Соціальний інститут його види та функції

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2011 в 03:49, реферат

Краткое описание

Задоволення найважливіших індивідуальних і суспільних потреб забезпечуються взаємодією, що відіграє особливу роль у соціальних зв'язках, діях. У повсякденному житті багато явищ: безпека людини або її освіти, здоров'я або господарська діяльність, науковий пошук або відпочинок, дозвілля, становлять реальний щоденний сенс життя, який набуває інституціалізованого характеру, тобто гарантованого від випадковості, спорадичності, стійкості, самовідновлення. Саме в житті хаосу, нестабільності, неорганізованості, випадковості, протистоять інституціалізовані соціальні явища, зв'язки, дії.

Оглавление

Вступ………………………………………………………………………….3 с.
Соціальні інститути – складні соціальні утворення……………………….4 с.
Види соціальних інститутів…………………………………………………9 с.
Функції соціальних інститутів………………………………………….…12 с.
Основні риси соціальної організації…………………………………..…..16 с.
Висновок…………………………………………………………………….19 с.
Список використаної літератури………………………………………..…21 с.

Файлы: 1 файл

реферат сціологія.doc

— 120.50 Кб (Скачать)

        М. Вебер розглядав організацію як систему влади і розробляв          теоретичні основи її управління. На його думку, вимогам спеціалізованої і багатогранної організації найліпше відповідає бюрократична система.         Переваги бюрократії найпомітніші, коли їй (бюрократії) під час виконання службових обов'язків вдається виключити особисті, ірраціональні та           емоційні елементи. Відповідно до цього бюрократії притаманні:                    раціональність, надійність, економічність та ефективність, невиразність, нейтральність, ієрархічність, законність дій, централізація влади. Головний недолік бюрократії  – відсутність гнучкості, шаблонність дій. 

        Неформальні організації. Ґрунтується на товариських взаєминах та особистому виборі зв'язків учасників і характеризується соціальною             самостійністю. Ними є любительські групи, відносини лідерства, симпатій тощо. Неформальна організація має значний вплив на формальну і прагне змінити існуючі в ній відносини за своїми потребами.

        Переважна більшість цілей, які ставлять перед собою люди,           соціальні спільноти, неможливо досягти без соціальних організацій, що зумовлює їх повсюдність і різноманітність. Найбільш значущі серед них:

        • організації з виробництва товарів і послуг (промислові,                    сільськогосподарські, сервісні підприємства і фірми, фінансові установи, банки);

        • організації в галузі освіти (дошкільні, шкільні, вищі навчальні заклади, заклади додаткової освіти);

        • організації в галузі медичного обслуговування, охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту (лікарні, санаторії, туристичні бази, стадіони);

        • науково-дослідні організації;

        • органи законодавчої, виконавчої влади.

        їх називають ще діловими організаціями, які виконують суспільно корисні функції: кооперацію, співробітництво, підпорядкування                    (співпідпорядкування), управління соціальний контроль.

        Загалом кожна організація існує у специфічному фізичному,             технологічному, культурному, політичному і соціальному оточенні,         повинна адаптуватися до нього і співіснувати з ним. Немає організацій              самодостатніх, закритих. Усі вони, щоб існувати, функціонувати, досягати цілей, повинні мати численні зв'язки з навколишнім світом.

 

       

Висновок 

       Отже, інститут – це своєрідна форма людської діяльності,                       заснованої на чітко розробленій ідеології, системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за їхнім виконанням. Інституціональна діяльність здійснюється людьми, організованими в групи чи асоціації, де проведений поділ на статуси і ролі, відповідно до потреб даної соціальної групи чи суспільства в цілому. Інститути, таким чином, підтримують                    соціальні структури і порядок у суспільстві.

       Соціальні інститути відрізняються своїми функціональними               якостями:

       1) Економіко-соціальні інститути – власність, обмін, гроші, банки, господарські об'єднання різному типу – забезпечують усю сукупність           виробництва і розподілу суспільного багатства, з'єднуючи разом з тим, економічне життя з іншими сферами соціального життя.

       2) Політичні інститути – держава, партії, профспілки й іншого роду громадські організації, які переслідують політичні цілі, спрямовані на встановлення і підтримку визначеної форми політичної влади. Їхня         сукупність складає політичну систему даного суспільства. Політичні               інститути забезпечують відтворення і стійке збереження ідеологічних                 цінностей, стабілізують домінуючі в суспільстві соціально-класові             структури.

       3) Соціокультурні і виховні інститути  ставлять метою освоєння і  наступне відтворення культурних  і соціальних цінностей, включення             індивідів у визначену субкультуру, а також соціалізацію індивідів через          засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки, і нарешті, захист визначених цінностей і норм.

       4) Нормативно-орієнтовані інститути  морально-етичної орієнтації і  регуляції поводження індивідів. Їх ціль – додати поведінці і мотивації     моральну аргументацію, етичну основу. Ці інститути затверджують у         співтоваристві імперативні загальнолюдські цінності, спеціальні кодекси й етику поведінки.

       Нормативно-регламентовані інститути – визначають                       суспільно-соціальну регуляцію поводження на основі норм, правил і          розпоряджень, закріплених у юридичних і адміністративних актах.              Обов'язковість норм забезпечується примусовою силою держави і                    системою відповідних санкцій.

       5) Церемоніально-символічні і ситуаційно-конвенціональні                  інститути. Ці інститути засновані на більш-менш тривалому прийнятті конвенціональних (за договором) норм, їх офіційному і неофіційному       закріпленні. Ці норми регулюють повсякденні контакти, різноманітні акти групового і міжгрупового поводження. Вони визначають порядок і спосіб взаємного поводження, регламентують методи передачі й обміну                    інформацією, вітання, звертання і т.д., регламент збір, засідань, діяльність якихось об'єднань.

 

      

список використаної Літератури: 

       
  1. Соціологія: Підручник для студентів вищих  навчальних                закладів ⁄ За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 500 с.
  2. Андрущенко В. П., Горлач М. І. Соціологія. Київ – Харків. 1998. – 346 с.
  3. Волков Ю. Г. Социология: Учебн. Для  вузов / Под  ред.             Добренькова В. И. – М.: Гардарики,  1998.
  4. Кравченко А.И. Социология для экономистов: Учеб. пособие для вузов. – М., 2000.
  5. Лукашевич Н.П.,  Туленков Н.В. Социология: Учебн. пособие. – К.:МАУП, 2002. – С.67-69.
  6. Осипов Г. В. Социология. – М.: Мысль, 1990.
  7. Осипова Н. П.,  Воднік В. Д., Клімова Г. П. та ін.; За ред. Н. П. Осипової. Соціологія: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
  8. Піча В.М. Соціологія: Загальний курс: Навчальний посібник. К.: 1999. – 567 с.
  9. Попова І.М. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальнтх закладів. – 2- ге вид. – К.: Тандем, 1998. – 272с.
  10. Социология: наука  об  обществе: Учебн. Пособие / Под  общ. ред.  В. П. Андрющенко,  Н. И. Горлача. – Харьков: Рубиков,  1996.
  11. Социология: Учебник / Отв. ред. П. Д. Павленок. – М.:                                Книготорговый  центр „ Маркетинг”, 2002. – 432 с.

Информация о работе Соціальний інститут його види та функції