Регіональнаекологічна політика

Регіональна екологічна політика як об'єкт правового регулювання

Досліджуючи регіональну екологічну політику як об'єкт правового регулювання, «на підставі аналізу чинного  законодавства можна дійти висновку, що процес правового регулювання  регіональної екологічної політики умовно може включати три ста-дії».

  Перша — це державно-правова регламентація регіональних еколого-політичних відносин (їх врегулювання), тобто розроблення й прийняття правових норм, що регулюють названу екологічну політику. На ній регіональна політика набуває правової форми. Друга стадія — виникнення юридичних прав та обов'язків у суб'єктів регіональних еколого-політичних правовідносин. Суть її — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі еколого-політичної діяльності відповідного суб'єкта. Третя - реалізація відповідних норм права, які встановлюють принципи регіональної екологічної політики, повноваження її суб'єктів, порядок здійснення останніх. На ній, власне кажучи, відбувається реалізація вказаної екологічної політики.

  Хоча державно-правове регулювання регіональної екологічної політики дуже важливе, але вирішальне значення має саме реалізація останньої. Під реалізацію зазначеної екологічної політики розуміємо розроблення, впровадження у життя ЇЇ заходів та забезпечення їх виконання.

  Заходи регіональної екологічної політики є змістом регіональної еколого-політичної діяльності і становлять систему суб'єктів екологічної політики з метою комплексного розвитку регіону, з урахуванням його екологічних особливостей, створення умов для вирішення екологічних проблем забезпечення балансу екологічних і соціально-економічних інтересів суспільства.

Зазначені заходи є загальною формою еко-лого-політичного впливу на екологозна-чимі суспільні відносини. Слід зазначити, що адресатами заходів регіональної екологічної політики є не абстрактні суспільні відносини, а їх конкретні учасники. Заходи правового забезпечення вказаної політики, несучи у собі дозвіл або заборону, стимул чи примус, спрямовані на досягнення екологічної безпеки. Потенційна можливість покарання або заохочення впливають, таким чином, на людину і спонукають її до певної поведінки, яка відповідатиме екологічним потребам суспільства.

  Залежно від характеру впливу зазначені заходи можна класифікувати наступним чином:

1. Інформаційного  характеру. Наприклад, пропагування  екологічного законодавства (Закон  від 5 березня 1998 р. «Про відходи») або інформування населення про  стан навколишнього природного середовища (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»).

2. Еколого-освітнього  характеру: створення мережі навчальних  еколого-правових закладів, розроблення  навчальних програм, удосконалення  методики викладання екологічних,  еколого-правових дисциплін тощо.

3. Економічного  характеру: встановлення лімітів  використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих  речовин у навколишнє природне  середовище та розміщення відходів; встановлення нормативів плати  і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; розміщення відходів та інші види шкідливого впливу (Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про затвердження лімітів розміщення промислових і побутових відходів на території Дніпропетровської області на 1999 р. Рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 жовтня 1998 p.).

 Надання  підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища») тощо.

4. Стимулювання  і примусу. Оскільки негативний  вплив на навколишнє середовище  пов'язаний, насамперед, з господарсько-виробничою  діяльністю учасників еколого-значимих  суспільних відносин, то заходи  стимулювання і примусу мають  переважно економічний характер.

5. Контролю  та нагляду. Такий контроль  має на меті забезпечити додержання  вимог законодавства про охорону  навколишнього природного середовища  всіма підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами. Він здійснюється також місцевими радами, їх виконавчими комітетами.

6. Важливе  місце займають заходи юридичної  відповідальності — позитивної  та негативної (цьому питанню  присвячене автором окреме дослідження).

 Вище  наведений перелік не є виключним, але він дозволяє скласти уявлення про заходи регіональної екологічної політики як форми впливу на учасників еколого значимих суспільних відносин.

