Програма соціологічного дослідження вибору місця відпочинку залежно від соціального положення молоді м. Донецька

     Освіта це - сукупність  систематизованих  знань, умінь і навичок, придбаних індивідом самостійно або в процесі  навчання  в спеціальних учбових закладах.

• За об'ємом і  характером  знань розрізняють  початкову,  основну,  середню,  вищу  освіту,   загальну   і спеціальну(професійну);
• за змістом -  технічну,  гуманітарну, природничонаукову,  соціальну.

       - один   з   показників соціального статусу індивіда і один з чинників зміни і  відтворення соціальної структури суспільства.

        - соціальний інститут,  що виконує  функції підготовки  і  включення індивіда  в різні   сфери   життєдіяльності суспільства, залучення його до культури цього суспільства.

     Пол – сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей;

- комплекс соматичних, репродуктивних,  соціокультурних і поведінкових

характеристик, що обумовлюють особистий, соціокультурний і правовий  статус чоловіки або жінки.

     Вік - відмічений відносними хронологічними межами період у фізіологічному, психологічному  і  соціальному  розвитку  людини   (раннє дитинство, дошкільний вік, підлітковий вік та ін.)

     Соціальний  престиж - порівняльна оцінка спільністю або групою  і її членами значущості різних  соціальних  об'єктів  на основі  визначеної системи цінностей.

     Соціальна роль - сукупність норм, що визначають поведінку тих, що діють у соціальній системі індивідів, залежно від їх статусу  або  позиції  і сама поведінка, що реалізовує ці норми.

     Відпочинок - стан спокою або такого роду діяльність, яка знімає стомлення і сприяє відновленню працездатності.

  

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.4.2 Операціоналізація понять

 
 
 

 

4. Гіпотези  дослідження

 

      1) Основним  чинником,  що впливає   на   вибір   місця   відпочинку,   є економічний стан індивіда.  У меншій мірі  такі  чинники,  як вік, освіта,  наявність  вільного  часу,  сімейний  стан  і здоров'я. 

     2) Обставини,   що перешкоджають  подорожі: 

• відсутність закордонного паспорта;
• обмеження по здоров'ю;
• дефіцит  часу;
• життєвий цикл сім'ї;
• дефіцит інтересу;
• страх і безпека.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ

ПРОЦЕДУРНА  ЧАСТИНА 
 

2.1. Вибір та обґрунтування методів збору інформації 

     Для збору первинної соціологічної  інформації в рамках даного дослідження я вирішила використовувати метод анкетування, тому що анкетування - один з основних видів опитування, здійснюваного шляхом опосередкованого спілкування соціолога і респондента. Анкетування має як переваги (оперативність, економія засобів і часу та ін), так і недоліки, які пов'язані з суб'єктивністю одержуваної інформації, її достовірністю. [ 4]

     Найчастіше  в опитуванні в якості робочого інстументарія  використовують соціологічну анкету. Анкета являє собою з'єднану єдиним дослідним задумом систему запитань, відповіді на які покликані виявити комплексні кількісно-якісні характеристики об'єкта і предмета дослідження. Вона є тиражованим документом, який містить сукупність запитань, сформованих і пов'язаних між собою за певними правилами та вимогами. Анкета має бути розрахована на самостійне читання і заповнення респондентом (при заочному опитуванні), або на вільне заповнення ним після попереднього інструктажу, який проводить анкетер, тобто очному опитуванні. Для того щоб анкета як робочий інструментарій одержання вірогідної інформації була зрозумілою і виконувала своє призначення, потрібно знати і дотримуватись ряду правил та принципів її побудови, які виробила соціологія в Україні.

