Социальный конфликт

Функції конфлікту. Якщо виходити з великої кількості соціально-психологічних досліджень, спрямованих на пошуки шляхів усунення конфлікту із внутріособистісної сфери, сфери міжособистісних, внутрігрупових і міжгрупових відносин, то легко прийти до помилкового висновку, що конфлікт відіграє лише негативну роль, виконує лише деструктивну функцію. У дійсності, однак, соціальний конфлікт, будучи одним з найбільш яскравих проявів протиріччя, сам внутрішньо суперечливий, виконуючи не тільки деструктивну, але й конструктивну функцію. При з'ясуванні ролі конфлікту принципово важливий конкретний підхід. Той самий конфлікт може бути деструктивним в одному відношенні й конструктивним в іншому, відігравати негативну роль на одному етапі розвитку, в одних конкретних обставинах і позитивну - на іншому етапі, в іншій конкретній ситуації.

Деструктивна функція  конфлікту. Прояву деструктивних функцій  конфлікту вкрай різноманітні. Внутріособистісний конфлікт, наприклад, спричинює стан психологічного дискомфорту, що тягне, у свою чергу, серію різних негативних наслідків і в крайніх випадках може привести до руйнування особистості. На рівні групи конфлікт може порушувати систему комунікацій, взаємозв'язків, єдність, знижувати групову згуртованість і в підсумку знижувати ефективність функціонування групи в цілому. Аналогічним образом деструктивні функції конфлікту проявляються й у міжгрупових взаєминах. Деструктивний вплив конфлікту може мати місце на кожному з етапів його еволюції: етапі об'єктивної конфліктної ситуації, етапі її усвідомлення сторонами, етапі конфліктної поведінки, а також на стадії вирішення конфлікту. Особливо гостро деструктивні впливи конфлікту виявляються звичайно на стадії конфліктної поведінки, конфліктних дій.

Конструктивна функція конфлікту. Конструктивні впливи конфлікту  також досить різноманітні. Так, загальновідомо, що внутрішньоособистісний конфлікт не тільки здатний впливати на особистість, але й часто служить потужним, джерелом розвитку особистості, її вдосконалювання (наприклад у вигляді почуття незадоволеності собою). У групові й міжгрупових відносинах конфлікт може сприяти запобіганню застою (стагнації), служить джерелом нововведень, розвитку (поява нових цілей, норм, цінностей і т.п.). Конфлікт, особливо на стадії конфліктної поведінки, відіграє пізнавальну роль, роль практичної перевірки й корекції наявних у сторін образів ситуації. Крім того, виявляючи, оголюючи об'єктивні протиріччя, що існують між членами групи (групами), і усуваючи їх на стадії вирішення, конфлікт звільняє групу від дестабілізуючих факторів. Загальновідомо також, що зовнішній конфлікт може виконувати інтегративну функцію, згуртовуючи групу перед певною зовнішньою небезпекою, зовнішніми проблемами. Як це видно почасти з вищесказаного, конструктивні функції конфлікту, подібно до його деструктивних функцій, можуть проявлятися на всіх етапах еволюції конфлікту.

Для марксизму в цілому характерне підкреслення саме двоїстої ролі соціального конфлікту, виконання  ним не тільки деструктивної, але  й конструктивної функції. Як відомо, центральною ідеєю всієї марксистської  діалектики є трактування протиріччя як джерела всякого розвитку взагалі й соціального прогресу зокрема. Концепції класової боротьби й соціальної революції, що служать наріжними каменями марксистської соціальної теорії, є конкретною реалізацією зазначеного діалектичного принципу.

