Соціальні конфлікти

Тема 12. Соціальні конфлікти.

Зміст

 

1.Виникнення, функції і суб’єкти соціальних конфліктів:

   1.1 виникнення соціального конфлікту…………………………...    2

   1.2 функції соціального конфлікту ……………………………….    3

    1.3. суб’єкти соціальних конфліктів……………………………….   5

2.Динаміка соціальних конфліктів:

   2.1 стадії соціальних конфліктів…………………………………..    6

3.Особливості сучасних соціальних конфліктів у світі та в Україні:

   3.1 соц. конфлікти у світі ………………………………………....   10

  3.2 соц. конфлікти в Україні ……………………………………..

4.Висновок…………………………………………………………….

5.Література…………………………………………………………….

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Виникнення, функції і суб’єкти соціальних конфліктів

1.1. Соціальний конфлікт – є вищою стадією розвитку суперечностей у системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів суспільства.

В основі соціальних конфліктів лежать політичні фактори: боротьба за владу, престиж, авторитет. Люди завжди прагнуть до домінування, вони від природи схильні формувати соціальні ієрархії , де одні панують, а інші підкоряються. Це в свою чергу, доводить, що в суспільстві завжди буде соціальна нерівність, а нерівність соціальних позицій означає неоднаковий доступ до ресурсів розвитку індивідів і соціальних груп. Розпоряджуються ресурсами люди , які мають владу (це сукупність соціальних позицій, яка дозволяє розпоряджатися результатами діяльності інших груп людей).[3.255]

Найбільш  важливою передумовою виникнення конфліктів є наявність проблемної ситуації, яка визначається як соціальне протиріччя, усвідомлюване суб’єктами як таке, що має значення для них.

Обґрунтування внутрішньої суперечливості і конфліктності  суспільства бере початок з XIX ст. В цей період з'являються перші  теорії конфлікту. Їх виникнення стало  теоретичною реакцією на класові  протиріччя, що загострилися, і альтернативною відповіддю на однобокість теорій, які панували у цей період і  трактували суспільство як стійке та стабільне ціле, в якому окремі частини органічно доповнюють одна одну.

Існують різні теоретичні підходи, що пояснюють  причини виникнення соціальних конфліктів, в тому числі й політичних.

1) З позиції ресурсного підходу джерело конфліктів криється в нерівному розподілі засобів життєдіяльності: території, сировинних та енергетичних ресурсів, матеріальних і духовних благ, ресурсів влади, привілеїв. Згідно з марксистською теорією, джерело соціальної нерівності потрібно шукати у сфері економічних відносин: володіння і неволодіння власністю. Але існує й інша точка зору, згідно з якою нерівний доступ до благ формується у сфері політичної влади. Пануючі соціальні групи монополізують право на нормативні обов'язки, тлумачення законів і застосування санкцій; саме ці групи і розпоряджаються ресурсами. Так, наприклад, Р.Дарендорф бачить причину конфліктів в різницях статусів соціальних груп і відповідно в нерівному доступі до шансів розвитку. Статус групи визначається становищем у системі відносин "керуючі - керовані".

2) Згідно з ціннісним підходом, природу конфлікту слід шукати у взаємовиключних системах вірувань, переконань, культурних стереотипах і неспівпаданні уявлень про справедливість, притаманних різним соціальним групам. Джерелом конфліктів можуть бути процеси усвідомлення людьми свої приналежності до соціальних, релігійних, етнічних, ідеологічних та інших груп, з прагненням захистити культурну цілісність і самобутність.

3) Існують біологічні підходи у поясненні конфліктів. Прибічники цього підходу бачать у конфліктах прояв притаманного людині інстинкту агресивності, аналогічного інстинкту тварин. Так, К.Лоренц розглядав агресивність як постійну внутрішню напругу, яка вимагає розрядження і завжди знаходить зовнішнє вираження не дивлячись на те, є для цього подразник чи ні. Схожої теорії підтримуються і представники психологічного підходу.

4) Соціо-біологічний підхід при розгляді конфліктів опирається на дарвінівську теорію природного відбору. Війни, конфлікти є проявом закону боротьби за виживання у суспільстві. Так, для соціал-дарвініста Л.Гумпловича причина конфліктів криється у природній ворожості людей одне до одного, до інших рас і несумісності культур цих народів.