 Отже, як визначено вище, реалізація  регіональної екологічної політики  становить собою розроблення,  впровадження та втілення у  життя суб'єктами регіональної  еколого-політичної діяльності інформаційних,  еколого-освітніх, стимулюючих та  примусових, економічних й інших  заходів. Для реалізації названої політики характерним є наступне: вона здійснюється уповноваженими на те суб'єктами; реалізація регіональної екологічної політики є різновидом політичної діяльності, існує поряд з реалізацією регіональної економічної, демографічної та інших політик, причому таке існування не є ізольованим; дана реалізація здійснюється не у довільній формі, а у встановленому законодавством порядку; реалізація зазначеної екологічної політики здійснюється відповідними суб'єктами згідно з принципами правового забезпечення регіональної еколого-політичної діяльності, спрямованої на досягнення екологічної безпеки в конкретному регіоні України.

  Необхідно зазначити, що заходи відображають статику регіональної екологічної політики. Вони залишаються нерухомими, застиглими до того часу, поки не будуть реалізовані у діяльності її суб'єктів. Звідси випливає, що реалізація регіональної екологічної політики відображає їх динаміку, стан та зміни цих правовідносин. Статичним структурам, призначеним для руху і функціонування, може бути надано динамізму різними способами та прийомами. Від того, яким чином приводяться у рух статичні елементи, у подальшому залежить і те, наскільки ефективно вони будуть функціонувати чи виконають завдання, для вирішення яких призначені, чи досягнуть мети функціонування. Викладене вище повною мірою можна віднести і до сфери правового забезпечення регіональної екологічної політики, спрямованої на досягнення екологічної безпеки окремо взятого регіону України.

  Статичні елементи зазначеної екологічної політики — заходи для досягнення мети (у загальному вигляді — збалансування екологічних та соціально-економічних інтересів суспільства, окремих його членів) потребують реалізації (надання динамізму). Але інструментарій реалізації цих заходів може бути різний. Те, які способи та прийоми застосовуються при реалізації заходів регіональної екологічної політики, значною мірою впливає на досягнення останньою своєї мети.

  Система прийомів та способів, застосовуваних суб'єктами даних еколого-політич-них правовідносин при реалізації заходів правового забезпечення вказаної політики, становить механізм реалізації регіональної екологічної політики, спрямованої на досягнення екологічної безпеки. Правове регулювання даної політики, встановлення та закріплення її заходів, механізму реалізації регіональної екологічної політики об'єктивується у нормативно-правових актах, інших офіційних документах, за допомогою яких досягається визначеність правового регулювання, незалежність від свавілля окремих посадових осіб й, врешті-решт, стабільність і захищеність регіональних еколого-політичних правовідносин. Тому важливе науково-теоретичне й практичне значення має класифікація нормативно-правових актів, що регулюють вказану політику.

  Розвиток науки немислимий без постійного удосконалення її понятійного та категорійного апарату. Новий емпіричний матеріал не тільки збагачує попередній понятійний і категорійний апарати, а й породжує нові поняття і категорії. Правова форма суспільних відносин — джерело спеціальних юридичних знань. Тому наукові юридичні поняття і категорії формуються і розробляються на предметній правовій основі[2].

 Вивчаючи  регіональну екологічну політику  як правову категорію, досліджуємо не саму правову форму регіональних еколого-політичних суспільних відносин, а накопичені юридичною наукою знання про них. Зазначимо, як суспільні відносини, що є частиною державної екологічної політики та відображають процес регіоналізації всієї державної політики, регіональна екологічна політика становить матеріальну систему, а як правова категорія — вона система ідеальна.

 Під правовою категорією розуміємо найбільш глибоке, фундаментальне поняття, яке є межею узагальнення у певній сфері юридичних знань, у правознавстві в цілому. Категорія є граничним за рівнем узагальнення фундаментальним абстрактним поняттям.

  Розглядаючи регіональну екологічну політику, з точки зору правової категорії, визначимо, що абстракція в даному випадку не може трактуватися як формально-логічний прийом. Категорійне узагальнення даної політики є, насамперед, науково-теоретичною обробкою нормативно-правового та еколого-політичного матеріалу, за якої виявляються внутрішньонеобхідні й суттєві якості регіональних еколого-політичних процесів у їх правовій формі; загальне розкривається в особливому, окремому, різноманітність окремого включається у загальне.