На відміну від марксизму  буржуазному суспільствознавству  властива тенденція до однобічного  розгляду конфлікту, що акцентує увагу  на його деструктивних функціях. В  області соціології типовим прикладом  може служити позиція школи структурно-функціонального  аналізу. Переслідуючи явно апологетичні цілі й обмежуючи область дослідження  соціальними механізмами, що сприяють «інтеграції», «адаптації», «збереженню  рівноваги» суспільства, Т. Парсонс, Р. Мертон і інші буржуазні соціологи-функціоналісти розглядають протиріччя й конфлікти як аномалію, свого роду соціальну хворобу.

Психоаналітична теорія з  її принципом задоволення й трактуванням внутрішньо особистісного конфлікту  як джерело психічних захворювань, теорія поля К. Лєвіна з її акцентом на скороченні напруги, теорія-когнітивного дисонансу з її зосередженістю на зменшенні, знятті дисонансу можуть служити досить характерними прикладами інших поглядів на феномен конфлікту..

Типи та види конфліктів. Як ми вже відзначали, соціальні конфлікти досліджуються цілим рядом дисциплін, і в кожній з них існує безліч різних типологій конфлікту. Останнє справедливо й відносно соціальної психології. У закордонній літературі, наприклад, різні класифікації конфлікту представлені в роботах М. Дойча, А. Рапопорта, Д. Вір-Нард, Л. Козера, Л. Понді, Р. Маку й Р. Снайдера й т.д.

Подібна розмаїтість типологій конфлікту є неминучою й виправданою. Вивчаючи конфлікт із різних точок зору, дослідники можуть виділяти найрізноманітніші, істотні для їхніх приватних цілей підстави класифікації й відповідно одержувати різні види типології.

Виділяють чотири основні  типи конфлікту залежно від особливостей конфліктуючих сторін:

__MCE_ITEM__-                    внутрішньо особистісний (людини);

__MCE_ITEM__-                    міжособистісний (людина-людина);

__MCE_ITEM__-                    конфлікт між особистістю і групою (людина-група);

__MCE_ITEM__-                    між груповий конфлікт (група-група).

Типологізація конфлікту відіграє важливу методологічну роль. Вона служить не тільки засобом охоплення й упорядкування накопичених знань, що вже саме по собі досить істотно, але й часто відіграє помітну евристичну роль у процесі отримання нових знань. Спроби проаналізувати наявні конкретні приклади конфліктних ситуацій з погляду обраної підстави класифікації нерідко виявляють зовсім нові аспекти конфліктів, що вислизали раніше від уваги дослідника.

Крім порушених вище аспектів: структури, динаміки, функцій і типології  конфлікту - є ще одна досить істотна  сторона розглянутої проблеми, що полягає в практичному відношенні до конфлікту. У рамках цього аспекту  можна виділити цілий ряд важливих понять: крім згадуваного раніше вирішення  конфлікту, можна, наприклад, назвати  запобігання конфлікту, його профілактика, послаблення й т.п. Однак, як ми вже  відзначали, конфлікт не є безумовно  негативні й небажаним, названі  поняття є часткою случаємо більше загальної позиції стосовно конфлікту, а саме позиції керування ім. У  плані керування конфліктом поряд  з його вирішенням, запобіганням, ослабленням  і т. буде варто також назвати  симптоматику, діагностику, прогнозування  й контролювання конфлікту.

Види конфліктів. За спрямуванням: горизонтальні, змішані, вертикальні. За міжособистісними відносинами: ділові, особисті. За кількістю учасників: парні, локальні, загальні. За функціями: конструктивні, деструктивні. За середовищем: внутрішні, зовнішні. 

Література

__MCE_ITEM__1.                 Скібіцька Л.І. Конфліктологія. – К.: Центр учб. Л-ри, 2007. – 384 с.

__MCE_ITEM__2.                 Теоретичні й методологічні проблеми соціальної психології //Петровська Л.О. Про понятійну схему соціально-психологічного аналізу конфлікту. - М.: Вид.- Моск. ун-ту, 1977.

__MCE_ITEM__3.                 Шабутини Т. Социальная психология. – Р.н/ Д.: Фенікс, 1999. – 544 с.