     Найголовніший принцип опрацювання ефективної анкети -- залучення до її конструювання  поряд із соціологічними працівниками (соціологами), соціальними психологами  фахівців з тієї галузі народного господарства (науки, культури тощо), у якій досліджуватиметься та чи інша проблема. Загальною передумовою підвищення ефективності робочого інструментарію є комплексний підхід до досліджуваної проблеми, всебічне і компетентне її охоплення системою запитань, експериментальна перевірка їх у пробному (пілотажному) дослідженні і усунення виявлених недоліків та упущень. [6]

     При виборі анкетування як методу збирання необхідної інформації слід також знати  його позитивні та негативні характеристики. До переваг анкетування належать:

• можливість, яка дозволяє при обмежених ресурсах провести широкомасштабні дослідження і охопити опитуванням великі маси людей у різних регіонах;

- при  поштовому, пресовому чи телефонному  методах опитування не вимагається мобілізації великої групи анкетерів;

- порівняно  дешевий і економічний метод  збирання досто-вірної інформації, який займає мало часу;

- можливість  за порівняно короткий час  одержати велике розмаїття даних  з різних сфер життєдіяльності,  які цікавлять дослідників;

- дозволяє, і це найголовніше, проводити  повторні дослід-ження через певний  проміжок часу.

     Наведені  переваги анкетування обернулись, на жаль, на практиці в його "недоліки", оскільки сприяли розвиткові "анкетоманії", за якою майже кожному видається  складання анкети легкою працею. Непрофесійний підхід до анкетування сприяв і сприяє девальвації цього методу у соціології, а зловживання телефонним опитуванням викликає серйозні нарікання людей.

     Щодо  справжніх недоліків анкетування, то слід виділити при груповому його виді певні труднощі, пов'язані із забезпеченням повного повернення анкет та їх якісним заповненням тощо. 

     Таким чином, щоб усунути зазначені  недоліки слід до складання анкет  і процесу анкетування підходити  як до складного комплексного процесу, який вимагає високого професіоналізму і копіткої праці дослідника -- знань соціологів, соціальних психологів та інших фахівців. Складання анкет -- це окрема тема і тут ми обмежимося лише загальними викладками і зауваженнями.

1. адаптації  респондента до завдань дослідження;

2. досягнення  поставленого основного завдання, тобто одержання достовірних  відповідей на основні питання  досліджуваної проблеми;

3. зняття (усунення) психологічного навантаження, пов'язаного із заповненням анкети. [ 3]

        Також  я обрала метод анкетування тому що мені було необхідно щоб, по-перше респонденти брали участь у опитуванні, по-друге відповідали щиро, уважно, самостійно, детально. [5, 95]

      Цей метод зручно використовувати в  тому випадку, коли  потрібно  опитати  велику кількість респондентів за короткий проміжок часу, що  необхідно у нашому дослідженні. Грамотно побудовані питання в анкеті дають можливість респонденту зосередитися, подумати і дати відповідь на поставлене питання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Обґрунтування і визначення вибіркової сукупності 

       Вибіркова сукупність – відбір індивідуумів з ширшої сукупності призначений  для віддзеркалення характеристик  цієї сукупності у всіх істотних стосунках [3, 115]. При проведенні даного дослідження мною була використана «випадкова вибірка». До методів імовірнісної  або випадкової вибірки відносять випадковий відбір, моделювання випадковості, гніздову вибірку і так далі. До методів невипадкового відбору відносять квотну, стихійну вибірку, метод снігової грудки і ін. Я зупинилась на методі випадкової вибірки на підставі наступних базисних критеріїв:

1. Вона повністю задовольняє цілі і завданням мого дослідження, що стоїть.
2. Дозволяє отримати що цікавить мене репрезентативну інформацію.
3. Створює необхідну модель, для якісного аналізу на основі SPSS.

 

    Для проведення анкетування нам необхідно визначити вибіркову сукупність, тобто кількість респондентів, які безпосередньо підлягають опитуванню. Нам відомо, що загальна кількість студентської молоді віком від 18 до 26 років, яка мешкає у м. Донецьк близько 604,2 тис.осіб

    Таким чином розрахуємо вибіркову сукупність респондентів за наступною формулою:

     

, де 

     n - потрібно опитати вибіркової  сукупності;

      - помилка, яку ми плануємо  отримати (0,05);

     N - генеральна сукупність (604,2 тис.осіб)

    Отже, нам необхідно опитати 400 молодих осіб. 
 

2.3. Логічна структура анкети 

 
 
 
 

2.4. Робочий  план дослідження