 Розроблені юридичною наукою  знання про регіональні еколого-політичні  правовідносини відображають їх  сутність як правового явища,  створюють можливість, таким чином,  глибше підійти до вивчення  названої політики як об'єкта  правового регулювання.

 Розширення обсягу та поглиблення змісту юридичних знань про еколого значимі суспільні відносини (в їх широкому розумінні) викликане посиленням громадського, практичного, науково-теоретичного інтересу до стану і тенденцій розвитку навколишнього природного середовища, приділенням більшої уваги до екологічних проблем.

  Такий інтерес, увага, у свою чергу, обумовлені екологічною обстановкою, що постійно погіршується і вже сьогодні загрожує не тільки здоров'ю людини, а й ЇЇ існуванню. Дана ситуація викликана потужним антропогенним тиском на навколишнє природне середовище, низьким рівнем екологічної освіти громадян, іншими факторами, які не з явилися сьогодні на порожньому місці, а є наслідком невмілої державної регіональної політики, а точніше — повної її відсутності, ігнорування екологічних та соціально-економічних особливостей регіонів, нівелювання законів суспільного розвитку. Все викладене вище обумовлює процеси правового посилення на регіональні еколого-політичні відносини, що, у свою чергу, робить необхідним ще глибшим юридичне науково-теоретичне осмислення регіональних еколого-політич-них відносин.

Висновок

  Правовідносини у суспільстві, яке намагається повніше використовувати правові важелі для правового соціального регулювання, сприяють постійному й зростаючому у обсягах накопиченню нового матеріалу в правознавстві. З цього випливає, шо правовідносини, практика, зокрема врегульована правом регіональна еколого-політична діяльність, безпосередньо впливають на правову теорію, у тому числі на дослідження такої правової категорії як регіональна екологічна політика.

 Але  названа політика як ідеальна  система, обумовлена правовою  еколого-полі-тичною дійсністю, не пов'язана з останньою односторонніми зв'язками, що йдуть від практики до теорії.

 Зв'язок ідеальної та міжрегіональної  систем регіональної екологічної  політики набагато складніший  і є рухом мислення від реальної, правової, регіональної, еколого-політичної  дійсності вираження її у категорії,  а від неї на новій основі  — зворотньо до реальної дійсності.  Іншими словами, не тільки практика слугує теорії, збагачує її, але і теорія слугує практиці, збагачує та удосконалює останню. Справа у тому, що як наукова абстракція регіональна екологічна політика не лише не втрачає свого зв'язку з регіональною екологічною політикою як правовою дійсністю, а й дає можливість вивчати її глибше та повніше. Відображаючи суть і закономірності реальних процесів правової сфери регіональної екологічної політики, остання, як правова категорія, фіксує конкретне й об'єктивне уявлення про них. Об'єктивуючи знання про правову дійсність, дана правова категорія розкриває практичні можливості використання пізнаних закономірностей для ефективного правового регулювання регіональних еколого-політичних відносин.

  Крім того, професійне мислення не змогло б функціонувати у правовій сфері регіональної еколого-політичної діяльності без специфічних понять і категорій, центральною з яких є регіональна екологічна політика. Без неї неможливо виразити найпростіші юридичні положення, пов'язати між собою елементарні факти. Візьмемо, наприклад, Постанову Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. «Основні напрями державної політики України у галузі довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», де у розділі 6 є підрозділ 36, що називається «Регіональна екологічна політика». У ньому визначаються принципи та напрями регіональної екологічної політики тощо. Не усвідомивши змісту вказаної категорії, неможливо ані належним чином визначити її принципи, напрями, ані правильно зрозуміти їх суть та зміст.

  Отже, науково-теоретичне розуміння правового забезпечення регіональної екологічної політики як інструмента соціальної організації, регулювання, узгодження та збалансування екологічних й соціально-економічних інтересів суспільства дає можливість направляти та ефективно регулювати правовими засобами регіональну еколо-го-політичну діяльність, допомагає орієнтуватися при вирішенні практичних проблем правотворчості та здійснювати її реалізацію, спрямовану на досягнення екологічної безпеки окремого регіону в контексті національної безпеки України.