Регіональнаекологічна політика

Вступ

У становленні України як незалежної держави особлива роль відводиться розробленню та впровадженню сучасної регіональної політики, яка змогла б забезпечити комплексний розвиток окремих територій, створити сприятливі умови для соціально-економічних, екологічних завдань розвитку як регіонів, так і держави. Сутність названої політики полягає у частковому вирівнюванні територіальних відмінностей на основі оптимізації територіальної структури життєдіяльності суспільства.

  Президент України у Посланні до Верховної Ради на 2000 р. «Україна: поступ у XXI століття» зазначив, що серед стратегічних пріоритетів на 2000—2004 pp. значну увагу необхідно приділити активній регіональній політиці (Урядовий кур'єр. — 2000. — 23 лют.).

  Зазначена політика разом з проведенням адміністративної реформи передбачає створення ефективно діючої системи влади і управління у центрі та в регіонах, фінансове-економічне і нормативно-правове забезпечення останніх на основі оптимального поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів.

 Державна регіональна політика  повинна спрямовуватись на надання  істотного динамізму регіональному  соціально-економічному розвитку  шляхом повнішого та ефективнішого  залучення в господарський обіг  ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального  поділу та кооперації праці  на основі розширення повноважень  і підвищення відповідальності  місцевих органів виконавчої  влади та органів місцевого  самоврядування за вирішення  поточних і перспективних проблем  територій.

 Серед  ключових завдань регіональної  політики має бути запровадження  єдиних соціальних стандартів  та дієвих механізмів соціального  захисту населення незалежно  від економічних можливостей  регіонів, у тому числі повинен  бути забезпечений сталий розвиток  територій із сприятливим для  життєдіяльності населення станом  довкілля.

Регіональна екологічна політика.

 Екологічну політику в Україні почали розробляти одночасно із здійсненням економічних і політичних реформ, і вона розвивається відповідно до принципів, закладених у Конституції України, яка проголошує права на безпечне для життя і здорове довкілля, охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, а також право на використання природних ресурсів (статті 13, 49, 50). До того ж, громадяни зобов'язані не заподіювати шкоди довкіллю та культурним пам'яткам, а також компенсувати збитки в разі її заподіяння (ст. 66). Держава гарантує екологічну безпеку на території України і бере на себе зобов'язання ліквідувати наслідки Чорнобильської катастрофи, а також зберігати генофонд України (ст. 16).

 Основні принципи національної  екологічної політики відображені  у Конституції та внесені до  екологічних законів і мають  забезпечити: збалансованість екологічних  та економічних інтересів, гармонічну  взаємодію природи і суспільства;  екологічну безпеку в країні; раціональне використання природних ресурсів; встановлення плати за їх використання та запобігання екологічно шкідливій діяльності; видобування природних ресурсів на засадах сталого розвитку; оцінку впливу на довкілля (екологічна експертиза) усіх проектів.

  Виходячи із зазначених принципів, головними цілями вказаної політики визначені: створення збалансованої системи природокористування, сприяння впровадженню екологічно чистих технологій і збільшення поінформованості громадян щодо екологічних проблем, стану довкілля тощо; забезпечення контролю за якістю повітря в потужних промислових регіонах; поліпшення екологічного стану басейну Дніпра та якості питної води; вдосконалення процесу збирання, утилізації, переробки та захоронения відходів; збереження ландшафтного та біологічного різноманіття; створення системи радіаційної безпеки і забезпечення радіоактивного захисту населення та довкілля (Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 р).

  Стратегічний курс держави щодо досягнення даних цілей розрахований на тривалу перспективу і повинен передбачати послідовне розв'язання таких великомасштабних завдань, як: структурна перебудова економіки промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією важкої індустрії та складною екологічною ситуацією. Це, насамперед, Донецько-Придніпровський регіон з такою значною його складовою як Дніпропетровська область.

