Шляхи удосконалення соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний унiверситет  iмені Петра Могили

 

Факультет соціології

Кафедра соціальної роботи, психології та педагогіки

 

 

 

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД НАСИЛЬСТВА У СІМ’Ї

 

Курсова робота з галузі знань 1301 – “Соціальне забезпечення”

напряму підготовки 6.130102. спеціальності 6.130102 “ Соціальна робота ”

 

 

 

 

                                                                     Виконавець: студентка 3 курсу,

                                 362 групи

                                                               Кухар Олена Олександрівна

                                                   Науковий керівник:

                                                            Файчук Олена  Леонідівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО – ПРАВОВОГО  ЗАХИСТУ  ДІТЕЙ ВІД НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї………....5

1.1. Сутність соціально-правового захисту дітей від насильства в  сім’ї...5

1.2. Історичний аспект  виникнення проблеми насильства  над дітьми……8

1.3. Види та причини  насильства над  дітьми у сім’ї………………………17

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД НАСИЛЬСТВА У СІМ’Ї………………………………………...15

2.1. Методи роботи з попередження насильства у сім’ї……………………22

2.2. Програма та аналіз  дослідження шляхів удосконалення  соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї………………………………..25

2.3. Шляхи удосконалення соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї ……………………………………………………………….30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………37

ДОДАТКИ……………………………………………………………………40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Проблема насильства й жорстокого поводження з дітьми в історії суспільної думки, займає особливе місце: дві світових війни, багаточисленні етнічні й соціальні конфлікти, масова культура – усе це сприяло культу насильства в суспільній свідомості. Дана проблема загострюється як на рівні держави, так і на рівні індивідуальної поведінки. Зростання насильства викликано соціально-економічною ситуацією в країні, різким падінням суспільних моральних цінностей. У результаті все більш глибокого проникнення насильства в життя сім’ї руйнується моральність, губляться зв’язки поколінь, зникають кращі традиції сімейного виховання. У суспільстві сформувалися й багато інших стереотипів щодо насильства, які перешкоджають подоланню цього явища.

Це питання висвітлюють у своїх роботах такі автори, як А.В.Панченко, О.Н.Боровикова і Е.С.Панасенко, які розповідали про ставлення до дітей у сім’ях у продовж історії розвитку американської держави. Варто зазначити, що лише протягом останніх п’яти років в Україні тема насильства стосовно дітей у родині стала предметом публічного обговорення. Для того, щоб боротися з цим негативним явищем, необхідно відкрито, не лише  обговорювати дану проблему, а й шукати шляхи вирішення. Отже вищезазначена актуальність спонукала обрати темою курсової роботи: “Шляхи вдосконалення соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї ”.

Об’єктом дослідження є сімейне насильство над дітьми.

Предметом дослідження є шляхи вдосконалення  соціально-правового   захисту дітей від насильства у сім’ї.

Мета курсової роботи – дослідити сучасний соціально-правововий захист дітей від насильства в сім’ї та розробити шляхи щодо його вдосконалення.

4

Зазначена мета зумовлена необхідність вирішення наступних завдань:

1. розкрити сутність соціально-правового захисту дітей від насильства  в сім’ї;
2. висвітлити історичні аспекти виникнення насильства над дітьми;

3) охарактеризувати види та причини  насильства над дітьми в сім’ї;

4) вивчити нормативно-правову базу регулювання соціально-правового захисту дітей від насильства  в сім’ї;

5) Розробити шляхи покращення  з попередження насильства  в сім’ї та проаналізувати особливості діяльності центрів медико-соціальної реабілітації.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що сучасна система соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї є недостатньо ефективною і потребує удосконалення.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та емпіричних даних), метод емпіричного дослідження – анкетування.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів,  висновків  і списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок 41, з них основного тексту – 30  сторінок, список використаних джерел налічує – 29 джерел.

 

 

 

 

 

 

 

5

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИКО – ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО – ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД НАСИЛЬСТСА В СІМ’Ї

 

1. Сутність соціально-правового захисту дітей від насильства в 

 сім’ї

 

    Проблема насильства над  дітьми завжди привертала увагу науковців та громадськості. Особливо гостро стоїть проблема соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї. Задля того, щоб висвітлити дану проблематику, варто визначити основні поняття. А саме “захист”, “соціальний захист”, “правовий захист”, “соціально-правовий захист”,  “сім’я”,  “дитина”,  “насильство в сім’ї”, “соціально – правовий захист дітей від насильства у сім’ї ”.

Захист - це суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міра можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання [24, с. 56].

Термін “соціальний захист” виник в середині ХХ ст. та почав широко                    застосовуватися в міжнародно-правових актах та зарубіжній     юридичній практиці. Поняття “соціальний захист” визначення у соціологічному словнику – довіднику наводиться, як “ одна з головних умов реальності в державі, яка передбачає конституційні повноваження громадян з захисту своїх прав і свободу. Основні конституційні повноваження громадян України закріплені Декларацією прав і свобод людини і громадянина та Конституцією України”  [24, с. 20] .