Таким чином, конфлікт - це форма розвитку протиріч, що виражається у безпосередньому  протиборстві сторін. Конфлікту передує  суб'єктивне усвідомлення людьми протилежності  і несумісності інтересів. На цій  основі формується конкретна мотивація  до дій, після чого сторони приступають  до протиборства у відкритих чи прихованих формах. Якщо протилежність інтересів  не усвідомлена, серйозних колізій  не виникає.

1.2. Конфлікт виконує як позитивні, так і негативні соціальні функції. Розглядаючи роль конфлікту як неминуче явище розвитку суспільства, виділяють таку функцію, що складається з розрядки психологічної напруги у відношеннях протидіючих сторін. Друга позитивна функція – комунікативна. Учасники конфлікту усвідомлюють свої інтереси, виявляють загальні проблеми, пристосовуються один до одного.

У деяких ситуаціях конфлікти мають і  негативний, руйнівний характер. Вони можуть деформувати соціальні спільності, групи. У сучасному світі все більш небезпечного характеру набувають національні, релігійні конфлікти.

Функції конфлікту – це об’єктивні наслідки пристосовування й інтеграції системи  до реальних змін у суспільстві. Відомі американські соціологи Т.Парсонс, Р. Мертон вважають, що головна функція  конфлікту – це утримання суспільства  у стабільному стані. Суспільство  завжди прагне досягти певної «абсолютної  рівноваги» і функції конфліктів усіх рівнів визначаються їх роллю  у підтриманні «рівноваги».[3.256]

 Існують  об’єктивні та суб’єктивні наслідки  конфлікту. Також позитивний чи негативний вплив конфлікту багато в чому зумовлений соціальною системою. У вільно структурованих групах і відкритих суспільствах, де конфлікт вважається нормою і існують різні механізми його врегулювання, конфлікт, як правило, сприяє більшій життєспроможності, динамізму і сприйнятливості до прогресу. Ще до позитивних функцій конфлікту належать такі як: а) конфлікт виявляє і вирішує протиріччя і тим самим сприяє суспільному розвитку; б) у відкритих суспільствах конфлікт відіграє роль стабілізатора та інтегратора внутрішньо групових і між групових відносин, знижує соціальну напругу; в) конфлікт значно збільшує інтенсивність зв’язків та відношень, стимулює соціальні процеси, надає суспільству динамічності, підтримує творчість та інновації; г) конфлікт сприяє отриманню інформації про оточення, співвідношення силового потенціалу конкуруючих угруповань; д) зовнішній конфлікт сприяє внутрішньо груповій інтеграції та ідентифікації, укріпляє єдність групи, нації, суспільства, мобілізує внутрішні ресурси. До негативних наслідків можна віднести більшість емоційних конфліктів, а саме: конфлікти, що виникають внаслідок соціально-психологічної несумісності людей. Негативним вважають також конфлікти, що утруднюють прийняття необхідних рішень. Негативні наслідки можуть мати і позитивний конфлікт, що надміру затягнувся.

Розвиток  суспільства – це постійне вирішення  різних проблем, конфліктів, які, у свою чергу, мають багато функцій, і навіть одна функція може бути по різному  виконана протилежними елементами. [1.147]

 1.3. Суб’єктом соціального конфлікту може бути окрема людина або соціальна група, які можуть утворювати конфліктну ситуацію і впливати на розвиток конфлікти згідно зі своїми інтересами, викликати ті чи інші зміни у соціальних відношеннях.

Основними суб'єктами конфлікту є великі соціальні  групи. Оскільки їх потреби, інтереси, цілі, можуть реалізуватися тільки через використання влади, тому як у конфліктах безпосередньо приймають участь політичні організації. Великий конфліктолог Р. Дорендорф до суб'єктів конфлікту відносить три види соціальних груп. 1). Первинні групи - безпосередні учасники конфлікту. Які знаходяться в стані взаємодії з приводу досягнення об'єктивно або суб'єктивно несумісних цілей. 2). Вторинні групи - прагнуть бути не замішаними безпосередньо в конфлікт. Але вносять свій вклад в розпалювання конфлікту. На стадії загострення вони можуть стати первинною стороною. 3). Треті сили зацікавлені у вирішенні конфлікту.[5.117]

Соціальний  конфлікт – це відкрите протистояння, зіткнення двох і більше суб’єктів  і учасників соціальної взаємодії, причинами якої є несумісні інтереси, потреби, цінності людей. Суб’єкт конфлікту  – це активна сторона, що зворотна створювати конфліктну ситуацію і впливати на хід конфлікту в залежності від своїх інтересів. Усі конфлікти  розвиваються за загальною схемою конфліктів – у чотири стадії. Функції соціального  конфлікту можуть бути як позитивні  так і негативні.