 «Гарантувати екологічну безпеку  планети» — виступ Президента  України на 19-й спеціальній сесії  Генеральної Асамблеї ООН для  всебічного огляду та оцінки  здійснення «Порядку денного  на 21-е століття» // Урядовий кур'єр. - 1997. - 26 черв.

 Взагалі територіальна організація України спрямована на поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорони природи визначається територіальними обсягами природних геоекосистем і поділяється на: загальнодержавні, що поширюються на всю територію України; регіональні, які охоплюють територію в межах двох або більше областей, та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію суміжних держав та акваторію морської економічної зони; місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки Крим, області, району.

 Такий об'єктивний характер  просторового поширення природних  систем створив територіальну  невідповідність між адміністративними одиницями та природними системами як об'єктами управління. Тому виникає потреба у виділенні регіонального рівня управління природоохоронними заходами.

 Дніпропетровська область має  специфічні особливості розвитку, деякі з яких притаманні лише  зазначеному регіону. Серед економічних  особливостей необхідно виділити  такі: високий рівень концентрації галузей важкої індустрії, який у 2-3 рази перевищує середній в Україні; значна диспропорція між виробництвом засобів виробництва та виробництвом споживчих товарів (це співвідношення оцінюється як 90%: 10%); на території області діє значна кількість підприємств військового та гірничодобувного комплексів; неефективна структура зовнішньої торгівлі, що зводиться до сировинної спрямованості експорту (до 90%).

 Серед соціальних особливостей  розвитку слід назвати: значні  розбіжності рівня та якості  життя населення, яке мешкає  в різних адміністративно-територіальних  одиницях області; наявність у  ній міст монопрофільної спеціалізації  (видобуток корисних копалин); висока  захворюваність і смертність населення (це хвороби ендокринної системи, крові та кровотворних органів, а також злоякісних новоутворень).

  Екстенсивний тип розвитку економіки області значно обумовив пріоритетні екологічні проблеми, а саме:

- забруднення атмосфери великих та значних міст —Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікополя викидами промислових підприємств та автотранспорту. В атмосферному повітрі їх середньодобові концентрації деяких забруднюючих речовин перевищують ГДК в 1,5-3 рази;

 -забруднення Дніпра скидами стічних вод підприємствами промисловості та житлово-комунального комплексу, порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок, забруднення підземних водоносних горизонтів шахтними та кар'єрними водами. За рівнем забруднення водних ресурсів область посідає одне з перших місць в Україні. Понад 20% малих річок повністю втратили природне значення. Решта не можуть використовуватися ні як джерела питного водопостачання, ні для зрошування. Як наслідок забруднення підземних горизонтів водами з високими і понад високими значеннями мінералізації у процесі господарської діяльності більше як 500 населених пунктів вимагають забезпечення привізною питною водою, що значно ускладнює ситуацію з водозабезпеченням;

 -відчуження земель та підтоплення території гірничими роботами. Загальна площа відчужених земель перевищує 250 км2, що є одним з найбільших показників в Україні;

- підтоплення території області, активізація небезпечних геологічних процесів. Зазначені проблеми набули катастрофічного характеру. Близько 20% території області, у тому числі території міст і селищ, сільськогосподарські землі, належать до зон прояву небезпечних геологічних процесів;

- утилізація і знешкодження радіоактивних відходів, забруднення селітебної території міст Дніпропетровська та Жовті Води. Зазначена проблема характерна саме для Дніпропетровської області, оскільки на її території проводиться видобуток уранової руди та її збагачення. Як наслідок — використання відходів у будівельних матеріалах, понад 50% території житлових забудов у цих містах радіоактивне забруднені;

- проблема утилізації, знешкодження та переробки відходів виробництва і споживання. У області накопичено мільярди тонн відходів гірничої промисловості, які є джерелом забруднення повітряного і водного басейнів, грунтів, вимагають безповоротного відчуження значних земельних площ. Аналогічна ситуація склалася з небезпечними токсичними відходами. За їх обсягами регіон посідає друге місце в Україні.