 

 

6

Так, дослідник В. Шайхатдинов вважає, що поняття “соціальний захист охоплює діяльність держави й органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств по створенню сприятливого для

людини навколишнього середовища, охорони материнства і дитинства, наданню допомоги родині, охороні здоров’я громадян, професійній підготовці громадян, забезпеченню зайнятості населення, охороні праці, регулюванню заробітної плати і доходів населення, забезпеченню громадян житлом, регулюванню права власності громадян, матеріальному обслуговуванню і забезпеченню непрацездатних і інших нужденних у соціальній підтримці громадян. Соціальний захист є практичною діяльністю по реалізації основних напрямків соціальної політики ” [29, с. 11].

Дослідники Е.Мачульська та Ж .Горбачова розрізнюють соціальний захист у широкому та вузькому сенсі. Так, під соціальним захистом у широкому сенсі розуміють  “діяльність держави, спрямовану на забезпечення процесу формування і розвитку повноцінної особистості, на виявлення і нейтралізацію негативних факторів, що впливають на особистість, на створення умов для самовизначення і утвердження в житті ” [15, с. 70]. У вузькому – “ як сукупність законодавчо закріплених економічних і правових гарантій, що забезпечують дотримання найважливіших соціальних прав громадян і досягнення соціально-прийнятного рівня життя ” [15, с. 65].

За точкою зору науковця І.Сироти термін “соціальний захист” відноситься до функцій держави та означає “ комплекс заходів матеріальної підтримки непрацездатних, найменш захищених громадян ” [15, c. 90].

О.Чутчева вказує, що соціальний захист, як самостійний правовий інститут, поєднує відособлену групу юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які характеризують прагнення суспільства відгородити своїх членів від загрози неможливості задоволення потреб, визнаних їм основними і важливими, з метою забезпечення стійкого розвитку усього суспільства [29, c. 20].

7

На відміну від “соціального захисту”, поняття “правовий захист”– розуміється як система державно-правових гарантій забезпечення охорони і

прав, що включає в себе комплекс юридичних норм і організаційних заходів регуляційного та захисного характеру [28, с. 5].

В той же час, соціально-правовий захист – система державних заходів, спрямованих на попередження і подолання кризових ситуацій у житті людини, профілактику й усунення порушень [27, с. 15].

Варто зазначити, що соціально-правовий захист охоплює всі категорії громадян, в тому числі і дітей. За законодавством України, “дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо за законом не набуває прав повнолітньої раніше” [3, с. 105].

Розширене тлумачення поняття надає, М.Євтух,  “ діти – це соціальна група неповнолітніх громадян, які не досягли 15 річного віку і забезпечуються системою матеріальних та інших соціальних пільг, компенсацій, допомоги, гарантій, пов’язаних з віком, в інтересах яких окремі права здійснюють їх законні представники в наслідок їхньої неповної фізичної зрілості, з особливим режимом реалізації та захисту громадських, політичних, економічних, соціальних, екологічних, культурних та інших прав і свобод ” [7 , с. 58].

Важливою категорією у нашому дослідженні є “насильство” – це дії, які робить одна або кілька осіб, що:

• чиняться навмисно і спрямовані на досягнення певної цілі;
• спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;
• унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні, матеріальні тощо) [17].

У Законі України “Про попередження насильства в сім'ї” 2001 року зазначається, що “насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена

8

сім'ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і

наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку

постійно лає і б'є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик якого б’є мати, що вживає спиртні напої [9].

У відповідності до означених понять, постала необхідність визначення поняття “соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї ”, як системи заходів, діяльності органів влади і державних організацій, з метою забезпечення права дитини на попередження виникнення і подолання умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи  економічного спрямування батьків, родичів, опікунів по відношенню до дитини, як об’єкта насильства.

Отже, можна підсумувати, що проблеми соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї висвітлено достатньо. Але сам термін “соціально-правового захисту дітей від насильства у сім’ї ” визначений не конкретно, що вимагало аналізу та уточнення автором.

 

  1.2. Історичний аспект виникнення проблеми, захисту насильства над

дітьми

 

Проблему насильства вивчали ще з давніх часів. Вона має свої історичні корені. Вирішення проблеми насильства в сім’ї й суспільстві напряму залежить від ступеня усвідомлення глибини цієї проблеми, її наслідків, які виражаються, перш за все, в розвитку насильства: “насильство породжує насильство” [24, с. 11]. Саме тому постановка проблеми насильства в сім’ї, формування теоретичної бази, достеменної статистики, аналіз причин  застосування насильства, ступеня поширення, видів насильства – це перший

9

крок до її вирішення.

Явище насильства дітей у сім’ї в історичному аспекті здебільшого розглядається авторами, які досліджують історію педагогіки, хронологічний

розвиток сімейного виховання, ставлення до дітей у сім’ї  в різні історичні епохи. Одним з основних витоків домашнього насильства в сім'ї є пережитки

патріархальної свідомості в сучасному суспільстві. У патріархальному суспільстві абсолютно домінуючою була постать чоловіка, який був зобов’язаний забезпечувати сім’ю всіма необхідними ресурсами для життя, а також захищати її від будь-якої зовнішньої небезпеки. При цьому жінки й діти були абсолютно безправними й повністю підпорядкованими чоловікові – голові  сім’ї. Влада чоловіка підтримувалася за допомогою жорстокого насильства. Культурна традиція, підтримувана релігією, не просто виправдовувала насильство в сім'ї, а нерідко робила його обов'язковим елементом життя [4, с. 5].