що розвиваються за допомогою особистої творчої активності.

Фемінізм, який здійснив значний вплив на політику в області вищої освіти, сприяв розробці і впровадженню антидискримінаційних програм, що включають наступні вимоги: збільшення представництва жінок у сфері науки; сприяння жінкам, що працюють у сфері вищої освіти і науки; рівні права чоловіків і жінок при прийомі на роботу у вузи; організація контрольних комісій, що вивчають положення жінок; створення програм підвищення кваліфікації жінок та інше.[13‚ ст. 27.]

Зростання освітнього рівня жінок, збільшення числа працюючих  жінок, зменшення частки часу, що витрачається жінками на турботу про дітей  і сім'ю в цілому, спричинило за собою посилення участі жінок  в політичній сфері життя суспільства. Політична роль жінок в сучасному  суспільстві виявляється як на індивідуальному  рівні пересічних громадян, так і  на рівні політичної еліти, представленості  в системі органів державного управління і в ролі організованої  політичної сили.