 

   Динаміка соціальних конфліктів

2.1. Суспільство, як і окрема людина, знаходиться в постійному розвитку. Одним із способів цього розвитку є конфлікт, який є процесом, що складається з певних етапів. Динаміка конфлікту - це і є процес його зміни. В процесі свого розвитку конфлікт проходить декілька етапів. Ці етапи чи стадії не є обов’язковими , можливо, що деякі із них в ході конфлікту „проскакують”, по різному складається тривалість кожної стадії (етапу), проте послідовність їх в будь-якому конфлікті буде однаковою. Отже у конфлікті розрізняють такі  стадій:

      – перед конфліктна ситуація (латентний період);

      – інцидент (початок конфлікту);

      – ескалація (розвиток конфлікту);

      – кульмінація (завершення конфлікту);

      – після конфліктна ситуація.

      Передконфліктна ситуація – це  можливість конфлікту, який не  виникає на пустому місці, а  визріває поступово. Це період  накопичення фактів і процесів, які можуть привести до конфлікту,  тому цей період і називають  латентним (прихованим) періодом  чи інкубаційним періодом. На  цій стадії майбутні опоненти  конфлікту ще не усвідомлюють  в повній мірі наслідків тим  протиріч які виникли. Потенційна  можливість перетворення проблемної  ситуації у перед конфліктну  пов’язана із вступом у дію  суб’єктивних факторів, тобто усвідомлення  проблемної ситуації. Усвідомивши  проблемну ситуацію, сторони можуть  намагатися вирішити її неконфліктними  засобами – роз’ясненням, вчинками, інформуванням протилежної сторони,  таким чином конфлікту буде  уникнено. Проте у разі неадекватного  сприйняття проблемної ситуації  можливі два наслідки: 1) стримування,  затягування виникнення відкритого  конфлікту. Це відбувається, тоді, коли небезпека проблемної ситуації  недооцінюється чи применшується. 2) сприяє форсуванню конфлікту,  його штучному розв’язанню. Це  відбувається тоді, коли небезпека  протиріч на стадії перед конфліктної ситуації перебільшена. Правильне усвідомлення протиріч на цій стадії дозволяє прийняти міри по їх урегулюванні ще до початку відкритого конфлікту. Попередити конфлікт на перед конфліктній стадії набагато легше і ефективніше аніж пізніше розв’язувати конфлікт. Якщо протиріччя не були розв’язані на стадії перед конфліктної ситуації, рано чи пізніше вона переходить у відкритий конфлікт. Поступово суб’єкти взаємодії відчувають нарощування загроз в свою сторону, вони починають маневрувати чи готуватися до певних дій.

      Відкритий період конфлікту починається  з інциденту. Інцидент є першим  зіткненням сторін, пробою сил,  спробу за допомогою сили розв'язати  проблему у свою користь. Якщо  задіяних однією із сторін  ресурсів вистачає для переваги  співвідношення сил у свою  користь, то інцидентом конфлікт  може і обмежитися. Часто конфлікт  розвивається далі як черги  конфліктних подій, інцидентів. Взаємні  конфліктні дії здатні видозмінювати,  ускладнювати первинну структуру  конфлікту, привносячи нові стимули  для подальших дій. Цей процес  можна представити таким чином:  перехід від переговорів до  боротьби - боротьба розжарює емоції - емоції збільшують помилки сприйняття - це веде до інтенсифікації  боротьби і так далі. Такий  процес дістав назву "Ескалація  конфлікту". Ескалація полягає  в різкій інтенсифікації боротьби  опонентів. Але якщо б обидві сторони мали чітке уявлення про потенціал противника, його ресурси то багато конфліктів були би припинені з самого початку, тому, що більш слабша сторона не стала б здійснювати безглузде протиборство, а сильніша сторона подавила б противника своєю силою. В обидвох випадках інцидент був би швидко вичерпаний. Таким чином, інцидент створює наступну ситуацію: з однієї сторони хочеться швидше встрянути у бійку ” і перемогти, а з іншої не „входити в воду, не знаючи броду ”. Проте, навіть після інциденту зберігається можливість вирішити конфлікт мирним шляхом, за допомогою переговорів прийти до компромісу.