 Зважаючи на викладені вище  особливості розвитку Дніпропетровської  області, реформування структури  господарського комплексу регіону  та здійснення заходів, спрямованих  на вирішення цих завдань, мають  відповідати екологічним вимогам  та повинні забезпечуватись відповідним  чином у межах регіональної  екологічної політики. Тому одним з пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку держави є впровадження і здійснення екологічної політики, утому числі регіональної. Саме на регіональному рівні можна простежити ефективність політики держави в екологічній сфері.

 Регіональна екологічна політика  — частина державної політики, але реалізована в межах певних  акваторій і територій. Тому  йдеться про місцеве (або регіональне)  управління природокористуванням  і соціально-економічним (у тому числі, екологічним) розвитком. Тобто, органи місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування покликані здійснювати такі завдання у межах певного регіону, міста, селища. Вони приймають відповідні акти розпорядчого характеру (в межах загальнодержавного законодавства та власної компетенції), які передбачають реалізацію відповідних концепцій, програм у різних сферах, адекватних характеру, масштабам та особливостям розвитку регіону.

 Сучасна державна система  управління природоохоронною діяльністю  є надто централізованою та  з елементами відомчості. Це призводить  до зниження ефективності управління  на регіональному рівні, зокрема щодо напрямів планування і використання інвестицій природоохоронного призначення, а також не дає можливості повністю враховувати територіальні інтереси у створенні екологічно безпечного довкілля.

  Регіональна екологічна політика повинна грунтуватися на принципах: забезпечення розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування і виконавчої влади; удосконалення системи управління та контролю в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки; дотримання загальнонаціональних пріоритетів у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів; врахування екологічних інтересів як територіальних громад сіл, селищ, міст, так і регіону в цілому (у тому числі і за його межами); формування механізму фінансового забезпечення природоохоронної діяльності регіону (Послання Президента України до Верховної Ради України на 2000 p.).

 З метою забезпечення дотримання  державної екологічної політики  та формування на її принципах  засад регіональної екологічної  політики в Дніпропетровській  області, згідно з розпорядженням  голови обласної ради, голови  облдержадміністрації, розроблено  регіональний план дій з охорони  довкілля, використання природних  ресурсів і забезпечення екологічної  безпеки.

  Для ефективної та своєчасної реалізації його в повному обсязі необхідні зусилля місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спеціально уповноважених державних органів, підприємств та організацій з вирішення першочергових завдань, тобто основних напрямів регіональної екологічної політики.

 Вважаю, забезпечення регіональної екологічної політики, головним чином, залежить від прийняття відповідних рішень як на національному, так й регіональному рівнях.

 Прийняті упродовж 1991—1999 pp. нормативно-правові  акти визначають більшість питань  захисту навколишнього середовища  та управління природними ресурсами.  Разом з тим більшість з  них є декларативними, не забезпеченими  детально розробленими механізмами  реалізації актів та ефективним механізмом контролю за їх здійсненням.

 З метою подальшого удосконалення державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки центральним органам управління, органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади доцільно прийняти низку нормативно-правових документів, а саме:

 на  регіональному рівні обласну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води; створення координаційної ради з екологічних проблем басейну Дніпра; обласну програму розчищення і упорядкування малих річок, програму щодо впорядкування водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; програму захисту від зсувних явищ міст; обласну програму використання відходів; затвердження порядку збирання і утилізації твердих побутових відходів; положення про охорону діючих природних територій, що охороняються, з визначенням режиму охорони і обмеження господарської діяльності в них; програму виходу міст Кривий Ріг і Дніпродзержинськ з екологічної кризи; програму створення на території м. Жовті Води зони з пільговими умовами інвестування в рамках чинного правового поля; програму захисту від шкідливої дії вод на селища міського типу, а також сільські населені пункти і сільськогосподарські угіддя; створення кризового екомоніторингу довкілля — системи спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ з шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації; створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання; створення фонового екомоніторингу довкілля.